Рішення

від 17.01.2024 по справі 280/10591/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року Справа № 280/10591/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НовіковоїІ.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними і скасувати:

постанову від 06.12.2023 про відкриття виконавчого провадження №73493411 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн., винесену Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в особі старшого державного виконавця Копач Я.М.;

постанову від 06.12.2023 про виправлення помилки по виконавчому провадженню №73493411, винесену Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в особі старшого державного виконавця Копач Я.М.;

постанову від 06.12.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню №73493411, винесену Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в особі старшого державного виконавця Копач Я.М.

Ухвалою суду від 03.01.2024 відкрито спрощене провадження у справі, а розгляд справи призначено без виклику/повідомлення представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем відкрито виконавче провадження №73493411 з примусового виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.11.2023 по справі №991/4164/23 щодо витребування доказів у вигляді тимчасового вилучення у ОСОБА_1 для дослідження судом оригіналу розписки від 18.09.2019 про отримання позики в розмірі 2400000,00 грн. При цьому, позивач зазначає, що під час відкриття виконавчого провадження державним виконавцем прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження. Позивач вказує на те, що статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується при виконанні рішень, що підлягають негайному виконанню. А оскільки ухвала суду про витребування доказів є виконавчим документом, що підлягає негайному виконанню, то у відповідача не було підстав для вирішення питання про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження. Просить задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30.10.2023 по справі №991/4164/23 вирішено тимчасово вилучити для дослідження судом у ОСОБА_1 оригінал розписки від 18.09.2019, виданою ОСОБА_2 про отримання позики в розмірі 2 400 000 (два мільйони чотириста тисяч) гривень. Вилучення доручено Комунарському відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

06.12.2023 старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС у м.Запоріжжі прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №73493411 щодо тимчасового вилучення для дослідження судом у ОСОБА_1 оригінал розписки від 18.09.2019 про отримання позики в розмірі 2400000 грн., де боржник ОСОБА_1 , стягувач Вищий антикорупційний суд.

При цьому, у резолютивній частині зазначеної постанови державним виконавцем вирішено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 26800 грн.

Також, 06.12.2023 старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС у м.Запоріжжі прийнято постанову про виправлення помилки у процесуальному документі ВП №73493411, відповідно до якої вирішено внести виправлення до документу «Постанова про відкриття ВП (з ідентифікатором) від 06.12.2023»: виправити помилку в розмірі виконавчого збору, а саме: змінити з неправильної суми виконавчого збору 26800 грн. на правильну суму 13400 грн.

Крім того, 06.12.2023 старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС у м.Запоріжжі прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73493411, якою визначено для ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 569,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття зазначених постанов в частині стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що у спірному випадку виконавчим документом виступала ухвала Вищого антикорупційного суду від 30.10.2023 по справі №991/4164/23 (провадження №2/991/3/23), яка ухвалена за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Отже, у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору лише у випадках коли примусове виконання такого рішення передбачає справляння судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Отже, пунктом 1 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII, передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.146 ЦПК України, у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

Згідно ч.3 ст.146 ЦПК України, ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Отже, оскільки державним виконавцем здійснюється примусове виконання виконавчого документа ухвала суду, який підлягає негайному виконанню, то відповідно у державного виконавця не було правових підстав для стягнення з боржника виконавчого збору через пряму заборону, яка закріплена у статті 27 Закону №1404-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

стягнення витрат виконавчого провадження;

закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

За таких обставин, зазначеною Інструкцією передбачено віднесення до мінімальних витрат виконавчого провадження, витрати пов`язані з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору. А оскільки постанова про стягнення виконавчого збору підлягає скасування, тому витрати пов`язані із винесенням вказаної постанови не підлягають включенню до розміру мінімальних витрати виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що державний виконавець під час прийняття спірних постанов діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень.

Зазначені обставини зумовлюють висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору в розмірі 858,88 грн. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69104, м.Запоріжжя, вул.Європейська, буд.16, код ЄДРПОУ 35037364) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 06.12.2023 про відкриття виконавчого провадження №73493411 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 06.12.2023 про виправлення помилки по виконавчому провадженню №73493411.

Визнати протиправною та скасувати постанову Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 06.12.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню №73493411.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 858,88 грн. (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його прийняття.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова