Постанова

від 05.04.2024 по справі 280/10591/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/10591/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 (суддя першої інстанції Новікова І.В.) в адміністративній справі №280/10591/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними і скасувати:

постанову від 06.12.2023 про відкриття виконавчого провадження №73493411 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн., винесену Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в особі старшого державного виконавця Копач Я.М.;

постанову від 06.12.2023 про виправлення помилки по виконавчому провадженню №73493411, винесену Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в особі старшого державного виконавця Копач Я.М.;

постанову від 06.12.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню №73493411, винесену Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в особі старшого державного виконавця Копач Я.М.

Ухвалою суду від 03.01.2024 відкрито спрощене провадження у справі, а розгляд справи призначено без виклику/повідомлення представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем відкрито виконавче провадження №73493411 з примусового виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.11.2023 по справі №991/4164/23 щодо витребування доказів у вигляді тимчасового вилучення у ОСОБА_1 для дослідження судом оригіналу розписки від 18.09.2019 про отримання позики в розмірі 2400000,00 грн. При цьому, позивач зазначає, що під час відкриття виконавчого провадження державним виконавцем прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження. Позивач вказує на те, що статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується при виконанні рішень, що підлягають негайному виконанню. А оскільки ухвала суду про витребування доказів є виконавчим документом, що підлягає негайному виконанню, то у відповідача не було підстав для вирішення питання про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що на сьогоднішній день боржником добровільно сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, фактично виконано в повному обсязі ухвалу Вищого Антикорупційного суду № 991/4164/23 від 01.11.2023 року за виконавчим провадженням №73493411. Державними виконавцями на виконанні яких перебували виконавчі провадження проводились заходи примусового характеру згідно Закону України «Про виконавче провадження». В жодному разі дії державного виконавця не були протиправними. Враховуючи вище зазначене, ніяких законних підстав для скасування постанов про виконавчий збір та витрати виконавчого провадження з боржника у державного виконавця немає.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30.10.2023 по справі №991/4164/23 вирішено тимчасово вилучити для дослідження судом у ОСОБА_1 оригінал розписки від 18.09.2019, виданою ОСОБА_2 про отримання позики в розмірі 2 400 000 (два мільйони чотириста тисяч) гривень. Вилучення доручено Комунарському відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

06.12.2023 старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС у м.Запоріжжі прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №73493411 щодо тимчасового вилучення для дослідження судом у ОСОБА_1 оригінал розписки від 18.09.2019 про отримання позики в розмірі 2 400 000 грн., де боржник ОСОБА_1 , стягувач Вищий антикорупційний суд.

При цьому, у резолютивній частині зазначеної постанови державним виконавцем вирішено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 26800 грн.

Також, 06.12.2023 старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС у м.Запоріжжі прийнято постанову про виправлення помилки у процесуальному документі ВП №73493411, відповідно до якої вирішено внести виправлення до документу «Постанова про відкриття ВП (з ідентифікатором) від 06.12.2023»: виправити помилку в розмірі виконавчого збору, а саме: змінити з неправильної суми виконавчого збору 26800 грн. на правильну суму 13400 грн.

Крім того, 06.12.2023 старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС у м.Запоріжжі прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73493411, якою визначено для ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 569,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття зазначених постанов в частині стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Нормами статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок нарахування та стягнення виконавчого збору встановлено статтею 27 Закону №1404-VIII.

Зокрема, встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Виконавчий збір не стягується, зокрема: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; у разі виконання рішення приватним виконавцем.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Відповідно, приписи статті 27 Закону №1404-VIII до визначення умов стягнення основної винагороди приватного виконавця застосовуються не лише в частині встановлення розміру такої винагороди, часу та способу винесення постанови про її стягнення, а й у частині випадків, коли така стягненню не підлягає.

Згідно ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

З аналізу наведеної норми вбачається, що стягнення виконавчого збору не є безперечним, законодавцем визначено вичерпний перелік випадків коли стягнення такого не здійснюється.

Відтак висновки суду першої інстанції, що пунктом 1 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII, передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню э обґрунтованими.

У спірному випадку виконавчим документом виступала ухвала Вищого антикорупційного суду від 30.10.2023 по справі №991/4164/23 (провадження №2/991/3/23), яка ухвалена за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.146 ЦПК України, у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

Згідно ч.3 ст.146 ЦПК України, ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

На підтставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки державним виконавцем здійснюється примусове виконання виконавчого документа ухвала суду, який підлягає негайному виконанню, то відповідно у державного виконавця не було правових підстав для стягнення з боржника виконавчого збору через пряму заборону, яка закріплена у статті 27 Закону №1404-VIII.

Доводи відповідача, що оскільки на сьогоднішній день боржником добровільно сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, фактично виконано в повному обсязі ухвалу Вищого Антикорупційного суду № 991/4164/23 від 01.11.2023 року за виконавчим провадженням №7349341, а отже ніяких законних підстав для скасування постанов про виконавчий збір та витрати виконавчого провадження з боржника у державного виконавця немає є помилками, оскільки такі дії позивача жодним чаном не впливають на правомірність прийнятої постанови державним виконавцем.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 в адміністративній справі №280/10591/23залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 05 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров