Рішення

від 16.01.2024 по справі 320/12569/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2024 року № 320/12569/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.02.2023 №278/ж10/31-00-04-02-01;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.02.2023 №279/ж10/31-00-04-02-01.

В обґрунтування вимог позивач послався на необґрунтованість та протиправність висновків службових осіб податкового органу викладених у акті про результати документальної позапланової перевірки.

Зокрема, на підтвердження вказаних аргументів, у позовній заяві позивач зазначив, що висновки службових осіб про недостовірність здійснення господарських операцій діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» не є такими, що ґрунтуються на належних та допустимих доказах, оскільки у позивача наявна вся первинна документація, за якою чітко відслідковується реальність господарських операцій.

Крім того, висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки у порушення вимог чинного законодавства не підтверджуються необхідними і достатніми доказами для спростування факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Представник позивача зазначає, що висновки Акту перевірки відповідач головним чином обґрунтовує неможливістю підтвердити походження товарів, послуг, отриманих позивачем від таких контрагентів як ТОВ «ЯНТАР-21А» (код ЄДРПОУ 42111776), ТОВ «Перший Український сільськогосподарський кооператив» (код ЄДРПОУ 41230391), ТОВ «Надійна транспортна компанія» (код 42398934), ТОВ «МВК Транс» (код ЄДРПОУ 42678269), втім твердження відповідача щодо неможливості підтвердження походження товарів, послуг обґрунтовуються претензіями відповідача здебільшого навіть не до самих контрагентів позивача, а до їх постачальників по ланцюгу постачання, інформацією про нібито відсутність земельних та інших ресурсів у контрагентів або їх постачальників, претензіями до операцій постачальників контрагентів по ланцюгу із придбання супутніх послуг.

Як підставу для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні відповідач послався на неможливість підтвердити інформацію про фактичну наявність активів, товарно-матеріальних цінностей через їх перебування на непідконтрольній території (форс-мажорні обставини), однак, на думку представника позивача ПДВ в розмірі, еквівалентному розміру ПДВ, що сформував податковий кредит по операціям з купівлі позивачем товару, який наразі знаходиться на окупованій території, навіть не заявлявся до бюджетного відшкодування в декларації за вересень 2022 року, а сама по собі неможливість підтвердити фактичну наявність певних активів не є підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні.

Аргументуючи свою позицію позивач зауважив, що з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог податкового законодавства, в свою чергу, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за операціями з контрагентами на підставі зареєстрованих податкових накладних, які є достатньою підставою для формування податкового кредиту та не потребують додаткового підтвердження. При цьому, господарські операції позивача з контрагентами є фактично здійсненими, що підтверджено всіма необхідними згідно з чинним законодавством документами.

Як висновок представник позивача зазначив, що претензії відповідача щодо податкового кредиту ПДВ, сформованого за операціями з придбання товару, який «застряг» на окупованій території, не просто є безпідставними з правової точки зори, а й не відповідає фактичним обставинам.

Позивач вважаючи, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем, порушують його права свободи та інтереси, насамперед майнові, у зв`язку з чим, враховуючи переконання позивача про протиправність, оскаржених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 21.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Не погоджуючись з аргументами позивача щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем було подано відзив, в якому на підтвердження правомірності своїх дій зазначає, що службовими особами податкового органу під час виконання функцій покладених чинним законодавством було дотримано приписи чинного законодавства та правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Порушення податкового законодавства які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень викладені службовими особами податкової служби в акті перевірки на переконання представника податкового органу являються правомірними та підтверджуються відповідними доказами.

В підтвердження своєї позиції представник відповідача послався на висновки викладені в акті перевірки та підтримав встановлення обставин відсутності з боку позивача та його контрагентів реальності господарських відносин

Крім того, представник відповідача звернув увагу, що фактично позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) при складанні первинних документів.

У підтвердження своєї позиції представник податкового органу зазначив, що проведеною перевіркою наданих документів встановлено, що контрагентом постачальниками зернової продукції пшениці, кукурудзи врожаю 2021 року виступають сільськогосподарські товаровиробники, по яким в ході проведення документальної виїзної перевірки встановлено недостатня кількість земельних та трудових ресурсів для реалізації зернових в задекларованих обсягах.

Також, представник податкового органу звернув увагу на встановлення в ході перевірки обставини того, що в ході перевірки первинних копій документів завірених посадовими особами ТОВ «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» встановлено абсолютну ідентичність накладених підпису директора ТОВ «НАДІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» КОСТРУБЕНКО.Г та печатки (малюнок) на всіх екземплярах документів, шо свідчить про ймовірне їх створення за допомогою комп`ютерної обробки.

В обґрунтування правомірності винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень представник податкового органу зазначив, що за результатами проведеної перевірки наданих первинних документів, даних, містяться в інформаційних системах ДПС, аналізу ланцюгів постачання та інших відомостей отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів не можливо підтвердити реальне постачальниками та товаровиробниками.

Виходячи з вищевикладеного, представник податкового органу просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки при здійсненні владно-управлінських функцій відповідач діяв на підставі та у межах передбачених чинним законодавством.

Не погоджуючись з аргументами та доводами викладеними представником відповідача у відзиві на адміністративний позов, представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що у відзиві відповідач продовжує наполягати на нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «ЯНТАР-21А» (код ЄДРПОУ 42111776), ТОВ «Перший Український сільськогосподарський кооператив» (код ЄДРПОУ 41230391), ТОВ «Надійна транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 42398934), ТОВ «МВК Транс» (код ЄДРПОУ 42678269), при цьому за твердженнями представника позивача, всі претензії відповідача в цій частині копіюють висновки Акту перевірки та зводяться більшою мірою до аналізу податкової інформації щодо постачальників контрагентів позивача «по ланцюгу» та в принципі не стосуються позивача. Крім того, представник позивача зауважив, що такі претензії не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а реальність здійснення господарських операцій взагалі не має бути предметом доказування у даній справі, оскільки позивачем виконано вимоги податкового законодавства під час формування податкового кредиту.

Також, представник позивача звернув увагу, що всі висновки відповідача ґрунтуються на певній, здебільшого не релевантній інформації про постачальників контрагентів позивача «по ланцюгу», що не може свідчити про нереальність операцій власне позивача із його контрагентами як окремих суб`єктів господарювання. В протилежному випадку це порушує принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Окремо представник позивача звертає увагу і на те, що у відзиві відповідач знову продовжує наполягати на тому, що контрагенти позивача нібито не мають достатніх ресурсів та не придбавали послуги для зберігання товару, реалізованого позивачу. Такі твердження ще раз підтверджують свідоме та систематичне ігнорування документів, доказів та аргументів позивача (як під час перевірки, на стадії заперечень на Акт перевірки, так і під час вже судового спору). Позивач надавав відповідачу документи на підтвердження наявності у контрагентів достатніх площ для зберігання зерна (в рамках оскарження результатів перевірки), однак відповідачем такі документи проігноровано.

Представник позивача зауважує, що аргументи відповідача у відзиві щодо ТОВ «МВК Транс» зводяться лише до певних нібито «негараздів» у зовнішньому вигляді документів по взаємовідносинам позивача з іншим контрагентами.

На підставі викладених аргументів та доводів представник позивача підтримав заявлені у позовній заяві вимоги та просив суд їх задовольнити.

Також, щодо претензій відповідача до зовнішнього вигляду деяких документів, оформлених позивачем з його контрагентами представником позивача були подані пояснення, в яких представник позивача зазначив наступне.

Так, Відповідач в Акті перевірки зазначає про те, що копії документів, наданих у відповідь на запит відповідача до проведення перевірки, містять абсолютно ідентичні відбитки печатки та підписи директора ТОВ «НТК» та вказує, що документи отримані відповідачем за запитом до початку спірної документальної перевірки, в межах спірної документальної перевірки, а також надані ТОВ «НТК» до Головного управління ДПС у Одеській області в межах оскарження «ризиковості» містять відмінності в частині відбитків печатки та підписів директора ТОВ «НТК», що наведені обставини нібито можуть свідчити про службове підроблення.

Втім за переконанням представника позивача, в даних правовідносинах податковий орган виходить за межі повноважень, наданих йому законом та намагається кваліфікувати наявні у нього дані як кримінальне правопорушення (що може бути зроблено лише слідчими органами). Окрім того, з огляду на положення Кримінального кодексу України (ст.366 щодо службового підроблення) службове підроблення розуміється як неправомірне внесення в офіційний документ неправдивих відомостей, тобто, документ може вважатися підробленим лише якщо він містить неправдиві відомості, однак в даному випадку у відповідача відсутні будь-які претензії щодо змісту господарських операцій позивача та технічних/трудових ресурсів ТОВ «НТК».

Крім того, представник позивача звернув увагу, що з метою спростування звинувачень відповідача, позивачем було отримано від ТОВ «НТК» нотаріально засвідчену заяву директора ТОВ «НТК» ОСОБА_1 від 07.06.2023 в такій нотаріально посвідченій заяві пані ОСОБА_1 підтвердила, що у квітні, травні, липні 2022 року ТОВ «НТК» надавало позивачу транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів на підставі договору надання послуг транспортного експедирування №01042022 від 01.04.2022. Також, у нотаріально посвідченій заяві пані ОСОБА_1 надала пояснення, що ТОВ «НТК» та позивач, з огляду на умови воєнного стану (активні бойові дії, «транспортний колапс»), через складну безпекову ситуацію в країні, застосовували спрощений порядок підписання актів наданих послуг, які оформлялися на виконання до договору №01042022 від 01.04.2022. Акти наданих послуг складалися сторонами в електронній формі підписувалися із застосуванням до таких документів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису.

Таким чином, директором ТОВ «НТК» підтверджено, що сторонами оформлялися паперові оригінали документів, підписані власноручними підписами, а «тимчасові» замінялись на паперові оригінали. Саме цим і пояснюються певні «відмінності» документів в частині відбитків печатки та підписів директора ТОВ «НТК». Тобто, такі обставини цілком обумовленні об`єктивними обставинами воєнного стану.

Додатково представник позивача зазначив, що прийняття нотаріальних заяв (в цитованій заяві йдеться про директора контрагента) в якості доказу є звичною судовою практикою, для прикладу, в постанові Верховного Суду від 23.09.2022 у справі №640/6932/21 суд проаналізував нотаріальну заяву та з її урахуванням виніс рішення на користь платника податків.

26.07.2023 судом протокольною ухвалою ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті.

23.08.2023 заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, пояснення, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» (далі позивач/товариство) (код ЄДРПОУ 35704808) є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві. Директором товариства є Ганевіч Міхаіл.

На підставі направлень виданих Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.12.2022 №503/ж3 головному державному інспектору відділу податкового адміністрування підприємств торгівлі сільськогосподарськими товарами управління податкового адміністрування підприємств невиробничої сфери Гутніковій Валерії, від 22.12.2022 №502/ж3 головному державному інспектору відділу податкового адміністрування підприємств торгівлі сільськогосподарськими товарами управління податкового адміністрування підприємств невиробничої сфери САВЧУК Аллі та наказу Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками від 17.11.2022 №153/ж1 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариство з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларацій з податку на додану вартість за вересень 2022 року (від 20.10.2022 №9215918989) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

З направленнями на проведення перевірки ознайомлено головного бухгалтера ТОВ «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» Крамну Олену під підпис з наданням колії наказу про проведення перевірки.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» - Ганевіча Міхаіла (РНОКПП НОМЕР_1 ), (наказ про призначення на посаду від 01.12.2020 №68-к) та головного бухгалтера - Крамної Олени (РНОКПП НОМЕР_2 ), (наказ про призначення на посаду від 07.03.2019 №45-к).

За результатами проведення перевірки уповноваженими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків складено Акт від 18.01.2023 №86/Ж5/31-00-04-02-01-35704808 згідно висновку якого встановлено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ у декларації за вересень 2022 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків п.44.1 ст.44, п.п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, 1.5 Розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №15/28289 в результаті чого, у відповідності до п.200.14 ст.200:

1. Завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року у сумі 5 547 171,00 грн, завищено від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації), що призвело до завищення суми від ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 5 547 171,00 грн.

2. Відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 4 351 025,00 грн.

ТОВ «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 35704808) мало всі можливості дотримуватись правил і норм, за порушення яких Податковим кодексом України передбачена відповідальність, однак не було вжито заходів щодо їх дотримання.

Не дотримання цих правил та норм є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення.

На підставі встановлених у вказаному вищі Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки порушень, податковим органом було прийнято щодо товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» податкові повідомлення-рішення:

- від 08.02.2023 №278/ж10/31-00-04-02-01, яким зменшено розмір від`ємного податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 5 547 171 грн;

- від 08.02.2023 №279/ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4 351 025 грн.

Не погоджуючись з законністю та обґрунтованістю висновків податкового органу викладених в вищевказаному акті та прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України); Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України); Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV); Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.01.2016 за №137/28267, у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54.); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п.п.201.1, 201.2, 201.4 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця;

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст.188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Згідно з п.п.1, 2, 3 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.01.2016 за №137/28267 (далі порядок №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в п.9 - 15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Пунктом 200.1. ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п.198.2., 198.3., 198.6. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг (товарів) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання послуг (товарів) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, акти, платіжні доручення тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.2 Закону №996-XIV цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону №996-XIV, є принцип превалювання сутності над формою-операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із ст.1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу викладених в Акті перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до абз.2 п.2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно п.5, 7 П(С)БО «Доходи» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 5, 6, 7 П(С)БО 15 «Витрати» визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси» запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (договори, податкові накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не надавалися, то, відповідно, придбання таких послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання послуг (товарів) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів-первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку-відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій);

- підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами;

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З аналізу матеріалів справи судом було встановлено, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу, що з наявних в матеріалах справи документів чітко прослідковується наявність взаємозв`язку на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Так, з аналізу матеріалів справи та наданих сторонами документами, суд приходить до висновку, що на підтвердження реальності господарських операцій пов`язаних придбаванням, поставкою товару, позивачем було надано відповідні первинні та інші документи, що складені відповідно до вимог чинного законодавства

На переконання суду господарські операції з придбаванням, поставкою товару позивачем товару, були реально здійснені, відбувся рух/переміщення активів, а саме товару та грошових коштів.

Суд звертає увагу, що виходячи з аналізу Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» вбачається, що висновки такого Акту перевірки уповноважені особи податкового органу обґрунтовують неможливістю встановити походження сільськогосподарської продукції (кукурудзи), яка придбавалася позивачем у контрагентів ТОВ «ЯНТАР-21А», ТОВ «Перший Український сільськогосподарський кооператив», та придбання транспортно-експедиторських послуг у контрагентів ТОВ «ЯНТАР-21А», ТОВ «Надійна транспортна компанія», ТОВ «МВК Транс».

Щодо господарських операцій та висновків податкового органу по ТОВ «ЯНТАР-21А» (код ЄДРПОУ 42111776), суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до висновку Акту перевірки встановлено нібито порушення, що призвели до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ЯНТАР-21А» на суму ПДВ 96 219,00 грн, що призвело до «завищення податкового кредиту, від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 96 219,00 грн».

В свою чергу, виходячи з аналізу викладеного в Акті перевірки судом встановлено, що уповноважені особи податкового органу самостійно зазначили, що позивачем були надані до перевірки всі необхідні первинні документи разом з іншими документами щодо взаємовідносин з ТОВ «ЯНТАР-21А»: договори поставки зерна, додаткові угоди до договорів поставки, договір надання послуг транспортного експедирування, видаткові накладні, акти надання послуг, залізничні накладні, картки аналізу зерна, складські квитанції, до яких у уповноважених осіб податкового органу були відсутні претензії. Представники податкового органу зазначили, що подані позивачем документи складені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Суд в контексті спірних правовідносин вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі №520/25043/21 ТОВ «ЯНТАР-21А» було подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Харківській області.

Відповідно до вказаного рішення суду судом встановлено наступне: «між ТОВ «Янтар-21А» та контрагентами постачальниками (СФГ «Еліта», ФГ «Моноліт Агрофарм», СФГ «Пчелка») були укладені письмові правочини у формі договорів поставки продукції. Ці договори відповідають закону за усіма параметрами, зобов`язання сторін були виконані у повному обсязі, предмети договорів у подальшому було реалізовано заявником наступним контрагентам, виручка була отримана.

Від СФГ «Пчелка» ТОВ «ЯНТАР-21А» було поставлено 113,62 т кукурудзи українського походження урожаю 2020 р., «яка оформлена: видатковою накладною №01/02 від 05.02.2021 на суму 926 007,54 грн, (в т.ч. ПДВ 154 334,59 грн) в кількості 113,62 тон; фізичне переміщення товapy підтверджується товарно-транспортними накладними: №012094 від 05.02.2021, №012095 від 05.02.2021, №012096 від 05.02.2021, №012097 від 05.02.2021; зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно наступних платіжних доручень: №5504 від 09.02.2021, №5556 від 16.03.2021, №5489 від 03.02.2021 на загальну суму 926 007,54 грн, на підставі рахунків №01/02 від 03.02.2021, №03/02 від 05.02.2021.

Від ФГ «Моноліт Агрофарм» ТОВ «ЯНТАР-21А» було поставлено 210 т озимої пшениці, 130 т озимої пшениці, 70 т пшениці 3 класу українського походження врожаю 2021, які оформлені: видатковими накладними: №01/03 від 17.03.2021 на суму 1 623 314,97 грн (в т. ч. ПДВ 199 354,47 грн), №02/03 від 26.03.2021 на суму 938 952,07 грн. (в т.ч. ПДВ 115 309,90 грн), №01/07 від 21.07.2021 на суму 465 094,54 грн (в т.ч. ПДВ 57 116,87 грн); фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №01/03 від 18.03.2021, №02/03 від 18.03.2021, №03/03 від 18.03.2021, №04/03 від 19.03.2021, №05/03 від 19.03.2021, №06/03 від 19.03.2021; №26/03/1 від 26.03.2021; №27/03/1 від 27.03.2021; №27/03/2 від 27.03.2021; №31/03/1 від 31.03.2021; №21/07/01 від 21.07.2021; №21/07/02 від 21.07.2021; №21/07/03 від 21.07.2021; №21/07/04 від 21.07.2021; зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані позивачем перерахування контрагента безготівкових платіжних доручень: №5555 від 16.03.2021, №5580 від 29.03.2021, №5838 від 21.07.2021, №5824 від 15.07.2021, №5935 від 30.08.2021 на загальну суму 3 027 361,58 грн, на підставі рахунку №01/07 від 20.07.2021».

При цьому, суд звертає увагу, що в рішенні суду вказано, що придбаний ТОВ «ЯНТАР-21А» товар був реалізований ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна», а саме зазначено наступне: «на користь покупця-резидента України ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна», з яким були підписані відповідні договори поставки №958747 від 24.03.2021, №957993 від 16.03.2021, №974251 від 21.07.2021, за видатковими накладними №37 від 29.03.2021, №30 від 17.03.2021, №103 від 21.07.2021, реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортними накладними від 04.04.2021, від 25.03.2021, від 26.07.2021, платіжними дорученнями №674 від 14.04.2021, №593 від 01.04.2021, №547 від 26.03.2021, №501 від 17.03.2021, №2103 від 29.07.2021, №1926 від 22.07.2021, податковими накладними №13 від 19.03.2021, №6 від 17.03.2021, №6 від 21.07.2021».

Також, суд зауважує, що Харківським окружним адміністративним судом висловлено позицію щодо аргументів податкового органу с приводу відсутності у ТОВ «ЯНТАР-21А» необхідних для здійснення господарської діяльності ресурсів, а саме зазначив наступне: «Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, таким платником господарської не виключає можливості операції, та реального виконання не свідчить необґрунтованої про одержання податкової вигоди покупцем (замовником)».

У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі №520/6607/2118 судом було досліджено господарські операції зі зберігання товару та встановлено, що ТОВ «ЯНТАР-21А» у жовтні 2020 року надавав послуги зі зберігання товару, включаючи послуги по доведенню якості отриманої на зберігання, забезпечення оптимального технологічного режиму зберігання (сушка, очищення, вентилювання, інші технологічні операції), а також послуг по навантаженню.

Згідно умов договору складського зберігання товару, зерно приймалося ТОВ «ЯНТАР-21А» на зберігання за адресою: «Харківська область, Богодухівський район, село Губарівка, вул. Гутянська, буд. 99». Тобто за тією самою адресою складських потужностей, про які зазначає відповідач в Акті перевірки.

Таким чином, з огляду на викладене вище в сукупності можна прийти до висновку, про підтвердження придбання товару ТОВ «ЯНТАР-21», щонайменше у липні 2021 року та його подальша реалізація ТОВ «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» та наявності у ТОВ «ЯНТАР-21» виробничих потужностей для складського зберігання товару.

Аргументи уповноважених осіб викладених в акті перевірки щодо зберігання ТОВ «ЯНТАР-21А» продукції позивача через відсутність придбання ТОВ «ЯНТАР-21А» послуг зберігання, послуг елеватора, а також неможливість надання таких послуг ТОВ «ЯНТАР-21А» з огляду на нібито відсутність необхідного майна (приміщень) не можуть вважатись обґрунтованими та зробленими виходячи з реальних обставин оскільки такі аргументи спростовуються самим же податковим органом, а саме на сторінці 6 Акту перевірки відповідач з посиланням на Державний реєстр речових прав на нерухоме майно наводить дані щодо об?єктів нерухомості: нежитлові приміщення №1, 2 площею 69,5 кв.м. за адресою Харківська обл. с. Губарівка, вул. Гутянська, 99; нежитлові приміщення №3, літера «Г» площею 8,3 м. за адресою Харківська обл. с. Губарівка, вул. Гутянська, 99; земельна ділянка площею 0,6243 га за адресою Харківська обл. с. Губарівка, вул. Гутянська, 99.

Крім того, на спростування зазначеної вище позиції податкового органу позивачем в ході проведення спірної перевірки було долучено до матеріалів справи на підтвердження наявних у ТОВ «ЯНТАР-21А» потужностей для зберігання зерна наявні у позивача фото-звіти об`єктів, на яких ТОВ «ЯНТАР-21А» зберігалося та передавалося зерно позивачу, а саме, трьох силосних башт висотою 17,133 м., діаметром 8,862 м та об`ємом 500 МТ.

Аргументи податкового органу про обставини того, що на підставі перевірки даних ЄРПН встановлено, що у ТОВ «ЯНТАР-21А» відсутнє придбання послуг з оренди будь-якого майна, придбання будь-яких комунальних послуг, послуг зберігання, послуг елеватора (приймання, сушіння, очистки, аналізу, складання складських квитанцій), спростовуються вищевикладеним, з огляду на те, що у ТОВ «ЯНТАР-21А» були наявні власні потужності, що свідчить про відсутність об`єктивної потреби за наявності власних складських приміщень придбавати послуги зберігання та елеватора у третіх осіб.

Суд не бере до уваги посилання представника податкового органу на податкову інформація наявних в інформаційних базах ДПС, з огляду на те, що така інформація не є належним доказом, оскільки не ґрунтується на безпосередньому досліджені первинної документації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17, в якій Верховний Суд зазначив: «Колегія суддів не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону».

Щодо висновків уповноважених осіб податкового органу про те, що Державним підприємством «Держреєстри України» не підтверджено складання/оформлення складських квитанцій на зерно ТОВ «ЯНТАР-21А» та про те, що на відповідний запит Держане підприємство «Держреєстри України» надало відповідь лише про дві «погашені» складські квитанції, виписані на зерно, яке належало ТОВ «ЯНТАР-21А», суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Порядок обігу складських документів на зерно визначається Положенням про обіг складських документів на зерно, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 №198.

Відповідно до п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4, зазначеного положення встановлено, що складська квитанція є документом, який після набрання чинності цим положенням замінює прибуткову квитанцію (форма ПК-13) і який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання та заповнюється у двох примірниках.

Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

Оригінал першого примірника складської квитанції вручається поклажодавцю.

Оригінал другого примірника складської квитанції зберігається зерновим складом.

При витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом.

На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки «Погашено», про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

Отже, виходячи з викладеного вище можна встановити, що у випадку зберігання зерна на сертифікованому зерновому складі (елеваторі), такий склад зобов`язаний оформити складську квитанцію. Екземпляр складської квитанції оформляється й на власника такого зерна. Тобто, має місце цивільний договір зберігання, а складська квитанція посвідчує факт зберігання конкретно визначеного майна.

У відповідності до ст.46 Закону України «Про зерно та ринок зерна» після припинення відносин зберігання та видачі зерна його власнику, зерновий склад на складській квитанції проставляє відмітку «погашено». Власник здає екземпляр оригіналу складської квитанції зерновому складу, оскільки повторний її обіг заборонено положенням тієї ж ст. 46 Закону про зерно. Саме після повернення оригіналу складської квитанції на зерновий склад (елеватор), останній ставить на ній відмітку «погашено».

Інформація щодо погашених складських квитанцій міститься в основному реєстрі складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, який є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах через електронну мережу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1569 «Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», яким затверджено «Порядок ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання» забезпечення ведення основного реєстру здійснює його держатель - Мінагрополітики. Адміністратором основного реєстру є державне підприємство «Держреєстри України», що належить до сфери управління Мінагрополітики.

Відповідно до Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, реєстратор (зерновий склад) зобов`язаний передавати до основного реєстру інформацію, внесену до реєстру зернового складу, в тому числі і про «погашення» складських документів на зерно.

Відповідно до п.14 Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання визначено, що користування основним реєстром та реєстром зернового складу здійснюється шляхом видачі витягів на бланках та/або надання можливості для доступу до певної частини електронної бази даних відповідного реєстру. Підключення до цієї бази даних здійснюється адміністратором основного реєстру на підставі договору з користувачем.

Таким чином, позивач отримав доступ до даних, внесених в основний реєстр, та перевірив інформацію щодо стану «погашення» складських документів на зерно.

Відповідно, інформація яку зазначає відповідач про нібито відсутність інформації про складання складських квитанцій на зерно ТОВ «ЯНТАР-21А» є неправдивою та спростовується інформацією з Реєстру складських документів на зерно. Більше того, такі складські квитанції не лише були складені та оформлені, а навіть «погашені», тобто зерно за такими складськими квитанціями вибуло із зернового складу, що свідчить про його подальший рух.

Так, позивачем до перевірки була надана складська квитанція №173 від 10.06.2022, відповідно до якої зерновий склад ТОВ «ЯНТАР-21А» прийняв на зберігання зерно переоформлене на Позивача від контрагента ТОВ «ЯНТАР-21А» 560 т кукурудзи 3 класу урожаю 2021 року.

Відповідно до витягу з Реєстру складських документів на зерно така складська квитанція має статус «погашений» серія та номер СДЗ 55583723, поточний номер 173, складської квитанції, тип: складська квитанція; стан: «Погашений».

Таким чином, суд приходить до висновку, що претензії відповідача є безпідставними і спростовуються наданими позивачем документами.

Також, в Акті перевірки зазначається, що ТОВ «ЯНТАР-21А» у відповідності до наявних трудових ресурсів не міг надавати послуги зберігання, послуги елеватора (приймання, сушіння, очистки, аналізу, складання складських квитанцій тощо), однак, з цього приводу суд зауважує, що ТОВ «ЯНТАР-21А» поставляв позивачу товар (кукурудзу урожаю 2021 року) та надавав послуги транспортно-експедиційного обслуговування, та не надавав послуг зберігання та елеватора.

Окрім того, в Акті перевірки уповноваженими особами не наводиться будь-якого обґрунтування недостатності наявних трудових ресурсів (до того ж з урахуванням можливості залучення третіх осіб), лише припущення відповідача, що таких ресурсів недостатньо. Крім того, оскільки ТОВ «ЯНТАР-21А» виступав посередником з постачання сільськогосподарської продукції, та не є її виробником, то кількість працівників, наявних в штаті, обумовлюється саме специфікою роботи посередника - фактично забезпечення зберігання продукції.

Суд зауважує, що наявна в штаті кількість осіб є достатньою для забезпечення повсякденної бізнес-діяльності посередника, враховуючи, що частина працівників може працювати на аутсорсі, інформацію щодо чого Відповідач не перевіряв.

В контексті вказаних правовідносин суд зауважує, що законодавством не встановлено необхідної кількості працівників на підприємстві для провадження того чи іншого виду діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, в якій Верховний Суд вказав: «Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу)».

Крім того, у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №815/5381/16 суд відмітив: «Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі податкової інформації наданої іншим контролюючим органом, а також аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган».

Щодо висновків уповноважених осіб податкового органу про невідповідності відомостей про наявність земельних ресурсів у контрагентів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, уповноважені особи контролюючого органу на сторінці 8 Акту перевірки щодо товаровиробника ТОВ СП «РОДІНА» посилається на невідповідність площ наявних у нього земельних ділянок згідно інформації зі звітів за формою 29-сг, 4-сг та відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майна-площа задекларованої землі на підставі звітів за формою 29-сг та формою 4-сг більша, ніж та, що відображена в державному реєстрі.

За позицією викладеної відповідачем у відзиві, розбіжність (відсутність) відомостей в Державного реєстру речових прав на нерухоме майна виключає можливість використання земельних ділянок та, відповідно, вирощування певного обсягу сільськогосподарської продукції.

В той же час, суд зауважує, що для визначення обсягу вирощеної сільськогосподарської продукції має використовуватись площа сільськогосподарської продукції має фактично використаних земельних ділянок, відповідно дослідженню підлягає фактичне використання земельних ділянок. Будь-які негаразди у оформленні та державній реєстрації використання земельних ділянок (якщо такі негаразди є) не впливають на фактично вирощений обсяг сільськогосподарської продукції.

До аналогічної правової позиції прийшов в постанові від 07.09.2021 Верховний Суду у справі №819/3189/15, в якій зазначив:«Отже, податковим обов`язковість законодавством для цілей оподаткування не встановлено оформлення договору суборенди землі. Підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції. Фактичне користування суб`єктом господарювання земельними ділянками, вирощування на них сільськогосподарської сплата за них орендної плати господарською операцією, яка визначена Податковим кодексом України як оренда, незалежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Отже, податкове законодавство пов`язує виникнення прав обов`язків платників податків не з фактом укладення договору (оскільки сам собою факт укладення договору не є об`єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Тобто, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договорів оренди (суборенди) земельних ділянок як обов`язкової ознаки для кваліфікації відповідних ділянок як таких, що знаходяться в користуванні сільськогосподарського товаровиробника».

Також, суд звертає увагу, що в постанові від 14.01.2021 року у справі №808/3612/1623 Верховний Суд робить висновок про те, що для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва необхідно враховувати вирощену сільськогосподарську продукцію в не залежності від державної реєстрації договорів оренди

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №2a-3999/12/1470 та від 12.12.2019 у справі №808/4490/14.

Отже, за позицією Верховного Суду можна прийти до висновку, що визначення обсягу вирощеної сільськогосподарської продукції не залежить від факту державної реєстрації оренди земельних ділянок.

Вказане дає підстави суду для висновку про те, що посилання уповноважених осіб податкового органу на недостачу земельних ділянок відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є безпідставними.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» (код ЄДРПОУ 41230391), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновку Акту перевірки встановлено нібито порушення по взаємовідносинам з ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» на суму ПДВ 62 216,00 грн, що призвело до «завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду на суму 62 216,00 грн».

Судом встановлено, що в основу встановлених порушень уповноважені особи податкового органу покладено встановлені в ланцюгу постачання порушення.

Так, на 12-13 сторінці Акту перевірки зазначається про 18 постачальників ТОВ «ПУСК», однак уповноваженими особами виокремлено ФГ «Гранат», ТОВ «Юг Агро Сервіс», ТОВ «Торум», ТОВ «ТД «Долинське», ТОВ «Західагро».

В свою чергу, щодо ТОВ «Гранат» уповноваженими особами податкового органу зазначено, що останній був постачальником добрива та дизельного палива, мав у 2020-2021 роках 24 працівники.

Щодо ТОВ «Юг Агро Сервіс», ТОВ «Торум», ТОВ «ТД «Долинське», ТОВ «Західагро» службові особи податкового органу вказали, що у відповідності до наявних в базі ДПС рішень такі контрагенти були визнані ризиковими.

Втім, суд критично відносить до вказаних обставин, з огляду на відсутність безпосереднього відношення до позивача, а відношення до третіх осіб по «ланцюгу» постачання, та є неправомірними з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку.

Виходячи з аналізу Акту перевірки у вказаній частині судом не встановлено будь-яких належних та допустимих обґрунтувань визначення у якості безпідставного донарахування щодо від`ємного значення по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ПУСК».

Суд звертає увагу, що відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства … викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, ... що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 1 п.4 розділу III Порядку передбачає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: …, на підставі яких вчинено записи податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Окремо суд звертає увагу, що п.4 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок передбачено, що в акті перевірки мають викладатися обставини діяльності саме платника податків, а не контрагентів з третіми особами, а саме, суд звертає увагу, що в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства.

Встановлені вище обставини та приписи чинного законодавства дають підстави суду для висновку, що відповідачем при складанні Акту перевірки та описі претензій до ланцюга постачання було порушено вказане вище положення, що свідчить безпідставність висновків Акту перевірки.

В контексті вказаного суд наголошує, що Акт перевірки в цій частині не містить належного обґрунтування, що робить втручання відповідача у право Позивача на отримання належних йому коштів (бюджетного відшкодування ПДВ) безпідставним та незаконним.

Крім того, суд звертає увагу, що на спростування доводів уповноважених осіб податкового органу про не підтвердження господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ПУСК» та про не підтвердження джерела походження товару, позивачем було надано належні та допустимі документи щодо придбання кукурудзи 3 класу українського походження урожаю 2021 року. Судом встановлено, що позивачем було придбано 55,98 т кукурудзи 3 класу українського походження урожаю 2021 року у контрагента ТОВ «ПУСК» на підставі договору поставки №995836 від 22.02.2022, що підтверджується ??наданими позивачем видатковими накладними №859 від 23.02.2022 (відповідно до якої було поставлено 28,06 т кукурудзи), №1049 від 24.02.2022 (відповідно до якої було поставлено 27,92 т кукурудзи), ??податковими накладними №367 від 23.02.2022, №497 від 24.02.2022 (зареєстровані в ЄРПН, відповідно до даних Витягу №49925582 від 06.02.2023).

Також, судом встановлено, що оплата за поставлений товар була здійснена в повному обсязі та підтверджується платіжними дорученнями №2421 від 23.02.2022, №3136 від 15.06.2022, №3303 від 17.07.2022, №2661 від 25.03.2022.

Крім вказаного, в ході розгляду справи судом також з наданих до матеріалів справи документів було встановлено ланцюг постачання кукурудзи 3 класу українського походження урожаю 2021 року та встановлено, що вказаний товар був придбаний у ТОВ «Новатор» відповідно до договору поставки №06/03/2018-ПЗРК від 06.03.2018 та додаткової угоди №46 від 22.02.2022. Відповідно до видаткових накладних №13 від 23.02.2022, №14 від 24.02.2022 ТОВ «ПУСК» було придбано 28,06 т та 27,92 т кукурудзи.

Крім того, з аналізу матеріалів справи вбачається, що в ході господарської діяльності позивачем було отримано звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма 29-сг) під урожай 2021 року ??звіт про посівні площі сільськогосподарських культур (форма 4-сг) під урожай 2021 року, ??відповідно до яких ТОВ «Новатор» здійснювало вирощування кукурудзи на території с. Шелехове, Ананьївського р-ну, Одеської обл., та засіяно у 2021 році 109 га кукурудзи та відповідно до звіту за ф.29-сг ТОВ «Новатор» було засіяно у 2021 році 109 га кукурудзи та зібрано 1 435 т кукурудзи.

З огляду на вказане вище, суд приходить до висновку, що наданими документами підтверджується закупівля кукурудзи 3 класу українського походження урожаю 2021 року ТОВ «ПУСК» у контрагента ТОВ «Новатор» об`ємом 55,98 т за період 23.02.2022 - 24.02.2022, що дає підстави для висновку про документальне підтвердження придбання такого товару позивачем за ланцюгом постачання.

Щодо встановлених податковим органом господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Надійна транспортна компанія», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновків Акту перевірки уповноваженими особами податкового органу встановлено порушення, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Надійна транспортна компанія» на суму ПДВ 1 853 957,00 грн, що як за твердженням податкового органу призвело до завищення податкового кредиту та залишку від`ємного значення ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду.

В ході проведення перевірки відповідачем було досліджено такі документи, як договір про надання послуг з транспортного експедування, акти виконаних робіт та наданих послуг, залізничні накладні, платіжні доручення.

В свою чергу, виходячи з аналізу Акту перевірки судом встановлено, що обґрунтування встановлених порушень уповноважених осіб податкового органу взаємовідносин позивача з ТОВ «Надійна транспортна компанія» зводяться до наступного:

- неможливість встановити підписантів договору та визначити істотні умови договору;

- не надання деталізованої інформації, що повністю розкриває зміст та суть здійснених витрат включених до складу товарно-експедиторського обслуговування;

- наявність рішення про ризиковість ТОВ «Надійна транспортна компанія», яке прийняте після здійснення операцій позивача та ТОВ «Надійна транспортна компанія»;

- зовнішнього вигляду копій деяких документів (відбитків печатки та підписів директора ТОВ «Надійна транспортна компанія»);

- відсутність відповідей на запити, які направлялись відповідачем на особисту адресу директора ТОВ «Надійна транспортна компанія»;

- відповідь Головного управління ДПС в Одеській області про неможливість підтвердити реальність взаємовідносин позивача з ТОВ «Надійна транспортна компанія».

Щодо висновків уповноважених осіб податкового органу про неможливість встановити підписантів договору та визначити істотні умови договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу Акту перевірки вбачається, що службові особи податкового органу зазначають про неможливість встановити підписантів договору надання послуг транспортного експедирування від 01.04.2022 №01042022, в обґрунтування чого зазначають, що відповідно до умов договору надання транспортного експедирування №01042022 від 01.04.2022 та неможливо встановити посадових осіб «Експедитора» та «Клієнта» від імені яких укладено правочин.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем в спірному Акті перевірки, в порушення вимог податкового законодавства не вказаного належного та об`єктивного обґрунтування вказаним порушенням, в той час, як з спірних господарських документів позивача можна встановити обставини щодо підписантів договору та істотних умов договору.

З приводу рішення про «ризиковість» ТОВ «Надійна транспортна компанія» від 04.08.2022 №182547 суд вважає за необхідне звернути увагу, що таке рішення прийнято вже після здійснення господарських операцій позивача та ТОВ «Надійна транспортна компанія» (квітень, травень та липень 2022 року) та жодним чином не впливає на «реальність» таких операцій.

Крім того, суд зауважує, що рішення про «ризиковість» не може бути самостійною підставою для не визнання певних господарських операцій, а лише для більш детальної перевірки таких операцій, крім того в даній частині уповноважені особи податкового органу жодних претензій щодо суті господарських операцій позивача не викладають.

Щодо претензій уповноважених осіб до зовнішнього вигляду деяких документів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу Акту спірної перевірки вбачається, що підставою для такого висновку стали обставини того, що копії документів, наданих у відповідь на запит, містять абсолютно ідентичні відбитки печатки та підписи директора ТОВ «Надійна транспортна компанія». Також, службові особи податкового органу вказують, що документи отримані за запитом до початку спірної документальної перевірки, в межах спірної документальної перевірки, а також надані ТОВ «Надійна транспортна компанія» до Головного управління ДПС у Одеській області в межах оскарження «ризиковості» містять відмінності в частині відбитків печатки та підписів директора ТОВ «Надійна транспортна компанія», що на переконання уповноважених осіб податкового органу свідчить про службове підроблення.

В контексті вказаних обставин суд вважає за необхідне звернути увагу на науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (в редакції від 25.07.2015), який надає детальне тлумачення складових елементів об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.366 КК України «службове підроблення», в якому зазначено, що складання завідомо неправдивого офіційного документа означає внесення суб`єктом у документ, оформлений із зовнішнього боку правильно (справжній бланк, печатка, підпис, номер, реєстрація тощо) відомостей, які за своїм змістом повністю не відповідають дійсності. Внесення в офіційний документ неправдивих відомостей - це різновид фальшування документів, який полягає у внесенні уповноваженим суб`єктом у документ, оформлений із зовнішнього боку правильно, відомостей, які за своїм змістом частково не відповідають дійсності.

Підроблення офіційного документа означає цілковиту або часткову зміну змісту вже оформленого справжнього документа.

Підроблення офіційного документа відбувається шляхом підроблення підписів, відбитків підроблених печаток, а також створення підчисток, витравлювань, фіктивних записів тощо.

Службове підроблення розуміється як неправомірне внесення в офіційний документ неправдивих відомостей. Тобто, документ може вважатися підробленим лише якщо він містить неправдиві відомості.

Втім, суд в контексті вказаного не погоджується з такими аргументами та доводами службових осіб податкового органу, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень не має права без встановленого вироком суду факту службового підроблення (складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів) посилатись на такі обставини та робити передчасні висновки, без дослідження вказаних обставин відповідними спеціалізованими органами в межах кримінального провадження та у разі відсутності вироку суду, не можна вважати когось причетним до вчинення злочину, а тому суд категорично ставить до таких висновків податкового органу.

Крім вказаного, за відсутності зі сторони податкового органу доведеності службового підроблення господарських документів, суд зауважує, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.08.2022 у справі №400/3884/19.

Виходячи з аналізу матеріалів справи суд приходить до висновку, що як під час перевірки, так і до заперечення позивачем долучалися документи, а саме договори, акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, видаткові накладні, складські квитанції, тощо. При цьому, суд звертає увагу, що з аналізу Акту перевірки податкового органу можна чітко встановити, що первинні документи, позивачем були надані контролюючому органу під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки та пояснення до переліку наданих документів, внаслідок чого такі документи повинні бути враховані податковим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення, але надані позивачем документи не були враховані, що свідчить про ігнорування податковим органом принципу презумпції правомірності рішень платника податку.

При цьому, висновки уповноваженим осіб податкового органу про відсутність пояснень та документів суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на реальних обставинах, з огляду на підтвердження в ході розгляду цієї справи надання позивачем податковому органу цілий ряд додаткових документів та пояснень, а саме:

- пояснення до запиту №1 від 22.12.2022 з питань, які виникли в ході документальної позапланової перевірки з питань достовірності відображення від`ємного значення податку на додану вартість за вересень 2022 року (стосовно відомості про наявність основних засобів, про оплату товарів і послуг та ін.);

- пояснення №01-01/23 від 06.01.2023 до запиту №2 від 04.01.2023 з питань, які виникли в ході документальної позапланової перевірки з питань достовірності відображення від`ємного значення податку на додану вартість за вересень 2022 року (стосовно закупівлі товару та джерела походження придбаного товару);

- пояснення на запит №3 від 04.01.2023 з питань, які виникли в ході документальної позапланової перевірки з питань достовірності відображення від`ємного значення податку на додану вартість за вересень 2022 року (стосовно наявності залишків та товарно-матеріальних цінностей);

- відповідь на запит про надання інформації №02-01/2023 від 12.01.2023 на запит Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №4 від 10.01.2023 (стосовно необґрунтованості запиту щодо належної обачності);

- пояснення №04-01/23 від 12.01.2023 до запиту №5 від 09.01.2023 з питань, які виникли в ході документальної позапланової перевірки з питань достовірності відображення від`ємного значення податку на додану вартість за вересень 2022 року (стосовно придбання послуг з перевезення).

Судом не беруться до уваги посилання податкового органу, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб`єктів господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у позивача матеріальних ресурсів відповідачем не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 11.06.2018 у справі №826/4565/14, від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 03.04.2018 у справі №2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 у справі №804/3420/16.

Суд критично сприймає доводи контролюючого органу про податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерій оцінки реальності господарських операцій, враховуючи те, що контролюючим органом не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цього посилання, зокрема і акт про неможливість проведення звірки, про який зазначено в Акті перевірки.

Аналогічна правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/16272/13-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція підтверджена постанова верховного суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення такої аналітичної інформації будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, про що свідчить відсутність актів зустрічної звірки контрагентів позивача з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/16272/13-а.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №811/2154/13-а.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Аналогічна право позиція викладена в постанові Верховного суду від 23.05.2018 у справі №804/853/14.

Окрім цього, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна право позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №811/217/17.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.03.2019 у справі №810/302/15.

У постановах від 27.02.2020 у справі №815/2109/13-а, від 24.01.2020 у справі №805/4446/15-а, від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 Верховним Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої встановлено, що «норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Висновок про неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів також наведений Європейським судом з прав людини у рішенні від 18.03.2010 по справі «Бізнес СепортСентре проти Болгарії» (заява №6689/03), у п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції; втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало би.

Отже, наведеною вище судовою практикою підтверджується правило індивідуальної відповідальності платника податків, з огляду на яке добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які дії або бездіяльність будь-кого із його контрагентів, в тому числі наявність кримінальних проваджень, що перебувають на стадії досудового розслідування та розслідувані подій за якими не стосуються діяльності платника податків, не призводить до встановлення фактів незаконності формування витрат з податку на прибуток підприємства та визначення зобов`язань з податку на додану вартість платника податків.

Суд зауважує, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд погоджується з доводами позивача, що він не знав та не міг знати про недоліки у господарській діяльності контрагентів, оскільки товар, як вбачається з наданих документів, поставлявся контрагентами в обумовленні строки та у повному обсязі, у зв`язку з чим у Позивача не виникало жодних сумнів щодо добропорядності контрагентів.

Крім того, суд критично ставиться до аргументів службових осіб податкового органу про встановлення інформації про те, що позивача віднесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, оскільки така інформація не спростовує обставин підтвердження позивачем належними та допустимими первинними обліковими документами реальності здійснення господарської діяльності.

Таким чином, позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми по операціям з контрагентами.

Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом порушень позивачем податкового законодавства, що мало наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень оскільки такі порушення не відповідають дійсності.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі висновків викладених у акті документальної позапланової виїзної перевірки діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим у суду наявні підстави прийти до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).

Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами ч.1 ст.132 КАС України, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду (ч.3 ст.132 КАС України).

Витрати на професійну правничу допомогу врегульовано ст.134 КАС України.

При цьому, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).

Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Отже, приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у цій справі у розмірі 234 240,00 грн, позивач надав суду наступні докази: договір про надання правової допомоги №2-1/74-2021 від 27.08.2021, укладеного між позивачем та АО «КМ Партнери»; додаткова угода №2 від 20.02.2023 до договору про надання правової допомоги №2-1/74-2021 від 27.08.2021; акт про надання послуг від 24.04.2023; рахунок-фактура від 24.04.2023 №45 на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у зв`язку із представництвом інтересів позивача під час розгляду справи №320/12569/23; банківська виписка від 04.05.2023 на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати в розмірі 141 120,00 грн, за надані послуги із супроводу даної справи від позивача; акт про надання послуг від 09.06.2023, відповідно до якого позивачу були надані наступні послуги з ведення справи в суді в першої інстанції адвокатом Кривомаз Ю.В.: рахунок-фактура від 09.06.2023 №63 на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у зв`язку із представництвом інтересів позивача під час розгляду справи №320/12569/23; банківська виписка від 15.06.2023 на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати в розмірі 43 680 грн за надані послуги із супроводу даної справи від позивача; акт про надання послуг від 06.07.2023, відповідно до якого позивачу були надані наступні послуги з ведення справи в суді в першої інстанції адвокатом Кривомаз Ю.В. та адвокатом Щербиною А.І.; рахунок-фактура від 06.07.2023 №82 на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у зв`язку із представництвом інтересів позивача під час розгляду справи №320/12569/23; отримання АО «КМ Партнери» оплати у розмірі 26 880,00 грн, за надані послуги із супроводу даної справи від позивача; акт про надання послуг від 22.08.2023, відповідно до якого позивачу були надані наступні послуги з ведення справи в суді в першої інстанції адвокатом Кривомаз Ю.В.; рахунок-фактура від 22.08.2023 №92 на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у зв`язку із представництвом інтересів позивача під час розгляду справи №320/12569/23; банківська виписка від 23.08.2023 на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати у розмірі 22 560,00 грн за надані послуги із супроводу даної справи від позивача; свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності, посвідчення адвокатів Кривомаз Ю.В.. Щербини А.І.; Витяги з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвокатів, залучених до надання послуг.

Відповідно з наявних у матеріалах справи актів наданих послуг АО «КМ Партнери» були виконані та оцінені на суму 234 240,00 грн наступні послуги:

- підготовка позовної заяви - 141 120,00 грн (29 год. 24 хв.х4 800,00 грн/год);

- підготовка клопотання про доручення додаткових доказів до матеріалів справи - 23 520,00 грн (4 год. 9 хв.*4 800,00 грн/год);

- підготовка відповіді на відзив - 20 160,00 грн (4 год. 12 хв.х4 800,00 грн/год);

- підготовка пояснення щодо претензій відповідача до зовнішнього вигляду документів - 25 440,00 грн (5 год. 18 хв.х4 800,00 грн/год);

- участь в судовому засіданні - 1 440,00 грн (18 хв.х4 800,00 грн/год);

- підготовка пояснень щодо клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи документів - 12 480,00 грн (2 год. 36 хв.х4 800,00 грн);

- підготовка пояснень щодо письмових пояснень відповідача - 9 600,00 грн (2 год. 00 хв.х 4 800,00 грн).

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України враховує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд приходить до висновку, що сума зазначена в акті наданих послуг є надмірно завищеною, в тому числі, через завищену ставку за годину часу роботи адвокатом.

В свою чергу, суд вважає помилковими твердження представника позивача, що сума понесених витрат має бути обов`язково прямопропорційна ціні позову, оскільки у даній адміністративній справі характер спірних правовідносин не містить багатьох епізодів у встановлені та визначені податковим органом податкових зобов`язань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, належить зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України, тому наявні підстави для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Крім того, як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 26 840,00 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 26 840,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.02.2023 №278/ж10/31-00-04-02-01.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.02.2023 №279/ж10/31-00-04-02-01.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» (адреса: 04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного, будинок 33, поверх 6, код ЄДРПОУ 35704808) судовий збір у розмірі 26 840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень нуль копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: 02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3, код ЄДРПОУ 44082145).

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: 02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3, код ЄДРПОУ 44082145) за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» (адреса: 04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного, будинок 33, поверх 6, код ЄДРПОУ 35704808) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.