Рішення

від 17.01.2024 по справі 560/14308/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/14308/23

РІШЕННЯ

іменем України

17 січня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Шепетівський військовий лісгосп" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0069460409 від 12.05.2023 та № 0069470409 від 12.05.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що не доводять вину платника у вчиненні податкового правопорушення.

У відзиві Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що у спірних правовідносинах податковий орган діяв згідно з вимогами чинного законодавства, спірні рішення є правомірними, позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

У відповіді на відзив та у запереченні на відповідь на відзив сторони не погодились з позицією протилежної сторони.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 ДП "Шепетівський військовий лісгосп".

За наслідками камеральної перевірки складено акт № 6448/02-32-04-09/43075760 від 18.04.2023, яким встановлено, що ДП "Шепетівський військовий лісгосп" несвоєчасно сплатило узгоджену суму грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, в порушення п.57.1, п.57.3 ст.57, п. 257.5 ст. 257 розділу V Податкового Кодексу України.

Порушення виявлене в межах перевірки податкових декларацій з рентної плати за 2 та 3 квартали 2022 року.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято ППР від 12.05.2023 №0069470409 про застосування штрафу у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового зобов`язання в сумі 13993, 75 грн та № 0069460409 про застосування штрафу у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового зобов`язання в сумі 14725,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подав скаргу до ДПС України, яка рішенням від 25.07.2023 залишила скаргу без задоволення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Пунктом 124.1. статті 124 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положеннями п.124.2 ст. 124 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо несплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до п.124.3. ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відтак, для застосування штрафу згідно з п.124.3. ст. 124 ПК України податковому органу слід встановити повторність умисних дій платника щодо несплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.

При цьому, згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З системного аналізу вищевикладених норм можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника є встановлення обставин, які прямо стверджують, що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки, а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.

У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Положення пункту 109.3 статті 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2,123.3 та 123.5 статті 123 ПК України, пунктами 124.2,124.5 статті 124 ПК України, а також пунктами 125-1.2, 125-1.4 статті 125-1 ПК України. Усі ці правопорушення передбачають умисел на їх вчинення, як елемент складу правопорушення.

Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.

Водночас, матеріали справи, акт про результати камеральної перевірки від 18.04.2023 та оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять достатніх і обґрунтованих доказів встановлення податковим органом в діях платника податку умислу на вчинення правопорушення.

Акт перевірки та інші докази не містять відомостей про здійснення платником податків аналогічного правопорушення з мотивів саме умисного порушення ним вимог закону, натомість містять посилання на відомості щодо раніше вчиненого ним аналогічного порушення в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас, податковий орган також не наводить достатніх підстав вважати раніше вчинене порушення таким, що передбачало відповідний умисел платника. Також у акті не заперечуються випадки своєчасної сплати позивачем відповідних грошових зобов`язань.

З огляду на це, посилання податкового органу на обізнаність платника з термінами сплати узгодженої суми грошового зобов`язання суд вважає таким, що не доводить наявність умислу.

Крім того, суд ставить під сумнів можливість встановлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання є єдиним порушенням, на яке посилається податковий орган, проте зазначене не є прямим доказом наявності умислу в діях позивача, не є доказом вчинення діяння, передбаченого пунктом 124.2 цієї статті, та яке вчинене повторно протягом 1095 календарних днів, або яке призвело до прострочення сплати грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 у справі №520/22505/21.

Пункт 124.1 ст. 124 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом встановлених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, застосування п. 124.2 та в подальшому застосування п. 124.3 ст. 124 ПКУ є протиправним.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач дійсно не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов`язання, що є підставою для застосування п. 124.1 ст. 124 ПКУ та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, та у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Водночас, у даному випадку має місце не помилка в розрахунку застосованих до позивача санкцій, а помилка у порядку застосування правової норми.

Як вже було зазначено вище та вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, їх прийнято на підставі п. 124.3 ст. 124ПК України.

Однак, враховуючи те, що відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, а також повторність умисного діяння, суд дійшов висновку, що застосування до позивача п. 124.3 ст. 124 ПКУ є протиправним.

Таким чином, відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.05.2023 за № 0069460409 та № 0069470409 про застосування до Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути на користь Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2684 грн. за рахунок асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17 січня 2024 року

Позивач:Державне підприємство "Шепетівський військовий лісгосп" (пров. Героїв Небесної Сотні, 18,м. Шепетівка,Хмельницька обл., Шепетівський р-н,30405 , код ЄДРПОУ - 43075760) Відповідач:Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця,Вінницька обл., Вінницький р-н,21028 , код ЄДРПОУ - 44069150)

Головуючий суддя І.С. Козачок