Ухвала

від 05.12.2024 по справі 560/14308/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 560/14308/23

адміністративне провадження № К/990/45156/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі №560/14308/23 за позовом Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Шепетівський військовий лісгосп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2023 №0069460409 та №0069470409 про застосування до Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14725,50грн та в сумі 13993,75грн відповідно.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 17.01.2024, позовні вимоги Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» задовольнив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.10.2024, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №560/14308/23.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Вінницькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 18.11.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на помилковість прийняття Сьомим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Верховним Судом з`ясовано наступні обставини.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 17.01.2024 (прийнятим за правилами спрощеного позовного провадження) у справі №560/14308/23, позовні вимоги Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» задовольнив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Повне рішення складено 17.01.2024.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, Головне управління ДПС у Вінницькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 22.02.2024 з апеляційною скаргою звернулось до Сьомого апеляційного адміністративного суду з метою його оскарження.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.02.2024 подану контролюючим органом апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі.

За клопотанням скаржника, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.03.2024 продовжив контролюючому органу строк для усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги, визначених ухвалою суду від 26.02.2024, на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.03.2024 у задоволенні повторного клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про продовження строку на усунення апеляційної скарги в справі №560/14308/23 відмовив, а подану скаржником апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала, у зв`язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 26.02.2024, які слугували підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Користуючись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головне управління ДПС у Вінницькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдруге 08.10.2024, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №560/14308/23 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку скаржник зазначив, що первинне подання ним апеляційної скарги в цій справі відбулося з дотриманням визначеного статтею 295 КАС України процесуального строку, однак через несплату судового збору, що на той час було зумовлено недостанім бюджетним фінансуванням та відсутністю коштів необхідних для проведення такої сплати, ухвалою суду від 14.03.2024 апеляційну скаргу було повернуто. Зауважив, що контролюючий орган виключно з об`єктивних причин, які повністю не залежали від волі останнього, зокрема, відсутність належного бюджетного фінансування, був позбавлений можливості своєчасно й в повному обсязі сплатити судовий збір та подати апеляційну скаргу до суду з дотриманням строку визначеного статтею 295 КАС України. Наголосив, що не втрачаючи процесуального інтересу до справи та сплативши судовий збір, скаржник повторно подав до суду апеляційну скаргу в найкоротші строки з моменту проведення такої сплати. Як висновок, відповідач просив визнати поважними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження спірного судового рішення.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.10.2024 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану контролюючим органом апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.

Залишаючи подану скаржником апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, не навів поважних підстав пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними та не надав належних доказів на їх підтвердження.

Суд звернув увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Разом з тим, як встановив суд, підстави, на які посилається скаржник, є суб`єктивними та пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки суб`єкт правотворчості, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяв на себе відповідні зобов`язання щодо його сплати при зверненні до суду суб`єктів владних повноважень та, як наслідок, його сплати впродовж встановленого строку, зокрема, на апеляційне оскарження судових рішень (з наданням до суду платіжного документа у цей строк). А отже, невиконання суб`єктом владних повноважень цих правил, не може бути підставою для надання переваги у вигляді поновлення строку на апеляційне оскарження останньому перед іншою стороною, яка бере участь у справі та дотримується процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції роз`яснив скаржнику, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Суд також наголосив, що учасник судового процесу/особа, яка не погоджується з судовим рішенням має право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання такою особою процесуального обов`язку визначеного статтею 295 КАС України не звільняє останню від дотримання вимог процесуального закону.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, а тому, як на переконання суду, повинен неухильно виконувати покладені на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасності її подання та оплати судового збору.

Обставина, що повернення апеляційної скарги скаржнику не позбавляє права повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

А тому, факт первинного звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, як вказав суд, не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не передбачає можливості у зв`язку з цим свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.

До того ж, як установив суд апеляційної інстанції, повторно з апеляційною скаргою до суду скаржник звернувся лише 08.10.2024, що є невиправдано тривалим строком для подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2024, з урахуванням того факту, що раніше подана скаржником апеляційна скарга була повернута судом згідно ухвали від 14.03.2024, та, на переконання суду, спростовує твердження відповідача про його сумлінне й добросовісне ставлення до встановлених законом прав і обов`язків, а також вчинення усіх можливих від контролюючого органу дій для подання апеляційної скарги з дотриманням строку визначеного статтею 295 КАС України.

Таким чином, за результатом розгляду поданого скаржником клопотання про поновлення пропущеного строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість тверджень контролюючого органу щодо наявності достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження спірного в цій справі судового рішення.

Тобто, встановивши факт подання скаржником апеляційної скарги поза межами процесуального строку, визначеного законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, без зазначення обставин та надання при цьому доказів, які б підтверджували, що заявник дійсно не міг звернутись з апеляційною скаргою до суду раніше або інших доказів, які дають підстави для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої скаржником апеляційної скарги без руху, з визначенням строку для виконання у порядку та в спосіб зазначених вище в ухвалі вимог.

Одночасно суд роз`яснив скаржнику наслідки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому скаржник, обґрунтовуючи поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження та повторно посилаючись на факт попереднього звернення до суду з апеляційною скаргою в цій справі й обставини неналежного/недостатнього фінансування суб`єкта владних повноважень, що мало наслідком обмеження у своєчасній реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, просив поновити пропущений, як на його думку, з поважних причин процесуальний строк. Також, скаржник повторно просив урахувати, що не втрачаючи процесуального інтересу до справи та сплативши судовий збір, контролюючий орган повторно подав до суду апеляційну скаргу в найкоротші строки з моменту проведення такої сплати. На переконання скаржника, в даному випадку пропуску строку на апеляційне оскарження відбувся з поважних причин, а отже підлягає безумовному поновленню.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.10.2024, визнавши наведені скаржником підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 09.10.2024 визначив скаржнику достатній строк щодо реалізації права та надання обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Сьомий апеляційний адміністративний суд не знайшов поважними причини пропуску процесуального строку, оскільки за результатом розгляду поданого скаржником на виконання вимог ухвали суду від 09.10.2024 про залишення апеляційної скарги без руху клопотання про поновлення пропущеного строку, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, що об`єктивно перешкоджали контролюючому органу звернутись до суду з апеляційною скаргою у цій справі в межах встановленого статтею 295 КАС України процесуального строку. На переконання суду апеляційної інстанції, подання скаржником апеляційної скарги лише 08.10.2024, не може бути розумним та оптимальним строком для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №560/14308/23, яке набрало законної сили.

Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, контролюючий орган зазначив причини попуску аналогічні тим, що були наведені ним при поданні апеляційної скарги, та які судом в ухвалі від 09.10.2024 було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження скаржник не вказав; доказів, зокрема, тих, які б підтверджували вчинення скаржником регулярних, послідовних та активних дій з метою подання апеляційної скарги з дотриманням вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України та в межах строку встановленого статтею 295 цього ж Кодексу, скаржник до суду так і не надав.

Як висновок, суд зазначив, що у даному випадку, пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статті 296 КАС України, покладається на особу, яка звертається з апеляційною скаргою, а повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 295 КАС України, свідчить виключно про намагання контролюючого органу домогтися безпідставного поновлення судом строку на апеляційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

З урахуванням правових позицій Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що за відсутності у контролюючого органу інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, а також враховуючи ту обставину, що зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені скаржником для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними.

За результатом вищезазначеного, суд касаційної інстанції вважає, що Сьомий апеляційний адміністративний суд, визнавши за результатом оцінки доводів викладених у клопотанні про поновлення строку, надісланого на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №560/14308/23.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації скаржником права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі №560/14308/23 за позовом Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова