Постанова

від 16.01.2024 по справі 320/11691/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Басай О.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Справа № 320/11691/22

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Пристоличної сільської ради

Бориспільського району Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення

і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Пристоличної сільської ради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,35 га в с. Проліски ОСОБА_1 від 07.09.2021 № 1065-7-VIII;

- зобов`язати Пристоличну сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,35 га в с. Проліски Бориспільського району Київської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що підстава для відмови в задоволенні його клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, вказана в оскаржуваному ним рішенні ради, має суто інформаційний характер без вказівки на конкретний документ і норму чинного законодавства, які надавали б підстави органу місцевого самоврядування для прийняття такого рішення про відмову.

Позивач зазначив, що у спірному рішенні Відповідач лише формально процитував ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, не навів конкретної чітко визначеної обґрунтованої правової підстави для відмови в задоволенні його клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, порушив порядок вирішення такого клопотання та процедуру прийняття спірного рішення.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення № 1065-7-VIII від 07.09.2021 Пристоличної сільської ради про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,35 га в с. Проліски;

- зобов`язано Пристоличну сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2021 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо ведення особистого селянського господарства площею 0,35 га в с. Проліски Бориспільського району Київської області та у місячний строк, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, прийняти мотивоване рішення за наслідками розгляду.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в обґрунтування спірного рішення Відповідач лише цитує положення ч. 7 ст. 118 ЗК України, при цьому не наводячи жодних відомостей та доказів, яким саме нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням не відповідає місце розташування бажаної Позивачем земельної ділянки.

Разом з тим суд зазначив, що Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що ним була проведена перевірка, відповідно до результатів якої встановлено невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та нормативно-правовим актам, та/або доказів на підтвердження знаходження спірної ділянки на землях лісогосподарського призначення, не надано доказів невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити постанову про задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що правові підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність чітко визначені ч. 7 ст. 118 ЗК України, але в цьому випадку прийнятті спірного рішення у Відповідача не було відповідних підстав.

Водночас Апелянт стверджує, що Відповідач намагався вигадати відповідні підстави безпосередньо вже під час судового розгляду цієї справи в суді першої інстанції, але відповідні пояснення Позивачу не направив і належних доказів на підтвердження наведених обставин суду не надав.

Разом з тим, Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні цього спору не застосував ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача та не врахував практику Верховного Суду, зокрема висновки, викладені в постанові від 03.11.2022 у справі № 320/5760/21, відповідно до яких належним способом захисту порушеного права в цьому випадку є зобов`язання Відповідача надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того Апелянт просить суд стягнути з Відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та поштові витрати.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2023 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не находив.

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.07.2021 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про надання земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства в с. Проліски Бориспільского району Київської області.

До вказаної заяви Позивач додав копію паспорта, РНОКПП, копію графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Відповідач рішенням № 1065-7-VIII від 07.09.2021 відмовив Позивачу в наданні дозволу на розроку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0, 35 га в с. Проліски на підставі невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

9. Позивач, вважаючи, таке рішення Відповідача протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У частині першій статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами першою - третьою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами шостою - дев`ятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в наступному неодноразово продовжено та тримає, зокрема станом на теперішній час.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, внесено зміни до Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, а саме доповнено пунктами 27 і 28.

Відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються, з урахуванням особливостей, а саме безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Згідно з пунктом «ґ» частини другої статті 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Висновки суду апеляційної інстанції.

11. Системний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано чіткий порядок та граничні строки, у межах яких суб`єктом владних повноважень повинно бути розглянуто клопотання особи про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки та прийнято відповідне рішення за результатами її розгляду.

Водночас законодавством передбачено можливість прийняття уповноваженим суб`єктом влади за результатами розгляду такого клопотання лише одного з двох рішень: про надання відповідного дозволу або мотивованої відмови в його наданні.

При цьому підстави для відмови в наданні відповідного дозволу чітко визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України та розширеному тлумаченню не підлягають.

12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що за клопотанням Позивача Відповідачем було прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою через невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, з підстави, прямо передбаченої частиною сьомою статті 118 ЗК України.

13. Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з оскаржуваного рішення дійсно неможливо встановити, з чого саме виходив Відповідач, стверджуючи про невідповідність місця розташування вказаної Позивачем земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Втім, усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що земельна ділянка, щодо Позивач подав відповідне клопотання щодо відведення йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, але згідно з графічними матеріалами, що містяться у справі, зокрема викопіювання з генплану та плану зонування с. Проліски /т.1 а.с.106-107/, така ділянка віднесена до земель комерційної забудови.

14. З огляду на це, перевіривши оскаржуване Апелянтом судове рішення в межах вимог апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для зобов`язання Відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,35 га в с. Проліски Бориспільського району Київської області.

15. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Апелянта про те, що у Відповідача не було правових підстав для відмови в наданні спірного дозволу на розробку проєкту землеустрою.

16. Доводи Апелянта про те, що Відповідач намагався вигадати відповідні підстави безпосередньо вже під час судового розгляду цієї справи в суді першої інстанції, але відповідні пояснення Позивачу не направив і належних доказів на підтвердження наведених обставин суду не надав, судова колегія частково приймає до уваги.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що Позивач, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 КАС України, мав право ознайомитися з матеріалами цієї справи, але таким правом не скористався.

Водночас, реалізація особою наданих їй прав залежить від її власного волевиявлення.

17. Твердження Апелянта про те, що суд першої інстанції при вирішенні цього спору не застосував ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача та не врахував практику Верховного Суду, зокрема висновки, викладені в постанові від 03.11.2022 у справі № 320/5760/21, відповідно до яких належним способом захисту порушеного права в цьому випадку є зобов`язання Відповідача надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки обставини вказаної справи (№320/5760/21) і цієї справи не є тотожними.

18. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

19. Отже, проаналізувавши всі доводи учасників справи та перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до статті 308 КАС України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

20. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

21. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов - задовольнити частково.

22. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати, зокрема, заявлені Апелянтом витрати на професійну правничу допомогу, перерозподілу не підлягають з огляду на результат розгляду цієї скарги.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 16 січня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев