Ухвала

від 27.01.2025 по справі 320/11691/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

27 січня 2025 року

м. Київ

справа №320/11691/22

адміністративне провадження №К/990/777/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 16.01.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Пристоличної сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

До Верховного Суду 07.01.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 16.01.2024.

Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 розділу цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Касаційна скарга подана до Верховного Суду 07.01.2025, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки оскаржена постанова суду апеляційної інстанції була прийнята в порядку письмового провадження 16.01.2024, повний текст постанови складено також 16.01.2024.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 16.01.2024 не отримував, про оскаржуване судове рішення йому стало відомо 29.12.2024 з єдиного реєстру судових рішень.

Водночас, колегія суддів критично оцінює вказані обставини, оскільки в матеріалах касаційної скарги відсутні докази про невиконання судом апеляційної інстанції свого обов`язку такого направлення сторонам у справі, оскільки обов`язок такого направлення/вручення встановлено процесуальним законом (стаття 251 Кодексу адміністративного судочинства України), а скаржником не надано належних та достатніх доказів свого твердження, якими, на переконання касаційного суду можуть бути, зокрема, письмові відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа, про наявність/відсутність в матеріалах справи супровідного листа про направлення відповідного судового рішення, повідомлення про доставлення судового рішення на офіційну електронну адресу особи, повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким рішенням, розписок про отримання судового рішення; копією опису документів, що містяться в матеріалах справи, тощо.

Отже, суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 про те, що строк на касаційне оскарження рішення попущено з поважних причин.

Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, скаржнику слід подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати докази на підтвердження поважності причин його пропуску.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої цієї статті передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виняткових випадках, доведення яких покладається на скаржника.

Разом з тим, приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №819/570/18, від 10.10.2019 у справі № 802/1224/16, від 24.12.2019 у справі №823/59/17, від 22.01.2020 у справі №560/798/16, від 10.07.2020 у справі №810/2474/18, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, від 03.03.2021 у справі №320/4182/20, від 06.12.2023 у справі №206/4713/17, від 22.04.2024 у справі №400/8134/21, від 08.09.2018 у справі №826/9727/16, від 04.08.2020 у справі №340/2074/19 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №800/580/17 відповідно до якої вказано, що суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, одночасно зобов`язавши його виправити оскаржувані порушення.

Проте скаржник не аргументував, у чому саме полягає помилка суду першої та апеляційної інстанцій у застосуванні відповідної норми права, а також не пояснив, як, на його думку, ця норма повинна була бути застосована. Крім того, скаржник не конкретизував, у чому саме полягає схожість правовідносин між справами, в яких викладено висновки Верховного Суду, та обставинами справи, що розглядається.

Загальне посилання на постанови Верховного Суду без належного правового обґрунтування не може бути визнане достатньою підставою для відкриття касаційного провадження. Такий підхід не забезпечує дотримання принципу правової визначеності та унеможливлює проведення судом касаційної інстанції належної перевірки відповідності висновків суду апеляційної інстанції практиці Верховного Суду.

Для відкриття касаційного провадження заявник зобов`язаний не лише зазначити постанови Верховного Суду, але й обґрунтувати їх застосовність до конкретних обставин справи та довести, що судами попередніх інстанцій ці правові висновки не були враховані.

Суд наголошує, що формальне зазначення постанов Верховного Суду, зокрема шляхом цитування окремих їх абзаців, не відповідає вимогам щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявник не сформулював чіткого переліку норм права чи висновків Верховного Суду, які, на його думку, залишилися без належної оцінки судом першої та апеляційної інстанцій, а також не довів існування подібності правовідносин між справами, на які він посилається, та обставинами розглядуваної справи.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Підставою касаційного оскарження скаржник також зазначає підпункт «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, скаржником не надано належного обґрунтування наявності значного суспільного інтересу у справі або її виняткового значення для учасника справи, що подає касаційну скаргу. Подана скарга містить лише формальне цитування положень частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України без наведення конкретних фактів чи аргументів, які б свідчили про вплив розгляду справи на широке коло суспільних відносин, вирішення системних питань або унікальність її значення для самого скаржника.

Заявник, посилаючись на пункт "г" частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належного та достатнього обґрунтування наявності підстав, передбачених зазначеною нормою. Зокрема, доводи щодо помилкової віднесеності справи судом першої інстанції до категорії справ незначної складності не підтверджені конкретними фактами, правовими аргументами або доказами, які б свідчили про порушення вимог процесуального законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід зазначити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою у взаємозв`язку з частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 грн.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 2147,20 грн (2684,00*0,4*200%).

Скаржником не надано доказів сплати судового збору, у зв`язку з чим зазначений недолік підлягає усуненню.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів поважності підстав пропуску такого строку; обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою у взаємозв`язку з частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України; документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 169, 229, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 16.01.2024.

2. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 16.01.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Пристоличної сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

3. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

4. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя А.І. Рибачук