Постанова

від 17.01.2024 по справі 240/14655/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14655/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

17 січня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року та додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до трудового стажу періоду роботи в Радомишльському міжгосподарському підприємстві по птахівництву села Котівка Радомишльського району Житомирської області з 17.04.1985 по 23.08.1985 та періоду зайняття нотаріальною діяльністю з 22.04.1997 по 11.05.2011;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати вказані періоди роботи до трудового стажу, призначити пенсію за віком по досягненню 60-річного віку з 27.05.2021.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, зарахуванні до трудового стажу періоду роботи в Радомишльському міжгосподарському підприємстві по птахівництву села Котівка Радомишльського району Житомирської області з 17.04.1985 по 23.08.1985 та періоду зайняття нотаріальною діяльністю з 22.04.1997 по 11.05.2011.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області врахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи в Радомишльському міжгосподарському підприємстві по птахівництву села Котівка Радомишльського району Житомирської області з 17.04.1985 по 23.08.1985 та період зайняття нотаріальною діяльністю з 22.04.1997 по 11.05.2011.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2021 і вирішити питання призначення йому пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком по досягненню 60-річного віку з 27.05.2021 - відмовлено.

Також відмовлено у задоволенні вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття ними будь-яких рішень про відмову позивачу у призначенні пенсії.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 908,00 грн. сплаченого судового збору.

Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

У задоволенні решти вимог, а саме щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів трудової книжки позивача за спірний період відповідачем не надано, тому пенсійний орган протиправно не зарахував період роботи ОСОБА_1 в Радомишльському міжгосподарському підприємстві по птахівництву села Котівка Радомишльського району Житомирської області з 17.04.1985 по 23.08.1985.

Надані позивачем докази, які наявні в матеріалах справи, є доказами сплати ним страхових внесків до органу Пенсійного фонду, тому період здійснення позивачем нотаріальної діяльності з 22.04.1997 по 11.05.2011 підлягає зарахуванню до страхового стажу останнього.

Також суд першої інстанції враховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, значення цієї справи для учасника справи, дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню з огляду на їх співмірність та реальність у розмірі 5000,00 грн.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що у записі про звільнення з роботи в Радомишльському міжгосподарському підприємстві по птахівництву села Котівка Радомишльського району Житомирської області відтиск печатки нечіткий і неможливо встановити належність печатки підприємству. Спірний період зайняття нотаріальною діяльністю не зараховано через відсутність довідки про реєстрацію особи суб`єктом господарської діяльності із зазначенням системи оподаткування та відсутні дані про сплату страхових внесків.

Також вказано, що витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн не відповідають складності справи, ні обсягу роботи, тому такі витрати є необґрунтованими та не можуть бути стягнутими з Головного управління.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що періоди роботи позивача в Радомишльському міжгосподарському підприємстві по птахівництву села Котівка Радомишльського району Житомирської області з 17.04.1985 по 23.08.1985 та період зайняття нотаріальною діяльністю з 22.04.1997 по 11.05.2011 підтверджується матеріалами справи та підлягає зарахування до його страхового стажу.

Крім того наданими позивачем документами підтверджується факт сплати страхових внесків за спірні періоди.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 26.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

При цьому 29.08.2023 представником позивач адвокатом Бойком Володимиром Володимировичем подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 50000 грн.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

16.06.2021 позивач звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

На своє звернення отримав відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 0600-0219-8/49439 від 06.07.2021, мотивовану тим, що підтверджений страховий стаж становить 18 років 10 місяців 9 днів при необхідності 28 років.

До трудового стажу не зараховано період роботи в Радомишльському міжгосподарському підприємстві по птахівництву села Котівка Радомишльського району Житомирської області з 17.04.1985 по 23.08.1985, оскільки у записі про звільнення відтиск печатки нечіткий і неможливо встановити належність печатки підприємству. Період зайняття нотаріальною діяльністю з 22.04.1997 по 11.05.2011 не зараховано через відсутність довідки за період з 22.04.1997 по 31.12.2003 про реєстрацію особи суб`єктом господарської діяльності із зазначенням системи оподаткування, а за період з 01.01.2004 по 31.12.2008, з 01.01.2010 по 11.05.2011 відсутні дані про сплату страхових внесків.

Позивач вважає таку відмову протиправною, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) визначає право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Даною статтею визначено порядок обчислення страхового стажу, а саме: періоди трудової діяльності, що враховувалися для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (по 31.12.2003), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи), а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.

Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з трудової книжки позивача (запис № 9), 17.04.1985 він прийнятий на посаду юрисконсульта в Радомишльське міжгосподарське підприємство по птахівництву села Котівка Радомишльського району Житомирської області. З вказаної посади ОСОБА_1 був звільнений 23.08.1985 через ліквідацію підприємства (запис № 10).

На момент внесення спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162. Вона передбачала, зокрема, що в трудову книжку вносяться відомості про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Записи здійснюються акуратно.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що записи № 9 і № 10 у трудовій книжці позивача зроблені без виправлень і засвідчені директором підприємства. Разом з тим, відбиток печатки Радомишльського міжгосподарського підприємства по птахівництву села Котівка Радомишльського району Житомирської області є не чітким.

При цьому працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

У постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Крім того аналогічні висновки були застосовані Сьомим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постановах від 12.12.2023 у справі № 560/9135/23, від 16.10.2023 у справі № 560/2986/23, від 02.08.2023 у справі № 560/13285/22.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав пенсійному органу трудову книжку, в якій записи № 9 і № 10 скріплені підписом уповноваженої особи роботодавця, містять посилання на відповідні накази.

Враховуючи наведене, а також те, що доказів, які б свідчили про недостовірність записів трудової книжки позивача за спірний період відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійний орган протиправно не зарахував період роботи ОСОБА_1 в Радомишльському міжгосподарському підприємстві по птахівництву села Котівка Радомишльського району Житомирської області з 17.04.1985 по 23.08.1985.

Стосовно незарахування до стажу позивача періоду роботи як нотаріуса слід вказати наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з пунктом 3 статті 11 Закону № 1058, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів (яка діяла в межах спірного періоду) встановлено, що платниками зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування є: фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси.(п.2.7 Інструкції).

Відповідно до пункту 18 зазначеної Інструкції, платники зборів, зазначені в пп.2.2, 2.4, 2.7 цієї Інструкції, зобов`язані вести облік виплати громадянам коштів, у тому числі в натуральній формі, з яких проводиться відрахування на соціальне страхування.

Своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до Пенсійного фонду страхові збори, а також подавати йому відповідні звіти.

Пунктом 4 Інструкції передбачено, що відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР встановлено такі ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, зокрема для платників збору, визначених у пункті 2.7 Інструкції, у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Збори громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів та інших громадян, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи та виключно на її праці, нараховуються на чистий доход, що підлягає оподаткуванню, тобто на різницю між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що пов`язані з одержанням доходу, на підставі витягів з податкових декларацій. При цьому не враховуються суми акцизного збору і податку на добавлену вартість. Такі витяги, завірені податковою інспекцією, подаються платником до Пенсійного фонду в 15-денний строк після закінчення кварталу. При визначенні чистого доходу громадянина-підприємця не включаються суми винагород, одержані ним за працю по угодах цивільно-правового характеру, так як нарахування страхових зборів на них повинно здійснювати підприємство, що виплачує винагороду, крім випадків, коли суми винагород виплачені підприємством (фірмою), що являється іноземною юридичною особою (пункт 7.1 Інструкції ).

При цьому, пунктом 7.7 Інструкції було встановлено, що орган Пенсійного фонду видає довідку про сплату страхових зборів (додаток № 4 цієї Інструкції) платникам, що припинили підприємницьку діяльність або змінили місце проживання, а також для подання її до органів соціального захисту населення при призначенні або перерахунку пенсії.

Окрім цього, за правилами частини першої, пункту а частини другої статті 56, частини першої статті 66 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788), який діяв у спірні періоди трудової діяльності позивача, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

У заробіток для обчислення пенсій включається всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що у спірний період на законодавчому рівні було передбачено зарахування для обчислення пенсій заробітку, одержаного громадянами від здійснення підприємницької діяльності у разі сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України, оскільки такі громадяни підлягали державному соціальному страхуванню, провадили трудову діяльність, як самозайняті особи і підлягали реєстрації як платники внесків в органах ПФУ.

Крім того, у підпункті 1 пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 зазначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за нормами Закону № 1058 врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

У пункті 2.1. розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 затверджене Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення № 794), згідно з пунктом 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України Про інформацію має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно з пунктом 7 Положення № 794 уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Пунктами 9.1-9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 № 16-6 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 за № 998/6189 (далі Інструкція № 16-6) визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

З аналізу наведених вище норм видно, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 № 2148-VIII, розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058 доповнено пунктом 3-1, яким встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

При цьому, до Порядку № 22-1 також були внесені зміни, за змістом яких періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Згідно пунктом 6 указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва, суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Водночас, вказаній законодавчій прерогативі кореспондують вищенаведені норми спеціального Порядку № 22-1, яким керується у своїй діяльності Пенсійний фонд України та його структурні підрозділи.

Враховуючи вищенаведене, періоди зайняття нотаріальною діяльністю у спірний період можуть бути зараховані до страхового стажу позивача лише у разі подання доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за вказані періоди.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах були викладені Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.09.2023 у справі № 600/287/23-а.

Отже, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 02.03.1994 отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 396.

У трудовій книжці позивача містяться записи № 25 і № 26 про початок 22.04.1997 і закінчення 11.05.2011 нотаріальної діяльності.

На підтвердження сплати страхових внесків позивач надав копії платіжних доручень за спірні роки, довідки Пенсійного фонду про сплачені внески.

Таким чином період здійснення позивачем нотаріальної діяльності з 22.04.1997 по 11.05.2011 підлягає зарахуванню до страхового стажу останнього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні позивачу пенсії є необґрунтованою, прийнятою без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та підлягає скасуванню.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію з 27.05.2021 та в частині вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Щодо додаткового рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн слід зазначити наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Згідно статті 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно матеріалів справи між позивачем та адвокатом Бойко В. В. укладено договір про надання правової допомоги адвокатом від 04.07.2021.

На підтвердження наданих послуг надано кошторис витрат від 04.07.2021, в якому зазначено, що позивачу були надані послуги на загальну суму 50 000 грн, з яких:

- консультування клієнта до початку складання (написання) адміністративного позову, збір та опрацювання матеріалів (доказів) по справі, аналіз судової практики - 5 000 грн;

- написання (складання) адміністративного позову - 15 000 грн;

- написання (складання) відповіді на відзив 10 000 грн.;

- написання (складання) заперечення 5 000 грн.;

- написання (складання) додаткових пояснень 5 000 грн.;

- написання заяв, клопотань, інших документів в т. ч. на отримання рішення суду, виконавчого листа 5 000 грн.;

- моніторинг ходу справи у суді та надання інформації про хід справи клієнту 5 000 грн.

Водночас судом першої інстанції враховано, що дана справа є справою незначної складності, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними, що свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Таким чином враховуючи зазначене та складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, значення цієї справи для учасника справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню з огляду на їх співмірність та реальність у розмірі 5000,00 грн., а заява представника позивача є такою, що підлягає частковому задоволенню.

Крім того 29.08.2023 представником позивач адвокатом Бойком Володимиром Володимировичем подано заяву до суду апеляційної інстанції про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 50000 грн.

Щодо заяви про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі справа № 320/5750/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно матеріалів справи на підтвердження наданих послуг надано кошторис витрат (у суді апеляційної інстанції) від 21.08.2023, в якому зазначено, що позивачу були надані послуги на загальну суму 50 000 грн, з яких:

- консультування клієнта до початку складання (написання) відзиву на апеляційну скаргу - 5 000 грн;

- збір та опрацювання матеріалів (доказів) по адміністративній справі, аналіз судової практики - 10 000 грн;

- написання (складання) відзиву на апеляційну скаргу - 15 000 грн;

- консультування клієнта у процесі ведення справи 5000 грн;

- складання додаткових пояснень 5000 грн;

- написання заяв, клопотань, інших документів в т.ч. на отримання рішення суду, виконавчого листа 5000 грн;

- моніторинг ходу справи у суді та надання інформації про хід справи клієнту 5000 грн.

Оцінюючи доводи заявника, якими обґрунтовано реальність надання послуг, колегія суддів зазначає, що час та види наданих послуг, зазначені в кошторисі від 21.08.2023 є неспівмірними з розглядом цієї справи.

Колегія суддів зауважує, що такий вид правничої допомоги, як підготовка відзиву на апеляційну скаргу включає в себе і ряд інших супутніх послуг, таких як: консультування клієнта до початку складання відзиву, збір та опрацювання матеріалів, аналіз судової практики, поточне консультування клієнта, моніторинг ходу справи у суді та надання інформації клієнту про хід справи. Таким чином, перелічені супутні послуги охоплюються поняттям підготовки відзиву, тому не підлягають відшкодуванню.

Надання таких послуг як складання додаткових пояснень та написання заяв, клопотань, інших документів в т.ч. на отримання рішення суду, виконавчого листа матеріалами справи не підтверджуються.

При цьому колегія суддів враховує, що дана справа незначної складності розглянута судом в порядку письмового провадження, позивач не є апелянтом, до суду представником позивача підготовлено та надано відзив на апеляційну скаргу, обґрунтування якого ідентичні тим, що містяться у позові.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн, що відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року та додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року - без змін.

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бойка Володимира Володимировича про стягнення витрати на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500 грн (дві тисячі п`ятсот гривень).

В задоволенні заяви в іншій частині, а саме щодо стягнення витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 50 000 грн - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.