Постанова

від 17.01.2024 по справі 372/966/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №372/966/23 Головуючий у суді І інстанції: Висоцька Г.В.

провадження №22-ц/824/5755/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудресурс» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудресурс» про стягнення невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «Дорбудресурс», в якому просив стягнути із останнього заборгованість по заробітній платі у розмірі 41 764,25 грн та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.03.2021 року по 31.03.2022 року позивач знаходиться у трудових відносинах із відповідачем. З 10.04.2022 року відповідач змінив своє місцезнаходження, проте фактично при його зміні відповідач не забезпечив позивача робочим місцем та роботою. У період перебування у трудових відносинах, відповідач нарахував, але не виплатив позивачу заробітну плату у розмірі 41764,25 грн. 23.12.2022 року позивач направив на адресу відповідача заяву про виплату заробітної плати, проведення розрахунку, звільнення з роботи і видачу наказу про звільнення з роботи та видачу трудової книжки. Відповідач вказану заяву отримав, проте станом на день подання позову не провів з позивачем розрахунок, не видав наказ про звільнення і не повернув трудову книжку. У зв`язку із чим, позивач звернувся до суду.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

03.05.2023 року представницею відповідача подано заяву про перегляд заочного рішення суду.

30.05.2023 року ухвалою суду скасовано заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2023 року, призначено справу до судового розгляду по суті.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудресурс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 41 764,25 грн та моральну шкоду у розмірі 4 000,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудресурс» на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 01 серпня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорбудресурс» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудресурс»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 41175,39 грн, в задоволені позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що в судовому рішенні не визначено період, в який позивач знаходився в трудових відносинах, яку дату суд вважає датою зміни юридичної адреси відповідача, а також підстави, з яких суд дійшов висновку, що сума заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню з відповідача саме 41764,39 грн.

Вказує на те, що суд безпідставно встановив факт завдання позивачеві моральної шкоди внаслідок невиплати частини нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та відповідно, необґрунтовано стягнув моральну шкоду з відповідача на користь позивача у розмірі 4000 грн.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну, територія на якій знаходились виробничі потужності ТОВ «Дорбудсервіс», наразі перебуває в зоні бойових дій та в окупації. Отже, відповідач не має можливості здійснювати господарську та виробничу діяльність, отримувати прибутки, виплачувати заробітну плату. Крім того, ТОВ «Дорбудсервіс» має дебіторську заборгованість, відповідно до даних за рахунком № НОМЕР_1 , що свідчить про неможливість розрахунку контрагентів за договором.

Також вказує, що 23 грудня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням та відповідно до наказу №07-к від 30.12.2022 року його звільнено з виплатою компенсації за невикористану щорічну основну відпустку (19 днів). Розрахункові листи ОСОБА_1 підтверджують нарахування йому заробітної плати в період простою, коли фактично підприємство вже не здійснювало діяльності, часткову виплату заробітної плати в січні та в лютому 2022 року.

Також зазначає, що невиплата заробітної плати позивачу пов`язана з веденням бойових дій на території, де відповідач здійснював діяльність, та подальшою окупацією зазначених територій, і не пов`язана з незаконними діями відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача, у встановлений апеляційним судом строк, не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у своєму відзиві відповідач не заперечив щодо заборгованості виплати заробітної плати позивачу у розмірі 41 175,39 грн станом на час звільнення - грудень 2022 року, а також суд встановив факт завдання позивачеві моральної шкоди внаслідок невиплати частини нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у зв`язку із чим суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача на користь ОСОБА_1 у розмірі 4 000,00 грн.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Дорбудресурс» з 24 квітня 2021 року по 30 грудня 2022 року, що підтверджується наказом про звільнення № 07-к від 30.12.2022 року (а.с. 91).

23 грудня 2023 року ОСОБА_1 направив керівнику ТОВ «Дорбудресурс» заяву, де він зазначає, що він працював з квітня 2021 року по квітень 2022 року на посаді водія фронтального навантажувача. Після отримання документа форми ОК-5 ПФУ, йому стало відомо, що відрахування до ПФУ було сплачено, але заробітну плату він отримав не в повному обсязі. А саме: січень - 11584,95 грн та лютий - 9999,71 грн. Просить надати йому письмове пояснення та документи, які підтверджують несплату заробітної плати для звернення до суду для примусового стягнення заробітної плати за вищевказаний період. Просить звільнити його з 01.04.2022 року та зробити повний розрахунок по заробітній платі. Зробити відмітку у трудовій книжці. Надіслати наказ про звільнення та про нарахування і виплату заробітної плати (а.с. 15).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Дорбудресурс», зареєстровано за адресою 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, оф. 4, з 27 липня 2021 року (а.с. 43).

Потужності виробництва ТОВ «Дорбудресурс» знаходилися і знаходяться на даний час в Луганській області, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с. 44-45).

Відповідно до оборотно-сальдовій відомості по рахунку №261 за 24.02.2022-11.04.2023 рр. ТОВ «Дорбудресурс» має заборгованість у розмірі 1123535,73 грн (а.с. 41).

В матеріалах справи наявний наказ № 4 від 24.02.2022 року про оголошення простою у зв`язку із введенням воєнного стану, в якому оголошено початок простою на підприємстві не з вини працівника з 24.02.2022 року до можливості відновити роботу для працівників згідно додатку доданого до наказу (а.с. 48).

Відповідно до наказу № 07-к від 30 грудня 2022 року про звільнення водія навантажувача ОСОБА_1 , звільнено ОСОБА_1 - водія навантажувача з займаної посади 30.12.2022 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) та виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 19 (дев`ятнадцять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період 24 квітня 2021 р. по 30 грудня 2022 р. на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.12.2022 року (а.с. 49).

Наказом №6 від 25 березня 2022 року призупинено дію трудових договорів з 01 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками ТОВ «Дорбудресурс» (а.с. 52).

Відповідно до розрахункового листа праці ОСОБА_1 було нараховано та невиплачено 41175,39 грн (а.с. 78).

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази по справі, не врахував розрахунковий лист наданий відповідачем та безпідставно стягнув заборгованість по заробітній платі у розмірі 41764,25 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув заборгованість по заробітній платі у більшому розмірі, ніж наявна заборгованість у розмірі 41764,39 грн, оскільки даний розмір заборгованості спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме розрахунковим листом (а.с. 78).

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача не виплаченої заробітної плати у розмірі 41175,39 грн, отже рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Однак суд апеляційної інстанції не може в повній мірі погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно встановив факт завдання позивачеві моральної шкоди внаслідок невиплати частини нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та відповідно, необґрунтовано стягнув моральну шкоду з відповідача на користь позивача у розмірі 4000 грн, виходячи з наступного.

Як вірно встановив суд першої інстанції позивачу була завдана моральна шкода внаслідок невиплати частини нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, що є порушенням трудових прав позивача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

Колегія суду апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідачем була завдана моральна шкода позивачу внаслідок нарахованої та невиплаченої заробітної плати. Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач належно не обґрунтовує розмір моральної шкоди, яка була завдана позивачу протиправною поведінкою відповідача, а судом першої інстанції не враховано, що в Луганській області у період з лютого 2022 року почались активні бойові дії, і відповідач не міг здійснити підприємницьку діяльність у цьому регіоні, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про зменшення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1000 грн.

Отже рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди підлягає зміні.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача булопорушено відповідачем.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви за майнову вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 1073,60 грн за стягнення заборгованості по невиплаченій заробітні платі позивач звільнений на підставі закону.

За подання апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 1610,4 грн.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 51764, 20 грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає, що слід компенсувати судовий збір у розмірі 1312 грн 08 коп. (42175,39 * 1610,4/ 51764,20) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає зміні в частині суми витрат заборгованості по заробітній платі та розміру моральної шкоди у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудресурс» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року змінити, виклавши її резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудресурс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 41 175 грн 39 коп. та моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорбудресурс» судовий збір у розмірі 1312 грн 08 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорбудресурс», ЄДРПОУ: 42381810, адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, оф. 4.

Повний текст постанови складено «17» січня 2024 року.

Головуючий суддя СуддіЛ.П. Сушко Д.Р. Гаращенко В.І. Олійник