Постанова

від 17.01.2024 по справі 212/8165/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/944/24 Справа № 212/8165/23 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференції цивільну справу №212/8165/23за позовомПриватного акціонерноготовариства «ДТЕКПавлоградвугілля» доДержавної установи«Український науково-досліднийінститут промисловоїмедицини»,треті особи:Південно-Східнеміжрегіональне управлінняДержавної службиз питаньпраці,Булгаков ВолодимирАнатолійович,про скасуваннямедичного висновкулікарсько-експертноїкомісії пронаявність (відсутність)хронічного професійногозахворювання (отруєння)за апеляційною скаргою Приватного акціонерноготовариства «ДТЕКПавлоградвугілля» наухвалу Жовтневогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від19жовтня 2023року(суддя Ведяшкіна Ю.В.),

в с т а н о в и в:

В жовтні 2023 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», треті особи: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, ОСОБА_1 , про скасування медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року у відкритті провадження у справі за позовом ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», треті особи: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, ОСОБА_1 , про скасування медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) відмовлено.

З вказаною ухвалою не погодився позивач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та оскаржив її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що спірні правовідносини не пов`язані з діяльністю та відносинами господарюючих суб`єктів, тому не можуть розглядатись в порядку господарського судочинства. Медичний висновок ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» є висновком про стан здоров`я особи та тісно пов`язаний з трудовими правовідносинами, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає, що оскарження висновку є належним способом захисту своїх інтересів, оскільки на підставі цих документів у працівника виникає право на пред`явлення вимоги про стягнення моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

Представник позивача ПрАТ «ДТЕКПавлоградвугілля» ЄлістратовР.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник третьої особи Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надав клопотання, згідно якого просив справу розглянути за відсутності представника.

Представник відповідача ДУ «Українськийнауково-досліднийінститут промисловоїмедицини» татретя особа ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та про доставку повідомлення.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представникапозивача,дослідивши матеріалицивільної справи,перевіривши доводиапеляційної скарги,апеляційний судвважає,що апеляційнаскарга підлягаєзадоволенню занаступних підстав.

Згідно із частиною 3 статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд виходив з того, що позивачем ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яке має статус юридичної особи, пред`явлено позов до Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», яка також має статус юридичної особи, а тому з урахуванням пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України вбачаються підстави для визначення вищевказаного спору як господарсько-правового.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» мотивовані тим, що висновок ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про виникнення у ОСОБА_1 захворювання ХОЗЛ внаслідок дії виробничих факторів є помилковим, оскільки дане захворювання не може вважатись професійним захворюванням.

Згідно із статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Водночас перелік спорів, зазначених у частині 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, віднесених до предметної юрисдикції господарських судів, має вичерпний характер, адже навіть пункт 15 цієї частини (інші справи у спорах між суб`єктами господарювання) несе у собі ознаки визначеності і закінченості.

Разом з тим, за змістом статті 19 Цивільного процесуального кодексу України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 4, 19 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі №362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження №14-178цс20).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом даного позову є оскарження висновку про стан здоров`я особи, яка знаходилась у трудових відносинах з позивачем.

У пункті 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року судам роз`яснено, що справи про оскарження рішень медико-соціальної експертної комісії, повідомлень медичних установ і актів розслідування нещасних випадків й хронічних професійних захворювань підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується здоров`я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства, або виникають із трудових правовідносин, а вказана комісія, хоча згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, перебуває у віданні Міністерства охорони здоров`я України, проте відповідно до встановленого переліку прав і обов`язків, не здійснює владних управлінських функцій, а спір не стосується господарської діяльності юридичних осіб.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, залишив поза увагою те, що при визначенні юрисдикції справи, суди мають виходити з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що даний спір підлягає вирішенню господарським судом та не відповідає положенням як статті 19 ЦПК України, так і статті 20 ГПК України з огляду на зміст правовідносин.

За таких обставин, у суду першої інстанції не було передбачених законом правових підстав для відмови у відкритті провадження, тому оскаржувана ухвала суду є передчасною та відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції щодо вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у в`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами, передбаченими процесуальним законом.

Керуючись статтями 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 січня 2024 року.

Судді І.В. Кішкіна

О.В. Агєєв

О.І. Корчиста