Ухвала

від 09.01.2024 по справі 132/3639/23

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/3639/23

Ухвала

Іменем України

09 січня 2024 року слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: скаржника - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта текс» на бездіяльність слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020220000417 від 20 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

05.01.2024 року до слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта текс» на бездіяльність слідчого відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій в ромках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020220000417 від 20 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.01.2024 року, визначено склад суду з розгляду скарги: слідчого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 від 05.01.2024 року, відкрито провадження за скаргою, призначено її до судового розгляду на 09.01.2024 року на 15год.00хв.

Скаржник в судовому засіданні просив зобов`язати старшого групи слідчих у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023020220000417 від 20.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, передати ТОВ «Дельта текс» або його представнику за довіреністю на відповідальне зберігання під розписку тимчасово вилучений транспортний засіб, а саме автомобіль марки (моделі) «Skoda Superb», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який використовується товариством у своїй господарській діяльності, а його неповернення спричиняє порушення основних робочих процесів товариства, якому завдаються збитки та спричиняються інші негативні наслідки.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скаргу був повідомлений в передбаченому законом порядку.

Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

У відповідності до положень статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність слідчого, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в статті 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 статті 303 КПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк, зокрема такий строк визначений статтею 220 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020220000417 від 20 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 від 22 листопада 2023 року у справі № 132/3639/23, накладено арешт на автомобіль марки «Skoda» моделі «Superb» номерний знак « НОМЕР_1 », який відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого 30.11.2018 року ТСЦ 8041, належить ТОВ «Delta Tex» LLC, шляхом заборони для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, відчужувати та розпоряджатися будь-яким чином даним майном. Роз`яснено власнику транспортного засобу чи його законному володільцю, що вони не позбавлені можливості в передбаченому законом порядку звернутися до слідчого із клопотанням про передання йому вилученого майна (транспортного засобу), для зберігання під зберігальну розписку.

14.12.2023 року за вх.№ 218/К-57«аз» на адресу відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло письмове клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Дельта текс» (в порядку ст.ст.169, 220 КПК України) про повернення власнику автомобіля марки «Skoda» моделі «Superb» номерний знак « НОМЕР_1 ».

У задоволенні даного клопотання, постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 від 15 грудня 2023 року, заявнику відмовлено з посиланням на те, що в рамках кримінального провадження призначене експертне дослідження автомобіля марки «Skoda» моделі «Superb» номерний знак « НОМЕР_1 », яке на даний час не завершене.

19.12.2023 року за вх.№ 218/К-59«аз» на адресу відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повторне письмове клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Дельта текс» про повернення вилученого автомобіля марки «Skoda» моделі «Superb» номерний знак « НОМЕР_1 », на відповідальне зберігання власнику даного транспортного засобу.

У задоволенні цього клопотання, постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 від 15 грудня 2023 року, заявнику відмовлено з посиланням на те, що в рамках кримінального провадження призначене експертне дослідження автомобіля марки «Skoda» моделі «Superb» номерний знак « НОМЕР_1 », яке на даний час не завершене.

Разом із цим, на момент розгляду скарги, слідчим суддею з`ясовано, що експерті дослідження вказаного автомобіля марки (моделі) «Skoda Superb», державний номерний знак « НОМЕР_1 », завершені, а отже відпали підстави, з яких слідчий відмовляв у переданні даного транспортного засобу під зберігальну розписку його власнику (законному володільцю).

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності.

Речовими доказами згідно статті 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У відповідності до частини першої статті 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні їх вартості повертаються власнику (законному володільцю), або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі №911/1278/20, зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 ЦК України).

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 41 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом ГПУ, МВС України, ДПАУ СБУ, ДСАУ від 27.08.2010 року № 51/401/649/471/23/125, передбачено, що майно, на яке накладено арешт, передається згідно з рішенням слідчого, прокурора та суду, виходячи з конкретних обставин та інтересів справи, на зберігання представникові територіальної держадміністрації або житлово-експлуатаційної організації, державної служби охорони органів внутрішніх справ, а також організації, якій завдані збитки, або власникові цього майна чи його родичу, якому роз`яснюється його відповідальність за зберігання прийнятого майна, про що у нього відбирається розписка.

Згідно пункту 19 зазначеної Інструкції, зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу.

Відповідно до частини другої статті 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року за № 5 передбачено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності в загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник, у тому числі й особа, котра не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст.ст.174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Таким чином, відповідно до положень діючого законодавства України, в окремих випадках орган дізнання, досудового слідства, суд може повернути власникам вилучені у них речі для зберігання і до прийняття рішення у справі, якщо буде визнано, що це не призведе до виникнення перешкод для успішного провадження у справі.

Згідно пункту 1 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 року, № 1104 (далі - Порядок), цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 4 Порядку, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.

Також згідно пукнкту 5 зазначеного Порядку, умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Відповідно до пункту 20 Порядку, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Як вбачається з наданий матеріалів кримінального провадження, тимчасово вилучений в ході досудового розслідування автомобіль марки «Skoda» моделі «Superb» номерний знак « НОМЕР_1 », згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого 30.11.2018 року ТСЦ 8041, належить ТОВ «Delta Tex» LLC, яка його використовує в своїй господарській діяльності, про що свідчить інформаційна довідка ТОВ «Дельта текс» щодо транспортних засобів, які перебувають на балансі товариства та використовуються в підприємницькій діяльності б/н від 21.11.2023 року.

Положеннями статті 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно з цією нормою кожна право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

За змістом статей 2, 8 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» ([ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25.10.2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п.58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А № 296-А, п.42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява N 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), п.п. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п.50, Series A № 98).

Статтею 28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені частиною 3 статті 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 18 статті 3 КПК України, до повноважень слідчого судді першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Враховуючи вище викладене, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення поданої скарги та зобов`язання старшого групи слідчих у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020220000417 від 20.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 розглянути питання про передання тимчасово вилученого майна, а саме транспортного засобу - автомобіля марки «Skoda» моделі «Superb» номерний знак « НОМЕР_1 », який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого 30.11.2018 року ТСЦ 8041, належить ТОВ «Delta Tex», та на який ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 від 22.11.2023 року у справі №132/3639/23, був накладений арешт шляхом заборони його відчуження, розпорядження, на відповідальне зберігання власнику (законному володільцю) цього майна, та за наявності для цього правових підстав, повернути вказане рухоме майно під зберігальну розписку, або у разі їх відсутності, прийняти рішення відповідно до норм чинного кримінально-процесуального законодавства.

При цьому, слідчий суддя враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта текс» на бездіяльність слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020220000417 від 20 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - задовольнити частково.

Зобов`язати старшого групи слідчих у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020220000417 від 20.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 розглянути питання про передання тимчасово вилученого майна, а саме транспортного засобу - автомобіля марки «Skoda» моделі «Superb» номерний знак « НОМЕР_1 », який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого 30.11.2018 року ТСЦ 8041, належить ТОВ «Delta Tex», та на який ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 від 22.11.2023 року у справі № 132/3639/23, був накладений арешт шляхом заборони його відчуження та розпорядження, на відповідальне зберігання власнику (законному володільцю) цього майна, та, за наявності для цього правових підстав, повернути вказане рухоме майно під зберігальну розписку, або у разі їх відсутності, прийняти рішення відповідно до норм чинного кримінально-процесуального законодавства.

Роз`яснити власнику (законному володільцю) тимчасово вилученого транспортного засобу, що він не позбавлений можливості оскаржити подальші дії (бездіяльність) та рішення слідчого з даного питання в передбаченому законом порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя