Рішення

від 26.12.2023 по справі 297/2079/21

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2079/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Мартинишин О.О., представника позивача Берегівської окружної прокуратури прокурора Міндак В.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області до Великобийганської сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Берегівська окружна прокуратура, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, звернулася із позовною заявою до Великобийганської сільської ради, ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення Астейської сільської ради №223 від 04.08.2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1529 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 ; про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 767534621204) державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1529 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112, вартістю 548070,05 гривень, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Позовна заявамотивована тим,що 26.05.2015року рішеннямАстейської сільськоїради №138надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовленняпроекту землеустрою,а 04.08.2015року рішеннямАстейської сільськоїради №223затверджено проектземлеустрою щодовідведення земельноїділянки площею0,1529га закадастровим номером2120480100:10:001:0112у власністьдля будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд,що розташованав АДРЕСА_1 .Однак,було встановлено,що вказаназемельна ділянкабула переданау власністьвідповідача ОСОБА_1 з суттєвимпорушенням земельногозаконодавства України.А саме,на підставіДержавного актуна правопостійного користуванняземлею І-ЗК№000413у користуванніЗакарпатського інститутуагропромислового виробництва,який вподальшому реорганізованийв Закарпатськудержавну сільськогосподарськудослідну станціюНаціональної академіїаграрних наукУкраїни,на територіїБерегівського районуЗакарпатської областіперебуває земельнаділянка площею3166,8га,що відноситьсядо особливоцінних земель.При цьому,висновком земельно-технічноїекспертизи №15/221від 27.11.2020року підтверджено,що оспорюваназемельна ділянка за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112, яка передана у власність відповідача ОСОБА_1 , та частково площею 1,0283 га накладається на земельну ділянку, що знаходиться у користуванні вказаної дослідної станції, не будучи вилученою, була передана у власність ОСОБА_1 , чим порушено вимоги ст.ст. 84, 149,150 Земельного кодексу України. Також, у порушення вимог ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, у приватну власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення передано земельну ділянку з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови без розроблення проекту землеустрою зміни цільового призначення земель. Таким, чином Астейська сільська рада надала у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з грубим порушенням вимог земельного законодавства, оскільки без вилучення у постійного користувача передано у власність особливо цінні землі, які взагалі не можна передавати у приватну власність. Тому, державна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на оспорювану земельну ділянку, яка проведена 28.10.2015 року державним реєстратором Берегівського районного управління юстиції підлягає скасуванню.

Крім цього, позивач зазначив, що строк позовної давності не пропущено оскільки про порушення Астейською сільською радою норм Земельного законодавства України Берегівській окружній прокуратурі стало відомо 27.11.2020 року, з моменту отримання висновку земельно-технічної експертизи №15/221 від 27.11.2020 року, а Головному управлінню Держгеокадастру в Закарпатській області після отримання повідомлення прокуратурою 06.07.2021 року.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.09.2021 року провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено справу до підготовчого засідання. Також, вказаною ухвалою судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України.

22 жовтня 2021 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшов відзив представника відповідача Великобийганської сільської ради, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, у відзиві зазначено, що прокурором при заявленні позовних вимог було порушено ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України. На думку представника відповідача, у позовній заяві жодним чином не обґрунтовано повноваження Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, оскільки останнє не є власником земельної ділянки, право на яке оскаржується. Крім того, кримінальним правопорушенням на яке посилається прокурор та в ході якого було встановлено порушення надання оспорюваної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , завдано матеріальних збитків Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Національної академії аграрних наук України. В свою чергу, при закритті вказаного кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, представник потерпілого (вказаної дослідної станції) не заперечував щодо цього. Тобто, КПК України надано право потерпілому заявляти цивільний позов, однак Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України із позовною заявою не звернулася. Крім цього, представник відповідача посилається на те, що в Астейській сільській раді була відсутня інформація, що земельна ділянка, передана ОСОБА_1 є земельною ділянкою наданою у користування Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції НААН. У підтвердження Астейською сільською радою було розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміну) меж населеного пункту с. Астей, яке затверджено Закарпатською обласною радою 13.12.2011 року рішенням №372. Також, у відзиві зазначено, що висновок експерта ґрунтується виключно на матеріалах обміру ТОВ «Експерт», який слід вважати неналежним доказом з огляду на те, що до позовної заяви не надано жодного договору на виконання робіт, і яких саме. Представник відповідача не погоджується і з визначеною вартістю земельної ділянки (том 1 а.с. 75-94).

Також, 22 жовтня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області щодо позовної заяви, які просили врахувати при ухваленні рішення по справі. Так, у письмових поясненнях зазначено, що у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору при поданні позовної заяви Головне управління Держгеокадастру не мало змоги звернутися до суду із вказаним позовом. При цьому, власником оспорюваної земельної ділянки є держава, а Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН лише його користувачем. При цьому, право звернення до суду прокуратурою Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області не заперечується, оскільки нормами законодавства України визначено право звернення до суду прокуратурою (том 1 а.с. 95-112).

03 листопада 2021 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла відповідь Берегівської окружної прокуратури на відзив відповідача Великобийганської сільської ради, в якій просив відхилити доводи відповідача і задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Позаяк, оспорювана земельна ділянка відноситься до державної власності та відноситься до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тобто, в розумінні ст. 84 та ст. 122 ЗК України у відповідності до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» Берегівська окружна прокуратура звернулася до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області. Також, прокуратурою не було пропущено строк звернення до суду, оскільки про наявність вказаних порушень останній стало відомо лише 27.11.2020 року, а саме після складення висновку експерта №15/221, яка була призначена під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017070000000306 від 23.08.2017 року, згідно якого встановлено, що вказана земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку площею 1,0283 га, яка перебувала у користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН (том 1 а.с. 124-129).

08 листопада 2021 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Попович Ш.О. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, а також подано клопотання про застосування наслідків, передбачених пропуском позовної давності. Підстави для відмови у задоволенні позову та застосуванні позовної давності викладені аналогічно тим, що зазначив представник відповідача Великобийганської сільської ради (том 1 а.с. 151-161, 162-165).

06 грудня 2021 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Попович Ш.О. подано до суду клопотання про долучення доказів (том 1 а.с. 173-188).

Крім цього, 14 грудня 2021 року адвокатом Попович Ш.О. подано клопотання про витребування доказів від ТОВ «Ріалті-О» та ТОВ «Експерт» (том 1 а.с. 189-199).

03 лютого 2022 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Поповича Ш.О. про долучення доказів.

16 лютого 2022 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано пояснення представника позивача до клопотання про застосування наслідків, передбачених пропуском позовної давності (том 2 а.с. 10-11). Крім цього, представником позивача подано до суду відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Попович Ш.О. ( том 2 а.с. 12-17).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2022 року уточнені клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Поповича Шандора Олександровича про виклик свідків та витребування доказів задоволено, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті (том 2 а.с. 31-34).

08 червня 2022 року судом отримано лист від ТОВ «ЕКСПЕРТ» із долученими доказами, витребовувані ухвалою суду від 16 лютого 2022 року (том 2 а.с. 66-70).

Крім того, 04 липня 2022 року адвокатом Попович Ш.О. було подано клопотання про витребування доказів від ТОВ «ЕКСПЕРТ», яке ухвалою суду від 23.01.2023 року задоволено.

За клопотаннями сторін судові засідання були відкладені на інші дати, а саме на 22.07.2022 року, 07.09.2022 року, 10.10.2022 року, 15.11.2022 року, 23.12.2022 року, 23.01.2023 року, без проведення технічної фіксації та без постановлення судом процесуальних рішень.

16 травня 2023 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Попович Ш.О. подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У клопотанні зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112 була поділена на дві окремі земельні ділянки за кадастровими номерами: 2120480100:10:001:0426, площею 0,0461 га та 2120480100:10:001:0427, площею 0,1068 га, тобто «захоплена» відповідачем ОСОБА_1 земля Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на даний час відокремлена від решти земель ОСОБА_1 та є окремим об`єктом права власності. Таким чином, на даний час предмету позовної заяви в межах даної цивільної справи не існує. У зв`язку з наведеним, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Попович Ш.О. просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

08 серпня 2023 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшли заперечення представника позивача щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі. Заперечення мотивоване тим, що предметом спору є незаконне прийняття Астейською сільською радою рішення №223 від 04.08.2015 року, яким затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1529 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , та незаконна передача з державної у приватну власність оспорюваної земельної ділянки, а предметом позову є визнання недійсним вищевказаного рішення Астейської сільської ради та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Тобто, поділом оспорюваної земельної ділянки залишається не врегульоване питання визнання рішення Астейської сільської ради №223 від 04.08.2015 року та повернення в державну власність незаконно ви бувшої земельної ділянки за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112. Таким чином, відсутні підстави для закриття провадження у справі.

20 грудня 2023 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та зміну предмета позову. Представник позивача у своєму клопотанні зазначив, що 07 листопада 2023 року на адресу Берегівської окружної прокуратури надійшла заява ОСОБА_1 про укладення мирової угоди. Так, із долучених додатків вбачається, що оспорювана земельна ділянка була поділена відповідачем ОСОБА_1 на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 2120480100:10:001:0426, площею 0,0461 га та 2120480100:10:001:0427, площею 0,1068 га, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі 10 квітня 2023 року та 21 квітня 2023 року зареєстровано право власності на них. Із висновку земельно-технічної експертизи № 15/221 від 27.11.2020 року вбачається, що тільки земельна ділянка із кадастровим номером 2120480100:10:001:0426, площею 0,0461 га накладається на особливо цінні землі, що перебувають у постійному користуванні. Отже, оскільки предмет позовної заяви можливо змінити лише на стадії підготовчого провадження представник позивача звернувся до суду із вказаним клопотанням.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Попович Ш.О. 20 грудня 2023 року подано до суду клопотання, в якому останній просив відмовити у задоволенні клопотання про повернення провадження до стадії підготовчого засідання, оскільки таке не передбачено нормами Цивільного процесуального кодексу України. Також, зазначив, що відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву про мирову угоду, однак відповідь на неї так і не отримано. При цьому, відповідач ОСОБА_1 і надалі не заперечує щодо добровільного повернення ним земельної ділянки за кадастровим номером 2120480100:10:001:0426, площею 0,0461 га, тобто в цій частині останній визнає позовні вимоги, а в задоволенні іншої частин просив відмовити. Розгляд справи просив провести без його та відповідача ОСОБА_1 участі.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2023 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Поповича Ш.О. про закриття провадження в даній цивільній справі у зв`язку з наявністю предмету спору на час звернення до суду та відсутністю підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Прокурор Міндак В.В. в судовому засіданні підтримав позовну заяву в повному обсязі, з підстав викладених у ньому та поданих в подальшому відповідях на відзиви. Разом з цим, зазначив, що згідно висновку земельно-технічної експертизи № 15/221 від 27.11.2020 року вбачається, що тільки земельна ділянка із кадастровим номером 2120480100:10:001:0426, площею 0,0461 га накладається на особливо цінні землі, що перебувають у постійному користуванні.

Відповідач Великобийганська сільська рада явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином. При цьому, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Попович Ш.О. в судове засідання не з`явились, про місце, дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином. При цьому, представником було подано заяву про розгляд справи без їх з відповідачем участі, відповідач ОСОБА_1 і надалі не заперечує щодо добровільного повернення ним земельної ділянки за кадастровим номером 2120480100:10:001:0426, площею 0,0461 га, тобто в цій частині останній визнав позовні вимоги, а в задоволенні іншої частин просив відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що на підставі листа Служби Безпеки України було проведено геодезичні роботи на земельній ділянці АДРЕСА_2 , урочище «Культурне пасовище». За результатами проведених робіт було складено порівняльний аналіз площі оспорюваної земельної ділянки. Крім цього, було проведено грошову оцінку вказаної земельної ділянки. Відносно свідка ОСОБА_3 свідок зазначив, що остання перебуває у декретній відпустці та не має змоги прибути в судове засідання щодо дачі пояснень по суті даної справи.

При цьому, заперечень чи клопотань щодо обов`язкового виклику свідка ОСОБА_3 від учасників справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України, визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі ??"Дія 97" проти України?? від 21 жовтня 2010 року).

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі - Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 червня 2023 року у справі №633/408/18, провадження № 14-86цс22 зауважує, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).

Так, у даній позовній заяві прокурор вказав, що земельна ділянка площею 0,1529 та за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до особливо цінних земель, перебуває у постійному користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, та її власником є держава.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 14 січня 2015 року № 15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 33 ст. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі, організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності:

у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за:

- додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Судом встановлено, що згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 08.07.2021 року, останнє повідомило Берегівську окружну прокуратуру про неможливість здійснення заходів щодо повернення земельних ділянок, в тому числі за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112, в судовому порядку у зв`язку з відсутністю коштів щодо сплати судових витрат за подання позову до суду.

Так, 09.07.2021 року Берегівською окружною прокуратурою було направлено лист на адресу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про намір пред`явлення позовних заяв в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, зокрема і про визнання недійсним рішення Астейської сільської ради №223 від 04.08.2015 року, яким передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1529 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає доведеним право звернення Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області до суду із вказаним позовом і тим самим викладені представниками відповідачів посилання на відсутність повноважень прокурора для звернення до суду є спростованими.

Судом встановлено, що 26 травня 2015 року рішенням Астейської сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 138 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1529 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_1 (том 1 а.с. 27).

На підставі наведеного було виготовлено та розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та отримано висновок Головного управління Держземагенства у Закарпатській області про його погодження (том 1 а.с. 23-26). З метою погодження вказаного проекту відповідачем ОСОБА_1 було отримано ряд документів, а саме: акт прийому-передачі межових знаків на зберігання; акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 25.05.2015 року; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем); висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 від 09.06.2015 року (том 1 а.с. 27-32).

Далі, рішенням Астейської сільської ради Берегівського району Закарпатської області №223 від 04.08.2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 загальною площею 0,1529 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 16).

Право власності відповідача ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.07.2021 року (том 1 а.с. 56).

Разом з цим, згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЗК №000413 у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва, який в подальшому реорганізований в Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України, на території Берегівського району Закарпатської області перебуває земельна ділянка площею 3166,8 га.

Так, вказаний Державний акт на право постійного користування Закарпатським інститутом агропромислового виробництва видано після проведення необхідних процесуальних дій, що підтверджується наданими суду копіями. Зокрема: витягом з Технічного звіту по виготовленню державного акту на право постійного користування землею Закарпатському інституту агропромислового виробництва Берегівського району Закарпатської області в межах територій Мочолянської, Гечанської, Бодолівської, Мужіївської та Бенянської сільських рад; картографічними матеріалами горизонтальної зйомки землекористування Закарпатської обласної сільськогосподарської дослідної станції 1980 рік; планом горизонтальної зйомки території Лужанської сільської ради 1980 рік; висновками про розгляд матеріалів по видачі Державних актів на право постійного користування землею Закарпатського інституту агропромислового виробництва Берегівського району Закарпатської області (том 1 а.с. 17-22).

Відповідно до Статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України встановлено, що основними видами діяльності державного підприємства є активне сприяння науковим установам по проведенню наукових дослідів, виробничої перевірки і провадженню наукових технічних розробок, створення нових високопродуктивних сортів та гібридів кукурудзи, картоплі, овочів, пряно-аромативних культур, багато трав та тютюну з високою якістю врожаю з комплексно стійких захворювань та шкідників, тощо.

Окрім цього, дослідна станція є науковою бюджетною установою державної форми власності. Державне підприємство перебуває у безпосередньому підпорядкуванні Національній академії аграрних наук України.

Майно господарства є державною власністю, закріплене за ним академією і належить їй на праві оперативного управління. Здійснюючи це право дослідна станція може використовувати це майно для участі в цивільних відносинах, в тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності відповідно до Статутних цілей та в межах своєї цивільної правоздатності.

Землі дослідних полів відносять до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається, за виключенням випадків у визначених законом. Вилучення земельних ділянок здійснюється лише за погодженням Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України та порядку володіння та користування земельними ділянками науковими установами та організаціями на ААН України (том 1 а.с. 47-55).

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 150 ЗК України, до особливо цінних земель відносяться землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЗК України (в редакції чинній на момент оспорюваного рішення), припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Відповідно до п. е) ч. 4 ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Згідно п. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (в редакції чинній на момент оспорюваного рішення), вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України можуть вилучатися з постійного користування державних підприємств, установ, організацій без їхньої згоди та без згоди органів (організацій), до сфери управління (відання) яких вони належать, і передаватися у постійне користування іншим державним підприємствам. У разі якщо відомості про земельні ділянки, що вилучаються, не внесені до Державного земельного кадастру, замовлення розроблення документації із землеустрою, необхідної для внесення таких відомостей, здійснюється державним підприємством, якому передаються вилучені земельні ділянки. У разі вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які належать закладу освіти, установі, організації, підприємству системи освіти, що перебуває у державній власності, на праві постійного користування, площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які залишаються у такої юридичної особи після вилучення, не може становити більше 100 гектарів.

Положення абзацу другого цієї частини не поширюються на вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування державних підприємств, установ, організацій Національної академії наук України, а також на вилучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Враховуючи вищенаведене Астейською сільською радою при прийнятті рішення №223 від 04.08.2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1529 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , не були дотримані вищенаведені норми закону.

Надані представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Попович Ш.О. Витяги із протоколів засідань президії Національної академії аграрних наук України не спростовують твердження позивача, позаяк в таких лише зазначено площу, яку вилучено із землекористування Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН та не містять точних даних щодо розміщення цих земельних ділянок. Тобто, не доведено, що саме земельна ділянка за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112, що була передана у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 , розташована в межах вилучених із користування земельних ділянок.

При цьому, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42017070000000306 від 23.08.2017 року отримано висновок земельно-технічної експертизи №15/221 від 27.11.2020 року, згідно якого встановлено, що земельна ділянка, в тому числі за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112, відповідно до топографо-геодезичних робіт, проведених ТОВ «Експерт», частково накладається на земельну ділянку, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування І-ЗК №000413 від 29.03.1996 рік та даними картографічних матеріалів до «Технічного звіту по виготовленню державного акту на право постійного користування землею Закарпатському інституту агропромислового виробництва Берегівського району Закарпатської області в межах територій Мочолянської, Гечанської, Бодолівської, Мужіївської та Бенянської сільських рад», розташована в межах населеного пункту села Астей Берегівського району Закарпатської області, ур. «Культурне пасовище», ділянка № НОМЕР_1 , контур 140. Загальна площа накладання становить 1,0283 га (том 1 а.с. 35-40, 41-43).

Відповідно до ст. 378 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Разом з цим, в ході розгляду справи судом встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112 була поділена відповідачем ОСОБА_1 на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 2120480100:10:001:0426, площею 0,0461 га та 2120480100:10:001:0427, площею 0,1068 га, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі 10 квітня 2023 року та 21 квітня 2023 року зареєстровано право власності на них.

Вказане підтверджено, наданими представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Попович Ш.О. Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та представником позивача Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Крім того,із наданихсторонами доказів,які визнанісудом належнимиі допустимимивстановлено,що тількиземельна ділянкаіз кадастровимномером 2120480100:10:001:0426,площею 0,0461га,накладається наособливо цінніземлі,що перебуваютьу постійномукористуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України. Вказане не заперечив і представник позивача у своєму клопотанні про повернення до стадії підготовчого засідання та висловлюючи свою позицію щодо позову в судовому засіданні.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи, що земельна ділянка за кадастровим номером 2120480100:10:001:0426, площею 0,0461 га, накладається на особливо цінні землі, що перебувають у постійному користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, суд приходить до висновку, що позовну заяву Берегівської окружної прокуратури слід задовольнити частково.

Зокрема, слід скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0461 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0426, вартістю 108233,24 гривень, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Позаяк, визнання недійсним рішення Астейської сільської ради №223 від 04.08.2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1529 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0112 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , призведе до порушення прав ОСОБА_1 на володіння земельної ділянки за кадастровим номером 2120480100:10:001:0427, площею 0,1068 га, яка набута ним законно.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 319 та 321 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі «Скачкова та Рижа проти України» Європейський суд з прав людини 25 червня 2020 року постановив, що втручання у право власності повинно не лише бути законним та переслідувати за фактами та у принципі «законну мету» «відповідно до загальних інтересів», але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичної особи. Ця вимога виражена у понятті «справедливий баланс», який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі «Хуттен-Чапська проти Польщі» (Hutten-Czapskav. Poland), заява № 35014/97, пункт 167, ЄСПЛ 2006VIII).

Отже, з метою недопущення порушення права законного володіння та розпорядження відповідачем ОСОБА_1 вказаної вище земельної ділянки, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Астейської сільської ради №223 від 04.08.2015 року, слід відмовити.

Таким чином, підсумовуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з підстав їх часткової обґрунтованості та доведеності.

Крім цього, щодо клопотань представників відповідачів стосовно застосування позовної давності у даній цивільній справі, суд констатує наступне.

Статтями 256 та 257 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, про наявність порушень з боку Астейської сільської ради Берегівського району Закарпатської області Берегівській окружній прокуратурі стало відомо 27.11.2020 року, а саме після складення висновку експерта №15/221, яка була призначена під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017070000000306 від 23.08.2017 року, згідно якого встановлено, що вказана земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку площею 1,0283 га, яка перебувала у користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН. Із вказаною позовною заявою прокуратура звернулась до суду 01 вересня 2021 року, тобто в межах строку позовної давності.

Отже, твердження представників відповідачів щодо пропуску строку позовної давності є необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, сплачений судовий збір слід стягнути з відповідачів солідарно в користь Закарпатської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст.16,203,215,388ЦК України,ст.ст.20,21,118,121,149,150ЗК України,ст.ст.141,263,264,265,354,355ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Берегівської окружної прокуратури (м. Берегове, вул. І.Сечені, 15, Закарпатської області) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) до Великобийганської сільської ради (с. Велика Бийгань, вул. Головна, 61, Берегівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04349082), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України (с. В.Бакта, просп. Свободи, 17, Берегівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 00724815) про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку задовольнити частково.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0461 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0426, вартістю 108233,24 гривень, яка розташована в АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з Великобийганської сільської ради, ОСОБА_1 в користь Закарпатської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН