Рішення

від 18.01.2024 по справі 199/7547/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/7547/23

(2/199/361/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

18.01.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Циганок К.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛІТ-ПРОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначив, що з 11 вересня 2019 року до 23 лютого 2022 року працював на посаді директора ТОВ «ТЕХНОЛІТ-ПРОМ» та був звільнений відповідно до наказу №2-к від 23.02.2022 року за власним бажанням. При звільненні йому не виплачено всі належні суми передбачені на день звільнення. Таким чином, у відповідача наявна заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 44711,00 яку він просив стягнути з відповідача, а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 98290,50 грн. Також просив стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Суд, дослідивши позовну заяву, письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 з 11 вересня 2019 року по 17.11.2022 року перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛІТ-ПРОМ», обіймаючи посаду директора, що підтверджується записами у трудовій книжці, серії НОМЕР_1 .

У відповідності до наказу №2-К від 23.02.2022 року ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП звільнився з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛІТ-ПРОМ».

Проте, на час звільнення ОСОБА_1 , відповідач не провів з ним розрахунок.

Заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі становить 41305,87 грн., про що свідчить довідка № 00000000001 від 02.01.2024 року, видана ТОВ «ТЕХНОЛІТ-ПРОМ».

Згідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положеннями ст. 115 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як зазначалось вище, що на час звільнення ОСОБА_1 відповідач не провів з ним розрахунок. В ході розгляду справи суд встановив, що заборгованість по заробітній платі складає 41305,87 грн.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримку розрахунку суд дійшов до наступного висновку.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача на його користь суми середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 24.02.2022 року по день звернення до суду (15.09.2023 року) у сумі 98290 грн. 50 коп.

Абзацом 3 п. 2 Розділу ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Постанови КМУ № 100 визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абз. 1 п. 8 Розділу IV «Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати» Постанови КМУ № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ внесені зміни, зокрема, у частину першу статті 117 КЗпП України, яку викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень), опубліковано 18 липня 2022 року в газеті «Голос України» № 147.

Тобто,починаючи з 19липня 2022 року у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, обов`язок роботодавця виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», а починаючи з 19 липня 2022 року період, за який з роботодавця може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, обмежений строком у шість місяців.

У справі № 6-уп/98 Конституційний Суд України зазначає, що з прийняттям нормативно-правового акту в новій редакції втрачають чинність норми акту в попередній редакції.

На теперішній час Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ є чинним та обов`язковим до виконання.

Позивач був звільнений 23.02.2022 року.

Два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата - це грудень 2021 року та січень 2022 року.

Кількість відпрацьованих днів у грудні 2021/січні 2022 року загалом складає 41 день.

Згідно довідки ТОВ «ТЕХНОЛІТ-ПРОМ» від 02.01.2024 №00000000001, доходи позивача за грудні 2021 року/січні 2022 року становлять 11270 грн.

Виходячи з наведеного, середньоденна заробітна плата позивача вираховується наступним чином: 14000 грн. /41 відпрацьованих днів = 341 грн. 46 коп.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Тобто, середній заробіток ОСОБА_1 повинен бути вирахуваний за 6 (шість місяців), а саме з наступного дня після дня звільнення 24.02.2022 по 24.08.2022 року.

Кількість днів затримки розрахунку складає 130 робочий день. Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 24.02.2022 по 24.08.2022 (130 робочий день * 341,46 грн.) складає 44389грн. 80 коп.

Суд дійшов до висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 44389 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 536,80 грн. судового збору пропорційно задоволених позовних вимог, а також стягнути з позивача 1073,60 грн. судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст. 115, 116 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛІТ-ПРОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛІТ-ПРОМ» (код ЄДРПОУ 43215747 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 41305 гривень 87 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛІТ-ПРОМ» (код ЄДРПОУ 43215747 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 44389 (сорок чотири тисячі триста вісімдесят дев`ять) гривень 80 копійок з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛІТ-ПРОМ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536 гривень 80 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛІТ-ПРОМ» на користь держави судовий збір у сумі 1073 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.В. Руденко