Постанова

від 16.01.2024 по справі 295/1844/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/1844/23 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І.М.

Категорія 77 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Трояновської Г.С., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/1844/23 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Єригіної І.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, в остаточній редакції якого (а.с.21-24) просила визнати незаконним та скасувати наказ Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради №12-К від 06.01.2023 про її звільнення з посади наукового співробітника; поновити її на роботі в Житомирському обласному літературному музеї Житомирської обласної ради з 16.01.2023; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.01.2023 до дня ухвалення рішення у справі та моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Позов мотивувала тим, що звільнення є незаконним, проведено із порушенням чинного законодавства. Так, всупереч вимогам ст. 49-2 КЗпП України відповідач не запропонував їй вакантні посади за професією чи спеціальністю, незважаючи на те, що вона має вищу філологічну освіту, була єдиним співробітником, хто мав потрібну спеціальність серед усіх працюючих на час скорочення штату. Згідно свідоцтва про підвищення кваліфікації вона у період з 22.11.2021 по 27.11.2021 пройшла курс підвищення кваліфікації в обласному центрі підвищення кваліфікації працівників культури, мистецтва та туризму Житомирської обласної ради в групі керівників та наукових співробітників музеїв області. Крім того, відповідач при звільненні порушив вимоги ст. 42 КЗпП України не врахувавши того, що вона має переважне право на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, з огляду на те, що вона є одинокою матір`ю та сама виховує неповнолітнього сина. Посилаючись на вказані обставини, просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі, позивачка посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за нормами ч.2 ст.40 КЗпП України допускається звільнення, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, однак вона у письмовому повідомленні про наступне звільнення від 18.07.2023, з яким ознайомлена 19.07.2023, особисто зазначила, що погоджується на переведення.

В порушення вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд першої інстанції не з`ясовував, чи пропонувалися їй з моменту повідомлення про скорочення та до моменту фактичного звільнення працівника всі нові вакансії, які з`явилися в цей період у Житомирському обласному літературному музеї Житомирської обласної ради. Запропонована відповідачем посада музейного доглядача відділу Житомирського літературного музею комунального закладу «Житомирський краєзнавчий музей» Житомирської обласної ради є технічно- господарською. На момент попередження і звільнення, перелік посад був неповний, і їй не були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які були і з`явилися у відповідача протягом цього періоду.

Згідно зі «Структурою та штатною чисельністю Комунального закладу «Житомирський краєзнавчий музей» Житомирської обласної ради», яка погоджена постійною комісією Житомирської обласної ради з гуманітарних питань від 01.11.2022 №15, у структурному підрозділі «Житомирський літературний музей» наявні дві вакантні посади молодшого наукового співробітника та одна старшого наукового співробітника, яких у штатному розкладі на 2022 рік Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради не було, а посада старшого наукового співробітника введена як повна штатна одиниця. Тобто, це свідчить, що вакантні посади, крім зазначеної вакантної посади музейного доглядача відділу Житомирського літературного музею комунального закладу «Житомирський краєзнавчий музей» Житомирської обласної ради, були наявні.

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 14.04.2000 №168, молодший науковий співробітник повинен знати чинне законодавство в галузі культури, нормативні і керівні матеріали з питань музейної роботи; новітні дослідження і методичну літературу в галузі музеєзнавства, профільних наук; передовий досвід вітчизняних і зарубіжних музеїв; правила і норми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту; правила внутрішнього трудового розпорядку. Кваліфікаційні вимоги. Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) без вимог до стажу роботи.

Доказів її невідповідності займаній посаді не надано, адже вона була єдиним співробітником, хто мав потрібну спеціальність серед усіх працюючих під час скорочення штату.

Суд першої інстанції вище вказаним обставинам належної оцінки не дав, не провів дослідження штатних розписів Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради до та після припинення щодо його структури на предмет скорочення штату та не надав належної оцінки її доводам про подібність завдань і функцій Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради до та після припинення та тотожність кваліфікаційних вимог до посад працівників відповідача.

Крім того, під час розгляду даної справи судом першої інстанції не було враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 по справі № 646/2661/20, також не враховано, що у практиці Європейського Суду з прав людини трапляються різні обставини, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду: незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім`ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості; розчарування тощо. Зважаючи на вищевикладене, зв`язок між протиправною поведінкою посадової особи та настанням душевних страждань особи, відносно якої було прийнято рішення, законність якого оскаржується, є очевидним, оскільки презюмується, що порушення прав особи не може не спричиняти незручностей. Якщо особа звернулася до суду, то це вже означає, що вона не залишилась байдужою до порушення і є певний дискомфорт, переживання, які змусили її вимагати захисту.

Також, судом першої інстанції не враховано, що вона є одинокою матір`ю та сама виховує неповнолітнього сина, у неї відсутні в сім`ї інші працівники із самостійним заробітком.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Шостак С.В. підтримали доводи апеляційної скарги із наведених в ній підстав.

Представники Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що на підставі наказу (розпорядження) № 2-К від 13.01.2020 ОСОБА_1 15.01.2020 призначена на посаду наукового співробітника Житомирського обласного літературного музею (а. с.7-8,44).

Рішенням 11 сесії VIII скликання Житомирської обласної ради від 14.07.2022 за № 408 припинено діяльність Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради шляхом приєднання його до комунального закладу «Житомирський обласний краєзнавчий музей» Житомирської обласної ради (а. с. 45-46), утворено комісію з припинення Житомирського обласного літературного музею (а. с. 47).

На виконання Порядку припинення Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради, що є додатком № 2 до Рішення обласної ради від 14.07.2022 № 408 (а. с. 48-50), позивача було письмово попереджено про наступне звільнення або переведення у зв`язку із припиненням Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради (а. с. 52).

З даним повідомленням позивач ознайомилася 19.07.2022, що засвідчила власноручним підписом та написом: «Погоджуюсь на переведення» (а. с. 52).

01.11.2022 постійно діючою комісією Житомирської обласної ради з гуманітарних питань погоджено структуру та штатну чисельність комунального закладу «Житомирський обласний краєзнавчий музей» Житомирської обласної ради, яка не передбачала посади наукового співробітника (а. с. 53, 56-59).

Відповідно до протоколу №3 засідання комісії з припинення Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради від 14.11.2022 головою комісії ОСОБА_2 представлено структуру та чисельність штату відділу Житомирський обласний літературний музей КЗ «Житомирський обласний краєзнавчий музей» Житомирської обласної ради; повідомлено присутній колектив музею про переведення співробітників, посади яких не скорочувалися, а також запропоновано наявні вакантні посади працівникам, чиї посади скорочено, враховуючи аналіз кваліфікації та продуктивності співробітників, результати співбесід (а. с. 61-62).

14 листопада 2022 року письмовим повідомленням відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 посаду музейного доглядача відділу Житомирський обласний літературний музей комунального закладу «Житомирський обласний краєзнавчий музей» Житомирської обласної ради (а. с. 60).

Оскільки позивач відмовилась від підпису на даному повідомленні, що свідчить про її відмову від переведення на вказану посаду, тому за участю членів комісії з припинення був складений відповідний акт (а. с. 63).

10 січня 2023 року головою комісії з припинення за участі членів комісії з припинення Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради складено акт про відмову підпису на повідомленні про запропоновану посаду. Згідно даного акту ОСОБА_1 - науковий співробітник Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради, перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_2 , відмовилась ставити свій підпис про згоду на письмовому повідомленні про запропоновану посаду, а також відмовилася надати письмове заперечення щодо запропонованої посади (а. с. 67).

16 січня 2023 року на засіданні комісії з припинення Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 з посади наукового співробітника Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради з 16.01.2023 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 68).

Наказом за № 12-К від 16.01.2023 ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією та скороченням штату працівників Житомирського обласного літературного музею Житомирської обласної ради (а. с. 69).

Позивач ознайомилась зі змістом цього наказу, проте від підпису та отримання його копії відмовилась, як і від підпису в особовій картці та журналі обліку трудових книжок, про що комісійно складено акт №1 від 16.01.2023 (а. с. 70).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції із посиланням на норми ч. 3 ст. 36, ч.1 ст.40, ст. 42, ч.1 ст. 49-2 КЗпП України, роз`яснення, наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992, дійшов обґрунтованого висновку про дотримання роботодавцем трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з роботи, а відтак її позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Посилання ОСОБА_1 на невиконання відповідачем вимог ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування на іншу вакантну посаду, а також неврахування її переважного права на залишення на роботі, є необґрунтованими. Згідно штатного розпису КЗ «Житомирський краєзнавчий музей» Житомирської обласної ради на 2022 та на 2023 роки посада наукового співробітника, яку займала позивач, була скорочена, тому положення ч. 2 ст. 42 КЗпП України не могли бути застосовані при її звільненні, оскільки дане право могло враховуватись при наявності двох чи більше однакових посад, одна з яких скорочується. У даному ж випадку усі посади «науковий співробітник» було скорочено.

Посада старшого наукового співробітника у кількості трьох одиниць не скорочувалась і особи, що їх займали були переведені КЗ «Житомирський краєзнавчий музей», а відтак вони не були вакантними.

Натомість, у згадані штатні розписи введено дві посади молодшого наукового співробітника, на які було прийнято працівників, що мають більшу продуктивність праці, кваліфікацію і досвід роботи, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 64-66).

В свою чергу роботодавцем виконано вимоги ст. 49-2 КЗпП України та запропоновано вакантну посаду музейного доглядача відділу Житомирський обласний літературний музей КЗ «Житомирський обласний краєзнавчий музей» Житомирської обласної ради, від чого ОСОБА_1 відмовилась.

Оскільки відповідачем при звільненні позивача було дотримано вимоги чинного законодавства в сфері трудових відносин, тому місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального та процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення. Вони висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Таким чином, судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення,арішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текстпостанови складений:18січня 2024 року.