Постанова

від 16.01.2024 по справі 569/14595/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/14595/22

Провадження № 22-ц/4815/105/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Ковальчук Н. М.,

судді: Хилевич С. В., Шимків С. С.,

секретар судового засідання Пиляй І. С.,

учасники справи:позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Рівненськогоміського судуРівненської областівід 16жовтня 2023року усправі запозовом ОСОБА_1 до Комунальногозакладу «Обласнебюро судово-медичноїекспертизи» Рівненськоїобласної радипро визнаннянаказу незаконнимі йогоскасування,поновлення чинностінаказу, ухвалене15.10.2023року ум.Рівне ускладі судді Тимощука О. Я. об 11:15, повний текст складено 16 жовтня 2023 року

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради (далі Бюро судмед експертизи) про визнання незаконним та скасування наказу № 25-од від 15.06.2022 року, поновлення чинності наказу №16-орг від 01.09.2014 року. Обґрунтовуючи вимоги вказувала, що її, головну медсестру, наказом від 01.09.2014 року № 16-орг, було призначено відповідальною особою по здійсненню організації обліку основних відомостей щодо військовозобов`язаних і призовників з метою контролю за дотриманням ними законодавства про військовий обов`язок і військову службу та своєчасного оформлення бронювання військовозобов`язаних в установі. За виконання таких обов`язків наказом відповідача № 85-к з 01.09.2014 року їй була встановлена надбавка до посадового окладу в розмірі 35 відсотків в межах фонду заробітної плати. З вказаною роботою вона справлялась, однак наказом від 15.06.2022 року № 25-од скасовано покладення на неї обов`язків відповідальної особи по здійсненню організації обліку військовозобов`язаних і призовників і такі обов`язки покладено на медичну сестру ОСОБА_2 , яка виконує роботу інспектора кадрів. У зазначеному наказі вказано, що підставою його видачі є п.11 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року(далі Порядок). Оскільки наказ від 15.06.2022 року № 25-од позбавляє її мати право на надбавку до заробітної плати, то він є незаконним, таким, що виданий всупереч вимогам ч. 3 ст. 32 КЗпП України, якою визначено, що про зміну умов праці та розмірів оплати праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Рішенням Рівненськогоміського судуРівненської областівід 16жовтня 2023року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним, позивач подала апеляційну скаргу. Зазначає: судом вірно встановлено, що на підставі наказу від 01.09.2014 року № 16-орг, яким її було призначено відповідальною особою по здійсненню організації обліку військовозобов`язаних і призовників в установі за складність і напруженість роботи їй була встановлена надбавка до посадового окладу в розмірі 35 відсотків. Однак, суд прийшов до неправильного висновку, що видаючи оспорюваний наказ від 15.06.2022 року № 25-од, відповідач виконував п. 11 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року, згідно якого обов`язки щодо ведення військового обліку покладають на посадову особу кадрового підрозділу або служби управління персоналом, і, оскільки, у відповідності до штатного розпису посада головної медичної сестри відноситься до розділу «Загальний медичний персонал», то з метою усунення порушень законодавства та можливого накладання на установу адміністративних стягнень прийнято рішення про недопустимість в подальшому виконання нею обов`язків по веденню військового обліку в установі. Місцевий суд у рішенні помилково не погодився з підставою позову і вказав, що доплата за ведення військового обліку є окремо встановленою доплатою за виконання працівником в основний робочий час одночасно з основною роботою додаткових обсягів робіт і за жодних умов не може вважатися оплатою додаткової роботи, що виконується на умовах суміщення чи сумісництва. Такий висновок не відповідає обставинам справи, оскільки покладення наказом від 01.09.2014 року № 16-орг обов`язків відповідальної особи за ведення військового обліку в установі означало істотну зміну умов праці та додаткову оплату. Окрім того, дії відповідача не були викликані змінами в організації виробництва і праці, а пояснюється лише упередженістю керівника. Упередженість керівника підтверджується і тим, що відповідальною особою за військовий облік призначена особа, посада якої до 01.07.2022 року не відносилась до кадрової служби. У судовому засіданні встановлено, що при затвердженні штатних розписів і видання оспорюваного наказу порушені п. п. 13.13.18.20 Розділу І п.п.1.2.3 Розділу ІІ Колективного договору, укладеного адміністрацією і профспілковим комітетом Бюро судмед експертизи на 2018-2022 роки. Пункт 12 Колективного договору передбачає, що адміністрація зобов`язана про зміни умов праці попереджати працівника за два місяці. Посадові обов`язки були змінені наказом від 01.09.2014 року № 16-орг, а відповідно вони вважаються зміненими при видачі наказу від 15.06.2022 року № 25-од, тобто відповідач мав попередити про зміну умов праці відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України. Суд у своєму рішенні вказав, що персональний облік призовників і військовозобов`язаних ведеться за місцем їх роботи і покладається керівником підприємства, установи на військово-обліковий персонал або одного з працівників кадрової служби залежно від кількості врахованих працівників згідно ізЗакономУкраїни «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 р. Цей облік ведеться згідно зПоложеннямпро військовий облік військовозобов`язаних і призовників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 377 від 9.06.1994 р. (далі - Положення про військовий облік), таІнструкцієюз військового обліку військовозобов`язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженою наказом Міністра оборони України № 165 від 27.06.1995 року. Положення про військовий облік таІнструкція втратила чинність, тобто суд послався на нормативні акти, які не підлягали застосуванню. Просить скасувати рішення про відмову у задоволенні позову, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач подав відзив, у якому зазначає, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга позивача безпідставна.

Дослідивши матеріали та обставини справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ №29-од від 01.07.2022 року є законним, оскільки відповідальною особою за ведення військового обліку військовозобов`язаних і призовників та бронювання військовозобов`язаних за установою було призначено медичну сестру ОСОБА_3 , яка виконує роботу за сумісництвом інспектора з кадрів, що повністю відповідає вимогам Порядку, а наказ про призначення позивачки відповідальною особою з ведення військового обліку втратив чинність з 01 липня 2022 року, тобто жодні права позивачки не порушувалися, оскільки її доплати були передбачені строковии наказом.

Такі висновки суду першої інстанції є законними, відповідають нормам матеріального права та підтверджені наявними у справі доказами.

Судом встановлено: ОСОБА_1 працює в Комунальному закладі «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської міської ради на посаді головної медичної сестри.

Наказом начальника Бюро судмед експертизи № 16-орг від 01.09.2014 року призначено відповідальною особою в установі по здійсненню організації обліку основних відомостей щодо військовозобов`язаних і призовників з метою дотримання ними законодавства про військовий обов`язок і військову службу та своєчасного оформлення бронювання військовозобов`язаних в установі головну медичну сестру ОСОБА_1 .

У зв`язку з виконанням функції відповідальної особи за ведення військового обліку в установі наказом № 85-к від 01.09.2014 року ОСОБА_1 надано з 01.09.2014 року доплату за складність і напруженість в роботі в розмірі 35% посадового окладу.

Відповідно доп.11Порядку організаціїта веденнявійськового облікупризовників івійськовозобов`язаних,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни №921від 07.12.2016року за наявності на військовому обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях менше 500 призовників і військовозобов`язаних обов`язки щодо ведення військового обліку покладаються на посадову особу служби персоналу або служби управління персоналом, якій встановлюється доплата у розмірі до 50 відсотків посадового окладу, крім державних службовців.

У відповідності до вимог п.11 Порядку відповідачем видано наказ від 15.06.2022 року № 25-од «Про скасування наказу про призначення відповідальної особи за ведення військового обліку». Згідно п. 1 цього наказу з 01.07.2022 року вважати таким, що втратив чинність наказ від 01.09.2014 року № 16-орг, яким відповідальною особою в установі по здійсненню організації обліку основних відомостей щодо військовозобов`язаних і призовників з метою контролю за дотриманням ними законодавства про військовий обов`язок і військову службу та своєчасного оформлення бронювання військовозобов`язаних в установі було призначено ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу № 29-од від 01.07.2022 року відповідальною особою за ведення військового обліку військовозобов`язаних і призовників та бронювання військовозобов`язаних за установою було призначено медичну сестру відділу комісійних судово-медичних експертиз ОСОБА_3 , яка за сумісництвом виконує роботу інспектора з кадрів.

З наказом від 15.06.2022 року № 25-од ОСОБА_1 ознайомлена, проте підписувати його відмовилась, вважає його незаконним з тих підстав, що вона позбавлена оплати за складність та напруженість в роботі, і це є зміною істотних умов праці, а отже відповідач зобов`язаний був повідомити її за два місяці до видачі наказу. Не погоджуючись із зазначеним наказом та вважаючи, що її трудові права порушені, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Спір, який виник між ОСОБА_1 та відповідачем, стосується режиму роботи, що впливає на розмір заробітної плати. Такі правовідносини є трудовими і на них поширюються норми КЗпП України.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 93КЗпП України надано визначення заробітної платні - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі статтею 97КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21Закону Українивід 24березня 1995року №108/95-ВР"Прооплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За частиною 3 статті 32КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Разом зтим,15березня 2022року ВерховнаРада ухвалила Закон України «Про організацію трудових відносинв умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX( далі Закон № 2136-IX).

У ч. 1 ст. 3 Закону № 2136-IX ( в редакції, що діяла на час видачі оспорюваного наказу) вказано: у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

За ч. 2 Закону у період дії воєнного стану нормичастини третьоїстатті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX(набрав чинності 19 липня 2022 року) частину 2статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»викладено у такійредакції: "2. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбаченихчастиною третьоюстатті 32 тастаттею 103КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов".

Тобто, на день видачі відповідачем наказу від 15.06.2022 року № 25-од нормичастини третьоїстатті 32 КЗпП України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовувались.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржуваний наказ виданий з дотриманням норм матеріального права, не суперечить нормам трудового законодавства, що діяли на час його видачі.

З огляду на вищевказане, апеляційна скарга не може бути задоволена, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2023 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17січня 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.