Ухвала

від 17.01.2024 по справі 484/4536/22

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/4536/22

1-кп/467/24/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в рамках кримінального провадження №12022150110000001, №12022152110000021 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мигія Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України,

клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебувають кримінальні провадження № 12022150110000001, 12022152110000021 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

Вказане клопотання мотивував тим, що ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20.02.2023 року обрано запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 21.01.2024 року. В зв`язку з цим, на даний час виникла необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно дост.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.

Обставинами, що підтверджують наявність вищевказаних ризиків є:

- ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні за сукупністю тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, максимальне покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Знаючи, яка міра покарання може бути до нього застосована за вчинені злочини, ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, що пояснюється неодноразовими неявками обвинуваченого ОСОБА_4 до органу досудового розслідування, як наслідок останній оголошувався у розшук, також під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 ухвалою Первомайського міськрайонного суду від 01.11.2022 року (справа №484/492/22, провадження №1-кс/484/519/22) обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави у розмірі 52 тис. грн.

Після внесення застави ОСОБА_4 оголошено у розшук 14.12.2022 року у зв`язку з порушенням обов`язків визначених заставою.

19.12.2022 року відносно ОСОБА_4 на підставі ухвали (справа №484/492/22, провадження № 1-кс/484/519/22) змінено запобіжний захід з застави на тримання під вартою без можливості внесення застави строком на 60 діб);

- ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України та вручено копії матеріалів кримінального провадження у тому числі протоколи допитів потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, що не виключатиме ризику впливу на них оскільки це всі мешканці с. Мигія Первомайського району де проживає підозрюваний;

- на даний час ОСОБА_4 ніде не працює, проживає один, обвинувачується зокрема у вчиненні майнових злочинів існує вірогідність того, що вчинення крадіжок є способом його заробітку, що не виключатиме ризику вчинення інших кримінальних правопорушень аналогічних за змістом.

Згідно ст.178КПК Українивстановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується в скоєнні тяжких та середньої тяжкості кримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.185та ч.4ст.185,ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч, 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309 КК України, максимальне покарання за які передбачено у виді позбавлення волі строком до 10 років.

Крім того, згідно із ст.176 КПК України застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого не є можливим, а саме:

- особисте зобов`язання неможливо застосувати так, як вказаний запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та не попередить ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також у зв`язку із вчиненням обвинуваченим тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років;

- особисту поруку неможливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, які б поручилися за виконання обвинуваченим обов`язків відповідно до ст.194 КПК України;

- домашній арешт неможливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 проживає в одній місцевості з потерпілими та свідками, а зазначений запобіжний захід не забезпечить ризику впливу на нього;

- заставу, не можливо застосувати, оскільки порядок та умови вказаного запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_4 вже порушував.

З урахуванням вищевказаних ризиків та обставин, що підтверджують їх наявність, є необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, у виді тримання під вартою.

Більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти настанню вище перерахованих ризиків, які передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, у зв`язку з чим стосовно ОСОБА_4 є доцільним продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурором при зверненні із вказаним клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, на підставі зібраних доказів у кримінальному проваджені, враховано вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч, 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309 КК України, репутацію обвинуваченого за місцем проживання, а також тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

На даний час ризики, які мали місце при обранні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та не відпали та на даний час мають місце.

Враховуючи вищезазначене, та те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, об`єктами яких є право власності, покарання за яке передбачає реальне позбавлення волі строком до 10 років просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на безпідставність та недоведеність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення. Окрім того наголошував, що має двох малолітніх дітей, проживав разом із родиною, позитивно характеризується, раніше не судимий, має ряд хронічних захворювань, а в умовах перебування в СІЗО не отримує необхідної медичної допомоги. Просив відмовити в задоволенні клопотання та змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання та змінити запобіжний захід на більш м`який у виді домашнього арешту або особистого зобов`язання, оскільки обвинувачений більше року перебуває під вартою, хворіє, однак в умовах СІЗО не отримує належного лікування, потребує медичного оперативного втручання та медичного обстеження, має постійне місце проживання, ризики, на які посилається сторона обвинувачення, є надуманими, не підтверджені жодними доказами, тоді, як зі спливом часу, ризики зменшуються. Не впливатиме на свідків, та не здійснюватиме на них тиск, жодних доказів, що ОСОБА_4 порушував порядок та умови вказаного запобіжного заходу, суду не надано.

Заслухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.

Разом з цим, ст. 178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, 19 грудня 2022 року до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022150110000001 від 06.06.2022 року, відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309 КК України.

Згідно ухвали слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області № 484/492/22 від 19.12.2022 року в кримінальному провадженні № 12022152110000021 ОСОБА_4 змінено запобіжний захід із застави на тримання під вартою на строк до 30.12.2022 року.

20 грудня 2022 року до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022152110000021 від 10.01.2022 року, відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області № 484/4562/22 від 27.12.2022 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24.02.2023 року.

Відповідно до ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області № 484/4562/22 від 05.01.2023 року матеріали кримінальних проваджень: справа № 484/4536/22, провадження 1-кп/484/137/23 по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309 КК України та справу № 484/4562/22, провадження № 1-кп/484/138/23 по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, об`єднано в одне кримінальне провадження та присвоєно об`єднаному кримінальному провадженню спільний номер № 484/4536/22, провадження № 1-кп/484/137/23.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суд від 10.02.2023 року кримінальне провадження за № 12022150110000001, 12022152110000021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, направлено на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20.02.2023 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21.04.2023 року включно, з утриманням його в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», який в подальшому продовжувався.

ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України за вчинення яких, у разі доведеності вини, може бути призначене покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України», заява № 37466/04, від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Відтак, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Обвинувачений, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має типові соціальні зв`язки для особи його віку та статусу.

Також, суд сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України у цьому провадженні, оскільки вони належним чином мотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами. Зокрема, ОСОБА_4 після вчинення кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі до 10 років, з урахуванням збільшення об`єму обвинувачення, відносно обвинуваченого, врахованого при обранні запобіжного заходу, маючи можливість вільно пересуватися, останній може переховуватися від суду з метою уникнення кримінального покарання. Існує ризик, що ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни їх показів.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки та застави відсутні передумови, особисте зобов`язання та домашній арешт не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

При цьому суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає необхідним ізолювати обвинуваченого від суспільства, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого і саме обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, його поведінка, соціальні зв`язки, дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, які визначені судом вище.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що підставидля продовженнязапобіжного заходувідносно обвинуваченогоу виглядітримання підвартою невідпали,альтернативні запобіжнізаходи нев змозігарантувати йогоналежну поведінку,а тому вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на 60 діб, ізолювавши обвинуваченого від суспільства, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на наявних матеріалах кримінального провадження.

Щодо посилань обвинуваченого та захисника на поганий стан здоров`я під час утримання останнього в умовах СІЗО, то вони не є визначальними обставинами, які б давали можливість обрати йому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки в умовах тримання в СІЗО обвинувачений не позбавлений можливості отримувати належне лікування своїх хвороб.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Для цього в СІЗО створюється медична частина, яка є її структурним підрозділом.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Окрім того, стороною захисту не було надано достатніх та переконливих доказів того, що обвинувачений не може отримувати належне лікування в умовах утримання в СІЗО, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров`я в передбаченому законом порядку.

Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні злочину, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов`язання.

При обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчим суддею при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначено розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки відносно ОСОБА_4 вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ним.

За такого, при вирішенні клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розмір застави судом також не визначається з підстав, викладених в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 3, 177, 178, 331, 369-372, 376, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурорапро продовженнястроку діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відноснообвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Мигія Первомайського району Миколаївської області на шістдесят діб, до 16березня 2024року включно, з утриманням його в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали до 16березня 2024року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим та захисником в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 18 січня 2024 року о 08 годині 00 хвилин.

Суддя Арбузинського

районного суду ОСОБА_1