Ухвала

від 26.02.2024 по справі 484/4536/22

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/4536/22

1-кп/467/24/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу в порядку ст. 201 КПК України у кримінальному провадженні № 12022150110000001, № 12022152110000021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебувають кримінальні провадження № 12022150110000001, 12022152110000021 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу в порядку ст. 201 КПК України у даному кримінальному провадженні з раніше обраного у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений посилається на ті обставини, що при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суддею враховано доводи сторони обвинувачення, а саме посилання на рапорти працівників поліції два з яких від 19.01.2022 року, від 18.02.2022 року, від 05.06.2022 року, в яких вказано, що місцезнаходження ОСОБА_4 невідоме, та таємничо опитані невідомі свідки повідомили, що ОСОБА_4 кудись зник. Вказані рапорти вважає нікчемними та сфабрикованими, такі написані однією особою. При цьому вказує, що оперативно-розшукова справа не заводилась, постанова про заведення оперативно-розшукової справи відносно нього, в матеріалах кримінального провадження, відсутня. Зазначене добре відомо прокурору ОСОБА_6 , та вказує на його бездіяльність. ОСОБА_4 вказує, що він не переховувався та не мав наміру переховуватись. Крім того, ОСОБА_4 посилається, як на підставу зміни запобіжного заходу, відсутність необхідної медичної допомоги в Кропивницькому СІЗО, що унеможливлює його утриманні в цій установі. Умови його утриманні в даній установі є незадовільними та не відповідають санітарним умовам. В нього загострились старі хронічні захворювання. Він неодноразово звертався за захистом своїх прав до керівника СІЗО, керівника медичної установи СІЗО, до керівника філії ЦОЗ ДКВС, до прокурора Черкаської та Кіровоградської областей, до суду, однак ситуація щодо надання медичної допомоги не покращилась, а навпаки, стала гіршою. З наведених підстав просив про задоволення заявленого клопотання.

Захисник в судовому засіданні підтримав клопотання обвинуваченого та просив суд його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого, оскільки таке є не обгрунтованим.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 клопотав про виклик свідків для розгляду даного клопотання, а саме: дружини обвинуваченого - ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які б могли підтвердити, що ОСОБА_4 не переховувався, проживав в с. Мигія та не зникав у невідомому напрямку, судом було задоволено.

Судом вживалися заходи щодо належного виклику в судове засідання свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , однак такі до суду не з`явилися та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи викладене, суд вважав, що неприбуття заявлених обвинуваченим у клопотанні свідків для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, не перешкоджає розгляду даного клопотання .

Заслухавши думку учасників судового процесу, розглянувши подане клопотання та вивчивши матеріали, додані до клопотання, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні чи зміні запобіжного заходу слідчий суддя, суд крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальною юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та покладених на нього слідчим суддею, судом чи про зміну способу їх виконання.

Так, у провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебувають кримінальні провадження № 12022150110000001, 12022152110000021 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.12.2022 року (справа № 484/4562/22) ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24.02.2023 року.

У підготовчому судовому засіданні ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20.02.2023 року обрано запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Обираючи такий запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховував, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких та тяжких злочинів, крім того суд вважав доведеними та мотивованими ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 після вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 185 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі до 8 років, маючи можливість вільно пересуватися, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінального покарання, вчинення інших кримінальних правопорушень, можливість незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, що може бути перешкодою у встановленні істини у справі.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки та застави відсутні передумови, особисте зобов`язання та домашній арешт не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Тобто, суд вважав необхідним ізолювати обвинуваченого від суспільства, що відповідало вимогам кримінального процесуального закону, що ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого і саме обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, його поведінка, соціальні зв`язки, дали достатні підстави вважати, що дійсно існували ризики передбачені ст. 177 КПК України, які визначені судом вище.

Наводячи у своєму клопотанні доводи щодо зміни запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_4 не надає жодних доказів на їх підтвердження, зокрема і щодо зменшення чи відсутність існуючих у провадженні ризиків.

Отже, наведені обвинуваченим у клопотанні про зміну запобіжного заходу обставини новими не є, та враховувались при вирішенні питання про застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд приходить до висновку, що на день розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу обставини, які стали підставою для застосування та продовження запобіжного заходу, та на які посилався орган досудового розслідування, не спростовані, не змінились та продовжують існувати.

При цьому, слід зауважити, що з`ясовуючи наявність обґрунтованості підозри при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, суд не робить таких висновків, які вправі робити суд при вирішенні кримінального провадження по суті. На даній стадії суд з`ясовував чи наявні дані та обставини, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа напевно причетна до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення суд враховував, що тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішення ЄСПЛ від 18.03.2008 у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення його присутності в суді, та інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі, з урахуванням особи обвинуваченого.

З огляду на викладене, а також на тяжкість покарання за злочини, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , з урахуванням даних про його особу, суд вважає, що у даному випадку доводи обвинуваченого про зміну запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, а ризики, про які було заявлено на момент застосування судом запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 та наявність яких було перевірено в апеляційному порядку, не втратили свою актуальність та продовжують існувати.

З моменту продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 не змінились обставини, які б беззаперечно вказували, що інший більш м`який запобіжний захід, аніж винятковий, зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, оскільки у ньому не було наведено нових вагомих обставин, які б не були предметом розгляду дом в ході розгляду клопотання про застосування та продовження запобіжного заходу. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Однак, дослідивши доводи клопотання обвинуваченого, в якому він зазначає про погіршення стану здоров`я та неможливість його лікування в умовах СІЗО, відповідні доводи останнього під час судового розгляду, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст. ст. 6, 39 Основ законодавства України про охорону здоров`я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104 затверджено порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, який дозволяє проведення медичного огляду обвинувачених.

Пунктом 2.3 зазначеного Порядку передбачено, що медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Поряд із цим, відповідно до п. 2.6 зазначеного Порядку, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Пунктом 2.7 Порядку передбачено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Зазначені вище норми вказують на те, що уповноважені особи СІЗО, лікар медичної частини та керівництво, зобов`язані на прохання особи, яка утримується під вартою, обстежити її та надавати належну медичну допомогу, а в разі неможливості вчинити ці дії, самостійно, у межах СІЗО, організувати обстеження особи узятої під варту, згідно зазначеного судом Порядку.

При цьому, винесення судом ухвали в такому випадку не є обов`язковим.

Враховуючи викладене, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 , який утримується під вартою у Державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор" знову заявляє про погіршення стану його здоров`я і про неналежне його лікування в умовах СІЗО, суд дійшов висновку, що з метою недопущення порушення прав обвинуваченого ОСОБА_4 на отримання необхідної медичної допомоги та визначення можливості утримання останнього в умовах тримання під вартою, необхідно зобов`язати начальника Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" забезпечити невідкладне проведення повного медичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для встановлення наявних захворювань та призначення необхідного йому лікування, в тому числі із можливістю залучення відповідних лікарів-фахівців, з дотриманням вимог «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерством охорони здоров`я України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369, 370, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу в порядку ст. 201 КПК України з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Зобов`язати начальника Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" забезпечити невідкладне проведення повного медичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для встановлення наявних захворювань та надання йому необхідної медичної допомоги, в тому числі із можливістю залучення відповідних лікарів-фахівців, з дотриманням вимог «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерством охорони здоров`я України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року.

Копію ухвали направити до Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" для виконання.

Про результати медичного обстеження повідомити старшому групи прокурорів у кримінальному провадженні та Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 27.02.2024 року о 08:00 год.

Суддя Арбузинського

районного суду ОСОБА_1