Постанова

від 11.01.2024 по справі 920/1002/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. Справа№ 920/1002/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 11.01.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шерстюка Євгена Володимировича

на рішення Господарського суду Сумської області

від 23.02.2023

у справі №920/1002/22 (судя Джепа Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "За мир"

до Фізичної особи-підприємця Шерстюка Євгена Володимировича

про розірвання договору та стягнення 201 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "За мир" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило суд: розірвати договір від 15.04.2020 № 15/04, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "За мир" та Фізичною особою-підприємцем Шерстюком Євгеном Володимировичем; стягнути з відповідача на користь позивача сплачену попередню оплату в сумі 134 000,00 грн та штраф в сумі 67 000,00 грн; а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем було порушено умови договору від 15.04.2020 №15/04 щодо виконання робіт, попередньо оплачених позивачем.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.02.2023 позов задоволено.

Розірвано договір від 15.04.2020 №15/04, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "За мир" та Фізичною особою-підприємцем Шерстюком Євгеном Володимировичем.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шерстюка Євгена Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "За мир" суму попередньої оплати у розмірі 134 000,00 грн, штраф у розмірі 67 000,00 грн та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 5 496,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Шерстюк Євген Володимирович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23.02.2023 та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необгрунтованим та таким, що постановлене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник зазначив, що позивач не надав докази того, що відповідач несвоєчасно розпочав роботу або виконав її неякісно, або негативні наслідки виконання робіт залежали від відповідача, як і не надав належної оцінки письмовим доказам того, що відповідач добросовісно, вчасно, у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, які регулюють земельні правовідносини, виконав усі дії, які від нього залежали для виконання умов договору, а негативний результат по договору не залежав від дій та волі відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 апеляційну скаргу у справі №920/1002/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2023 поновлено Фізичній особі-підприємець Шерстюку Євгену Володимировичу строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 23.02.2023 у справі №920/1002/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шерстюка Євгена Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 23.02.2023 у справі №920/1002/22. Зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 23.02.2023 у справі №920/1002/22 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги та призначено судове засідання на 05.09.2023.

Судове засідання з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Шерстюка Євгена Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 23.02.2023 у справі №920/1002/22 призначене на 05.09.2023 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 судове засідання призначено на 03.10.2023.

На адресу суду 27.10.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечено доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі. Позивач в обгрунтування своїх заперечень послався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань перед позивачем у строк визначений спірним договором.

Через систему "Електронний суд" 21.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Розгляд справи відкладався.

На електронну адресу суду 19.12.2023 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких скаржник повторно виклав доводи зазначені в апеляційній скарзі.

У судове засідання 11.01.2024 представники сторін не з`явились, про розгляд справи повідомлені шляхом доставки процесуальних документів в Електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документу від 25.12.2023. Представник позивача просив розглядати справу без участі його представника.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані представником відповідача пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 15.04.2020 між сторонами було укладено договір №15/04, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався виконати роботи щодо оформлення та реєстрації права власності на земельні ділянки на території Сумського району Сумської області, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи.

Результатом робіт, визначених пунктом 1.1 договору є зареєстроване право власності на земельні ділянки в кількості 72 штуки на території Сумського району Сумської області (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна вартість робіт за цим договором становить 134 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20%.

Пунктом 2.2 договору визначено, що розрахунки між сторонами договору проводяться шляхом 100% попередньої оплати.

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору сторонами встановлено строк закінчення робіт - 31 серпня 2020 року.

Згідно з пунктом 4.1 договору приймання виконаних робіт за цим договором оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 6.2 договору за ненадання результату роботи, встановленого пунктом 1.2 договору в строки, що визначені договором, відповідач зобов`язаний повернути 100% отриманої попередньої оплати та сплатити штраф у розмірі 50% від загальної вартості робіт встановлених п. 2.1 договору.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов?язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов?язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов?язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

Майнові зобов?язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов?язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов?язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов?язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов?язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов?язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За твердженням позивача, на виконання умов договору ним було сплачено суму попередньої оплати у розмірі 134 000,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 16.04.2020 №1505, однак відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором, про що свідчить відсутність підписаного між сторонами договору акту приймання-передачі виконаних робіт, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "За мир" звернулось з позовом про розірвання спірного договору та стягнення сплаченої попередньої оплати у розмірі 134 000,00 грн та 67 000,00 грн штрафу.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач в межах договору не передав позивачеві результат виконаних за договором робіт за актом приймання-передачі виконаних робіт у розумінні пункту 4.1 договору та порушив строки виконання робіт обумовлені пунктом 3.1 договору, відтак, наявні підстави стверджувати, що грошові кошти у сумі 134 000,00 грн, які були перераховані позивачем на користь відповідача, підлягають поверненню позивачеві; не виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо передачі позивачеві результатів виконаних робіт за актом приймання-передачі виконаних робіт є істотним порушенням відповідачем умов договору і правомірною підставою для розірвання договору на вимогу позивача.

Однак, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на нижченаведене.

Так, 15.04.2020 між ТОВ "За мир" та ФОП Шерстюком Євгеном Володимировичем був укладений договір №15/04, відповідно до умов якого відповідач зобов?язався з дотриманням вимог законодавства, своїми силами та за рахунок позивача виконати роботи щодо оформлення та реєстрації права власності на земельні ділянки в кількості 72 штук на території Сумського району Сумської області, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи.

Для виконання своїх зобов?язань за договором від 15.04.2020, відповідач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, до компетенції якого на той час входило розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення, із заявами про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (копії заяв наявні в матеріалах справи).

У період з березня по квітень 2020 року відповідач отримав накази Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою (копії наказів наявні в матеріалах справи).

Умовами пункту 5.2 договору від 15.04.2020 встановлено, що відповідач вправі, зокрема, залучати за власний рахунок до виконання робіт третіх осіб (кваліфікованих спеціалістів чи спеціалізовані організації), залишаючись відповідальним в повному обсязі перед позивачем.

З урахуванням викладеного, відповідач, скориставшись наданим йому правом та будучи відповідальним перед позивачем за виконання свого договірного обов`язку, уклав з адвокатом Гриценко Б.М. договір про надання правової допомоги від 01.04.2020, з метою підготовки позовних заяв до адміністративного суду для оскарження наказів Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відмову у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

За подачу позовних заяв до адміністративного суду відповідачем було сплачено судовий збір та оплачено послуги адвоката за надання правової допомоги із коштів, які були перераховані позивачем за умовами спірного договору.

Рішеннями Сумського Окружного адміністративного суду оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - скасовані; зобов`язано ГУ Держеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

За твердженням відповідача, ГУ Держгеокадастру у Сумській області були видані накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншим особам.

З наведеного слідує, що відповідач здійснив усі залежні від нього дії спрямовані на належне та своєчасне виконання умов спірного договору, а саме: своєчасно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявами про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність; у зв`язку з відмовою у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою, залучив за власний рахунок адвоката для подачі позовів до адміністративного суду, а негативні наслідки виконання робіт не залежали від дій відповідача.

Колегія суддів зазначає, що будь-які докази у підтвердження того, що відповідач діяв недобросовісно або порушував умови укладеного з позивачем договору в матеріалах справи відсутні, напротивагу цьому відповідач задіяв усі можливі засоби для належного виконання покладеного на нього господарського зобов`язання щодо оформлення права власності на земельні ділянки на території Сумського району Сумської області.

Відсутність підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, який в розумінні умов пункту 4.1 договору засвідчує факт виконання робіт за договором, не має вирішального значення при вирішенні даного спору, оскільки відповідачем доведено відсутність вини у невиконанні господарського зобов`язання в частині оформлення права власності на земельні ділянки на території Сумської області.

Щодо обумовленого договором від 15 квітня 2020 року зобов`язання відповідача здійснити реєстрацію права власності на земельні ділянки в кількості 72 штуки на території Сумського району Сумської області, то апеляційний суд зазначає, що у відповідності до приписів чинного законодавства, зареєструвати право власності на землю можуть лише суб`єкти державної реєстрації прав, нотаріуси або за заявою власника, оскільки відповідач не підпадає під перелік зазначених осіб, то в цій частині виконання умов договору саме відповідачем є неможливим в силу закону, відтак, не залежить від волі відповідача.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч.1 ст. 614 ЦК України).

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.2 ст. 614 ЦК України).

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що відповідачем доведено відсутність вини у невиконанні господарського зобов`язання за договором від 15.04.2020 №15/04, оскільки негативний результат по договору не залежав від дій та волі відповідача, а відтак позовні вимоги про розірвання договору від 15.04.2020 № 15/04, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "За мир" та Фізичною особою-підприємцем Шерстюком Євгеном Володимировичем та стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої попередньої оплату в сумі 134 000,00 грн та штрафу в сумі 67 000,00 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Шерстюка Євгена Володимировича підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.02.2023 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України і покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шерстюка Євгена Володимировича задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 23.02.2023 у справі №920/1002/22 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "За мир" на користь Фізичної особи-підприємця Шерстюка Євгена Володимировича судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 8 244 (вісім тисяч двісті сорок чотири) грн 00 коп.

Матеріали справи №920/1002/22 повернути Господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18.01.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир