Рішення

від 10.01.2024 по справі 908/2749/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/249/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 Справа № 908/2749/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/2749/23

за позовом: Міністерства юстиції України, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622 (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001)

до відповідача 1: Обласного благодійного фонду "Парсек", ідентифікаційний код юридичної особи 26468367 (вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, м. Запоріжжя, 69050)

до відповідача 2: Запорізької обласної організації Комуністичної партії України, ідентифікаційний код юридичної особи 25218088 (вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, м. Запоріжжя, 69050)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 2: Комуністична партія України, ідентифікаційний код юридичної особи 00049147 (вул. Борисоглібська, буд. 7, м. Київ, 04070)

про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Соловйова М.О. витяг з ЄДР, витяг із наказу № 4722-к від 20.12.2022, витяг із положення;

від відповідача 1: Шостак А.П., довіреність 09/10-2023/1 від 09.10.2023; паспорт НОМЕР_1 від 01.03.2016; адвокат, свідоцтво № 2049 від 21.09.2009 (в режимі відеоконференції);

від відповідача 2: не з`явився;

третя особа: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

30.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява № б/н від 24.08.2023 Міністерства юстиції України про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 заяву визначено для розгляду судді Науменко А.О.

Ухвалою господарського суду від 31.08.2023 заяву Міністерства юстиції України про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

З положень ч. 3 ст. 138 ГПК України слідує, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

12.09.2023 до Господарського суду надійшла позовна заява Міністерства юстиції України до відповідача 1: Обласного благодійного фонду "Парсек" та відповідача 2: Запорізької обласної організації Комуністичної партії України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 2: Комуністична партія України, з позовними вимогами про:

- визнання недійсним договору дарування нежилого приміщення, загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, укладений 30.07.2014 між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ: 25218088, вул. Космічна, 93, квартира 42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050) та Обласним благодійним фондом "ПАРСЕК" (код ЄДРПОУ: 26468367, вул. Космічна, 93, кв.42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. та зареєстрований за № 2038.

- скасування державної реєстрації прав Обласного благодійного фонду "ПАРСЕК" (код ЄДРПОУ: 26468367, вул. Космічна, 93, кв.42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050) нерухомого майна, нежилого приміщення, розташованого за адресою Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, загальною площею 73,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 418961823101.

Згідно з протоколом передачі судової справи від 12.09.2023 позовну заяву передано раніше визначеному складу суду - судді Науменко А.О.

Ухвалою суду від 26.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2749/23, присвоєний номер провадження 34/249/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - Комуністична партія України, підготовче засідання призначено на 19.10.2023 о 10 год. 50 хв.

В судовому засіданні 19.10.2023 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/2749/23. Оголосив склад суду.

Суд з`ясував про відводи. Відводів не заявлено.

Представники сторін у судове засідання 19.10.2023 крім позивача, не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

19.10.2023 через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача, зазначила, що залишає вирішення клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

10.10.2023 на виконання ухвали суду від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці Надії Володимирівни на адресу суду надійшла нотаріально засвідчена копія оспорюваного правочину, яку долучено до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання, судом відкладено підготовче засідання на 08.11.2023.

13.11.2023 до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача 1 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні 22.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Дане клопотання судом задоволене.

20.11.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та внесення РНОКПП/коди ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи.

20.11.2023 дані про представника позивача Соловйову М.О. внесені до відомостей про учасника справи для доступу до справи в електронному кабінеті.

21.11.2023 до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача 1 надійшли відзив та заява про поновлення пропущеного процесуального строку, відповідно до якої відповідач 1 просила поновити Обласному благодійному фонду "Парсек" строк для подання відзиву.

У підготовчому засіданні представник позивача не заперечила проти поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку для подання відзиву та не заперечила проти відкладення розгляду справи.

Із змісту ч.ч. 1, 6 ст. 119 ГПК України вбачається, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Розглянувши заяву відповідача 1, заслухавши думку присутнього у судовому засіданні учасника справи, суд дійшов до висновку про можливість поновлення відповідачу 1 пропущеного процесуального строку для подання відзиву, визнавши причину такого пропуску поважною. Пропущений процесуальний строк для подання відзиву судом поновлено. Відзив прийнято судом до розгляду.

За наслідками судового засідання, судом відкладено підготовче засідання на 22.11.2023.

У відзиві відповідач звертає увагу суду, що висновки та доводи позивача є безпідставними, порушують вимоги Конституції України, чинного ЦК України та ГК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною другою ст.21 Закону України «Про політичні партії в Україні» у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14, було встановлено, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії. Частиною 3 статті 105 ЦК України у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14, визначено, що суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до Цього кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. На момент розгляду справи №826/9751/14 Міністерство юстиції України не зверталося з заявою про забезпечення позову, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій» від 03.05.2022, який набрав чинності 18.05.2022, внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про політичні партії в Україні". В свою чергу, спірний договір дарування, який було посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В., укладено з дотриманням вимог чинного законодавства. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Статтю 21 Закону доповнено частиною четвертою, згідно з якою у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Чинним законодавством не заборонено благодійним організаціям бути власниками майна, жодна посадова особа Обласного благодійного фонду «Парсек» не притягувалася до будь-якої відповідальності, за вчинення тих чи інших правопорушень, які завдають шкоду суверенітету України. Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. Отже, та обставина, що засновник відповідача 1 ОСОБА_1 був членом Комуністичної партії жодним не чином не може свідчити про те, що він в силу своїх політичних уподобань не має право бути засновником благодійного фонду, займатися благодійністю, а тим паче укладати договори дарування. За загальним правилом, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на меті настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. При цьому, ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Відповідач 1 також зазначає, що позивачем також пропущено строк позовної давності, будь-яких клопотань та заяв про його поновлення позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, за наслідками судового засідання, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 13.12.2023.

В судовому засіданні 13.12.2023 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд відкрив розгляд справи. Оголосив склад суду.

Відповідач-2 та третя особа в судове засідання не з`явились, причини не явки суду не повідомили.

Сторони належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення судового засідання, оскільки ухвала від 22.11.2023 по справі № 908/2749/23 була розмішена на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується матеріалами справи.

23.11.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, яка приймається та долучається до матеріалів справи.

Представники сторін в судовому засіданні зазначили, що станом на 13.12.2023 всі наявні докази були подані до матеріалів справи та клопотання процесуального характеру відсутні.

За наслідками судового засідання, суд, запитавши думку представників сторін, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.01.2024 о 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 10.01.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Позивач підтримав обставини, викладені ним у позові та відповіді на відзив, просив позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідачів.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримала доводи відзиву на позову, зазначила про його необґрунтованість та безпідставність, просила в його задоволенні відмовити.

Відповідач 2 та третя особа повідомлені про розгляд справи належним чином, своїм правом на участь в судовому процесі не скористались. Повідомлення про розгляд даної справи було розміщено на сайті суду для відповідача 2 та третьої особи.

При цьому, суд враховує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§66, §69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача 2 та третьої особи про відкриття провадження у справі № 908/2749/23.

В судовому засіданні 10.01.24 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, суд

ВСТАНОВИВ:

У 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв`язку із порушенням партією статті 5 Закону України «Про політичні партії в Україні», чинної на момент подання позовної заяви.

11.07.2014 Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі № 826/9751/14 за позовом Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України до Комуністичної партії України про заборону діяльності політичної партії.

Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання "Свобода", Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації "Воля-Громада-Козацтво", Української республіканської партії, Борківського В.В., за участю Офісу Генерального прокурора. Заборонено діяльність Комуністичної партії України; передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Згідно з пунктом 2 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 № 896, після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, Мін`юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін`юст.

Згідно із пунктом 3 вказаного Порядку, за результатами заходів із розшуку майна політичної партії Мін`юст складає та затверджує перелік майна політичної партії, переданого у власність держави.

Міністерством юстиції України було видано наказ від 07.11.2022 № 4964/5 "Про затвердження Переліку майна, коштів та інших активів забороненої судом Комуністичної партії України (ідентифікаційний код 00049147), її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що передається у власність держави.

Опрацюванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем встановлено, що після відкриття 11.07.2014 судом провадження в адміністративній справі про заборону Комуністичної партії України, Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України відчужено нерухоме майно, нежиле приміщення, розташованого за адресою Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, загальною площею 73,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 418961823101.

Судом встановлено, що 30.07.2014 Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України в особі Першого секретаря Запорізької обласної організації Комуністичної партії України Бабуріна Олексія Васильовича (дарувальник, відповідач 2), та Обласним благодійним фонду "Парсек" (обдаровуваний, відповідач 1), в особі Виконавчого директора Фонду Мільченко Г.О., укладено договір дарування, за умовами якого (пункт 1.1) Запорізька обласна організація Комуністичної партії України безоплатно передає майно у власність Обласного благодійного фонду "Парсек", а останній приймає майно за цим договором, а саме: нежиле приміщення №57, І поверху, літ. А-5, загальною площею 73,3 кв.м., розташованого за адресою: м.3апоріжжя, вулиця Бородінська, будинок 6 (шість).

Договір 30.07.2014 посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В., за реєстровим № 2038.

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 342918565 від 15.08.2023), набувачем спірного майна став Обласний благодійний фонд "Парсек", засновником та керівником якого є ОСОБА_1 . ОСОБА_1. - член Комуністичної партії України (обраний до складу Центрального Комітету Комуністичної партії України від Запорізької обласної партійної організації на момент укладення спірного договору дарування).

Зазначене підтверджується тим, що він був обраний членом керівних органів Комуністичної партії України на підставі постанови 42 з`їзду Комуністичної партії України від 22.06.2008 та постанови 44 з`їзду Комуністичної партії України від 19.06.2011.

Як зазначив позивач, у ході виконання Мін`юстом судового рішення в частині передачі майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави, було встановлено, що після подання позовної заяви Мін`юсту Запорізька обласна організація Комуністичної партії України відчужила належне їй майно на користь Обласного благодійного фонду "Парсек" на підставі договору дарування, який, на думку Міністерства юстиції України, є фіктивним, що стало підставою для звернення з позовом у цій справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до статті 11 Цивільний кодекс України ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 викладено правовий висновок: порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц).

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У Цивільному Кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки, якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

У Рішенні від 28 квітня 2021 року№ 2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства, перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину, є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якого може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень 11.07.2014 Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі № 826/9751/14 за позовом Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання "Свобода", Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації "Воля-Громада-Козацтво", Української республіканської партії, Борківського В.В., за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії.

Частиною другою ст. 21 Закону України "Про політичні партії в Україні" (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі № 826/9751/14) було встановлено, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.

Частинами 3, 4 ст. 105 ЦК України (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі № 826/9751/14) визначено, що суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Таким чином, з моменту звернення Мін`юстом до суду з адміністративним позовом у справі № 826/9751/14 Комуністичній партії України та Пологівській районній організації Комуністичної партії України було достеменно відомо, що в разі ухвалення рішення про заборону діяльності партії, відбудеться припинення її діяльності, розпуск керівних органів та її обласних організацій (відповідача 2), відповідно, керівні органи будуть позбавлені можливості вільно розпоряджатися своїм майном.

Судом враховується, що розгляд справи № 826/9751/14 тривав 8 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій» № 2243-IX від 03.05.2022, який набрав чинності 18.05.2022, внесено зміни до Закону України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2365-III. Статтю 21 Закону доповнено частиною четвертою, згідно з якою, у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 № 896, після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, Мін`юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін`юст.

Укладення оспорюваного договору дарування від 30.07.2014 між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України та Обласним благодійним фондом "Парсек" відбулося після відкриття 11.07.2014 провадження у справі № 826/9751/14.

За поясненнями позивача, проведеним ним моніторингом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявлено, що після відкриття провадження у справі № 826/9751/14 Комуністичною партією України та її підпорядкованими організаціями відчужено близько 150 об`єктів нерухомості, в тому числі і спірне майно, шляхом укладання договорів дарування. Відповідно дії щодо виведення майна з власності Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень носять систематичний характер.

Господарським судом Запорізької області на даний час відкрито провадження в багатьох справах за позовами Міністерства юстиції України про визнання недійсними договорів відносно нерухомого майна, розташованого у Запорізькій області.

При цьому, керівником Запорізької обласної організації Комуністичної партії України, а також одним із засновників та керівником Обласного благодійного фонду "Парсек", членом керівних органів Комуністичної партії України на момент укладення спірного договору був ОСОБА_1 .

Вказане свідчить про пов`язаність осіб правочину та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі, оскільки сторони спірного договору, діючи недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду державі та Міністерству юстиції України, як уповноваженому кредитору, мали спільний умисел на укладання спірного договору дарування виключно з метою уникнення виконання судового рішення у справі № 826/9751/14, передбачаючи можливість негативного результату за результатами розгляду справи, а саме передання майна Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1. продовжує бути керівником Запорізької обласної організації Комуністичної партії України станом на час розгляду цього спору.

Оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням суд приходить до висновку, що Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України та Обласним благодійним фондом "Парсек" здійснено зловживання правом щодо відчуження та набуття права власності на спірне майно; дії вказаних осіб визнаються судом недобросовісними, оскільки відчужуючи майно відповідач 2 намагався уникнути виконання в подальшому судового рішення з відома відповідача 1.

Обов`язковість виконання судових рішень встановлена у статтях 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Питання порядку виконання судових рішень врегульоване статтею 129-1 Конституції України, у відповідності до якої суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Враховуючи наведене, судом задовольняються позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування від 30.07.2014, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. та зареєстрований за № 2038, оскільки вказаний правочин розцінюється судом як фраудаторний.

Щодо того, що даний позов подано з метою політичного переслідування, про що зазначила представниця відповідача 1, суд вважає ці доводи недоведеними, в той час як підставою для визнання недійсним спірного правочину є факт фраудаторності правочину, оформленого для уникнення виконання в подальшому судового рішення.

Стосовно пропуску строку позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Міністерство юстиції України довідалося про наявність спірного договору дарування від 30.07.2014 в ході вжиття заходів із розшуку майна забороненої судом Комуністичної партії України, після набрання законної сили рішенням в справі № 826/9571/14 - 27.07.2022.

Саме з моменту набрання рішення законної сили у справі № 826/9571/14, тобто з 27.07.2022, Міністерство юстиції України і отримало право на звернення до господарського суду з даним позовом.

Позовна заява надійшла до господарського суду 12.09.2023, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Відтак, позивачем не пропущено строку позовної давності.

У зв`язку з визнанням недійсним договору дарування від 30.07.2014, судом задовольняються і похідні вимоги щодо скасування державної реєстрації прав Обласного благодійного фонду "ПАРСЕК" відносно спірного нерухомого майна.

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного вище, судовий збір у сумі 5368 грн за подання позовної заяви та 1342 грн за подання заяви про забезпечення позову покладається на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір дарування нежилого приміщення, загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, укладений 30.07.2014 між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України, ідентифікаційний код юридичної особи 25218088 (вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, м. Запоріжжя, 69050) та Обласним благодійним фондом "Парсек", ідентифікаційний код юридичної особи 26468367 (вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, м. Запоріжжя, 69050), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. та зареєстрований за № 2038.

3. Скасувати державну реєстрацію прав Обласного благодійного фонду "ПАРСЕК", ідентифікаційний код юридичної особи 26468367 (вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, м. Запоріжжя, 69050) нерухомого майна, нежилого приміщення, розташованого за адресою Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, загальною площею 73,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 418961823101.

4. Стягнути з Обласного благодійного фонду "ПАРСЕК" ідентифікаційний код юридичної особи 26468367 (вул. Космічна, 93, кв.42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050) на користь Міністерства юстиції України, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622 (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 671 (шістсот сімдесят одна) грн 00 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Видати наказ.

5. Стягнути з Запорізької обласної організації Комуністичної партії України, ідентифікаційний код юридичної особи 25218088 (вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, м. Запоріжжя, 69050) на користь Міністерства юстиції України, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622 (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 671 (шістсот сімдесят одна) грн 00 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Видати наказ.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 18.01.2024.

Суддя А.О. Науменко