Рішення

від 17.01.2024 по справі 910/17040/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2024Справа № 910/17040/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Контакт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Відар»

про стягнення 709 483,30 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Контакт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Відар» про стягнення 712 769,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 008/20 від 12.03.2020 в частині оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

До Господарського суду міста Києва 30.11.2023 від відповідача надійшов відзив, в якому заперечено проти задоволення позовних вимог.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою від 20.12.2023 про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем частково сплачено суму заборгованості в розмірі 3 285,72 грн. Вказану заяву прийнято судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 12.03.2020 укладено договір поставки № 008/20, відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача, а останній - прийняти та оплатити електротехнічну продукцію.

Відповідно до пункту 2.2 договору рахунки-фактури та/або специфікації є додатками до цього договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору оплата здійснюється на підставі рахунків-фактур позивача.

Відповідно до пункту 2.4. договору оплата проводиться на умовах товарного кредиту з відтермінуванням платежу на 45 календарних днів від моменту відвантаження.

Позивач стверджує, що виконав свої договірні зобов`язання та поставив відповідачу електротехнічну продукцію загальною вартістю 413 682,38 грн. Однак, відповідач, прийнявши електротехнічну продукцію, не виконав зобов`язання зі сплати вартості поставленої продукції в повному обсязі.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивачем, на виконання умов договору поставки № 008/20, було поставлено відповідачу електротехнічну продукцію на загальну суму 413 682,38 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не повністю оплатив поставлений позивачем товар, у результаті чого на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість у розмірі 410 396,66 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Судом встановлено, що строк оплати товару за договором поставки № 008/20 є таким, що настав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 410 396,66 грн є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання у встановлений договором строк.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.2 договору поставки за порушення термінів оплати, вказаних в пункті 2.4. договору, відповідач виплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості неоплаченого товару.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені в розмірі 30 434,11 грн, судом встановлено, що вказані нарахування було здійснено арифметично вірно та у відповідності з чинним законодавством. У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 30 434,11 грн.

Відповідачем зроблено заяву про застосування правових наслідків спливу позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій.

Суд має погодитись з доводами позивача, що відповідно до пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В Україні дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), припинено з 01.07.2023.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, із змінами внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 та від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженими Законами України від 15.03.2022 № 2119-IX, від 21.04.2022 № 2212-IX, від 22.05.2022 № 2263-IX, від 15.08.2022 № 2500-IX та від 16.11.2022 № 2738-IX відповідно, в Україні введено воєнний стан, який триває й на теперішній час.

Відповідно, з урахуванням вимог пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України судом встановлено відсутність правих підстав для застосування до даних правовідносин правових наслідків спливу строків позовної давності.

З урахуванням наведеного судом відмовлено у задоволенні відповідної заяви відповідача та задоволено вимоги позову про стягнення пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 45 060,85 грн та інфляційних втрат у розмірі 223 591,68 грн за період з 19.12.2020 по 31.10.2023.

Суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що вказані нарахування було здійснено арифметично вірно та у відповідності з чинним законодавством. У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 45 060,85 грн та інфляційних втрат у розмірі 223 591,68 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Відар» (04073, м. Київ, вул.. Куренівська, 21, ідентифікаційний код 43148409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Контакт» (03066, м. Київ, пров. Охтирський, 7, корп. 3, оф. 3а-203, ідентифікаційний код 33497772) 410 396,66 грн основного боргу, 30 434,11 грн пені, 45 060,85 грн трьох відсотків річних, 223 591,68 інфляційних втрат та 10 642,24 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк