Рішення

від 09.01.2024 по справі 913/316/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м. Харків Справа № 913/316/23

Провадження № 3/913/316/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Пришви О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури, м. Лисичанськ Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах:

1.Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області

2.Північно-східного офісу Держаудислужби, м. Харків

до 1.Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича, м. Лисичанськ Луганської області

2.Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за бюджетні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності

в присутності представників учасників справи:

від органу прокуратури Хряк О.О. прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, посвідчення від 01.03.2023 № 072721;

від позивачів представники не прибули;

від І відповідача Романюк І.М. адвокат, ордер від 11.10.2023 серії АІ № 1476144;

від ІІ відповідача представники не прибули.

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури 04.09.2023 (дата оформлення поштового відправлення) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах: 1.Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та 2.Північно-східного офісу Держаудитслужби до 1.Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича та 2.Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області з вимогами:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області, оформлене протоколом його засідання від 06.03.2020 № 52, про визначення фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича переможцем відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:03210000-6: Зернові культури та картопля;

- визнати недійсним договір про закупівлю товару за бюджетні кошти від 25.03.2020 № 75, укладений між Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області та фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем;

- стягнути з фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича на користь Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області 435 539 грн 92 коп., а з Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області одержані ним за рішенням суду 435 539 грн 00 коп. стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області, назву якого змінено на Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, проведено процедуру закупівлі за кодом ДК 021:2015:03210000-6: Зернові культури та картопля з очікуваною вартістю 1 268 077 грн 50 коп. Оголошення про проведення відкритих торгів 17.02.2020 розміщено замовником в електронній системі публічних закупівель Prozorro за UA-2020-02-17-001882-a. За результатами проведення відкритих торгів рішенням тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області від 06.03.2020 № 52 переможцем визначено фізичну особу-підприємця Третякова Олександра Олександровича з остаточною пропозицією 909 915 грн 00 коп., з яким 25.03.2020 було укладено договір про закупівлю № 75, на виконання якого фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем поставлено товар, а Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області сплачено кошти в сумі 435 539 грн 92 коп.

Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.09.2020 № 70/91-р/к у справі № 6/01-102-20 визнано, що фізична особа-підприємець Івченко Микола Миколайович та фізична особа-підприємець Третяков Олександр Олександрович вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, проведеній Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області на закупівлю "ДК 021:2015:03210000-6 Зернові культури та картопля (картопля, горох сушений, квасоля сушена)" (ідентифікатор закупівлі в системи "Prozorro": UA-2020-02-17-001882-a).

Відповідне рішення фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем та фізичною особою-підприємцем Івченко Миколою Миколайовичем не оскаржувалось, не скасовувалось.

Зазначеними суб`єктами сплачено накладений на них штраф у розмірі 68 000 грн 00 коп., зокрема, фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем штраф сплачений на підставі платіжних доручень від 21.05.2021 № 103, від 24.05.2021 № 105, квитанції від 25.05.2021 № 0.0.2139526031.1, що свідчить про визнання ними своєї провини у вчиненні вказаних антиконкурентних узгоджених дій.

Прокурор звертає увагу, що дії фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю товару за бюджетні кошти від 25.03.2020 № 75 не на конкурентних засадах, не узгоджуються із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

Отже, в діях фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у зв`язку з чим рішення тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області, оформлене протоколом його засідання від 06.03.2020 № 52, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та є наслідком дій, вчинених з умислу однієї сторони фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича, і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Оскільки поведінка фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, тому договір про закупівлю товару за бюджетні кошти від 25.03.2020 № 75, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича, а одержані ним 435 539 грн 92 коп. за цим правочином повинні бути повернуті Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, як іншій стороні договору, а отримані останньою за рішенням суду кошти повинні бути стягнуті в дохід держави.

Враховуючи викладене, прокурор з посиланням на норми ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.09.2023 підтверджені підстави представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудислужби за заявленими позовними вимогами, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/316/23, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому провадженні на 10.10.2023 об 11 год. 00 хв., встановлено відповідачам строк для подання відзивів.

06.10.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 06.10.2023 № 50-2349вих-23, в якій прокурор зазначив, що у позовній заяві не наводились доводи про порушення з боку ІІ відповідача Закону України "Про публічні закупівлі", а предмет позовної заяви є іншим. Факт повного виконання сторонами умов спірного договору не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора, які обґрунтовані порушенням інтересів держави, а доводи ІІ відповідача у цій частині є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду.

З приводу доводів ІІ відповідача щодо недоведеності прокурором у позовній заяві доказів неефективності правовідносин за спірним договором та не зазначення, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, прокурор заначив, що позовна заява містить достатнє правове обґрунтування підстав для визнання спірного правочину недійсним, а також докази вчинених І відповідачем порушень, які полягали у свідомій узгодженій поведінці його та третьої особи фізичної особи-підприємця Івченко М.М., внаслідок чого було укладено правочин поза належною правовою процедурою. При цьому, не усвідомлення таких порушень, вчинених І відповідачем з боку ІІ відповідача, факт того, що останньому про такі порушення не було відомо, не є підставою для визнання оспорюваного правочину законним та відмови прокурору у задоволені позовних вимог.

У паперовій формі відповідь на відзив ІІ відповідача надійшла на адресу суду засобами поштового зв`язку 09.10.2023.

Проте, станом на 10.10.2023 відзив на позов від ІІ відповідача на адресу суду не надходив.

У судове засідання 10.10.2023 прибув представник органу прокуратури.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачі відзиви не подали, правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 10.10.2023 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 24.10.2023 об 11 год. 15 хв., а також встановлено учасника справи строк для подання заяв по суті справи.

19.10.2023 на офіційну електронну адресу суду від ІІ відповідача у справі Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області надійшов відзив від 25.09.2023 № 498, підписаний кваліфікованим електронним підписом, в якому вказано, що прокурором не доведено доказів невідповідності господарських зобов`язань за договором від 25.03.2020 № 75. Позовна заява не містить жодних доказів неефективності правовідносин за договором, укладеним за результатами аукціону, не зазначено, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Також зазначено, що на момент проведення закупівлі у лютому-березні 2020 року, а також під час виконання спірного договору сторонами, ІІ відповідач не володів інформацією про проведення розслідування по закупівлі та прийняття Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 08.09.2020 № 70/91-р/к у справі № 6/01-102-20 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" відносно фізичної особи-підприємця Третякова О.О. Жодних відомостей від Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо прийняття вказаного рішення на адресу ІІ відповідача також не надходило. У зв`язку з відсутністю інформації про прийняте рішення від 08.09.2020 № 70/91-р/к у справі № 6/01-102-20 ІІ відповідач не мав можливості застосувати будь-які заходи стосовно визнання недійсними рішення тендерного комітету щодо визначення переможця у відкритих торгах та договору про закупівлю за бюджетні кошти від 25.03.2020 № 75 під час його виконання.

Спірний договір від 25.03.2020 № 75 станом на тепер є виконаним, між сторонами незалишилось неврегульованих питань, замовником в системі prozorro своєчасно опубліковано звіт про виконання договору, тому відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, ІІ відповідач вважає, що при проведенні закупівлі діяв у межах законодавства, порушень вимог Закону України "Про публічні закупівлі" не було, переможцем закупівлі було визначено учасника за найменшою ціною, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.10.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника фізичної особи-підприємця Третякова О.О. адвоката Романюка І.М. надійшла заява про вступ у справу як представника, в якій останній просив внести його дані, як про учасника справи, для отримання доступу до матеріалів справи № 913/316/23 та надати можливість ознайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді.

23.10.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури надійшли пояснення від 23.10.2023 № 50-2472вих-23, в яких повідомлено, що станом на 23.10.2023 на адресу окружної прокуратури не надходив відзив від І відповідача, у зв`язку з чим надати відповідь на відзив не вбачається можливим.

У судове засідання 24.10.2023 прибув представник органу прокуратури.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

І відповідач відзив не подав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІІ відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 24.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 13.12.2023, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 13.11.2023 об 11 год. 20 хв., а також встановлено учасника справи строк для подання заяв по суті справи.

Після судового засідання, яке відбулось 24.10.2023, на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника І відповідача адвоката Романюка І.М. надійшло клопотання від 24.10.2023 № б/н про відкладення розгляду справи для підготовки та подання відзиву.

25.10.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника І відповідача адвоката Романюка І.М. надійшов відзив від 24.10.2023 № б/н, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника за менші кошти.

Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій та доказів того, що товар за договором, укладеним за результатами спірних відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів.

Крім того, умови оспорюваного договору були виконані його сторонами у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про результати проведення процедури закупівлі.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази невідповідності кількості, вартості або якості поставленого товару, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору.

Таким чином, прокурор не довів належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваних правочинів, наявність протиправних наслідків оспорюваних правочинів, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами спрямованість та відповідність оспорюваних правочинів ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Також представник І відповідача зазначив, що з вимогою про визнання договору недійсним повинна заявлятись вимога про застосування двосторонньої реституції. У разі якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права позивача, або погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція. Отже, в частині позовних вимог про визнання договору недійсним прокурором обрано неналежний спосіб захисту.

За оспорюваним договором сторонами виконані всі зобов`язання, учасниками справи не надано доказів на підтвердження неналежного виконання зобов`язань, у випадку визнання договору недійсним ІІ відповідач буде змушений компенсувати І відповідачу вартість поставлених продуктів, яка на дату відшкодування може бути навіть більшою, ніж на дату проведення тендеру, а отже державні інтереси не будуть захищені, а навпаки створюється ризик їх подальшого порушення. Крім того, у разі визнання договору недійсним є неможливим оголошення нового тендеру і укладення договору на більш вигідних умовах, з огляду на те, що відповідна поставка вже відбулась.

Враховуючи викладене, прокурор не довів, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави.

30.10.2023 на адресу суду засобами поштового зв`язку від заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив І відповідача від 26.10.2023 № 50-2510вих-23.

Прокурор у відповіді на відзив зазначив, що І відповідач за власною ініціативою з метою здобуття перемоги у торгах (визначення його переможцем згідно рішення тендерного комітету замовника) та отримання права на укладення оспорюваного договору (яке виникає виключно у разі визнання його переможцем згідно відповідного рішення тендерного комітету засновника) вступив у змову з третьою особою (фізичною особою-підприємцем Івченко М.М.), узгодив свої дії з нею.

Відповідно до рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.09.2020 № 70/91-р/к у справі № 6/01-102-20, такими діями І відповідач вчинив порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурі закупівлі.

Вказане рішення І відповідачем не оскаржувалось, а накладені штрафні санкції добровільно сплачені як І відповідачем, так і третьою особою, що свідчить про визнання ними факту вчинення вказаних порушень.

Крім того, достовірно встановлено, що первинна та остаточні тендерні пропозиції фізичної особи-підприємця Третякова О.О. та фізичної особи-підприємця Івченко М.М. в ході аукціону не змінювались (не понижались).

Разом з тим, сама мета запровадження відкритих публічних закупівель передбачає створення умов для прозорої, доброчесної процедури закупівлі на всіх її етапах, максимальної економії бюджетних коштів, можливості вибору найбільш вигідної пропозиції та залучення до співпраці найбільш добросовісних постачальників та виконавців.

Залишення ж цінової пропозиції І відповідачем та третьою особою, з якою він вступив у змову без змін під час участі у закупівлі, що є предметом позовної заяви, також свідчить про наявність між вказаними учасниками узгоджених дій під час аукціону та формування цінових пропозицій.

При цьому, замовник, внаслідок таких узгоджених дій учасників був позбавлений можливості застосувати принцип максимальної економії бюджетних коштів, обравши цінову пропозицію учасника, який чесно здобув перемогу в аукціоні, що, в свою чергу, позначилось і на загальній статті витрат, передбаченій у місцевому бюджеті на забезпечення освітніх цілей.

Таким чином, прокурором доведено вчинення І відповідачем протиправних дій у сфері економічної конкуренції, що призвели до усунення конкуренції під час спірної закупівлі, порушення прямих норм Конституції України та норм інших нормативних актів, повне та неухильне дотримання яких становить фундаментальну основу державного інтересу.

Що стосується доводів представника І відповідача, що матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника за менші кошти, не надання прокурором доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, а також не надання доказів того, що товар за договором, укладеним за результатами спірних відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів, то прокурор зазначає, що вказані доводи не входять у предмет доказування у справі № 913/316/23, оскільки приводом для звернення прокурора до суду з позовною заявою є встановлені порушення з боку І відповідача вимог антиконкурентного законодавства та здобуття перемоги у закупівлі поза законною процедурою, створення видимості конкуренції з іншим учасником, що констатовано рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.09.2020 № 70/91-р/к у справі № 6/01-102-20.

Питання пошуку постачальників конкретних категорій товарів, організація та проведення закупівель, укладання та розірвання договорів входить до виключної компетенції замовника. Прокурор не зобов`язаний доводити у суді наявність чи відсутність більш економічно вигідних пропозицій на момент проведення закупівлі для забезпечення потреб замовника, враховуючи, що позовна заява подана з інших підстав.

Прокурором також не оспорюється відповідність поставленого І відповідачем товару, кількісні та якісні характеристики товару, строки поставки, факт його оплати замовником, оскільки це також не входить до предмету доказування у даному спорі.

Прокурором у позовній заяві ставиться питання про застосування юридичних наслідків, що витікають з недобросовісної поведінки І відповідача на підставі прямих норм Закону, а саме, положень ч. 3 ст. 228 ЦК України. Факт повного виконання сторонами умов спірного договору не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора, які обґрунтовані порушенням інтересів держави, а доводи представника І відповідача у цій частині є необґрунтованими.

Стосовно обраного способу захисту та застосування до спірних правовідносин двосторонньої реституції, прокурор з посиланням на позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, зазначає про обрання належного способу захисту порушеного інтересу держави, як визнання недійсним виконаного договору про закупівлю з одночасним заявленням позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину на підставі положень ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Також, прокурором зазначено про подання відзиву представником І відповідача поза строком, встановленим судом, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у прийнятті відзиву до розгляду.

08.11.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника І відповідача адвоката Романюка І.М. надійшло клопотання від 08.11.2023 № б/н про участь у судовому засіданні, призначеному на 13.11.2023 об 11 год. 20 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою від 08.11.2023 задоволено.

У судове засідання 13.11.2023 прибув представник органу прокуратури.

Представник І відповідача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІІ відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 13.11.2023 продовжено фізичній особі-підприємцю Третякову О.О. процесуальний строк для подання відзиву шляхом встановлення нового строку до дати його фактичного надходження 25.10.2023 та прийнято відзив до розгляду, закрито підготовче провадження та повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 12.12.2023 об 11 год. 30 хв.

04.12.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника І відповідача адвоката Романюка І.М. надійшла заява від 04.12.2023 № б/н про участь у судовому засіданні, яке призначене на 12.12.2023 об 11 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою від 05.12.2023 задоволена.

12.12.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника І відповідача адвоката Романюка І.М. надійшли додаткові пояснення від 11.12.2023 № б/н.

У судове засідання 12.12.2023 прибув представник органу прокуратури.

Представник І відповідача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІІ відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 12.12.2023 прокурор та представник І відповідача виступили зі вступним словом.

Ухвалою суду від 12.12.2023 повідомлено учасників справи про оголошення перерви в судовому засіданні до 09.01.2024 об 11 год. 40 хв.

05.01.2024 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника І відповідача адвоката Романюка І.М. надійшло клопотання від 04.01.2024 № б/н про участь у судовому засіданні, призначеному на 09.01.2024 об 11 год. 40 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.01.2024 клопотання від 04.01.2024 № б/н передано на розгляд судді Секірському А.В.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 05.01.2024 № 5-р, у зв`язку з перебуванням судді Секірського А.В. у відпустці з 25.12.2023 до 07.01.2024, був проведений повторний автоматизований розподіл вказаного клопотання, яке розподілено судді Смолі С.В.

Ухвалою суду від 08.01.2024 клопотання представника І відповідача адвоката Романюка І.М. від 04.01.2024 № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судове засідання 09.01.2024 прибув представник органу прокуратури.

Представник І відповідача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІІ відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд продовжив розгляд справи 09.01.2024 по суті та з`ясував обставини справи, дослідив докази, а також у судовому засіданні представники органу прокуратури та І відповідача виступили із заключним словом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників органу прокуратури та І відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.02.2020 Відділом освіти Лисичанської міської ради через авторизований електронний майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) розміщено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:03210000-6 Зернові культури та картопля; ідентифікатор закупівлі: UA-2020-02-17-001882-а. Очікувана вартість предмета закупівлі 1 268 077 грн 50 коп. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій 04.03.2020 23:00 (том № 1, аркуш справи 19).

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій було подано дві тендерні пропозиції такими учасниками: 1) фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем; 2) фізичною особою-підприємцем Івченко Миколою Миколайовичем (том № 1, аркуш справи 20).

Первинна тендерна пропозиція фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича становила 909 915 грн 00 коп., а фізичної особи-підприємця Івченка Миколи Миколайовича 1 267 985 грн 00 коп.

Остаточна тендерна пропозиція фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича становила 909 915 грн 00 коп., а фізичної особи-підприємця Івченка Миколи Миколайовича 1 267 985 грн 00 коп.

За результатами автоматичної оцінки електронною системою закупівель вказаних тендерних пропозицій, пропозиція фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича визнана найбільш економічно вигідною, що підтверджується протоколом розкриття тендерних пропозицій (том № 1, аркуш справи 21).

06.03.2020 відбулося засідання тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради, оформлене протоколом № 52, на якому прийнято рішення (том № 1, аркуші справи 22-24):

- визначити переможцем відкритих торгів фізичну особу-підприємця Третякова Олександра Олександровича;

- прийняти рішення про намір укласти договір з фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем.

06.03.2020 в електронній системі публічних закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір з переможцем процедури закупівлі (том № 1, аркуш справи 25).

25.03.2020 між Відділом освіти Лисичанської міської ради (замовник) та фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем (виконавець) укладено договір на закупівлю товару за державні кошти № 75 та підписано Специфікацію (том № 1, аркуші справи 26-28).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору виконавець зобов`язується у 2020 році поставити покупцю товар згідно Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 код 03210000-6 Зернові культури та картопля (картопля, горох сушений, квасоля сушена), а замовник прийняти і оплатити цей товар.

Згідно з п. 1.2 договору конкретне найменування товару зазначається у Специфікації.

Відповідно до п. 1.3 договору кількість товару і ціна за одиницю, технічні вимоги визначається у Специфікації (додаток 1 до цього договору).

За умовами п. 1.4 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені незалежно від реального фінансування видатків.

Ціна договору без ПДВ становить: 909 915 грн 00 коп. (п. 3.1 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020 (п. 10.1 договору).

Додатковою угодою від 23.09.2020 № 1 внесені зміни до преамбули договору та розділу "Юридичні адреси та банківські реквізити сторін" у зв`язку зі зміною найменування Відділу освіти Лисичанської міської ради на Відділ освіти військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області (том № 1, аркуш справи 29).

Додатковою угодою від 12.11.2020 № 2, у зв`язку зі зменшенням обсягів замовника на 2020 рік, викладено п. 3.1 договору у наступній редакції: "3.1.Ціна цього договору без ПДВ становить: 444 500 грн 88 коп.". Разом з цим внесені зміни до Специфікації щодо обсягів закупівлі та ціни договору (том № 1, аркуші справи 30-31).

31.12.2020 в електронній системі публічних закупівель опубліковано звіт про виконання договору про закупівлю від 25.03.2020 № 75, із якого вбачається, що фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем договір виконано та замовником сплачено суму в розмірі 435 539 грн 92 коп. (том № 1, аркуш справи 79).

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному вебпорталі використання публічних коштів (https://spending.gov.ua), сума сплачених замовником коштів за договором від 25.03.2020 № 75 становить 435 539 грн 92 коп., які перераховані на підставі платіжних документів від 10.06.2020 № 451, № 478; від 17.06.2020 № 509; від 24.06.2020 № 532; від 26.06.2020 № 572; від 08.07.2020 № 599; від 15.07.2020 № 626; від 15.07.2020 № 561; від 22.07.2020 № 664; від 28.07.2020 № 705; від 17.08.2020 № 626, № 741; від 19.08.2020 № 767; від 27.08.2020 № 798; від 09.09.2020 № 871; від 28.09.2020 № 800, № 801, № 802, № 942, № 943; від 29.09.2020 № 848, № 849, № 983; від 15.10.2020 № 963, № 964, № 1068; від 21.10.2020 № 983, № 1092; від 28.10.2020 № 1132; від 29.10.2020 № 1155; від 11.11.2020 № 1061, № 1201; від 18.11.2020 № 1110, № 1243; від 25.11.2020 № 1145, № 1144, № 1273; від 27.11.2020 № 1187, № 1310; від 09.12.2020 № 1242, № 1347; від 16.12.2020 № 1284, № 1285, № 1388; від 24.12.2020 № 1332, № 1333, № 1445 (том № 1, аркуші справи 32-78).

Отже, в результаті публічних закупівель між фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем та Відділом освіти військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області укладено договір, який виконаний в повному обсязі та Відділом освіти військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області сплачено на користь фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича 435 539 грн 92 коп. за поставлений товар.

08.09.2020 Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 6/01-102-20 ухвалено рішення № 70/91-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі за текстом рішення Адміністративної колегії (том № 1, аркуші справи 81-93)).

У пункті 16 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії зазначено, що фізична особа-підприємець Івченко Микола Миколайович та фізична особа-підприємець Третяков Олександр Олександрович вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антикорупційних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, проведеній Відділом освіти Лисичанської міської ради на закупівлю "ДК 021-2015:03210000-6 Зернові культури та картопля (картопля, горох сушений, квасоля сушена)" (ідентифікатор в системі "Prozorro": UA-2020-02-17-001882-а).

За порушення, зазначене в п. 16 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії, на фізичну особу-підприємця Третякова Олександра Олександровича накладено штраф у розмірі 68 000 грн 00 коп., який останньою сплачений в повному обсязі (том № 1, аркуші справи 99-101).

Відповідно до пункту 6 рішення Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила, що у закупівлі UA-2020-02-17-001882-а фізична особа-підприємець Третяков Олександр Олександрович та фізична особа-підприємець Івченко Микола Миколайович вчинили протиправні дії, які полягали у:

- використанні одного електронного майданчика;

- використанні однієї ІР-адреси;

- уповноваженні однієї особи на представлення їх інтересів;

- використанні одного номеру телефона;

- наявності господарських відносин;

- оренді одного складського приміщення у ТОВ "Східагро", засновником якого є Третяков О.О.;

- використанні одного автомобіля;

- не подачі фізичною особою-підприємцем Івченко Миколою Миколайовичем жодного документа, крім тендерної пропозиції;

- поведінці під час аукціону відповідачів, в результаті якої перемогу в торгах здобула фізична особа-підприємець Третяков Олександр Олександрович.

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, відповідачі тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективних для них результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у листі від 25.08.2023 № 70-02/1004е повідомило, що рішення Адміністративної колегії не оскаржувалось. Штраф, накладений на фізичну особу-підприємця Третякова Олександра Олександровича, сплачений за платіжними документами від 21.05.2021 № 103, від 24.05.2021 № 105, від 25.05.2021 № 0.0.2139526031.1 (том № 1, аркуші сплави 96-101).

Отже, Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила, що поведінка І відповідача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Прокурор посилаючись на той факт, що рішення тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради, оформлене протоколом його засідання від 06.03.2020 № 52, та договір, укладений за результатами процедури закупівлі, результати якої спотворено антиконкуреними узгодженими діями його учасників, підлягають визнанню недійсними, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича, тому одержані ним 435 539 грн 92 коп. за цим правочином повинні бути повернуті Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області як іншій стороні договору, а отримані останньою за рішенням суду кошти повинні бути стягнуті в дохід держави, звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Зі змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає ст. 13 Конвенції.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Предмет закупівлі товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Товари продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів (пункти 21, 34 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі".

Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.

При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується лише до оспорюваних правочинів.

Предметом позову у справі є визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору про закупівлю, а також застосування наслідків відповідної недійсності.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету.

Судом встановлено, що 17.02.2020 оголошено про проведення відкритих торгів.

Згідно з рішенням засідання тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради, оформленим протоколом від 06.03.2020 № 52, вирішено: визначити переможцем відкритих торгів фізичну особу-підприємця Третякова Олександра Олександровича; прийняти рішення про намір укласти договір з фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем.

За результатами проведення процедури закупівлі 25.03.2020 Відділ освіти Лисичанської міської ради (замовник) та фізична особа-підприємець Третяков Олександр Олександрович (виконавець) уклали договір на закупівлю товару за державні кошти № 75.

З огляду на висновок суду про те, що якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, позовна вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту, а рішення тендерного комітету замовника Відділу освіти Лисичанської міської ради, оформлене протоколом від 06.03.2020 № 52, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Отже, заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету обрано неефективний спосіб захисту, який не забезпечить поновлення порушених прав держави, за захистом яких він звернуся до суду.

Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради, оформленого протоколом його засідання від 06.03.2020 № 52, про визначення фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича переможцем відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:03210000-6: Зернові культури та картопля слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи ст. 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Звертаючись до суду з позовом з вимогою про визнання недійсним договору про закупівлю, прокурор заявив вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 208 ГК України, згідно з якою якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов`язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За приписами ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України застосування санкцій можливе лише судом, що кореспондується з положеннями ст. 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно, з цих підстав суд і дійшов висновку, що передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції є конфіскаційними.

Так, наслідками недійсності правочину, передбаченими ст. 208 ГК України, є стягнення в доход держави коштів (майна) за рішенням суду за своєю природою є заходом державного примусу, що застосовується до порушників, тобто мають ознаки, притаманні конфіскації майна, оскільки за своїм змістом і порядком передбачають примусове вилучення отриманого, і таке вилучення здійснюється на користь держави.

Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання встановлена у розділі V ГК України, який містить п`ять глав, що регулюють: загальні засади відповідальності учасників господарських відносин (глава 24); відшкодування збитків у сфері господарювання (глава 25); штрафні та оперативно-господарські санкції (глава 26); адміністративно-господарські санкції (глава 27); відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (глава 28).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у ч. 2 цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 238 ГК України регулює порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання. Так, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій визначає ст. 239 ГК України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, та стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГПК України, а тому санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Так, ст. 250 ГК України встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначено Податковим кодексом України, законами України "Про валюту і валютні операції", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні послуги" та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи. Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені законами України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та "Про загальну безпечність нехарчової продукції", "Про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів".

Отже, застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 802/470/17-а, від 08.05.2018 у справі № 2а-3847/08/0470, від 04.06.2020 у справі № 2а-6995/12/1370, від 03.09.2020 у справі № 2а/0370/3412/12, від 26.10.2021 у справі № 2а/19251/11/2670.

Цей строк повинен розглядатися як такий, що встановлює терміни, протягом і в межах яких має право ініціюватися перед судом питання застосування наслідків недійсності правочину (процесуальний строк звернення до суду), оскільки застосування таких наслідків є видом адміністративно-господарської санкції, яка передбачена главою 27 розділу V ГК України. Цей строк також повинен розглядатися і як граничний строк для вжиття (накладення) таких заходів судом (матеріально-правовий строк строк давності (постанова Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21)).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачами у справі 25.03.2020 укладений договір на закупівлю товару за державні кошти № 75, який сторонами правочину виконаний 28.12.2020 (остаточна оплата замовником поставленого товару).

Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом лише 04.09.2023 (дата оформлення поштового відправлення), а тому на момент звернення до суду із цим позовом у вересні 2023 року закінчився встановлений ст. 250 ГК України строк застосування адміністративно-господарських санкцій.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 2 ст. 2 ГПК України (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5-5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Об`єднана палата наголосила, що фактично уточнюючи висновок, викладений в п. 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, частини 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, уточнила зазначений висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Враховуючи, що прокурор звернувся до суду з порушенням строків застосування санкцій, передбачених ст. 250 ГК України, що виключає можливість застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, та стягнення коштів, а також огляду на те, що визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю без застосування наслідків його недійсності не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину слід відмовити.

Крім того, суд зазначає, що лише сам факт вчинення вказаними учасниками торгів порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням Адміністративної колегії, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на Луганську обласну прокуратуру.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.У задоволенні позовних вимог заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах: 1.Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та 2.Північно-східного офісу Держаудислужби до 1.Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича та 2.Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за бюджетні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності відмовити.

2.Судові витрати покласти на Луганську обласну прокуратуру.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

4.Повне рішення складено 18.01.2024.

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ