Рішення

від 22.01.2024 по справі 913/316/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Харків Справа № 913/316/23

Провадження № 3/913/316/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Пришви О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника фізичної особи-підприємця Третякова О.О. адвоката Романюка І.М. від 15.01.2024 № б/н про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом

Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури, м. Лисичанськ Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах:

1.Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області

2.Північно-східного офісу Держаудислужби, м. Харків

до 1.Фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича, м. Лисичанськ Луганської області

2.Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за бюджетні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності

в присутності представників учасників справи:

від органу прокуратури - Хряк О.О. - прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, посвідчення від 01.03.2023 № 072721;

від позивачів - представники не прибули;

від відповідачів - представники не прибули.

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури 04.09.2023 (дата оформлення поштового відправлення) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби до фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича та Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області з вимогами:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області, оформлене протоколом його засідання від 06.03.2020 № 52, про визначення фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича переможцем відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:03210000-6: Зернові культури та картопля;

- визнати недійсним договір про закупівлю товару за бюджетні кошти від 25.03.2020 № 75, укладений між Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області та фізичною особою-підприємцем Третяковим Олександром Олександровичем;

- стягнути з фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича на користь Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області 435 539 грн 92 коп., а з Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області одержані ним за рішенням суду 435 539 грн 00 коп. стягнути в дохід держави.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.01.2024 у справі № 913/316/23 у задоволенні позовних вимог заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури відмовлено, судові витрати покладено на Луганську обласну прокуратуру.

15.01.2024 представник фізичної особи-підприємця Третякова О.О. адвокат Романюк І.М. через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду із заявою від 15.01.2024 № б/н про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь фізичної особи-підприємця Третякова О.О. 13 000 грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 16.01.2024 відкрито провадження за заявою представника фізичної особи-підприємця Третякова О.О. адвоката Романюка І.М. від 15.01.2024 № б/н про ухвалення додаткового рішення, повідомлено учасників справи про призначення заяви до розгляду в судовому засіданні на 22.01.2024 о 12 год. 00 хв.

17.01.2024 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення від 17.01.2024 № 50-98вих-24, в яких він зазначив, що номер договору, який зазначений у наданих фотокопіях про зарахування коштів від 18.10.2023 та від 02.12.2023, не відповідає номеру договору про надання правової допомоги у даній справі. Крім того, надані фотокопії не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки є не належними доказами витрат, оскільки неможливо перевірити їх достовірність, ідентифікувати перерахування коштів саме у рамках договору від 01.10.2023 № 221. Таким чином, заявником не доведена оплата послуг адвоката, а отже, і понесені витрати саме в рамках договору від 01.10.2023 № 221.

Вказує, шо розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт за відсутності доказів витраченого часу адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тому стягнення судових витрат на користь І відповідача не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.

Також прокурор з посиланням на норми ст. 221 ГПК України вказує, що суд має встановити та перевірити наявність поважних причин неподання заявником доказів про розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів. Заявником у заяві не наведено жодних поважних причин та доказів їх наявності щодо неподання до закінчення судових дебатів, що відбулися 09.01.2024, доказів понесених витрат, з огляду на здійснені 18.10.2023 та 02.12.2023 оплати наданих послуг за договором від 01.10.2023 № 221 в загальній сумі 13 000 грн 00 коп.

Враховуючи викладене, прокурор просить відмовити у задоволенні заяви представника І відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

У судове засідання 22.01.2024 прибув представник органу прокуратури.

Інші учасники судового процесу правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання заяви про ухвалення додаткового рішення були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

За приписами ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, судом під час ухвалення рішення не вирішувалося питання щодо розподілу витрат І відповідача на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, представник І відповідача у відзиві зробив відповідну заяву та навів попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи, який складає 20 000 грн 00 коп.

Відповідно до поданої 15.01.2024 заяви про ухвалення додаткового рішення, представник І відповідача просить суд стягнути з Луганської обласної прокуратури судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн 00 коп.

Оскільки судове рішення у справі № 913/316/23 ухвалено 09.01.2024, тому п`ятиденний строк розпочав перебіг 10.01.2024, останній п`ятий день закінчився 15.01.2024. Заявник подав заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі 15.01.2024, відтак заява подана у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвоката та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі та визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви" пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження понесених І відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у Господарському суді Луганської області представником І відповідача надано копії договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221, укладеного між Адвокатським об`єднанням "ЛМК" в особі керуючого партнера Леляка Я.О. та фізичною особою-підприємцем Третяковим О.О., доручення від 18.10.2023 № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221, акту від 12.01.2024 № 2 щодо наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221, виписок про оплату витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 9834/10 від 18.02.2021 на ім`я Романюка Івана Миколайовича та ордеру про надання правничої (правничої) допомоги серії АІ № 1476144 від 11.10.2023, виданий адвокатом Романюком Іваном Миколайовичем, для представництва інтересів І відповідача у Господарському суді Луганської області.

Із наданих представником І відповідача документів вбачається, що 01.10.2023 між Адвокатським об`єднанням "ЛМК" в особі керуючого партнера Леляка Я.О. (адвокатське об`єднання) та фізичною особою-підприємцем Третяковим О.О. (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 221, відповідно до п. 1.1 якого адвокатське об`єднання на умовах і в порядку, що визначені цим договором та дорученням, зобов`язується надати визначену в дорученні правничу допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання визначених в дорученні завдань клієнта.

Сторони у п. 2.1 договору визначили, яку правову допомогу надає адвокатське об`єднання клієнту.

В розділі 3 договору сторони визначили порядок виконання договору та доручень.

Надання правової допомоги здійснюється під час консультування, збору/вивчення доказів, підготовки процесуальних та інших правових документів, захисту чи представництва та (або) здійснення інших дій на виконання доручення (завдання) клієнта (п. 3.1 договору).

Від імені адвокатського об`єднання договір виконують адвокат або адвокати-учасники об`єднання, або залучені об`єднанням на договірних засадах інші адвокати (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 4.1 договору адвокатське об`єднання має право окрім гонорару отримати кошти, необхідні для покриття або авансування фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення. Обсяг фактичних витрат визначається необхідністю їх понесення для виконання доручення. Для виконання доручення може виникнути необхідність понесення додаткових витрат, їх орієнтовний обсяг узгоджується з клієнтом.

У п. 4.2 договору визначено, що фактичні витрати та додаткові витрати оплачуються клієнтом окремо від гонорару (винагороди) адвокатського об`єднання.

Розмір гонорару за надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги, сторони узгоджують в дорученні (п. 5.1 договору).

Витрати, що необхідні для надання правничої допомоги оплачуються окремо від гонорару (п. 5.2 договору).

Гонорар оплачується у погодженому сторонами розмірі у формі повної попередньої оплати на підставі виставленого виконавцем рахунку (п. 5.3 договору).

Обсяг, вартість та якість наданої правової допомоги, в тому числі підготовленої до виконання, визначається за фактом її надання та підтверджується: (а) здійсненням, захистом, представництвом адвокатським об`єднанням під час досудового розслідування та (або) судового провадження, вчинення процесуальних дій в кримінальному або іншому судовому чи несудовому провадженні та іншими обставинами, що підтверджують виконання доручення клієнта (б) або погодженням/підписанням звітного документу клієнтом (акту приймання-передачі наданих послуг) (п. 6.1 договору).

Обсяг надання/наданих послуг/виконаної роботи та їх вартість може визначатись деталізованим рахунком. В такому разі оплата (в тому числі часткова) зазначених в рахунку послуг підтверджує прийняття наданих послуг (п. 6.5 договору).

Обсяг фактичних та/або додаткових витрат, їх вартість визначаються на підставі первинних документів за фактом їх понесення (п. 6.6 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1 договору).

Відповідно до доручення від 18.10.2023 № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221, Адвокатське об`єднання "ЛМК" (адвокатське об`єднання) та фізична особа-підприємець Третяков О.О. (клієнт) узгодили виконання нижченаведеного завдання клієнта на умовах договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221 і на наступних договірних умовах:

1.Клієнт доручає Адвокатському об`єднанню "ЛМК" виконати завдання щодо здійснення захисту його прав та інтересів, у зв`язку з чим адвокатське об`єднання:

1.1.надає усні консультації з приводу способів захисту прав та інтересів клієнта;

1.2.здійснює представництво інтересів клієнта у Господарському суді Луганської області у справі № 913/316/23;

1.3.здійснює представництво інтересів клієнта у правоохоронних органах, органах державної влади та судових інстанціях в якості його представника.

Сторони узгодили суму гонорару (винагороди) за здійснення захисту прав та інтересів клієнта згідно даного доручення в розмірі 10 000 грн 00 коп. за виконання п. 1.2 вказаного доручення, та 1 500 грн 00 коп. за кожне судове засідання, що відбулося у справі, зазначеній у п. 1.2 вказаного доручення, починаючи з другого засідання. Гонорар підлягає сплаті у вигляді авансового платежу на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання "ЛМК" у безготівковій формі.

Інші умови: станом на момент підписання цього договору сторони визначились, що основний договір від імені Адвокатського об`єднання "ЛМК" будуть виконувати (здійснювати представництво) адвокати: Леляк Ярослав Олександрович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.08.2020 № 000971), Романюк Іван Миколайович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18.02.2021 № 9834/10) (п. 3 доручення).

Даний додаток до договору набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором та даним дорученням (п. 4 доручення).

12.01.2024 між І відповідачем та Адвокатським об`єднанням "ЛМК" був складений та підписаний акт від 12.01.2024 № 2 щодо надання послуг до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221, відповідно до якого останні підтвердили, що на виконання умов доручення від 18.10.2023 № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221 адвокатське об`єднання надало клієнту наступні послуги:

- ознайомлення з матеріалами справи та підготовка правової позиції по справі: витрачено 1 годину, вартість 1 години роботи - 2 000 грн 00 коп., всього 2 000 грн 00 коп.;

- підготовка та подача відзиву на позовну заяву та письмових пояснень по суті спору: витрачено 4 години, вартість 1 години роботи - 2 000 грн 00 коп., всього 8 000 грн 00 коп.;

- участь в судових засіданнях 12.12.2023, 09.01.2024: витрачено 2 години, вартість 1 години роботи - 1 500 грн 00 коп., всього 3 000 грн 00 коп.

Загальна вартість послуг, наданих під час розгляду Господарським судом Луганської області справи № 913/316/23, складає 13 000 грн 00 коп. без ПДВ (п. 2 акту).

Згідно з п. 3 акту послуги надано вчасно та в повній мірі. Клієнт не має претензій щодо якості наданих послуг.

Відповідно до п. 4 акту сторони підтверджують повну сплату наданих послуг на день підписання акту згідно платежів 18.10.2023 та 02.12.2023.

Представником І відповідача до заяви про ухвалення додаткового рішення від 15.01.2024 № б/н додані копії виписок від 18.10.2023 та від 02.12.2023 про сплату фізичною особою-підприємцем Третяковим О.О. 13 000 грн 00 коп. за договором про надання послуг правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо оцінки інформації в акті приймання правничої допомоги зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, фізичною особою-підприємцем Третяковим О.О. згідно з приписами ст.ст. 74, 126 ГПК України доведено обставини надання йому Адвокатським об`єднанням "ЛМК" відповідних послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 913/316/23 у Господарському суді Луганської області та належним чином обґрунтовано заявлений до стягнення розмір оплати цих послуг.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та додаткових постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 874/15/22 та від 07.08.2023 у справі № 910/14262/21.

Крім того, суд звертає увагу прокурора на те, що сторони в п. 4 акту від 12.01.2024 № 2 підтвердили повну сплату наданих послуг на день підписання акту згідно платежів 18.10.2023 та 02.12.2023.

Таким чином, твердження прокурора про те, що номер договору, який зазначений у виписках про зарахування коштів від 18.10.2023 та від 02.12.2023, не відповідає номеру договору про надання правової допомоги у даній справі, судом відхиляються.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд бере до уваги, що предметом спору у цій справі є визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності.

За змістом абз. 2 ч. 3 ст. 12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 13.09.2023 визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Врахувавши предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин учасників справи, ціну позову, суд дійшов до висновку, що дана справа належить до складних, у тому сенсі, що її вирішення потребувало значних зусиль і затрат процесуальних ресурсів як з боку суду, так і з боку інших учасників судового розгляду, зокрема і від фізичної особи-підприємця Третякова О.О., як І відповідача за заявленими позовними вимогами.

Тому, на переконання суду, розмір витрат фізичної особи-підприємця Третякова О.О. на оплату вартості послуг адвоката за надану професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн 00 коп. є пропорційним до ціни та предмета спору і відповідає критерію розумності.

Як вже було зазначено вище, представником І відповідача у першій заяві по суті справи зроблено заяву про подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу не пізніше п`яти днів після ухвалення судового рішення.

В останній день п`ятиденного строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, представник І відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Таким чином, звернення представника І відповідача із заявою про ухвалення додаткового рішення з наданням доказів понесених витрат за надану професійну правничу допомогу здійснено у строки, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Детальний опис робіт (наданих послуг), які надавались І відповідачу в межах договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221, та відповідно їх вартість викладено в акті № 2, складеному та підписаному сторонами 12.01.2024 (тобто після ухвалення рішення - 09.01.2024).

Таким чином, представник І відповідача з поважних причин не міг до закінчення судових дебатів подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, тому обґрунтовано звернувся до суду саме протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі № 913/316/23 із заявою про ухвалення додаткового рішення, до якої додав відповідні докази, у зв`язку з чим доводи прокурора в цій частині судом відхиляються.

Проаналізувавши подані представником І відповідача докази, зокрема, договір про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221, доручення від 18.10.2023 № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221, акт від 12.01.2024 № 2 щодо надання послуг до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221, яким погоджено обсяги послуг та їх вартість, виписки про оплату витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що визначений сторонами у договорі про надання правничої допомоги від 01.10.2023 № 221 та підтверджений сторонами у акті від 12.01.2024 № 2 розмір витрат І відповідача на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання "ЛМК" у справі № 913/316/23 в розмірі 13 000 грн 00 коп., з огляду на вжиті ним заходи для захисту прав та інтересів І відповідача, відповідає складності даної справи та виконаній адвокатом роботі; часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенню справи для І відповідача.

Отже, приймаючи до уваги надані представником І відповідача докази на підтвердження понесених І відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, врахувавши відсутність в матеріалах справи належних доказів неспівмірності цих витрат та обґрунтованого клопотання про їх зменшення, суд дійшов до висновку, що витрати І відповідача є доведеними та обґрунтованими, тому заява представника І відповідача адвоката Романюка І.М. про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, а доводи прокурора щодо неспівмірності розміру заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката судом відхиляються.

За приписами п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати (у даному випадку - витрати на професійну правничу допомогу) покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Водночас суд зауважує наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Частина 3 ст. 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).

Частиною 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За приписами ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

Частини 1 та 2 ст. 42 ГПК України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові 05.10.2022 у справі № 923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку саме на прокурора мають бути покладені витрати І відповідача на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, суд зазначає, що у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про прокуратуру").

Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про прокуратуру").

Керівник обласної прокуратури представляє обласну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями (п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру").

У разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" у системі прокуратури України на даний час діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що керівник окружної прокуратури представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Керівники окружних прокуратур, їх перші заступники та заступники, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", наділені правом подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства.

Таким чином, подаючи позов в інтересах держави керівник (його заступник) представляє відповідну прокуратуру, яка є юридичною особою у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціям.

Оскільки Лисичанська окружна прокуратура не має статусу юридичної особи, діє без ідентифікаційного коду (який є обов`язковим реквізитом виконавчого документу) та підпорядкована Луганській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код - 02909921), тому саме на Луганську обласну прокуратуру як юридичну особу мають бути покладені витрати І відповідача на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд покладає на Луганську обласну прокуратуру обов`язок відшкодувати І відповідачу витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн 00 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 232, 236, 237, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Заяву представника фізичної особи-підприємця Третякова О.О. адвоката Романюка І.М. від 15.01.2023 № б/н про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2.Стягнути з Луганської обласної прокуратури, місцезнаходження: вул. Богдана Ліщини, будинок 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 02909921 на користь фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн 00 коп., видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3.Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

4.Повне додаткове рішення складено - 29.01.2024.

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ