Рішення

від 09.01.2024 по справі 914/2494/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2024 Справа № 914/2494/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Трейд", с. Шклинь Волинська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп", м. Львів,

про стягнення 2 154 953, 75 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Альховської І.Б.

Представники:

від позивача: Семенюк Ліна Вадимівна - представник;

від відповідача: Манченко Олена Віталіївна - представник.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Трейд" звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" про стягнення 2 014 126, 21 грн за договором від 24.05.2023 № 24/05/23.

Ухвалою суду від 21.08.2023 було відкрито провадження у справі № 914/2494/23 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 18.09.2023.

Хід розгляду справи описано у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 20.11.2023 заяву позивача щодо збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду, а відтак в подальшому позовними вимогами позивача є стягнення з відповідача суми в загальному розмірі 2 154 953, 75 грн та оголошено перерву в підготовчому засідання до 27.11.2023.

Ухвалою суду від 27.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 11.12.2023. Ухвалою суду від 11.12.2023 розгляд справи по суті відкладено на 19.12.2023. Ухвалою суду від 19.12.2023 розгляд справи відкладено на 09.01.2024.

Представник позивача у судове засідання 09.01.2024, яке відбулося в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача у судове засідання 09.01.2024, яке відбулося в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 09.01.2024 справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Трейд" (надалі позивач, покупець) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" (надалі відповідач, продавець) про стягнення 2 154 953, 75 грн за договором від 24.05.2023 № 24/05/23 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений 24 травня 2023 року між сторонами у справі договір купівлі-продажу № 24/05/23 (надалі договір). Згідно умов п. 1.1. договору, продавець в порядку та на умовах даного договору зобов`язується продати у власність покупця товар - зернові та олійні культури врожаю 2022 року (надалі товар). Кількість товару, ціна, інші умови продажу (переходу права власності на товар) товару обумовлюються сторонами в договорі, в накладних та/або специфікаціях на кожну конкретну партію товару (додатках до даного договору), які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.3. договору). Пунктом 3.6. договору сторони визначили, що покупець зобов`язується провести розрахунок з продавцем товару у спосіб та строки, зазначені в специфікації до цього договору.

24.05.2023 сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору. Даною специфікацією сторони визначили, що продавець здійснює покупцю поставку сої насипом в кількості 230 тонн вартістю 17 200,00 грн. за тонну, на загальну суму 3 956 000, 00 грн. (три мільйони дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок) у т.ч. 14 % ПДВ - 485 824, 56 грн.

Пунктом 4.1. договору визначено, що передача товару у власність покупця здійснюється окремими партіями, згідно правил Інкотермс 2010, на складі продавця. Відвантаження товару здійснюється узгодженими партіями транспортом та за рахунок покупця або продавця за домовленістю сторін.

На виконання вимог договору, покупцем було перераховано продавцю грошові кошти: 24.05.2023 - 1 500 000, 00 грн; 26.05.2023 - 1 500 000, 00 грн; 30.05.2023 - 470 175, 00 грн. Сплата коштів підтверджується платіжними інструкціями від 24.05.2023 № 119, від 26.05.2023 № 120, від 30.05.2023 № 128.

Відповідач, отримавши передоплату на суму 3 470 175, 00 грн, відвантажив позивачу товар лише на загальну суму 2 615 776,12 грн, тобто недопоставив товар на суму 854 398, 88 грн передоплати, що підлягає поверненню позивачу у зв`язку з неотриманням товару.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу (суми передоплати) в розмірі 854 398, 88 грн, позивач просить суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь 30 % штрафу в розмірі 1 041 052, 68 грн, 20 % річних в розмірі 81 460, 54 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 667, 78 грн та пеню в розмірі 176 373, 75 грн.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача посилається на те, що відповідно до специфікації від 24.05.2023 № 1, відповідач повинен здійснити поставку позивачеві партії товару: 230 тонн сої загальною вартістю 3 956 000,00 грн включно з ПДВ. Поставка товару здійснюється на умовах FCA: самовивозу транспортом покупця зі складу продавця. Згідно п.п. 5, 6 цієї специфікації, термін відвантаження товару - "до 30.05.2023"; оплата здійснюється - 86 % попередньої оплати та 14 % після реєстрації податкових накладних.

Відповідачем поставлено товар загальною вартістю 2 615 776, 12 грн, в тому числі відповідно до видаткових накладних: від 26.05.2023 № 26 поставлено сою загальною вартістю 1 312 532, 06 грн; від 30.05.2023 № 27 поставлено сою загальною вартістю 1 303 244, 06 грн.

Зокрема, 26.05.2023 позивачем було надано на завантаження 3 автомобілі, які були завантажені відповідачем товаром в кількості 76, 31 тонн, що підтверджується видатковою накладною від 26.05.2023 року № 26.

Відповідач вважає, що не відповідають дійсності зазначені у позовній заяві обставини щодо того, що позивач 30.05.2023 надав на завантаження 6 автомобілів, оскільки 30.05.2023 позивачем було надано на завантаження лише 3 автомобілі перевізника ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт": Даф НОМЕР_1 ; Вольво НОМЕР_2 ; Вольво НОМЕР_3. Проте, машина Вольво НОМЕР_3 виявилась несправною, про що було повідомлено позивачем відповідача, та зазначено, що замість даного автомобіля товаром буде завантажено автомобіль Вольво НОМЕР_4 . Всі три надані позивачем автомобілі було завантажено товаром в кількості 75,77 тонн сої, відтак, товар загальною масою орієнтовно 75,77 тонн перевозився на трьох транспортних засобах. У разі надання позивачем до 30.05.2023 шести авто, відповідач би відвантажив ще близько 75 тонн товару, який був наявний у нього станом на 30.05.2023.

Більш того, у зв`язку з неподанням позивачем до 30.05.2023 транспорту на весь обсяг товару, відповідач змушений був терміново шукати іншого покупця (ТОВ "Торгова група "Зернарі") на невідвантажений позивачу товар, оскільки у відповідача 30.05.2023 закінчувався договір на поставку сої з ТОВ "Фелікс Агро". Згідно долучених товарно-транспортних накладних, видаткових накладних від 30.05.2023 новий покупець відвантажив з с. Дерно Луцький район, Волинської обл. залишки товару (сої), яку своєчасно не завантажив позивач.

В той же час, відповідач визнає, що сума переплати позивача становить 854 398, 88 грн, при цьому розмір додатково нарахованих позивачем, станом на час подання відповідачем відзиву, стягнень становить майже 136 % від суми заборгованості - 1 159 727,33 грн. У зв`язку з цим відповідач не визнає позов на заявлену позивачем суму додаткових штрафних санкцій, зокрема в частині стягнення 1 041 052, 68 грн - 30 % штрафу, 81 460, 54 грн - 20 % річних, 1 667, 78 грн - інфляційних втрат, 176 373, 75 грн - пені.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 24.05.2023 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 24/05/23. Згідно умов договору продавець в порядку та на умовах даного договору зобов`язується продати у власність покупця зернові та олійні культури врожаю 2022 року (п. 1.1. договору). Кількість товару, ціна, інші умови продажу (переходу права власності на товар) товару обумовлюються сторонами в договорі, в накладних та/або специфікаціях на кожну конкретну партію товару (додатках до даного договору), які є невід`ємними частинами цього договору (п.1.3. договору).

Пунктом 3.6. договору сторони визначили, що покупець зобов`язується провести розрахунок з продавцем товару у спосіб та строки, зазначені в специфікації до цього договору.

24.05.2023 сторонами також було підписано специфікацію № 1 до договору від 24.05.2023 № 24/05/23. Вказаною специфікацією сторони визначили, що продавець здійснює поставку покупцю сої насипом в кількості 230 тонн ціною 17 200,00 грн за тонну, на загальну суму 3 956 000,00 грн (три мільйони дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок) у т.ч. 14 % ПДВ - 485 824,56 грн.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1. договору визначено, що передача товару у власність покупця здійснюється окремими партіями, згідно правил Інкотермс 2010, на складі продавця. Відвантаження товару здійснюється узгодженими партіями транспортом та за рахунок покупця або продавця за домовленістю сторін.

Пунктом 3 специфікації № 1 визначено, що поставка здійснюється на умовах РСА: самовивозу транспортом покупця зі складу продавця. Адреса відвантаження: с. Дерно Луцького району Волинської області, у відповідності до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (у редакції 2010 року). Пунктом п. 6 специфікації № 1 встановлено, що оплата товару здійснюється: 86 % попередньої оплати та 14 % після реєстрації податкових накладних.

24.05.2023 продавець надав покупцю рахунок на оплату від 24.05.2023 № 21 на суму 3 956 000,18 грн.

На виконання вимог договору, покупцем було перераховано продавцю грошові кошти: 24.05.2023 - 1 500 000, 00 грн, 26.05.2023 - 1 500 000, 00 грн та 30.05.2023 - 470 175, 00 грн. Зазначене підтверджується платіжними інструкціями від 24.05.2023 № 119, від 26.05.2023 № 120, від 30.05.2023 № 128.

Таким чином, свої зобов`язання по оплаті товару, визначені в п. 6 специфікації № 1, покупець виконав повністю.

На виконання умов договору, відповідачем здійснено поставку лише 152, 08 тонн товару на суму 2 615 776, 12 грн:

- в кількості 76, 31 тонн на суму 1 312 532, 06 грн, згідно видаткової накладної від 26.05.2023 № 26;

- в кількості 75,77 тонн на суму 1 303 244, 06 грн, згідно видаткової накладної від 30.05.2023 № 27.

Зокрема, 26.05.2023 позивачем надано на завантаження 3 автомобілі, які були завантажені відповідачем товаром в кількості 76,31 тонн, що підтверджується видатковою накладною від 26.05.2023 № 26.

30.05.2023 позивачем надано на завантаження 6 автомобілів: 3 автомобілі перевізника ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт" (договір-заявка від 29.05.2023 № 29-05/1, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.05.2023 № 1764), в які був завантажений товар в кількості 75,77 тонн, та 3 автомобілі перевізника ФОП Дейнега В.М. (договір-заявка від 29.05.2023 № 29-05), які відповідач не завантажив. Перевізник ФОП Дейнега В.М. 01.06.2023 виставив ТОВ "Лекс Трейд" вимогу про оплату простою 30.05.2023 транспортних засобів. Зазначене підтверджується актом № 01-06 здачі - прийняття робіт (наданих послуг) щодо простою автомобілів.

Згідно п. 5 специфікації № 1, термін відвантаження товару становить до 30.05.2023. Незважаючи на останній день терміну відвантаження товару, продавець (відповідач) не виконав свій обов`язок згідно договору щодо терміну його поставки.

Приписами ч. 1 ст. 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Положеннями ч. 1-2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч.1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2).

04.08.2023 позивач направив відповідачу вимогу про повернення грошових коштів у сумі вартості недопоставленого товару в розмірі 854 398, 88 грн, у відповідь на яку відповідач просив лише повернути підписані видаткові накладні.

Повернення грошових коштів, позивачем від відповідача не отримано.

Таким чином, відповідач отримавши передоплату на суму 3 470 175, 00 грн, відвантажив товару на загальну суму 2 615 776,12 грн, тобто недопоставив товару на суму 854 398, 88 грн.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу не заперечив, однак доказів повернення суми попередньої оплати не надав.

На доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов з посиланням на переписку працівників сторін з приводу організації завантаження товару у месенджері Вайбер, представником позивача подані докази, які свідчать що надана представником відповідача роздруківка переписки в месенджері є неповною, оскільки між представниками сторін контакти з приводу завантаження тривали і надалі, після 30.05.2023, зокрема представник відповідача пропонував провести завантаження залишку неотриманого товару 06.06.2023 року.

Щодо посилання відповідача на необхідність термінового пошуку іншого покупця (ТОВ "Торгова група "Зернарі") на непереданий позивачу товар, то долучені відповідачем докази свідчать, що договір № 31/10 з ТОВ "Торгова група "Зернарі" був укладений вже 31.10.2022, а специфікація № 9 до вказаного договору, де зазначена адреса відвантаження: с. Дерно Луцького району Волинської області укладена 02.05.2023 із терміном відвантаження товару до 31.05.2023, тобто до укладення договору між позивачем та відповідачем (24.05.2023).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 854 398, 88 грн.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, так як одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що у разі якщо покупець здійснить передоплату за товар, продавець зобов`язаний передати у власність цей товар протягом одного календарного дня з моменту пред`явлення вимоги від покупця (вимога може передаватися наручно, через факсимільний чи електронний зв`язок, усно, в телефонному режимі та ін.) У разі якщо ж покупець здійснить передоплату за товар, а продавець не поставить або недопоставить товар на загальну суму попередньої оплати, останній зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі 30 % від загальної вартості передоплати. Крім того, продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця вартість непоставленого або недопоставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення поставки, 20 % річних від вартості непоставленого або недопоставленого товару, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог заявлено до стягнення з відповідача 30 % штрафу в розмірі 1 041 052, 68 грн, 20 % річних в розмірі 81 460, 54 грн, інфляційних втрат в розмірі 1 667, 78 грн та пеню в розмірі 176 373, 75 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30 % штрафу, судом встановлено, що позивачем він проведений вірно, з урахуванням умов пункту 6.3. договору, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 1 041 052, 68 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, річних та інфляційних, то суд вказує наступне.

Аналіз приписів ч.3 ст. 549 та ч. 2 ст. 625 ЦК України свідчить, що вказані нарахування здійснюються у випадку порушення боржником грошового зобов`язання.

Згідно з умовами договору, продавець (відповідач) в порядку та на умовах даного договору зобов`язується продати, тобто передати у власність покупця товар - зернові та олійні культури врожаю 2022 року.

Приписами ст. ст. 670, 693 ЦК України встановлено, що у випадку не передачі продавцем попередньо оплаченого товару у встановлений строк, покупець вправі, зокрема, вимагати повернення суми попередньої оплати.

Умовами договору сторонами не передбачено умов та строку повернення продавцем суми попередньої оплати у випадку не передачі товару покупцю, відтак грошове зобов`язання щодо повернення суми попереднього оплати виникає у продавця після пред`явлення відповідної вимоги покупцем.

Вимога про повернення суми попереднього оплати позивачем була надіслана відповідачеві 04.08.2023. Відтак з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був повернути кошти не пізніше 11.08.2023, тобто позивач вправі був проводити нарахування за прострочення грошового зобов`язання починаючи з 12.08.2023, а не з 31.05.2023 року.

Провівши перерахунок нарахованих позивачем 20 % річних в розмірі 81 460, 54 грн, та пені в розмірі 176 373, 75 грн, судом встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 20 % річних в розмірі 47 284, 54 грн та пеня в розмірі 93 045, 75 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 667, 78 грн, суд відмовляє повністю з огляду на те, що вказані нарахування проведені за червень та липень 2023 року, тобто до виникнення грошового зобов`язання у відповідача.

Варто зауважити, що говорячи про неспіврозмірність щодо розміру основого боргу нарахованих позивачем сум штрафу, пені та 20 % річних, відповідачем не подано суду клопотання про зменшення вказаних сум із відповідними обгрунтуваннями та доказами, що їх підтверджують.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки до закінчення судових дебатів у справі, представником позивача зроблено відповідну заяву, суд встановлює йому п`ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" (79020, Львівська область, місто Львів, проспект Чорновола В., будинок 63, офіс 309; код ЄДРПОУ 39919654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Трейд" (45712, с. Шклинь Горохівського району Волинської області, вул. Вишнева, 5, код ЄДРПОУ 37707250) суму в розмірі 2 066 318, 58 грн, з яких:

- 854 398, 88 грн передоплати;

- 1 041 052, 68 грн 30 % штрафу;

- 47 284, 54 грн 20 % річних;

- 93 045, 75 грн пені;

- 30 536, 73 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Встановити позивачу п`ятиденний термін, з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 18 січня 2024 року.

Суддя Манюк П.Т.