Постанова

від 03.04.2024 по справі 914/2494/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа №914/2494/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» б/н від 07.02.2024 (вх. № 01-05/396/24 від 08.02.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 (повний текст рішення складено 18.01.2024, м. Львів, суддя П.Т. Манюк)

у справі № 914/2494/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Трейд», с. Шклинь Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп», м. Львів

про стягнення 2 154 953,75 грн.

за участю представників:

від позивача: Л.В. Семенюк (присутня в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекс Трейд» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» про стягнення 2 014 126, 21 грн за договором від 24.05.2023 № 24/05/23.

Позивач посилається на укладений 24 травня 2023 року між сторонами у справі договір купівлі-продажу № 24/05/23 (надалі договір).

24.05.2023 сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору. Даною специфікацією сторони визначили, що продавець здійснює покупцю поставку сої насипом в кількості 230 тонн вартістю 17 200,00 грн. за тонну, на загальну суму 3 956 000, 00 грн. (три мільйони дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок) у т.ч. 14 % ПДВ - 485 824, 56 грн.

На виконання вимог договору, покупцем було перераховано продавцю грошові кошти.

Відповідач, отримавши передоплату на суму 3 470 175, 00 грн, відвантажив позивачу товар лише на загальну суму 2 615 776,12 грн, тобто недопоставив товар на суму 854 398, 88 грн передоплати, що підлягає поверненню позивачу у зв`язку з неотриманням товару.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом. Крім стягнення основного боргу (суми передоплати) в розмірі 854 398, 88 грн, позивач просив суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь 30 % штрафу в розмірі 1 041 052, 68 грн, 20 % річних в розмірі 81 460, 54 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 667, 78 грн та пеню в розмірі 176 373, 75 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.01.2024 року у справі №914/2494/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Трейд» суму в розмірі 2 066 318, 58 грн, з яких: 854 398, 88 грн передоплати; 1 041 052, 68 грн 30 % штрафу; 47 284, 54 грн 20 % річних; 93 045, 75 грн пені; 30 536, 73 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд вказав, що матеріалами справи підтверджується те, що відповідач недопоставив позивачу товару на суму 854 398, 88 грн, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 854 398, 88 грн є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд першої інстанції перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30 % штрафу, встановленовив, що позивачем він проведений вірно, з урахуванням умов пункту 6.3. договору, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 1 041 052, 68 грн.

Окрім того, провівши перерахунок нарахованих позивачем 20 % річних в розмірі 81 460, 54 грн, та пені в розмірі 176 373, 75 грн, місцевим судом встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 20 % річних в розмірі 47 284, 54 грн та пеня в розмірі 93 045, 75 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 667, 78 грн, суд відмовив повністю з огляду на те, що вказані нарахування проведені за червень та липень 2023 року, тобто до виникнення грошового зобов`язання у відповідача.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» подало апеляційну скаргу б/н від 07.02.2024 (вх. № 01-05/396/24 від 08.02.2024), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 в частині задоволених позовний вимог щодо стягнення 1 041 052, 68 грн 30 % штрафу; 47 284, 54 грн 20 % річних; 93 045, 75 грн пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на день подання позову у позивача перед відповідачем виникла переплата у розмірі 854 398, 88. Підставою що унеможливлювала повернути відповідачем позивачу суму переплати одразу була та залишається станом на сьогоднішній день - ненадання позивачем відповідачу оригіналів документів, в тому числі видаткових накладних та акту звірки.

Разом з тим апелянт вказує, що судом першої інстанції не з`ясовано, що 30.05.2023 року позивач не надав на завантаження 6 автомобілів.

Загалом на завантаження товару в кількості 75,77 тон 30.05.2023 року було надано лише 3 автомобілі, що підтверджується паперовими копіями листування з представником Позивача в месенджері Viber.

Окрім того апелянт зазначає, про те, що позивачем не надано суду відповідних актів, складених водіями перевізника ФОП Дейнега В.М., які б засвідчували факт відмови відповідача від завантаження товару. Докази звернення водіїв до відповідача про складання акту про обставини відмови вантажовідправника від завантаження автомобіля також відсутні.

Таким чином до 30.05.2023 позивач відвантажив лише 6 авто (3 авто 26.05.2023р. та 3 авто 30.05.2023р.). Письмові заявки на завантаження інших авто позивач надсилав вже після закінчення строків поставок, визначених п.5 Специфікації №1 до договору поставки від 24.05.2023.

Також на переконання відповідача судом першої інстанції не з`ясовано повною мірою періоди нарахування позивачем штрафних санкцій, інфляційних втрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекс Трейд», подало до суду відзив (Вх. №01-04/1333/24) на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

На адресу апеляційного господарського суду 03.04.2024 надійшло клопотання предствника відповідача про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання мотивоване тим, що у зв`язку із участю представника відповідача у судовому засіданні по справі № 352/3005/23, явка представника відповідача у судове засідання по справі № 914/2494/23 не є можливою.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що розгляд даної справи, призначений на 20.03.2024, вже відкладався за клопотанням відповідача.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, а також те, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов`язковою, з урахуванням змісту ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 03.04.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 03.04.2024 відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

24.05.2023 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 24/05/23. Згідно умов договору продавець в порядку та на умовах даного договору зобов`язується продати у власність покупця зернові та олійні культури врожаю 2022 року (п. 1.1. договору). Кількість товару, ціна, інші умови продажу (переходу права власності на товар) товару обумовлюються сторонами в договорі, в накладних та/або специфікаціях на кожну конкретну партію товару (додатках до даного договору), які є невід`ємними частинами цього договору (п.1.3. договору).

Пунктом 3.6. договору сторони визначили, що покупець зобов`язується провести розрахунок з продавцем товару у спосіб та строки, зазначені в специфікації до цього договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що передача товару у власність покупця здійснюється окремими партіями, згідно правил Інкотермс 2010, на складі продавця. Відвантаження товару здійснюється узгодженими партіями транспортом та за рахунок покупця або продавця за домовленістю сторін.

24.05.2023 сторонами також було підписано специфікацію № 1 до договору від 24.05.2023 № 24/05/23. Вказаною специфікацією сторони визначили, що продавець здійснює поставку покупцю сої насипом в кількості 230 тонн ціною 17 200,00 грн за тонну, на загальну суму 3 956 000,00 грн (три мільйони дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок) у т.ч. 14 % ПДВ - 485 824,56 грн.

Пунктом 3 специфікації № 1 визначено, що поставка здійснюється на умовах РСА: самовивозу транспортом покупця зі складу продавця. Адреса відвантаження: с. Дерно Луцького району Волинської області, у відповідності до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (у редакції 2010 року). Пунктом п. 6 специфікації № 1 встановлено, що оплата товару здійснюється: 86 % попередньої оплати та 14 % після реєстрації податкових накладних.

Згідно п. 5 специфікації № 1, термін відвантаження товару становить до 30.05.2023. Незважаючи на останній день терміну відвантаження товару, продавець (відповідач) не виконав свій обов`язок згідно договору щодо терміну його поставки.

24.05.2023 продавець надав покупцю рахунок на оплату від 24.05.2023 № 21 на суму 3 956 000,18 грн.

Покупцем перераховано продавцю грошові кошти: 24.05.2023 - 1 500 000, 00 грн, 26.05.2023 - 1 500 000, 00 грн та 30.05.2023 - 470 175, 00 грн. Зазначене підтверджується платіжними інструкціями від 24.05.2023 № 119, від 26.05.2023 № 120, від 30.05.2023 № 128.

Відповідачем здійснено поставку 152, 08 тонн товару на суму 2 615 776, 12 грн:

- в кількості 76, 31 тонн на суму 1 312 532, 06 грн, згідно видаткової накладної від 26.05.2023 № 26;

- в кількості 75,77 тонн на суму 1 303 244, 06 грн, згідно видаткової накладної від 30.05.2023 № 27.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Колегією суддів встановлено, що 24.05.2023 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 24/05/23.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

24.05.2023 сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору від 24.05.2023 № 24/05/23. Вказаною специфікацією сторони визначили, що продавець здійснює поставку покупцю сої насипом в кількості 230 тонн ціною 17 200,00 грн за тонну, на загальну суму 3 956 000,00 грн (три мільйони дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок) у т.ч. 14 % ПДВ - 485 824,56 грн.

Згідно п. 5 специфікації № 1, термін відвантаження товару становить до 30.05.2023.

24.05.2023 продавець надав покупцю рахунок на оплату від 24.05.2023 № 21 на суму 3 956 000,18 грн.

На виконання вимог договору, покупцем було перераховано продавцю грошові кошти: 24.05.2023 - 1 500 000, 00 грн, 26.05.2023 - 1 500 000, 00 грн та 30.05.2023 - 470 175, 00 грн. Зазначене підтверджується платіжними інструкціями від 24.05.2023 № 119, від 26.05.2023 № 120, від 30.05.2023 № 128.

Таким чином, свої зобов`язання по оплаті товару, визначені в п. 6 специфікації № 1, покупець виконав повністю.

На виконання умов договору, відповідачем здійснено поставку лише 152, 08 тонн товару на суму 2 615 776, 12 грн:

- в кількості 76, 31 тонн на суму 1 312 532, 06 грн, згідно видаткової накладної від 26.05.2023 № 26;

- в кількості 75,77 тонн на суму 1 303 244, 06 грн, згідно видаткової накладної від 30.05.2023 № 27.

Зокрема, 26.05.2023 позивачем надано на завантаження 3 автомобілі, які були завантажені відповідачем товаром в кількості 76,31 тонн, що підтверджується видатковою накладною від 26.05.2023 № 26.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що 30.05.2023 позивачем надано на завантаження 6 автомобілів: 3 автомобілі перевізника ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт" (договір-заявка від 29.05.2023 № 29-05/1, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.05.2023 № 1764), в які був завантажений товар в кількості 75,77 тонн, та 3 автомобілі перевізника ФОП Дейнега В.М. (договір-заявка від 29.05.2023 № 29-05), які відповідач не завантажив. Перевізник ФОП Дейнега В.М. 01.06.2023 виставив ТОВ "Лекс Трейд" вимогу про оплату простою 30.05.2023 транспортних засобів. Зазначене підтверджується актом № 01-06 здачі - прийняття робіт (наданих послуг) щодо простою автомобілів.

Разом з тим, те що, позивачем надано на завантаження 6 автомобілів підтверджується також обміном повідомлень у месенджері Вайбер між працівниками позивача та відповідача.

З наданого листування колегією суддів встановлено наступне.

29.05.2023р. (понеділок) представник відповідача пише: «на завтра подавайте три машини і на середу три!...» (середа - 31.05.2023р.). На дане повідомлення представник позивача відписує наступне: «В нас вони з п`ятниці замовлені. Стоять і чекають. На завтра це простой. Переговоріть з тим Феліксом, то ж цілий день сьогодні попереду. Завантажать після обіду.»

Таким чином, вбачається, що позивач був готовий забрати товар і надав автомобілі під завантаження 29.05.2023р.

Далі з обміну повідомлень вбачається, що представник позивача просить про відвантаження, звертає увагу, що соя оплачена і машини простоюють «То ж простой машин. Ми ж заплатили за ту сою. Скажіть, Оксані і вона подасть ті заявки, щоб на сьогодні».

В подальшому 01.06.2023р., 02.06.2023р. позивач пише до відповідача про те, чи можна забрати сою і де. 02.06.2023р. відповідач, зазначив : «готуйте машини на вівторок! До того часу домовимося про взірці. Дам знати».

Тобто відповідач, переніс поставку на вівторок (06.06.2023).

Відтак, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що позивачем надано на завантаження тільки 3 автомобілі, тому відповідач не мав змоги відвантажити весь товар який сторонами було погоджено.

Приписами ч. 1 ст. 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Положеннями ч. 1-2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч.1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2).

04.08.2023 позивач направив відповідачу вимогу про повернення грошових коштів у сумі вартості недопоставленого товару в розмірі 854 398, 88 грн, у відповідь на яку відповідач просив лише повернути підписані видаткові накладні.

Повернення грошових коштів, позивачем від відповідача не отримано.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач отримавши передоплату на суму 3 470 175, 00 грн, відвантажив товару на загальну суму 2 615 776,12 грн, тобто недопоставив товару на суму 854 398, 88 грн.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу не заперечує, однак доказів повернення суми попередньої оплати не надав.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 854 398, 88 грн.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, так як одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що у разі якщо покупець здійснить передоплату за товар, продавець зобов`язаний передати у власність цей товар протягом одного календарного дня з моменту пред`явлення вимоги від покупця (вимога може передаватися наручно, через факсимільний чи електронний зв`язок, усно, в телефонному режимі та ін.) У разі якщо ж покупець здійснить передоплату за товар, а продавець не поставить або недопоставить товар на загальну суму попередньої оплати, останній зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі 30 % від загальної вартості передоплати. Крім того, продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця вартість непоставленого або недопоставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення поставки, 20 % річних від вартості непоставленого або недопоставленого товару, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30 % штрафу, правильно встановив, що позивачем він проведений вірно, з урахуванням умов пункту 6.3. договору, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 1 041 052, 68 грн.

Аналіз приписів ч.3 ст. 549 та ч. 2 ст. 625 ЦК України свідчить, що вказані нарахування здійснюються у випадку порушення боржником грошового зобов`язання.

Згідно з умовами договору, продавець (відповідач) в порядку та на умовах даного договору зобов`язується продати, тобто передати у власність покупця товар - зернові та олійні культури врожаю 2022 року.

Приписами ст. ст. 670, 693 ЦК України встановлено, що у випадку не передачі продавцем попередньо оплаченого товару у встановлений строк, покупець вправі, зокрема, вимагати повернення суми попередньої оплати.

Умовами договору сторонами не передбачено умов та строку повернення продавцем суми попередньої оплати у випадку не передачі товару покупцю, відтак грошове зобов`язання щодо повернення суми попереднього оплати виникає у продавця після пред`явлення відповідної вимоги покупцем.

Вимога про повернення суми попереднього оплати позивачем була надіслана відповідачеві 04.08.2023. Відтак з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був повернути кошти не пізніше 11.08.2023, тобто позивач вправі був проводити нарахування за прострочення грошового зобов`язання починаючи з 12.08.2023, а не з 31.05.2023 року.

Відтак, судом вірно встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 20 % річних в розмірі 47 284, 54 грн та пеня в розмірі 93 045, 75 грн.

Окрім того, суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 667, 78 грн з огляду на те, що вказані нарахування проведені за червень та липень 2023 року, тобто до виникнення грошового зобов`язання у відповідача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказуючи в апеляційній скарзі на неспівмірність штрафних санкцій до суми заборгованості, відповідач не подавав до суду першої інстанції клопотання про зменшення вказаних сум із відповідними обгрунтуваннями та доказами, що їх підтверджують. В апеляційній скарзі відповідач також не просить зменшити розмір нарахованих судом першої інстанції штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вказує, що за наслідками апеляційного перегляду доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 09.01.2024 року у справі №914/2494/23.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» б/н від 07.02.2024 (вх. № 01-05/396/24 від 08.02.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 у справі № 914/2494/23 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 15.04.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак