Рішення

від 17.01.2024 по справі 915/553/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року Справа № 915/553/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО», Люстдорфська дорога, 140-В, м. Одеса, Одеська область, 65114 (код ЄДРПОУ 32574250)

електронна пошта: electro@ksimex.ua

представника позивача: Молодецький Ростислав Анатолійович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «МЕТАЛУРГ», вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 32654880)

електронна пошта: kancelyariyaSC@rusal.com

про стягнення грошових коштів в розмірі 17 889, 89 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «МЕТАЛУРГ» 17 889, 89 грн., з яких: 12 620, 85 грн. - суми основного боргу; 4 053, 13 грн. - інфляційного збільшення; 584, 87 грн. - 3 % річних та 631, 04 грн. - пені за договором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у сумі 22 680 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.01.2024 встановлено сторонам строки для подання письмових пояснень, витребувано докази.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 8310Р4088 від 25.01.2021, а саме: зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі та позивачем нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 692, 712 ЦК України та умовами договору.

2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 4567/23 від 10.05.2023) визнав позовні вимоги позивача у частині наявності заборгованості за поставлений за договором товар у сумі 12 620, 85 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В обґрунтування правової позиції відповідач зазначив, що:

- позивач не надав до позовної заяви засвідчену копію підписаної сторонами Специфікації № 8 до зазначеного Договору, що вводить суд в оману. Постачальник здійснив поставку Товару за Специфікацією № 8 частинами не в повній кількості і з порушенням умов Специфікації № 8 та Договору. Постачальником на підтвердження виконання умов Специфікації № 8 з поставки Товару партіями не надана заявка Покупця, тобто згода на постачання Товару за Специфікацією № 8 партіями не отримана від Покупця. Відповідач зазначає, що товар за видатковими накладними фактично був поставлений 16.06.2021, 24.06.2021 та 09.12.2021;

- позивач в позовній заяві зазначає про заборгованість відповідача в інших сумах та датах виникнення. Суми заборгованості та дати вказані невірно, та на які позивачем здійснений хибний, неправомірний розрахунок штрафних санкцій в додатку до позовної заяви;

- рахунок для оплати товару постачальником надано не було (п. 3.4 договору). Оскільки постачальник не виконав умови Договору (не надав рахунки), необхідні для виконання покупцем своїх зобов`язань щодо здійснення оплати кількості товару, у покупця виникло право затримати платіж до виконання зобов`язань постачальником в повному обсязі та наданням постачальником рахунків. Таким чином, користуючись правом, встановленим п. 2.5 договору, відповідач стверджує про відсутність прострочення платежу;

- відповідач стверджує про неправомірне нарахування позивачем штрафних санкцій (пені), інфляційних втрат та 3 % річних на суму заборгованості, оскільки позивач не вчинив дій (не надав рахунок), що встановлені договором, необхідних для виконання свого обов`язку відповідачем (здійснення платежу), та ще позивачем помилково розраховані суми штрафних санкцій від суми заборгованості, що не відповідає первинним документам та порушує вимоги ст. 232 ГК України;

- в наданих до позову копіях видаткових накладних не має ні підпису представника, ні дати поставки. В бухгалтерському обліку відповідача наявні інші первинні документи (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, тощо), які не відповідають тим копіям видаткових накладних, що додані до позову, та ставлять їх наявність під сумнів. Відповідач зазначає що не отримував від позивача оригіналів зазначених видаткових накладних по Специфікації № 8, а представник покупця - комерційний директор не підписував зазначених документів.

- відповідач зазначає про нікчемність наданого до позовної заяви акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 21.06.2022 року та про відсутність у нього оригіналу зазначеного акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем, та ставить під сумнів існування оригіналу такого акту як доказу. Представник покупця комерційний директор Челишев С.Г. не уповноважений на підписання та не підписував акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ «СЦ «Металург» та ТОВ «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» за період 01.01.2022 по 21.06.2022 року.

- ТОВ «СЦ «Металург» зазначає про те, що мало і має намір виконати свої зобов`язання щодо оплати вартості Товару, передбаченої умовами Договору, у повному обсязі.

- відповідач посилається на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності, зазначаючи, що: 1) територія промислового майданчика за місцем знаходження ТОВ «МГЗ» і ТОВ «СЦ «Металург» з початку війни опинилася під багаторазовими обстрілами та зазнала значних ушкоджень, що підтверджується витягами з єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) у зв`язку з військовою агресією РФ проти України ТОВ «МГЗ» припинило свою діяльність та наразі перебуває в стані зупиненого виробничого циклу, про що зазначено в сумісному наказі підприємств проммайданчику. Відповідач не може здійснювати свою господарську діяльність, та отримувати дохід; 3) листом № СЦМ-01-01-160-22 від 25.03.2022 ТОВ «СЦ «Металург» повідомило всіх своїх контрагентів за укладеними договорами, про настання для нього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); 4) на виконання п. 15 Постанови № 18 зупинено здійснення видаткових операцій за всіма рахунками ТОВ «СЦ «Металург». Станом на сьогоднішній день усі банківські рахунки ТОВ «СЦ «Металург» і досі заблоковано, у зв`язку з чим проведення розрахунків є неможливим

Відповідач, керуючись ст. 238, 331 ГПК України, просив суд відстрочити виконання рішення щодо погашення заборгованості за договором строком на один рік, посилаючись на зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками ТОВ «СЦ «Металург», у зв`язку з чим у підприємства виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 43 688 034,52 грн., та відповідно до ст. 59 Податкового Кодексу України (ПКУ) підприємству сформовано податкову вимогу від 27.03.2023 року № 0000001-1300- 3400, на підставі чого відповідно до ст. 89 р.II ПКУ державною податковою службою України винесене рішення № 1367/6/34-00-13 від 27.03.2023 про опис майна ТОВ «СЦ «Металург» у податкову заставу.

2.3. Правова позиція позивача, викладена у відповіді на відзив.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 6141/23 від 15.05.2023) зазначив наступне:

- подані позивачем видаткові накладні отримані від відповідача і наявні у нього в оригіналі та містять підписи та круглі печатки уповноважених представників сторін. Зазначені документи в якості електронної копії паперового доказу у повній відповідності до п. 3. ст. 91 ГПК України подані до суду разом із позовною заявою;

- альтернативні копії, які намагається залучити до справи відповідач, місять лише штамп постачальника та не отримувались позивачем в оригіналі. Оригінальні видаткові накладні оформлені належним чином отримані від відповідача та залучені до матеріалів справи позивачем. Будь-яких зауважень щодо дати поставки у наведених оригіналах видаткових накладних немає. Слід також відзначити, що за датами складення та змістом видаткові накладні не відрізняються. Додатковим підтвердженням дати поставки, що співпадає із датою видаткової накладної є зареєстровані податкові накладні, суми та дати яких повністю співпадають із датами та сумами зазначеними у видаткових накладних наданих позивачем;

- інформація, наведена у відзиві про нібито відсутність рахунків для оплати товару у складі супровідних документів не відповідає дійсності. Відповідні рахунки на оплату товару були передані разом з товаром і їх копії надані до матеріалів справи. За відсутності повного комплекту документів, передбачених п. 4.3. Договору (до якого входили і рахунки) відповідач за умовами договору (п. 4.4. Договору) був би зобов`язаний призупинити приймання, скласти акт та повідомити про це позивача. Оскільки цього зроблено не було, товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень слід констатувати, що всі товаросупровідні документи були оформлені та передані разом з товаром належним чином, як то передбачено умовами Договору.

- щодо посилань відповідача на те, що комерційний директор не мав права на підписання таких документів як видаткова накладна та акт звірки взаємних розрахунків, то така позиція не може бути прийнята, оскільки документи були складені, підписані та засвідчені печаткою відповідача, який відповідав за виконання договору, що зокрема підтверджується і положеннями договору (наприклад п. 3.7). Відповідачем також не надано будь-яких доказів того, що він вважає, що документи були підписані комерційним директором з перевищенням повноважень, а саме даних про притягнення його до відповідальності чи розслідування доступу до печатки підприємства.

- щодо форс-мажорних обставин, то предметом спору є нарахування за порушення умов оплати за поставлений у 2021 році товар, тобто порушення строку оплати товару відповідачем виникло та тривало задовго до подій, що почались у лютому 2023 року. Позиція відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, як підстава звільнення від відповідальності за період з 24 лютого 2022 року, також не доведена та не підтверджена належними доказами, оскільки відповідачем не надано ані Сертифікату ТПП, що підтверджує наявність форс-мажорних обставин, які б заважали виконанню договору в частині розрахунків за товар, ані підтвердження навіть звернення за таким сертифікатом протягом року з моменту виникнення заборгованості та порушення господарського зобов`язання. Ст. 218 ГК України також передбачено, що не вважаються обставинами непереборної сили, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів, про що намагається зазначити відповідач.

- щодо зазначених обставин про неможливість здійснення розрахунків внаслідок прийняття НБУ обмежувальних заходів, то це теж не можна вважати форс-мажорними обставинами, оскільки як вбачається з доданих листів обслуговуючих банків підставою для блокування рахунків було невиконання саме відповідачем вимог чинного законодавства щодо надання інформації про кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «СЦ «Металург».

- щодо відстрочення виконання судового рішення, то позивач зазначає, що ст. 331 ГПК України визначає окремий процесуальний порядок розгляду заяви про відстрочення виконання рішення вже після його ухвалення судом. Норма ж ст. 238 ГПК України визначає зміст рішення суду. В даному випадку посилання на п. 2.ч. 6.ст. 238 ГПК України, як на можливе зазначення у разі необхідності у резолютивній частині рішення про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення не може бути використане у системному зв`язку із положеннями ст. 331 ГПК України, яка передбачає окремий порядок розгляду заяви про розстрочення після завершення судового розгляду. Оскільки з суті спору не випливає необхідності у відстроченні виконання рішення суду розгляд відповідної заяви відповідача до ухвалення рішення суду у спорі, на думку позивача, не вбачається обґрунтованим з урахуванням норм процесуального законодавства.

- щодо посилань відповідача на положення Постанови НБУ від 24.02.2022 року № 18 «Про роботи банківської системи в період запровадження воєнного стану», то зазначені обмеження (п. 15 постанови) прийняті НБУ відносно конкретних суб`єктів та з досить широким переліком виключень наведених у тому ж самому п. 15 Постанови, де, наприклад, у пп. 2 визначається, що виключенням є видаткові операції. направлені на виплату соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів. З урахуванням наведеного посилання відповідача на те, що виникнення податкового боргу у нього пов`язується із застосованими НБУ обмежувальними заходами не можна вважати обґрунтованими.

- відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що з дати виникнення заборгованості перед позивачем він не міг здійснювати видаткові операції, не надано підтверджень руху коштів по поточних рахунках, фінансову звітність чи іншу документацію. Наведені у заяві обставини не свідчать про те, що надання відстрочення виконання рішення суду на будь-який строк забезпечить можливість його реального виконання, а також що ці обставини виникли поза волею відповідача та у нього не було реальної можливості виконати умови договору та сплатити заборгованість у встановлені строки.

В додаткових поясненнях від 12.01.2024 позивач зазначив, що складення специфікацій за Договором мало формальний характер та вони були лише додатковим підтвердженням здійсненого замовлення. У будь-якому разі всі поставки по яким наявна протермінована заборгованість здійснювались на умовах оплати визначених у договорі, а саме з відстроченням платежу - 10 днів після дати видаткової накладної. Зазначене підтверджується наявними Специфікаціями № 5 від 11.06.21 року, № 6 від 29.06.21 року, № 8 від 16.07.2021 року та № 16 від 06.12.21 року (копії додаються), які підтверджують номенклатуру та умови замовлень, які були відвантажені за видатковими накладними, за якими наявна заборгованість.

В видаткових накладних, що підписувались сторонами є посилання лише на договір та замовлення і специфікації не згадуються. Будь-яких претензій від відповідача щодо отримання товарів, за які не було здійснено розрахунок протягом дії Договору не надходило.

ІII. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

25.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «МЕТАЛУРГ» (покупець) укладено договір поставки № 8310Р4088 від 25.01.2021.

Відповідно до п. 9.1, 9.2 договору даний договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії даного договору закінчується 31.12.2023.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Суду не подано доказів визнання недійсним або розірвання договору.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити низьковольтну апаратуру, кабельнопровідникову та світлотехнічну продукцію, а також запчастини до них, в подальшому Товар.

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура Товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці Товару, загальна вартість Товару, а також технічні умови, які встановлюють вимоги до якості Товару, зазначаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна договору складається з суми всіх Специфікацій до нього.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата Товару з ПДВ в розмірі 100 % його вартості здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. За відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість Товару оплачується без ПДВ.

Відповідно до п. 2.3 договору днем здійснення платежу вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п. 2.4 договору інший порядок, строки та умови оплати можуть бути обумовлені сторонами в Специфікації.

Відповідно до п. 2.5 договору покупець має право затримати оплату товару у випадку затримки надання постачальником товаросупровідних документів, вказаних в п. 3.4 даного договору, на кількість днів затримки надання постачальником оригіналів всіх товаросупровідних документів.

Відповідно до п. 2.9 договору постачальник зобов`язаний забезпечити складання податкової накладної в електронному вигляді у день виникнення податкових зобов`язань постачальника згідно п. 201.1 ПКУ та реєстрацію податкової накладної в ЄРПН в законодавчо встановлений строк.

Відповідно до п. 2.11 договору у випадку зупинення реєстрації податкової накладної постачальник зобов`язаний вжити необхідні заходи, передбачені законодавством, для відновлення реєстрації податкової накладної протягом 10 днів з дня блокування податкової накладної. Якщо постачальником не будуть вжиті заходи для відновлення реєстрації податкової накладної і накладна не буде зареєстрована протягом 365 календарних днів, постачальник втрачає право на оплату суми ПДВ.

Відповідно до п. 2.12 договору у випадку оплати вартості товару з ПДВ по заблокованій податковій накладній чи відсутності реєстрації податкової накладної в ЄРПН в законодавчо встановлений строк, покупець має право утримати оплачений ПДВ при оплаті наступних поставок товару. Повернення ПДВ по заблокованій податковій накладній здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту її реєстрації.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка Товару здійснюється на умовах СРТ - склад Перевізника, м. Миколаїв (відповідно до Інкотермс 2020). Сторони можуть погодити інші умови поставки, про що зазначається у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.2 договору виконанням постачальником зобов`язань по поставці вважається дата поставки Товару на склад Перевізника.

Відповідно до п. 3.3 договору постачальник зобов`язується поставити товар у строк, вказаний у специфікації.

Відповідно до п. 3.4 договору разом з товаром постачальник зобов`язується передати оригінали наступних товаросупровідних документів (на українській мові):

- рахунок;

- видаткову накладну;

- документи, які підтверджують якість товару;

- товаро-транспортну накладну;

- сертифікат походження товару (якщо товар імпортний).

Відповідно до п. 3.5 договору право власності на товар переходить до покупця з дати підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.6 договору датою поставки вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.7 договору поставка Товару в межах специфікації може здійснюватися декількома партіями, про що зазначається у Специфікації. Заявка Покупця надсилається електронною поштою за підписом/ел. узгодження комерційного директора (начальника ВПМ) і є невід`ємною частиною специфікації.

Відповідно до п. 4.2 договору приймання товару по кількості, номенклатурі та якості здійснюється Покупцем самостійно на складі Покупця, не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати поставки товару на склад перевізника.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку виявлення Покупцем при прийманні товару невідповідності по якості, кількості (номенклатурі) умовам договору, специфікації чи товаросупровідним документам, зобов`язання по поставці вважається невиконаним і товар вважається не прийнятим.

Відповідно до п. 4.4 договору у випадку, передбаченому п. 4.3 договору Покупцеь зобов`язаний зупинити приймання товару та викликати (протягом строку, встановленого для приймання товару для участі в прийманні товару та складання двостороннього акту представника Постачальника, повідомивши його про це письмово або по факсу, електронній пошті чи іншими засобами зв`язку з підтвердженням отримання.

Відповідно до п. 4.14 договору покупець має право відмовитись від прийняття товару у випадку, якщо постачальник не передасть покупцю товаросупровідні документи, вказані в п. 3.4 договору.

Відповідно до п. 6.1 договору у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, передбачену цим договором та діючим законодавством України. Порушенням договору є його невиконання чи неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, передбаченим даним договором.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку порушення строків оплати Товару по вині покупця, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 5 % несплаченої суми.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності, передбаченої цим договором за повне чи часткове порушення договору, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, при умові, що їх настання та тривалість були підтверджені Регіональною торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до п. 7.1.1 договору під обставинами непереборної сили розуміються надзвичайні події зовнішнього характеру, які виникли без вини, не по волі та бажанню сторін, які сторона не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, окрім іншого, воєнні

дії, а також прийняття забороняючих та обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні чи незаконні заборони вказаних органів, які перешкоджають виконанню сторонами цього договору.

Відповідно до п. 7.2 договору сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення повинно містити відомості про настання та характер обставин непереборної сили та можливих їх наслідків. У випадку неповідомлення чи несвоєчасного повідомлення сторона втрачає право посилатись на такі обставини в якості підстав для звільнення відповідальності по договору.

Відповідно до п. 10.13 договору датою підписання сторонами договору / специфікації вважається дата, вказана в верхньому правому куті на першій сторінці оригіналу договору / специфікації. Дата, вказана на електронній сканкопії даного документу, підписаного обома сторонами, повинна співпадати з датою, вказаною на оригіналі. У випадку невідповідності дат, перевагу має дата, вказана Покупцем.

До договору сторонами складено та підписано:

- Специфікацію № 1 від 25.01.2021 (додаток 1 до договору), в якій сторони погодили поставку товару вартістю 6 953, 66 євро, що еквівалентно 241 567, 34 грн.;

- Специфікацію № 5 від 11.06.2021 (додаток 5 до договору), в якій сторони погодили поставку товару вартістю 1 695, 64 грн.;

- Специфікацію № 6 від 29.06.2021 (додаток 6 до договору), в якій сторони погодили поставку товару вартістю 4 704, 41 грн.;

- Специфікацію № 8 від 16.07.2021 (додаток 8 до договору), в якій сторони погодили поставку товару вартістю 9 215, 75 євро, що еквівалентно 297 685, 45 грн.;

- Специфікацію № 16 від 06.12.2021 (додаток 16 до договору), в якій сторони погодили поставку товару вартістю 4 634, 52 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що товар поставлено відповідно до специфікації № 1 до договору, натомість відповідач стверджує про поставку товару згідно специфікації № 8.

Порівнявши товар, який погоджено сторонами у специфікаціях, та товар, який поставлено згідно видаткових накладних (за критеріями артикул, найменування, ціна за одиницю), судом встановлено, що:

- товар по видатковій накладній № КЭ000002595 від 15.06.2021 поставлено на виконання специфікації № 5;

- товар по видатковій накладній № КЭ000002623 від 17.06.2021 поставлено на виконання специфікації № 6;

- товар по видатковій накладній № КЭ000006022 від 08.12.2021 поставлено на виконання специфікації № 16.

До матеріалів справи не подано специфікації, на підставі якої поставлено товар згідно видаткової накладної № КЭ000006009 від 07.12.2021.

Отже, під час розгляду справи, зокрема, встановлення строків оплати за товар, суд виходить з умов договору та специфікацій № 5, 6, 16.

Судом встановлено, що умови специфікацій № 5, 6, 16 в частині строків оплати за товар є ідентичними. Так, умовами Специфікацій № 5, 6, 16 сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 2 Специфікацій № 5, 6, 16 оплата Товару з ПДВ в розмірі 100 % його вартості здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару на підставі виставленого рахунку постачальника, якщо на дату оплати податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. За відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість Товару оплачується без ПДВ.

Відповідно до п. 4 Специфікацій № 5, 6, 16 у випадку виникнення протиріч між умовами даної специфікації та договору підлягає застосуванню дана Специфікація.

Відповідно до п. 5 Специфікації в усьому, що не обумовлено даною Специфікацією, керуватись вимогами Договору № 8310Р4088 від 25.01.2021.

Умови специфікацій в частині строків оплати за товар кореспондуються з умовами п. 2.2 договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 12 620, 85 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № КЭ000002595 від 15.06.2021 на суму 1 447, 55 грн. (в т.ч. ПДВ 241, 26 грн.);

- видаткова накладна № КЭ000002623 від 17.06.2021 на суму 4 704, 41 грн. (в т.ч. ПДВ 784, 07 грн.);

- видаткова накладна № КЭ000006009 від 07.12.2021 на суму 1 834, 37 грн. (в т.ч. ПДВ 305, 73 грн.);

- видаткова накладна № КЭ000006022 від 08.12.2021 на суму 4 634, 52 грн. (в т.ч. ПДВ 772, 42 грн.);

Підставою поставки у видаткових накладних зазначено відповідні замовлення покупця та договір № 8310Р4088 від 25.01.2021.

Всі видаткові накладні підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками сторін.

Позивачем подано до матеріалів справи оригінали вищевказаних видаткових накладних. Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних відповідають їх оригіналам.

Судом також встановлено, що відповідачем подано до матеріалів справи оригінали видаткових накладних, які додатково містять відмітки покупця про отримання товару, а саме:

- видаткова накладна № КЭ000002595 від 15.06.2021 (дата отримання товару 16.06.2021);

- видаткова накладна № КЭ000002623 від 17.06.2021 (дата отримання товару 24.06.2021);

- видаткова накладна № КЭ000006009 від 07.12.2021 (дата отримання товару 09.12.2021);

- видаткова накладна № КЭ000006022 від 08.12.2021 (дата отримання товару 09.12.2021).

Відповідачем до матеріалів справи подано оригінали вищевказаних видаткових накладних.

Судом встановлено, що подані сторонами видаткові накладні є ідентичними як за датою їх складання (дати та номери видаткових накладних співпадають), так і за змістом господарської операції (підстава господарської операції, найменування, кількість, ціна товару тощо). Враховуючи, що суб`єкти господарювання під час здійснення господарської діяльності можуть складати документи в декількох екземплярах, суд дійшов висновку, що фактично факт поставки товару на зазначені у видаткових накладних суми є підтвердженим та не спростований матеріалами справи.

При цьому, в силу умов п. 3.2, п. 3.6 договору виконанням постачальником зобов`язань по поставці вважається дата поставки Товару на склад Перевізника. Датою поставки вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної.

Відповідачем на підтвердження факту поставки товару подано суду товаро-транспортні накладні, а також дозволи на ввезення вантажу на територію відповідача, а саме:

- товаро-транспортна накладна № 254а від 16.06.2021 (вантаж на суму 1447, 55 грн.) та дозвіл на ввіз від 16.06.2021;

- товаро-транспортна накладна Р2623 від 17.06.2021 (вантаж на суму 4 704, 41 грн.) та дозвіл на ввіз 24.06.2021;

- товаро-транспортна накладна № 976а від 29.12.2021 (вантаж на суму 1 834, 37 грн.) та дозвіл на ввіз від 09.12.2021;

- товаро-транспортна накладна № 373а від 29.12.2021 (вантаж на суму 4 634, 52 грн.) та дозвіл на ввіз від 09.12.2021.

Враховуючи вищевикладене, керуючись умовами п. 3.2, п. 3.6 договору, суд дійшов висновку, що фактичною датою поставки товару по вищевказаним господарським операціям є 16.06.2021, 24.06.2021, 09.12.2021 відповідно. Отже, строки оплати за товар відповідно до ст. 653 ЦК України, п. 2.2 договору та умов специфікацій № 5, 6, 16 обчислюються судом, виходячи з дат фактичної поставки товару на склад покупця та підписання покупцем видаткових накладних.

Для проведення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури, а саме:

- рахунок-фактура № КЭ000003810 від 21.05.2021 на суму 1 695, 64 грн.

- рахунок-фактура № КЭ000004390 від 09.06.2021 на суму 4 704, 41 грн.

- рахунок-фактура № КЭ000008032 від 18.10.2021 на суму 1 834, 37 грн.

- рахунок-фактура № КЭ000009382 від 29.11.2021 на суму 4 634, 52 грн.

На виконання умов договору та вимог податкового законодавства постачальником складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, а саме:

- податкова накладна № 2613 від 15.06.2021 на суму 1 447, 55 грн. (дата реєстрації згідно квитанції про реєстрацію 25.06.2021);

- податкова накладна № 2614 від 17.06.2021 на суму 4 704, 41 грн. (дата реєстрації згідно квитанції про реєстрацію 05.07.2021);

- податкова накладна № 5990 від 07.12.2021 на суму 1 834, 37 грн. (дата реєстрації згідно квитанції про реєстрацію 22.12.2021);

- податкова накладна № 5991 від 08.12.2021 на суму 4 634, 52 грн. (дата реєстрації згідно квитанції про реєстрацію 23.12.2021).

Відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 21.06.2022 заборгованість ТОВ «Сервісний центр «МЕТАЛУРГ» перед ТОВ «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» по договору поставки № 8310Р4088 від 25.01.2021 станом на 21.06.2022 становила 12 620, 85 грн.

До матеріалів справи подано акт звірки взаєморозрахунків, підписаний зі сторони відповідача факсимільним підписом.

Відповідно до банківської довідки АТ "ОТП Банк" від 31.01.2023 вих. № 514-01-514-03/44 надходження грошових коштів від контрагента ТОВ "СЦ "Металург" у період з 21.06.2022 по 30.01.2023 на поточний рахунок ТОВ "КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО" не здійснювались.

На підтвердження факту виникнення обставин непереборної сили та повідомлення контрагента про виникнення обставин непереборної сили відповідачем подано суду листи № 25.03.2022 № СЦМ-01-01-160-22, лист Торгово-промислової палати № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований "Всім кого це стосується".

На підтвердження факту блокування рахунків на підставі п. 15 Постанови НБУ № 18 відповідачем подано суду листи АТ "Райффайзен Банк" від 17.10.2022 № 97-5-4/1541 та від 15.02.2023 № 86/19-2256.

На підтвердження вжиття заходів щодо розблокування рахунків відповідачем подано листи-звернення до Банку від 29.07.2022 № СЦМ-01-01218-22, до Миколаївської обласної державної адміністрації від 21.10.2022 № СЦМ-01-01-268-22.

На підтвердження факту виникнення податкового боргу відповідачем подано суду податкову вимогу від 27.03.2023 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2023.

Листами від 14.09.2022 № СЦМ 01-01-250-22, від 14.11.2022 № СЦМ-01-01-279-22, від 27.12.2022 № СЦМ-01-01-305-22 відповідач звертався до позивача з пропозицією відстрочити виконання зобов`язання.

Суду не подано доказів узгодження сторонами відстрочки в оплаті за поставлений товар.

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання виконання зобов`язання.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

4.2. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

Таким чином, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 у справі №902/669/18.

Верховний Суд зауважує, що приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане (постанова КГС ВС від 20.08.2020 у справі № 902/959/19).

З огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно здійснює перерахунок, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п. 59 постанови палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ВС від 16.03.2020 № 922/1658/19).

4.3. Правове регулювання відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

4.4. Правове регулювання обставин непереборної сили.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:

відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

На виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 8310Р4088 від 25.01.2021 позивачем ТОВ «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» (постачальник) поставлено відповідачу ТОВ «Сервісний центр «МЕТАЛУРГ» (покупець) товар на загальну суму 12 620, 85 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками сторін.

Як зазначено судом вище, позивачем та відповідачем подано до матеріалів справи оригінали видаткових накладних, які складено сторонами в двох екземплярах. Зокрема, екземпляри відповідача додатково містять відмітки покупця про отримання товару. Судом встановлено, що подані сторонами видаткові накладні є ідентичними як за датою їх складання (дати та номери видаткових накладних співпадають), так і за змістом господарської операції (підстава господарської операції, найменування, кількість, ціна товару тощо). Враховуючи, що суб`єкти господарювання під час здійснення господарської діяльності можуть складати документи в декількох екземплярах, суд дійшов висновку, що фактично факт поставки товару на зазначені у видаткових накладних суми є підтвердженим та не спростований матеріалами справи.

В силу умов п. 3.2, п. 3.6 договору виконанням постачальником зобов`язань по поставці вважається дата поставки Товару на склад Перевізника. Датою поставки вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної.

Враховуючи, що відповідачем додатково на підтвердження факту поставки товару подано суду товаро-транспортні накладні, а також дозволи на ввезення вантажу на територію відповідача, дати яких відповідають датам поставки (датам підписання видаткових накладних покупцем) згідно поданих відповідачем оригіналів документів, суд, керуючись умовами п. 3.2, п. 3.6 договору, дійшов висновку, що фактичною датою поставки товару по вищевказаним господарським операціям є 16.06.2021, 24.06.2021, 09.12.2021 відповідно.

На виконання умов договору та вимог податкового законодавства позивачем (постачальником) складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

Як встановлено судом вище, товар поставлено на виконання специфікацій № 5, 6, 16.

Отже, строки оплати за товар відповідно до ст. 653 ЦК України, п. 2.2 договору та умов специфікацій № 5, 6, 16 обчислюються судом, виходячи з дат фактичної поставки товару на склад покупця та підписання покупцем видаткових накладних.

Системний аналіз умов п. 2.2, 2.4, 2.11 договору та умов п. 2 Специфікацій № 5, 6, 16 до договору дозволяє дійти висновку, що оплата за поставлений товар повинна була бути здійснена покупцем протягом 10 календарних днів за умови, що на відповідну дату настання строку виконання грошового зобов`язання відповідна податкова накладна була зареєстрована у ЄРПН. Водночас, за відсутності зареєстрованої податкової накладної вартість товару оплачується без ПДВ (п. 2.2 договору, п. 2 Специфікацій № 5, 6, 16).

В той же час умовами п. 2.11 договору сторони погодили, що постачальник втрачає право на оплату ПДВ у випадку, якщо постачальником не буде вжито заходів та не буде зареєстровано податкову накладну протягом 365 календарних днів. В спірному випадку по всім чотирьом партіям поставок товару податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН до спливу 365 календарних днів, тобто відсутні підстави для тверджень про відсутність у покупця обов`язку з оплати вартості товару в повному обсязі з урахуванням суми ПДВ. Водночас, судом встановлено, що по частині поставок товару з урахуванням відстрочки платежу у 10 календарних днів постачальником на відповідні дати (дати виникнення обов`язку з оплати за товар) не були зареєстровані податкові накладні, що в силу умов п. 2.2 договору та п. 2 Специфікацій № 5, 6, 16 надало покупцю право відстрочити оплату за товар в частині суми, яка фактично становить суму ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст. 530, 538 ЦК України та умовами 2.2, 2.4 договору з урахуванням п. 2 специфікацій № 5, 6, 16, суд дійшов висновку, що граничними строками оплати по вищевказаним поставкам партій товару є:

- граничним строком оплати за товар на суму 1 447, 55 грн. з ПДВ по видатковій накладній № КЭ000002595 від 15.06.2021 (дата отримання товару 16.06.2021) є 29.06.2021 (з урахуванням вихідних та святкових днів відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України), оскільки на вказану дату відповідна податкова накладна зареєстрована в ЄРПН. З 30.06.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- граничним строком оплати за товар на суму 4 704, 41 грн. з ПДВ по видатковій накладній № КЭ000002623 від 17.06.2021 (дата отримання товару 24.06.2021) є 05.07.2021 (з урахуванням вихідних днів відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України), оскільки на вказану дату відповідна податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН. З 06.07.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- граничним строком оплати за товар на суму 1 528, 64 грн. (сума без ПДВ) по видатковій накладній № КЭ000006009 від 07.12.2021 (дата отримання товару 09.12.2021) є 20.12.2021 (з урахуванням вихідних днів відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України), оскільки на вказану дату відповідна податкова накладна не була зареєстрована в ЄРПН. З 21.12.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- граничним строком оплати за товар на суму 305, 73 грн. (сума ПДВ) по видатковій накладній № КЭ000006009 від 07.12.2021 є 22.12.2021, оскільки на вказану дату відповідна податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН. З 23.12.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- граничним строком оплати за товар на суму 3 862, 10 грн. (сума без ПДВ) по видатковій накладній № КЭ000006022 від 08.12.2021 (дата отримання товару 09.12.2021) є 20.12.2021 (з урахуванням вихідних днів відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України), оскільки на вказану дату відповідна податкова накладна не була зареєстрована в ЄРПН. З 21.12.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- граничним строком оплати за товар на суму 772, 42 грн. (сума ПДВ) по видатковій накладній № КЭ000006022 від 08.12.2021 є 23.12.2021, оскільки на вказану дату відповідна податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН. З 24.12.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язань з оплати за поставлений товар відповідно до умов договору та ст. 530 ЦК України настав. Відповідачем не спростовано факту поставки та отримання товару, а також не подано доказів оплати за товар, чим порушено умови договору та положення ст. 629 ЦК України. Судом також враховано визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу.

Щодо посилань відповідача на виникнення у відповідача (покупця) права на затримання платежів відповідно до п. 2.5 договору, у зв`язку з ненаданням позивачем (постачальником) рахунків для оплати, то суд зазначає, що умовами п. 3.4 договору передбачено, що разом з товаром постачальник зобов`язується передати товоросупровідні документи, до яких, зокрема, віднесено рахунок на оплату. В свою чергу, умовами п. 4.2, п. 4.3 договору сторони погодили алгоритм приймання товару, зокрема, прийняття товару покупцем протягом 10 робочих днів з дати поставки товару на склад перевізника, перевірку товару щодо кількості та якості, а також відповідності товаросупровідних документів умовам договору. У випадку недотримання умов договору постачальником, зокрема, в частині надання товаросупровідних документів згідно п. 3.4 договору, покупець зобов`язаний зупинити приймання товару та викликати представника постачальника для складання двостороннього акту (п. 4.4 договору) або відмовитись від прийняття товару (п. 4.14 договору). В спірному випадку, матеріали справи не містять доказів недотримання постачальником умов п. 3.4 договору, виклику покупцем представника постачальника для складання акту (п. 4.4 договору) або відмови від прийняття товару (п. 4.14 договору). Отже, правові підстави для твердження про виникнення у відповідача права на зупинення оплати за товар відповідно до умов п. 2.5 договору в суду відсутні.

Щодо посилань відповідача на нікчемність наданого до позовної заяви акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 21.06.2022 року та про відсутність у нього оригіналу зазначеного акту звірки взаємних розрахунків, то суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків, який складається між сторонами є документом, який спрямований на узгодження (відображення) розрахунків між сторонами, проте не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який підтверджує факт вчинення господарської операції. В спірному випадку, факт поставки товару підтверджується первинними документами (видатковими накладними), які підписано та скріплено печатками сторін та які в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надають можливість чітко та недвозначно встановити як учасників господарської операції із зазначенням їх реквізитів, так і зміст господарської операції, тобто містять реквізити, необхідні для складання первинних документів.

Отже, вимога про стягнення суми основного боргу за поставлений товар в розмірі 12 620, 85 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційних втрат. Водночас, відповідач заперечив проти нарахування вищевказаних сум, зазначивши, що відповідачем неправильно визначено періоди нарахувань.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 631, 04 грн., виходячи з суми заборгованості наростаючим підсумком. Детальний розрахунок пені, виконаний позивачем, наявний в матеріалах справи. Судом встановлено, що нарахування пені виконано позивачем поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім того, не враховано умови п. 2.2 договору та умов п. 2 специфікацій № 5, 6, 16 щодо обчислення строків оплати за товар залежно від дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон", виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та в межах шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Нарахування пені виконано судом по кожній окремій видатковій накладній, враховуючи настання строків оплат залежно від дат реєстрації податкових накладних. Періоди нарахування пені визначено судом, виходячи з дат, коли мало місце прострочення боржника (дати зазначено судом вище).

Судом встановлено, що пеня за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання становить 1 260, 65 грн.:

- пеня, нарахована на суму 1 447, 55 грн. по видатковій накладній № КЭ000002595 від 15.06.2021, за період з 30.06.2021 по 30.12.2021 становить 121, 12 грн.;

- пеня, нарахована на суму 4 704, 41 грн. по видатковій накладній № КЭ000002623 від 17.06.2021, за період з 06.07.2021 по 06.01.2022 становить 398, 26 грн.;

- пеня, нарахована на суму 1 528, 64 грн. по видатковій накладній № КЭ000006009 від 07.12.2021, за період з 21.12.2021 по 21.06.2022, становить 174, 56 грн.;

- пеня, нарахована на суму 305, 73 грн. по видатковій накладній № КЭ000006009 від 07.12.2021, за період з 23.12.2021 по 23.06.2022 становить 35, 45 грн.

- пеня, нарахована на суму 3 862, 10 грн. по видатковій накладній № КЭ000006022 від 08.12.2021, за період з 21.12.2021 по 21.06.2022 становить 441, 02 грн.;

- пеня, нарахована на суму 772, 42 грн. по видатковій накладній № КЭ000006022 від 08.12.2021, за період з 24.12.2021 по 24.06.2022 становить 90, 24 грн.

Умовами п. 6.3 договору сторони погодили, що розмір пені не повинен перевищувати 5 % несплаченої суми.

Отже, в спірному випадку розмір пені не може перевищувати 631, 04 грн. (12 620, 85 грн. х 5 % = 631, 04 грн. ). Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 631, 04 грн. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення пені в сумі 631, 04 грн.

Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 584, 87 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, наявний в матеріалах справи. Аналогічно розрахунку пені, судом за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон" виконано перерахунок 3 % річних, виходячи з дат прострочення виконання грошового зобов`язання по кожній видатковій накладній.

Судом встановлено, що 3 % річних становлять 580, 23 грн.:

- 3 %, нараховані на суму 1 447, 55 грн. по видатковій накладній № КЭ000002595 від 15.06.2021, за період з 30.06.2021 по 11.04.2023 становлять 77, 45 грн.;

- 3 %, нараховані на суму 4 704, 41 грн. по видатковій накладній № КЭ000002623 від 17.06.2021, за період з 06.07.2021 по 11.04.2023 становлять 249, 40 грн.;

- 3 %, нараховані на суму 1 528, 64 грн. по видатковій накладній № КЭ000006009 від 07.12.2021, за період з 21.12.2021 по 11.04.2023 становлять 59, 93 грн.;

- 3 %, нараховані на суму 305, 73 грн. по видатковій накладній № КЭ000006009 від 07.12.2021, за період з 23.12.2021 по 11.04.2023 становлять 11, 94 грн.

- 3 %, нараховані на суму 3 862, 10 грн. по видатковій накладній № КЭ000006022 від 08.12.2021, за період з 21.12.2021 по 11.04.2023 становлять 151, 42 грн.;

- 3 %, нараховані на суму 772, 42 грн. по видатковій накладній № КЭ000006022 від 08.12.2021, за період з 24.12.2021 по 11.04.2023 становлять 30, 09 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 3 % річних в сумі 580, 23 грн. В решті 3 % річних судом відмовлено, у зв`язку з помилковістю нарахувань.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 4 053, 13 грн. за загальний період з липня 2021 по березень 2023. Детальний розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем, наявний в матеріалах справи.

Судом перевірено за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон" нарахування інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати становлять 4 117, 57 грн. , а саме:

- інфляційні втрати, нараховані на суму 1 447, 55 грн. по видатковій накладній № КЭ000002595 від 15.06.2021, за період з липня 2021 по березень 2023 становлять 505, 57 грн.;

- інфляційні втрати, нараховані на суму 4 704, 41 грн. по видатковій накладній № КЭ000002623 від 17.06.2021, за період з липня 2021 по березень 2023 становлять 1 643, 06 грн.;

- інфляційні втрати, нараховані на суму 1 528, 64 грн. по видатковій накладній № КЭ000006009 від 07.12.2021, за період з січня 2022 по березень 2023 становлять 465, 27 грн.;

- інфляційні втрати, нараховані на суму 305, 73 грн. по видатковій накладній № КЭ000006009 від 07.12.2021, за період з січня 2022 по березень 2023 становлять 93, 06 грн.

- інфляційні втрати, нараховані на суму 3 862, 10 грн. по видатковій накладній № КЭ000006022 від 08.12.2021, за період з січня 2022 по березень 2023 становлять 1 175, 51 грн.;

- інфляційні втрати, нараховані на суму 772, 42 грн. по видатковій накладній № КЭ000006022 від 08.12.2021, за період з січень 2022 по березень 2023 становлять 235, 10 грн.

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог (ст. 14 ГПК України), суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення позовної вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 4 053, 13 грн. (сума, заявлена позивачем до стягнення).

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин як на підставу для звільнення від відповідальності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом встановлено, що заборгованість з оплати за товар виникла в 2021, тобто до введення на території України воєнного стану. В матеріалах справи відсутні докази виникнення обставин непереборної сили саме на дату виникнення у відповідача обов`язку з оплати за товар. Крім того, в силу умов п. 7.2 договору неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про виникнення обставин непереборної сили має наслідком втрату для сторони відповідного права посилатись на такі обставини в якості підстав для звільнення від відповідальності по договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення строком на один рік, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи, що обов`язок з оплати за поставлений товар виник в 2021 році, матеріали справи не містять доказів на спростування вини відповідача у невиконанні грошового зобов`язання, а також зважаючи на період прострочення та баланс інтересів сторін, зокрема, права відповідача на отримання належного йому майна (грошових коштів), суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відстрочку виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

VI. СУДОВІ ВИТРАТИ.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 684, 00 грн.. що підтверджується платіжною інструкцією № 360 від 12.04.2023 на суму 2 415, 60 грн. та платіжним дорученням № 99 від 14.02.2023 на суму 268, 40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 2 683, 30 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «МЕТАЛУРГ», вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 32654880) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО», Люстдорфська дорога, 140-В, м. Одеса, Одеська область, 65114 (код ЄДРПОУ 32574250):

- 12 620, 85 грн. (дванадцять тисяч шістсот двадцять грн. 85 коп.) - суми основного боргу;

- 631, 04 грн. (шістсот тридцять одна грн. 04 коп.) - пені за договором;

- 580, 23 грн. (п`ятсот вісімдесят грн. 23 коп.) - 3 % річних;

- 4 053, 13 грн. (чотири тисячі п`ятдесят три грн. 13 коп.) - інфляційного збільшення;

- 2 683, 30 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят три грн. 30 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254,56-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.01.2024

Суддя Е.М. Олейняш