ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року Справа № 915/1489/20(487/4272/20)
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали справи № 487/4272/20
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920; вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:
1) Філія "Миколаївська ДЕД" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 26174170; вул. Херсонське шосе, 111, м. Миколаїв, 54028);
2) Філія "Варварівський ДЕД" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029)
про стягнення відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 20969,32 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку
у межах справи №915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А, ел.пошта: nikolaevoad@adu.com.ua; код ЄДРПОУ 31159920)
розпорядник майна: арбітражний керуючий Юринець Арсен Володимирович (01001, м. Київ, а/с 259-В; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), -
В С Т А Н О В И В:
27.11.2020 ОСОБА_2 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Філія "Миколаївська ДЕД" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Філія "Варварівський ДЕД" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в якій просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 20969,32 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з моменту звільнення позивача до винесення судового рішення.
Також позивач просив у порядку підготовки справи до судового розгляду по суті витребувати у відповідача довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що відповідачем не проведено розрахунок з позивачем при звільненні його з філій позивача, яких позивач зазначив третіми особами.
31.07.2020 суд відкрив провадження у справі та витребував з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" довідку про середню заробітну плату ОСОБА_2 .
16.11.2020 провадження у справі зупинено у зв`язку зі смертю позивача.
За заявою правонаступника 10.06.2021 провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 14.09.2021 до участі у справі залучено правонаступника позивача - ОСОБА_1 .
До суду надійшло клопотання відповідача про передачу справи на розгляд до іншого суду в межах справи про банкрутство боржника.
У зв`язку з порушенням Господарським судом Миколаївської області відносно відповідача справи про банкрутство (справа № 915/1489/20), ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.08.2023 постановлено цивільну справу № 487/4272/20 передати за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.
Справа надійшла до Господарського суду Миколаївської області. 25.10.2023.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.10.2023, справу № 487/4272/20 на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та п.п.3.3.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області було передано для розгляду судді Давченко Т.М., в провадженні якої перебуває справа про банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 31159920).
Ухвалою від 30.10.2023 суд прийняв цивільну справу № 487/4272/20 до розгляду в межах провадження у справі № 915/1489/20 про банкрутство ДП "Миколаївський облавтодор", присвоїв справі номер 915/1489/20(487/4272/20), відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Також суд встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Зазначену ухвалу відповідачем отримано 15.11.2023 (а.с. 11 том.2), а тому з урахуванням ст. 165 ГПК України відповідач мав право подати відзив на позовну заяву у строк до 30.11.2023 включно. Відповідач у вказаний строк правом подачі відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань суду не надав.
Треті особи указану ухвалу також отримали (а.с. 12-123 том 2) також отримали, однак у встановлений судом строк відзиву чи пояснень не подали.
Жодних клопотань чи заяв по суті справи суду станом на дату розгляду справи не надійшло.
Заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідачами до суду не подавалось.
Ураховуючи викладене, та те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Розгляд справи здійснюється у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; зокрема, спори про стягнення заробітної плати. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України визначається, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі та зокрема, справи у спорах стягнення заробітної плати.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач - фізична особа ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із філією «Варваровський ДЕД" ДП "Миколаївський облавтодор", працюючи у підприємстві на посаді дорожнього робітника.
На підставі наказу №11-вк від 19.06.2019 ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з припиненням (реорганізацією) філії «Варваровський ДЕД» ДП "Миколаївський облавтодор" та відповідно до наказу №61-К від 19.06.2019 прийнятий на роботу дорожнім робочим 4 р до філії «Миколаївська ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор».
Згідно долученої до матеріалів справи довідки філією "Варваровський ДЕД" ДП "Миколаївський облавтодор" від 13.05.2020 № 12/392 підтверджено, що заборгованість підприємства перед позивачем становить 17276,00 грн. за період травень - червень 2019 та довідки № 8 від 14.05.2020 - заборгованість становить 3693,32 грн. за період з липня - жовтень 2019 (а.с. 78 том 1).
Невиконання роботодавцем покладених на суб`єкта господарювання положеннями чинного законодавства України обов`язків щодо проведення із звільненим працівником розрахунків по сплаті належних при звільненні сум зумовило звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про стягнення 20962,32 грн. невиплаченої заробітної плати.
Доказів виплати указаної суми матеріали справи не містять.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом по спадковій справі № 46/2020, виданого 11.05.2021 року Приватним нотаріусом Євтушенко А.М., правонаступником ОСОБА_2 став ОСОБА_1 (а.с. 41 том 1). За указаним свідоцтвом спадщиною є:
- сума заробітної плати у розмірі 17726,00 грн згідно повідомлення Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" від 24.12.2020 № 03/706;
- сума заробітної плати у розмірі 3693,32 грн згідно повідомлення Державної служби автомобільних доріг України "Укравтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" філія "Миколаївська ДЕД" від 23.12.2020 № 57.
Таким чином, правонаступником набуто право щодо стягнення заробітної плати у загальному розмірі 20969,32 грн.
Невиплачена сума нарахованої заробітної плати 20969,32 грн. за період травня по жовтень 2019 року підтверджена належними доказами, а відтак підлягає до стягнення в повному розмірі з ДП "Миколаївський облавтодор" на користь позивача в судовому порядку.
При цьому судом взято до уваги наступне.
Як зазначено у даному рішенні роботодавцями позивача була ) Філія "Миколаївська ДЕД" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Філія "Варварівський ДЕД" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
Згідно з частинами першою, третьою статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Згідно з ч. 1 ст. 45 ГПК України, сторонами у судовому процесу- позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст 4 цього Кодексу, а саме: юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у господарському процесі.
Зважаючи на наведене, ДП "Миколаївський облавтодор" є належним відповідачем у даній справі.
Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Позивачем при поданні позову жодного розрахунку не надано.
При розгляді даної вимоги суд бере до уваги, що позивач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 09.11.2020 року.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину правонаступником набуто право щодо стягнення заробітної плати у загальному розмірі 20969,32 грн. Будь яких інших сум, належних спадкодавцю, до спадщини не включено, відтак у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку належить відмовити.
В рішеннях Європейського Суду з прав людини по численних заявах до суду громадян України зазначається, що невиплата заробітної плати, інших належних працівникові сум є втручанням у право заявника на мирне володіння майном у сенсі першого речення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (994-535). Європейський Суд з прав людини також звертає увагу на те, що відсутність достатніх коштів у підприємства-боржника не може бути виправданням тривалого невиконання судових рішень. Тобто має місце порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Також судом засвідчується, що відповідно до п. 50 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство", додаткові вимоги працівників боржника щодо виплати заробітної плати мають обліковуватись арбітражними керуючими залежно від її нарахування та задоволення протягом часу провадження справи про банкрутство.
Засвідчуються судом також і ті обставини, що порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти.
Вищевикладена позиція знайшла своє відображення у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-76цс14.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
При цьому суд звертає увагу, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом були досліджені всі документи, надані сторонами по справі, та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не беруться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 статті 129 ГПК України визначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відтак позивач відповідно до Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини ДП "Миколаїський облавтодор", суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), слід стягнути відповідно до ст. 129 ГПК України з ДП "Миколаїський облавтодор" в дохід Державного бюджету України в розмірі 2684 грн.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 13, 20, 73-80 , 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920; вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) заборгованість із заробітної плати у сумі 20969,32 грн.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920; вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029) в дохід Державного бюджету України 2684 грн. судового збору.
5. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Давченко
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2024 |
Оприлюднено | 22.01.2024 |
Номер документу | 116381837 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: про стягнення заробітної плати |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні