Рішення

від 18.01.2024 по справі 922/4384/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4384/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/4384/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Картонно-паперова компанія (код ЄДРПОУ 00278793, юридична адреса: 79024, м. Львів, вул. Ковельська, буд. 109)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АТЛАНТ-ПАК (код ЄДРПОУ 39507222, юридична адреса: 61058, м. Харків, пр-т Науки, буд. 5, офіс 34Б)

про стягнення заборгованості за поставлений товар та штрафних санкцій і інших нарахувань за прострочення розрахунків у загальному розмірі 486613,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Картонно-паперова компанія звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ АТЛАНТ-ПАК, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 486613,06 грн, з яких: сума основної заборгованості за договором в розмірі 214882,64 грн; а також 56047,09 грн інфляційних втрат; 149275,73 грн пені та 66407,57 грн 20% річних; просить судові витрати в розмірі 7299,20 грн судового збору покласти на відповідача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати вартості товару, поставленого позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.2020 № 01-2020 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 31.08.2021 до зазначеного договору), укладеного між сторонами. Зазначає, що на виконання умов вказаного договору позивач 11.02.2022 поставив відповідачу, а відповідач прийняв партію товару на загальну суму 214882,64 грн разом із наданими позивачем оригіналами товаросупроводжувальних документів, зокрема видаткової накладної № 275 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн та товарно-транспортної накладної № 00000000275 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн. Позивачем відповідно до умов договору та вимог Податкового кодексу України складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкову накладну № 247 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн, яка була отримана контрагентом (відповідачем), втім, останній не розрахувався за отриманий товар, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість яка станом на момент подання позову до суду становить 486613,06 грн, в т.ч.: 214882,64 грн основної заборгованості за договором; 56047,09 грн інфляційних втрат; 149275,73 грн пені та 66407,57 грн 20% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито позовне провадження у справі № 922/4384/23, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу та відповідачу в електронному вигляді до їх зареєстрованих Електронних кабінетів в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС.

Після відкриття провадження у даній справі будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань на адресу суду від учасників справи станом на день прийняття судом цього рішення не надходило, хоча позивач та відповідач були належно повідомлені про розгляд даної справи, оскільки вчасно отримали направлені до їх зареєстрованих Електронних кабінетів у підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС в електронному вигляді копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також ухвали суду про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у даній справі, що підтверджується відповідними довідками суду про доставку електронних листів.

Втім, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, ні установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення не подав відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, про причини їх неподання суду не повідомив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком відповідача, а відтак відсутність у матеріалах справи відзиву відповідача не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

На підставі викладеного, враховуючи закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про розгляд даної справи, зважаючи на те, що позивач свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог досить повно висловив у позовній заяві, подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, а суд має право вирішити спір за наявними в справі матеріалами в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем до позовної заяви, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2020 між ПрАТ Картонно-паперова компанія, правонаступником якого є позивач - ТОВ Картонно-паперова компанія (Продавцем) та ТОВ АТЛАНТ-ПАК (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу товарів № 01-2020 (далі по тексту - Договір), згідно з умовами якого Продавець зобов`язався виготовити і продати (передати у власність Покупцю), а Покупець зобов`язався купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним Договором картонну продукцію та/або паперову продукцію санітарно-гігієнічного призначення (далі по тексту Товар).

Умовами п. 1.2 Договору сторони визначили, що конкретне найменування та асортимент Товару, що продається на умовах даного Договору, визначається у видаткових, товарних накладних (далі по тексту - Накладні). В залежності від виду та асортименту товару сторони вправі скласти специфікацію на товар.

Пунктом 2.1 Сторони домовились, що Продавець продає Покупцю Товар за договірними цінами. При здійсненні купівлі-продажу партії Товару ціни на Товар визначаються в Накладній. Підписання Покупцем Накладної означає погодження між Сторонами ціни на Товар.

Згідно з п. 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.08.2021 до зазначеного договору), оплата партії Товару Покупцем здійснюється з відстроченням платежу. Розрахунок за відвантажену партію Товару Покупець повинен здійснити не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання партії Товару.

Відповідно до п. 2.4 Договору, розрахунки по даному Договору здійснюються шляхом перерахування Покупцем суми вартості партії Товару в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок Продавця, зазначений в даному Договорі.

За змістом п. 3.1, 3.3, 3.4 Договору, купівля-продаж Товару за цим Договором здійснюється окремими партіями на підставі Накладних, оформлених відповідно до замовлень Покупця. Під партією Товару мається на увазі асортимент та кількість Товару, що вказана в одній Накладній. Товар, замовлений Покупцем, може бути оформлений однією або кількома Накладними, що вирішується Продавцем самостійно. Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість Товару в партії Товару визначається в Накладній. Підписання Покупцем Накладної засвідчує, що такий Товар був замовлений Покупцем. Будь-які Накладні на продаж Товару, що є предметом даного Договору, які підписані Сторонами протягом строку дії даного Договору, вважаються такими, що оформлені на виконання цього Договору.

Згідно з п. 3.7 Договору, Покупець зобов`язаний вказати в Накладній дату фактичного отримання партії Товару. Якщо в Накладній не зазначена дата фактичного отримання партії Товару, Сторони домовились датою отримання партії Товару Покупцем вважати дату виписки Накладної Продавцем.

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Накладної Покупцем (п. 3.9 Договору).

За змістом п. 4.1, 4.2 Договору, приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється на умовах даного Договору. Не узгоджені даним Договором питання приймання товару пор кількості та якості регулюються нормами чинного законодавства України. Приймання Товару Покупцем здійснюється в момент отримання Товару.

Відповідно до п. 4.3 Договору, Покупець має право пред`явити Продавцю претензію (рекламацію) щодо якості проданого Товару протягом 15 календарних днів з моменту отримання Товару, у випадку, якщо недоліки (неякісність) Товару неможливо виявити під час приймання Товару та якщо Покупець доведе, що вони виникли до передачі Товару Покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту. Зміст та обґрунтування претензії (рекламації) повинен бути підтверджений відповідним актом, складеним за участю представника Продавця. Рекламації Покупця, які були пред`явлені після спливу вищезазначеного строку Продавцем не розглядаються та не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 6.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України і умов даного Договору.

Пунктом 6.3 Договору Сторони передбачили, що в разі порушення строку оплати партії Товару, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію Товару за кожен день прострочення, а також проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 20% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 6.5 Договору).

Позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю у три роки (п. 6.6 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Вказаний Договір підписаний обома сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач - ТОВ Картонно-паперова компанія 11.02.2022 поставив відповідачу - ТОВ АТЛАНТ-ПАК партію товару на загальну суму 214882,64 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що відповідач не оплатив поставлену позивачем партію товару від 11.02.2022 на загальну суму 214882,64 грн, яку було прийнято відповідачем разом із наданими позивачем оригіналами товаросупроводжувальних документів, а саме: видатковою накладною № 275 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн та товарно-транспортною накладною № 00000000275 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивач надає до позовної заяви копію Видаткової накладної № 275 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн, з якої вбачається, що вказана Видаткова накладна підписана лише з боку Продавця (ТОВ Картонно-паперова компанія) та засвідчена його печаткою, але, при цьому, не підписана з боку Покупця (ТОВ АТЛАНТ-ПАК) та не містить відтиску печатки останнього.

Разом з тим, позивач на підтвердження факту поставки товару надає до позовної заяви копію Товарно-транспортної накладної № 00000000275 від 11.02.2022 на загальну суму 214882,64 грн, яка підписана відповідальними особами вантажовідправника (ТОВ Картонно-паперова компанія) і вантажоодержувача (ТОВ АТЛАНТ-ПАК) й засвідчена печатками обох сторін, та копію Податкової накладної № 247 від 11.02.2022 на загальну суму 214882,64 грн, яка була складена і зареєстрована в ЄРПН Постачальником - ТОВ Картонно-паперова компанія відповідно до умов Договору та вимог Податкового кодексу України, а також доставлена контрагенту - ТОВ АТЛАНТ-ПАК (Покупцю), що підтверджується відповідними відмітками (штампами), сформованими автоматично на вказаній податковій накладній після підтвердження про її отримання з боку відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2022 позивач направив на адресу відповідача (61145, м. Харків, вул. Заліська, буд. 26) цінним листом з описом вкладення Претензію про сплату заборгованості від 21.12.2022 за вих. № 364, в якій вимагав у відповідача у п`ятиденний строк з дня отримання цієї Претензії сплатити заборгованість з оплати відвантаженої 11.02.2022 партії товару на загальну суму 214882,64 грн та нарахованих станом на 21.12.2022 сум за прострочення строків оплати за Товар.

Відповіді на зазначену Претензію від відповідача не надійшло.

Водночас, на адресу позивача надійшло Повідомлення Голови комісії з реорганізації ТОВ АТЛАНТ-ПАК Казакова А.Є. від 18.01.2023 № б/н, в якому Голова комісії, з посиланням на вимоги ч. 1 ст. 55 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», повідомляє позивачу про початок процедури виділу нової юридичної особи з ТОВ АТЛАНТ-ПАК на підставі рішення учасника товариства та про можливість звернутись з вимогами щодо виконання зобов`язань за адресою: 61145, м. Харків, вул. Заліська, буд. 26, тобто адресою, на яку позивачем було направлено Претензію про сплату заборгованості від 21.12.2022 за вих. № 364.

21.02.2023 позивач цінним листом з описом вкладення направив на вищезазначену адресу лист від 15.02.2023 за вих. № 47, в якому вимагав погашення відповідачем - ТОВ АТЛАНТ-ПАК заборгованості за Товар, поставлений згідно з договором купівлі-продажу від 14.01.2020 № 01-2020 на загальну суму 214882,64 грн. або надати належне забезпечення виконання зобов`язання з оплати вказаної заборгованості.

Втім відповідачем відповіді на зазначену вимогу позивача також не було надано, заборгованість за поставлений Товар у розмірі 214882,64 грн не погашено, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача 214882,64 грн основного боргу, а також 56047,09 грн інфляційних втрат, 149275,73 грн пені та 66407,57 грн 20% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

За змістом ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - ТОВ Картонно-паперова компанія та відповідачем - ТОВ АТЛАНТ-ПАК на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу від 14.01.2020 № 01-2020 зі змінами в редакції додаткової угоди № 1 від 31.08.2021 до зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 11.02.2022 позивач - ТОВ Картонно-паперова компанія (Продавець) на виконання умов Договору поставив відповідачу - ТОВ АТЛАНТ-ПАК (Покупцю) партію товару на загальну суму 214882,64 грн.

Позивач вказує, що разом з поставленим Товаром на виконання умов Договору всі товаросупроводжувальні документи були надані в оригіналах відповідачу, зокрема оригінал видаткової накладної № 275 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн та товарно-транспортної накладної № 00000000275 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн.

До матеріалів позову позивачем додано копію Видаткової накладної № 275 від 11.02.2022 на поставку партії Товару на загальну суму 214882,64 грн, яка не підписана з боку Покупця - ТОВ АТЛАНТ-ПАК та не засвідчена його печаткою, тобто не містить реквізитів, що є обов`язковими для первинного документу, яким підтверджується господарська операція з поставки товару покупцеві.

Проте, позивачем до матеріалів позову також додано копію Товарно-транспортної накладної № 00000000275 від 11.02.2022, яка свідчить про відвантаження позивачем та прийняття відповідачем 11.02.2022 партії Товару на загальну суму 214882,64 грн. Вказана Товарно-транспортна накладна підписана відповідальними особами вантажовідправника (ТОВ Картонно-паперова компанія) та вантажоодержувача (ТОВ АТЛАНТ-ПАК) і засвідчена печатками обох сторін без зауважень та заперечень.

Суд зазначає, що вимоги щодо порядку та форми складення первинних документів на виконання умов договору та підтвердження факту поставки товару покупцеві визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарською операцією є це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 вищевказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.5 вищезазначеного Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

За змістом ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності відповідних рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 у справі № 910/19776/17.

Таким чином, наступне схвалення юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання наслідків, передбачених ст. 241 ЦК України, ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

При цьому, схвалення правочину може бути виражене в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи чи фізичною особи-підприємця до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо) - конклюдентних дій.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду неодноразово (зокрема в постановах від 22.02.2022 у справі № 924/658/20, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18) зауважував на тому, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, у разі дефектів первинних документів та невизнання однією зі сторін факту надання послуг (виконання робіт) за цими первинними документами, інша сторона не позбавлена можливості доводити надання послуг (виконання робіт) іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини їх надання.

Сторони умовами п. 1.2, 2.1 договору купівлі-продажу від 14.01.2020 № 01-2020, зокрема визначили, що конкретне найменування та асортимент Товару, що продається на умовах даного Договору, визначається у видаткових, товарних накладних (далі по тексту - Накладні). При здійсненні купівлі-продажу партії Товару ціни на Товар визначаються в Накладній. Підписання Покупцем Накладної означає погодження між Сторонами ціни на Товар.

Згідно з п. 3.1, 3.3, 3.4 Договору, купівля-продаж Товару за цим Договором здійснюється окремими партіями на підставі Накладних, оформлених відповідно до замовлень Покупця. Під партією Товару мається на увазі асортимент та кількість Товару, що вказана в одній Накладній. Товар, замовлений Покупцем, може бути оформлений однією або кількома Накладними, що вирішується Продавцем самостійно. Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість Товару в партії Товару визначається в Накладній. Підписання Покупцем Накладної засвідчує, що такий Товар був замовлений Покупцем. Будь-які Накладні на продаж Товару, що є предметом даного Договору, які підписані Сторонами протягом строку дії даного Договору, вважаються такими, що оформлені на виконання цього Договору.

За умовами п. 3.7 Договору, Покупець зобов`язаний вказати в Накладній дату фактичного отримання партії Товару. Якщо в Накладній не зазначена дата фактичного отримання партії Товару, Сторони домовились датою отримання партії Товару Покупцем вважати дату виписки Накладної Продавцем.

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Накладної Покупцем (п. 3.9 Договору).

З наданої позивачем копії Товарно-транспортної накладної № 00000000275 від 11.02.2022 вбачається, що ця Товарно-транспортна накладна містить: дату фактичного отримання партії Товару, якою відповідно до п. 3.7 Договору є дата виписки цієї накладної Продавцем (11.02.2022); назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; перелік, кількість і ціну кожної одиниці поставленого Товару та загальну вартість усієї партії Товару (214882,64 грн); а також містить особисті підписи матеріально-відповідальних осіб з боку Покупця та з боку Продавця, якими поставлено і, відповідно, прийнято поставлений Товар, але без зазначення прізвищ та посад зазначених осіб.

Разом з тим, Товарно-транспортна накладна № 00000000275 від 11.02.2022 засвідчена відтисками печаток і позивача - ТОВ Картонно-паперова компанія (вантажовідправника) і відповідача - ТОВ АТЛАНТ-ПАК (вантажоодержувача).

Отже, враховуючи, що саме відповідач - ТОВ АТЛАНТ-ПАК несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на первинних документах, в тому числі на Товарно-транспортних накладних під час приймання-передачі поставленого позивачем Товару на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.2020 № 01-2020, а також враховуючи, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження факту протиправності використання його печатки чи доказів її втрати, так само, як не надано і доказів звернення відповідача до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням його печатки, у суду відсутні підстави вважати, що печатка ТОВ АТЛАНТ-ПАК (відповідача) використовувалася проти його волі при отриманні Товару та підписанні Товарно-транспортної накладної № 00000000275 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн.

Як вказує Верховний Суд у постановах від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Враховуючи викладене, з огляду на умови п. 1.2, 2.1, 3.1, 3.3, 3.4, 3.7, 3.9 договору купівлі-продажу від 14.01.2020 № 01-2020, товаророзпорядчий документ, копія якого надана позивачем до позовної заяви (Товарно-транспортна накладна № 00000000275 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн), та який підписаний з боку відповідача - ТОВ АТЛАНТ-ПАК (вантажоодержувача) його відповідальною особою та засвідчена печаткою відповідача, є належним первинним документом, оформленим у відповідності до вимог чинного законодавства, яким підтверджено факт здійснення господарської операції з поставки товару позивачем на загальну суму 214882,64 грн та прийняття цього товару відповідачем.

Крім того, факт поставки товару позивачем на загальну суму 214882,64 грн та прийняття цього товару відповідачем підтверджується наданою позивачем до позовної заяви копією Податкової накладної № 247 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн, яку складено і зареєстровано в ЄРПН ТОВ Картонно-паперова компанія (продавцем) та доставлено контрагенту - ТОВ АТЛАНТ-ПАК (покупцю), що підтверджується відповідними відмітками (штампами), сформованими автоматично на вказаній податковій накладній після підтвердження про її отримання з боку відповідача.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами ч. 3, 8 ст. 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 зазначила, що:

- податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки;

- підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно- матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст;

- встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Таким чином, податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарської операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем - ТОВ Картонно-паперова компанія за правилом першої події, яким є поставка товару, виконано обов`язок зі складання та реєстрації податкової накладної, а саме: виписано у відповідності до вимог ст. 187 ПК України податкову накладну № 247 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн та зареєстровано її в ЄРПН й направлено контрагенту - ТОВ АТЛАНТ-ПАК (відповідачу), який прийняв цю податкову накладну, що підтверджується відповідними відмітками (штампами), сформованими автоматично на вказаній податковій накладній після підтвердження про її отримання з боку відповідача.

За таких обставин, надана позивачем до позовної заяви копія податкової накладної № 247 від 11.02.2022 на суму 214882,64 грн також є належним доказом на підтвердження здійснення 11.02.2022 господарської операції з поставки товару позивачем на загальну суму 214882,64 грн та прийняття цього товару відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем докази в усій їх сукупності та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що відповідачем станом на день прийняття судом даного рішення не надано суду будь-яких заперечень, з наведенням обставин та наданням доказів, які б вказували на недостовірність наданих позивачем документів на підтвердження заявлених ним позовних вимог, зокрема які б спростовували прийняття відповідачем поставленого товару, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами реальність господарської операції з поставки позивачем - ТОВ Картонно-паперова компанія 11.02.2022 товару на загальну суму 214882,64 грн та прийняття цього товару відповідачем - ТОВ АТЛАНТ-ПАК.

Згідно з п. 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.08.2021 до зазначеного договору), оплата партії Товару Покупцем здійснюється з відстроченням платежу. Розрахунок за відвантажену партію Товару Покупець повинен здійснити не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання партії Товару.

Відповідно до п. 2.4 Договору, розрахунки по даному Договору здійснюються шляхом перерахування Покупцем суми вартості партії Товару в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок Продавця, зазначений в даному Договорі.

Згідно з п. 3.7, 3.9 Договору, Покупець зобов`язаний вказати в Накладній дату фактичного отримання партії Товару. Якщо в Накладній не зазначена дата фактичного отримання партії Товару, Сторони домовились датою отримання партії Товару Покупцем вважати дату виписки Накладної Продавцем. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Накладної Покупцем.

Отже, враховуючи, що відповідно до Товарно-транспортної накладної № 00000000275 від 11.02.2022, Товар на загальну суму 214882,64 грн було поставлено 11.02.2022, кінцевий термін оплати відповідачем - ТОВ АТЛАНТ-ПАК за цей Товар сплинув 14.03.2022, тобто в перший робочий день після останнього дня строку на оплату Товару, визначеного Договором, який припав на вихідний день - 13.03.2022 (неділю).

Станом на момент прийняття судом даного рішення, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про оплату відповідачем товару, поставленого йому позивачем 11.02.2022 на загальну суму 214882,64 грн, в строки, передбачені Договором. Відповідачем не надано суду у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України доказів, які б могли спростувати наявність у нього вказаної заборгованості перед позивачем або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку з оплати за поставлений товар на загальну суму 214882,64 грн, зокрема не надано доказів повернення отриманого від позивача товару або пред`явлення позивачу претензій (рекламацій) щодо якості поставленого Товару в порядку, передбаченому п. 4.3 Договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем - ТОВ АТЛАНТ-ПАК не надано суду доказів, які б які б свідчили про здійснення з позивачем розрахунків за товар, поставлений 11.02.2022 на загальну суму 214882,64 грн, або доказів, які б спростовували наявність у відповідача обов`язку з оплати вищезазначеного товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 214882,64 грн основного боргу є доведеними та обґрунтованими, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Стосовно отриманого позивачем Повідомлення Голови комісії з реорганізації ТОВ АТЛАНТ-ПАК Казакова А.Є. від 18.01.2023 № б/н про початок процедури виділу нової юридичної особи з ТОВ АТЛАНТ-ПАК (відповідача) за рішенням учасника вказаного товариства, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону (ст. 59 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Водночас, ч. 1 ст. 109 ЦК України визначено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Отже, виділ - це один із способів створення юридичної особи, який не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому, стара юридична особа не припиняється.

Згідно з ч. 2 ст. 109 ЦК України, після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ АТЛАНТ-ПАК (код ЄДРПОУ 39507222) не перебуває в процесі припинення та має правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю АТЛАНТ-ПАК ПЛЮС (код ЄДРПОУ 44951710), що підтверджується відповідним Витягом з вищезазначеного Реєстру.

Разом з тим, як вбачається з іншого Витягу з вищезазначеного Реєстру, станом на момент прийняття судом даного рішення юридична особа, яка має код ЄДРПОУ 44951710, вже має інше найменування, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД-ОПТІМІЛС (код ЄДРПОУ 44951710). З цього Витягу також вбачається, що державну реєстрацію вказаної юридичної особи ТОВ ТРЕЙД-ОПТІМІЛС (код ЄДРПОУ 44951710) здійснено 09.02.2023 та вона є правонаступником відповідача - ТОВ АТЛАНТ-ПАК (код ЄДРПОУ 39507222).

Докази передачі ТОВ ТРЕЙД-ОПТІМІЛС (ТОВ АТЛАНТ-ПАК ПЛЮС), код ЄДРПОУ 44951710, від відповідача - ТОВ АТЛАНТ-ПАК заборгованості перед позивачем - ТОВ Картонно-паперова компанія за товар, поставлений 11.02.2022 на загальну суму 214882,64 грн, в матеріалах справи відсутні.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 109 ЦК України, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Отже, при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, в яких вони не є основними боржниками.

Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

Положення щодо субсидіарної відповідальності закріплені у ст. 619 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Таким чином, субсидіарна відповідальність має місце тоді, коли поряд з основним боржником до відповідальності притягується й інша особа. У ст. 619 ЦК України визначена послідовність заявлення кредитором вимог до основного боржника та особа, яка несе субсидіарну відповідальність: перш ніж пред`явити вимогу до додаткового (субсидіарного) боржника, кредитор повинен пред`явити цю вимогу до основного боржника. І тільки тоді, коли основний боржник відмовиться задовольнити вимоги кредитора або кредитор не одержить від нього відповіді в розумний строк, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, виділ або припинення товариства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Отже, ТОВ ТРЕЙД-ОПТІМІЛС (ТОВ АТЛАНТ-ПАК ПЛЮС), код ЄДРПОУ 44951710, виділене з ТОВ АТЛАНТ-ПАК, є додатковим боржником за зобов`язаннями останнього щодо сплати боргу перед позивачем - ТОВ Картонно-паперова компанія за поставлений 11.02.2022 товар на загальну суму 214882,64 грн, який несе щодо вказаних зобов`язань субсидіарну відповідальність.

Однак, процесуального правонаступництва в розумінні ст. 52 ГПК України у даному випадку не відбувається, оскільки передбачена ст. 109 ЦК України субсидіарна відповідальність виділеної юридичної особи не є її процесуальним правонаступництвом прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ.

Крім того, оскільки виділ однієї юридичної особи з іншої не припиняє юридичної особи, з якої був здійснений виділ, а також не має наслідком реорганізацію юридичної особи, з якої був здійснений виділ, то відповідно до ст. 52 ГПК України процесуальне правонаступництво внаслідок такого виділу у будь-якому разі відсутнє.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 904/807/18.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 149275,73 грн пені у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене.

Якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, господарським судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем права позивача внаслідок невчасної сплати заборгованості за поставлений товар.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з п. 6.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України і умов даного Договору.

Пунктом 6.3 Договору Сторони передбачили, що в разі порушення строку оплати партії Товару, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію Товару за кожен день прострочення, а також проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 20% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 6.5 Договору).

Позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю у три роки (п. 6.6 Договору).

Тобто, сторонами у відповідності до положень ч. 1 ст. 259 ЦК України було збільшено строк позовної давності, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок позовних вимог в частині нарахованих до стягнення з відповідача сум пені, здійснивши власний розрахунок, з огляду на збільшення сторонами строку позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) до трьох років, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок здійснений позивачем вірно, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 149275,73 грн пені, нарахованої за період з 15.03.2022 по 29.03.2023, у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 56047,09 грн інфляційних втрат та 66407,57 грн 20% річних.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Як вже зазначалося вище, п. 6.3 Договору Сторони передбачили, що в разі порушення строку оплати партії Товару, Покупець окрім пені зобов`язаний сплатити Продавцю проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 20% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

На підставі зазначеного, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки позовних вимог в частині нарахованих до стягнення з відповідача сум річних та інфляційних втрат, з огляду положення ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 56047,09 грн інфляційних втрат та 66407,57 грн 20% річних є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів позову, позивачем у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України при поданні до суду позовної заяви з вимогою майнового характеру на загальну суму 486613,06 грн було надано докази про сплату судового збору в розмірі 7299,20 грн, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою про зарахування судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 7299,20 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АТЛАНТ-ПАК (код ЄДРПОУ 39507222, юридична адреса: 61058, м. Харків, пр-т Науки, буд. 5, офіс 34Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Картонно-паперова компанія (код ЄДРПОУ 00278793, юридична адреса: 79024, м. Львів, вул. Ковельська, буд. 109) 486613,06 грн, з яких: сума основної заборгованості за договором в розмірі 214882,64 грн; 56047,09 грн інфляційних втрат; 149275,73 грн пені та 66407,57 грн 20% річних; а також 7299,20 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, які визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 18.01.2024.

СуддяН.А. Новікова