Ухвала

від 18.01.2024 по справі 927/77/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 січня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/77/24

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви №б/н від 15.01.2024

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство «Біомас»,

код ЄДРПОУ 36584723, вул. Заводська, 1, с. Сядрине, Корюківський район, Чернігівська область, 15323

Відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

код ЄДРПОУ 44768034, вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01023

Предмет спору: про стягнення 384 581,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство «Біомас» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 384 581,60 грн, з яких 99 058,09 грн 3% річних за період з 13.07.2022 по 30.11.2023 та 285 523,51 грн інфляційних втрат за період з 13.07.2022 по 30.11.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі №927/211/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, стягнуто з Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство «Біомас» основну заборгованість у розмірі 2386548,11 грн, 3% річних у розмірі 165 227,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 819 195,35 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2023 у справі №927/211/22 замінено у виконавчому провадженні (ВП) № 72235087 боржника, за наказом Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2023 у справі № 927/211/22, Державне підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство» на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Позивач зазначає, що 20.12.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі №927/211/22 було виконано в примусовому порядку та стягнуто на користь позивача основний борг у розмірі 2 386 548,11 грн, 3% річних у розмірі 165 227,59 грн (за період з 06.01.2020 по 12.07.2022) та інфляційні втрати у розмірі 819 195,35 грн (за період з 06.01.2020 по 12.07.2022).

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат до повного виконання боржником зазначеного судового рішення.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами 1, 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

В позовній заяві позивач зазначає про ухвалення Господарським судом Чернігівської області рішення від 20.09.2022 у справі № 927/211/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, про стягнення з ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» заборгованості за договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу №15 від 20.03.2019 у розмірі 2 386 548,11 грн, на яку позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати до повного виконання цього зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 210 Господарського процесуального кодексу України докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Таким чином, наявність у справі преюдиціальних фактів підлягає з`ясуванню та доказуванню у загальному порядку, а судове рішення, яким встановлено відповідні факти, є доказом у розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України та підлягає дослідженню саме у судовому засіданні.

Суд (суддя) відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України не має самостійно збирати докази у призмі ст. 14, 74 ГПК України, навіть якщо такі докази знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет та/або розміщені в державних реєстрах.

Отже, рішення суду є письмовим доказом у розумінні ст. 73-75 Господарського процесуального кодексу України, який має надати учасник справи у загальному порядку.

Однак позивач не надав копій судових рішень у справі №927/211/22, на які він посилається у позовній заяві.

Також при викладенні обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, останнім зазначено про те, що 20.12.2023 в примусовому порядку стягнуто на користь позивача основний борг у розмірі 2 386 548,11 грн, 3% річних у розмірі 165 227,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 819 195,35 грн за рішенням суду від 20.09.2022 у справі №927/211/22, однак доказів на підтвердження цього суду не надав.

Крім того, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 3 ст. 126 ГПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зокрема, пунктом 7 ч. 3 ст. 165 ГПК України передбачено що, відповідач у відзиві може надати заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, передбачає надання саме математичного розрахунку із зазначенням обсягу і вартості усіх складових послуг, що планується надати (вивчення матеріалів справи, підготовка заяв по суті, збір доказів, участь у судових засіданнях тощо), необхідного часу на їх надання тощо, як це здійснюється під час укладення відповідного договору про надання правової допомоги.

При цьому надання такого деталізованого розрахунку при поданні позову не обмежує права позивача та його представника, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Натомість, надання відповідного розрахунку та доказів, зокрема на стадії судових дебатів або після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, обмежить права іншої сторони щодо підготовки та доведення неспівмірності таких витрат у розрізі п. 7 ч. 3 ст. 165, ч. 6 ст. 126 ГПК України та унеможливить порівняння судом попередніх (орієнтовних) з фактичними обсягами і вартістю надання адвокатом послуг у призмі ч. 2 ст. 124 ГПК України.

У позовній заяві позивач взагалі не навів орієнтовного розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши про подання детального розрахунку таких витрат разом з відповідними доказами протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у цій справі, що не може вважатись виконанням позивачем вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, ч. 8 ст. 129 встановлює строк подання доказів на підтвердження понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови подання відповідної заяви, проте ч. 1 ст. 221 ГПК України регламентує умови, за яких такі докази можуть бути подані після ухвалення судом рішення за наявності поважних причин неможливості їх подання до закінчення судових дебатів.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що статтею 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 27 Конституції України обов`язком держави є захист життя людини.

Враховуючи запровадження на території України воєнного стану, розташування суду на незначній відстані до кордонів з російською федерацією та республікою білорусь, що зумовлює небезпеку обстрілів, часті повітряні тривоги, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, пов`язаних з перебуванням останніх у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на можливість заявлення клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у разі, якщо ціна позову перевищує перевищує від ста до п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

У справах «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany», «Kreuz v. Poland», «Пелевін проти України», «Наталя Михайленко проти України» та інших Європейський суду з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. згадане вище рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини», п. 59; рішення у справі «Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства» (T.P. and K.M. v. The United Kingdom) [GC], № 28945/95, п. 98, ECHR 2001; а також у справі «Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (Z. And Others v. The United Kingdom) [GC], № 29392/95, п. 93, ECHR 2001). Якщо дане обмеження відповідає таким принципам, то воно не становить порушення статті 6.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. 162, 164, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду та відповідачу у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, заяви про усунення недоліків, яка повинна містити:

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу.

До заяви мають бути додані:

- судові рішення у справі № 927/211/22;

- докази сплати заборгованості, стягнутої за рішенням суду у справі № 927/211/22.

Докази направлення відповідачу вказаних документів надати суду у встановлений судом десятиденний строк.

3. Звернути увагу позивача на можливість заявлення клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у разі, якщо ціна позову становить від ста до п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

4. У разі зазначення у заяві про усунення недоліків нових обставин спірних взаємовідносин на обґрунтування своїх позовних вимог позивач повинен зазначити та надати суду та іншим учасникам відповідні докази, що підтверджують викладені обставини, а за необхідності і правові підстави позову щодо таких нових обставин.

Звернути увагу позивача, що повторне залишення позовної заяви без руху у разі зазначення нових обставин, але ненадання суду та іншим учасникам відповідних доказів, що підтверджують викладені обставини, нормами ГПК України не передбачено.

Таким чином, недотримання вимог ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України при наведенні у заяві про усунення недоліків таких нових обставин тягнуть за собою наслідки у виді повернення позовної заяви.

5. Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 4, 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

6. Попередити позивача про те, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у тому числі щодо неподання або несвоєчасного подання своїх доводів та доказів на їх підтвердження.

7. Звернути увагу учасників справи, що відповідно до приписів ч. 5-8 ст.6 та ч. 5,6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п. 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами ЄСІТС, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами ЄСІТС, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 18.01.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун