Рішення

від 26.03.2024 по справі 927/77/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/77/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Переробне підприємство Біомас,

код ЄДРПОУ 36584723, вул. Заводська, 1, с. Сядрине, Корюківський район, Чернігівська область, 15323

Відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України,

код ЄДРПОУ 44768034, вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01023

Предмет спору: про стягнення 384 581,60 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Тіток Д.О., адвокат

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Переробне підприємство Біомас звернулось до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 384 581,60 грн, з яких 99 058,09 грн 3% річних за період з 13.07.2022 по 30.11.2023 та 285 523,51 грн інфляційних втрат за період з 13.07.2022 по 30.11.2023.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 18.01.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення їх недоліків.

Ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті: відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами; позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими документами; відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив з доданими документами; підготовче засідання призначено на 05.03.2024 о 10:00.

Ухвала суду від 05.02.2024 була доставлена позивачу, відповідачу та його представнику до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 07.02.2024 о 08:56, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 22.02.2024.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, але у підготовче засідання 05.03.2024 не прибув.

До початку підготовчого засідання від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 04.03.2024 про відкладення розгляду справи у зв?язку з тим, що в цей день з 12:00 він буде приймати участь в судових засіданнях у Путивльському районному суді Сумської області. До клопотання додано судові повістки про виклик до суду, датовані 07.02.2024 та 12.02.2024.

Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 05.02.2024 про відкриття провадження у даній справі була доставлена в електронний кабінет відповідача 07.02.2024 о 08:56. Відповідно до ордеру, наданого представником відповідача, він представляє його інтереси з 20.02.2024 відповідно до договору № 2002/24 від 20.02.2024. Тобто, лише 20.02.2024, вже коли спливав строк подання відзиву, відповідач залучив до участі у справі такого представника. При цьому, на момент укладення цього договору, як представник, так і відповідач, усвідомлювали про необхідність участі адвоката Кондюкова Г.Г. в інших судових засіданнях, тобто знали, що він не зможе приймати участь в судовому засіданні цієї справи. При цьому, інтереси юридичної особи можуть представлятись в суді як в порядку самопредставництва, так і з залученням адвоката. Жодних обґрунтувань щодо неможливості прийняття участі у справи керівником підприємства, або чому не залучено іншого представника, відповідачем не надано. За наведених обставин суд не вважає таку поведінку відповідача процесуально добросовісною, а такою, яка є направленою на затягування судового процесу, у зв?язку з чим відмовляє у задоволенні поданого клопотання та вважає причини неявки представника відповідача не поважними.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 05.03.2024 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

До початку судового засідання, 01.03.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач просить суд передати справу до Господарського суду м. Києва за територіальною підсудністю та відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що відповідачем у справі є юридична особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», місцезнаходження якої: 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А.

Жодних обґрунтувань стосовно суті спору зазначені заперечення не містять, тому на думку суду, не можуть підпадати під розуміння відзиву на позов. Заперечення щодо підсудності стосуються процесуальних питань, тому прийняті судом до розгляду.

01.03.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення проти доводів відповідача і обґрунтувань належної підсудності, у яких позивач наголошує на тому, що фактично даний спір виник із діяльності відокремленого підрозділу відповідача, а саме Філії «Новгород-Сіверське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (місцезнаходження: вул. Губернська, 15А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000), тому позивачем і було пред`явлено позов до Господарського суду Чернігівської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю), в межах якої знаходиться відокремлений підрозділ відповідача.

04.03.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання (додаткові пояснення), що по суті є запереченнями проти доводів позивача. У поданих поясненнях відповідач зазначає, що у зв`язку з припиненням ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» як юридичної особи, всі права та обов`язки ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» перейшли до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», тому даний спір жодним чином не виникав з діяльності відокремленого підрозділу відповідача філії «Новгород-Сіверське лісове господарство», у зв?язку з чим додаткові пояснення позивача з посиланням на положення ч.6 ст.29 ГПК України є помилковими.

Вищезазначені пояснення позивача та відповідача є заявами з процесуальних питань, які стосуються підсудності справи.

Розглянувши вищезазначені заяви сторін щодо підсудності даної справи суд зазначає наступне.

Виходячи з приписів ч.1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду, зокрема, за місцезнаходженням відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Приймаючи до уваги, що заявлені позовні вимоги є похідними від спору, що фактично виник із діяльності Державного підприємства Новгород-Сіверське лісове господарство (вул. Губернська,15А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16600), яке на той час було самостійною юридичною особою, проте на теперішній час є структурним підрозділом філією ДСП "Ліси України", суд доходить висновку про те, що поданий позов до Господарського суду Чернігівської області відповідає вимогам ст. 29 ГПК України та підлягає розгляду цим судом.

За таких обставин, заперечення відповідача про належність справи до територіальної юрисдикції Господарського суду м. Києва є безпідставними та судом до уваги не приймаються.

У підготовчому засіданні 05.03.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.03.2024 о 11:30.

Ухвалою суду від 07.03.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 26.03.2024 о 11:30.

Ухвала суду від 07.03.2024 була доставлена позивачу, відповідачу та їх представникам до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 08.03.2024 о 02:09, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

25.03.2024 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку з тим, що 26.03.2024 він буде приймати участь в судових засіданнях у справах №584/1433/20 о 10:00 та №584/867/21 о 11:00 у Путивльському районному суді Сумської області. До клопотання додано судові повістки про виклик до суду, датовані 20.02.2024 та 19.02.2024.

Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до ордеру, наданого представником відповідача, він представляє його інтереси з 20.02.2024 відповідно до договору № 2002/24 від 20.02.2024. Тобто, лише 20.02.2024, вже коли спливав строк подання відзиву, відповідач залучив до участі у справі такого представника. При цьому, на момент укладення цього договору, як представник, так і відповідач, усвідомлювали про необхідність участі адвоката Кондюкова Г.Г. в інших судових засіданнях, тобто знали, що він не зможе приймати участь в судовому засіданні цієї справи. При цьому, інтереси юридичної особи можуть представлятись в суді як в порядку самопредставництва, так і з залученням адвоката. Жодних обґрунтувань щодо неможливості прийняття участі у справи керівником підприємства, або чому не залучено іншого представника, відповідачем не надано. За наведених обставин суд не вважає таку поведінку відповідача процесуально добросовісною, а такою, яка є направленою на затягування судового процесу, у зв?язку з чим відмовляє у задоволенні поданого клопотання та вважає причини неявки представника відповідача не поважними.

26.03.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з додатками прийнята судом до розгляду.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті, але у судове засідання 26.03.2024 не з`явився, будь-яких заяв та клопотань від нього до суду не надходило.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 26.03.2024 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У судовому засіданні 26.03.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі №927/211/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, стягнуто з Державного підприємства Новгород-Сіверське лісове господарство на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Переробне підприємство Біомас основну заборгованість у розмірі 2 386 548,11 грн, 3% річних у розмірі 165 227,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 819 195,35 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2023 у справі №927/211/22 замінено у виконавчому провадженні (ВП) № 72235087 боржника, за наказом Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2023 у справі № 927/211/22, Державне підприємство Новгород-Сіверське лісове господарство на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України.

Позивач зазначає, що 20.12.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі №927/211/22 було виконано в примусовому порядку та стягнуто на користь позивача основний борг у розмірі 2 386 548,11 грн, 3% річних у розмірі 165 227,59 грн (за період з 06.01.2020 по 12.07.2022) та інфляційні втрати у розмірі 819 195,35 грн (за період з 06.01.2020 по 12.07.2022).

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач здійснив нарахування 99 058,09 грн 3% річних за період з 13.07.2022 по 30.11.2023 та 285 523,51 грн інфляційних втрат за період з 13.07.2022 по 30.11.2023.

Відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзиву у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі №927/211/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Переробне підприємство БІОМАС до Державного підприємства Новгород-Сіверське лісове господарство задоволено повністю; стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 2 386 548 грн 11 коп, 3% річних у сумі 165 227 грн 59 коп, інфляційні нарахуванння у сумі 819 195 грн 35 коп, витрати на послуги адвоката у сумі 30 000 грн 00 коп та судовий збір у сумі 50 564 грн 57 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №927/211/22, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі №927/211/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22, рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №927/211/22, залишено без змін.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №927/211/22 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022, постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, постановою Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Як встановив суд, 20.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Переробне підприємство Біомас (продавець, позивач) та Державним підприємством Новгород-Сіверське лісове господарство (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу №15 (далі договір №15), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, продавець передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах розстрочення платежу товар згідно з специфікацією (додаток до договору №1) з правом користування товаром з моменту оплати 40% його вартості. Комплектація, стан та опис товару вказані в додатку №1 даного договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно із п. 2.1., 2.2. договору №15 ціна, кількість та асортимент вказані в специфікації (додаток №1 до договору). Загальна вартість договору з ПДВ складає 2 541 548,11 грн.

За умовами п. 3.1., 3.2. договору №15 розрахунок за товар згідно договору відповідно до загальної вартості, зазначеної у даному договорі та специфікації, здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів у безготівковій формі оплати на поточний рахунок продавця з розстрочкою платежу на тринадцять (13) місяців з моменту укладення договору. Оплата вартості товару здійснюється покупцем згідно із графіком платежів, доданим до договору (додаток №2).

Відповідно до п. 4.1.1., 4.3. договору №15 продавець зобов`язується надати товар у користування протягом п`яти робочих днів з моменту 40% оплати згідно із договором, а покупець зобов`язується розглянути та підписати наданий продавцем акт прийому-передачі товару протягом трьох робочих днів з моменту його отримання. Якщо протягом цього строку покупець не підпише Акт або не надасть свої зауваження, товар буде вважатись прийнятим і таким, що відповідає умовам даного договору, що тягне за собою настання юридичних наслідків.

У п. 5.1. договору №15 сторони дійшли згоди, що покупець здійснює прийом товару в користування у присутності представника продавця протягом одного дня після фактичного надходження його покупцю, що підтверджується складанням акту прийому-передачі товару.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за даним договором (п. 10.1. договору №15).

Сторонами договору №15 підписано специфікацію до договору №15 від 20.03.2019 (додаток №1 до договору №15) та графік платежів (додаток №2 до договору №15).

Згідно із специфікацією сторони дійшли згоди про поставку товару за договором №15, а саме спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 у кількості 1 штука загальною вартістю 2 541 548,11 грн з ПДВ.

Відповідно до графіку платежів оплата за лісовоз здійснюється наступним чином: не пізніше 20.03.2019 10 000,00 грн, 29.03.2019 117 000,00 грн, 12.04.2019 140 000,00 грн, 26.04.2019 140 000,00 грн, 17.05.2019 169 106,46 грн, 31.05.2019 280 000,00 грн, 14.06.2019 280 000,00 грн, 28.06.2019 280 000,00 грн, 12.07.2019 280 000,00 грн, 26.07.2019 280 000,00 грн, 16.08.2019 280 000,00 грн, 30.08.2019 280 000,00 грн, 13.09.2019 5 441,65 грн, а усього на суму 2 541 548,11 грн.

На виконання умов договору покупцем (відповідачем) частково сплачено за товар 155 000 грн, решта вартості товару у сумі 2 386 548,11 грн сплачена не була.

22.11.2019 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №90 від 22.11.2019 з вимогою виконати умови договору та сплатити повну вартість товару, у відповідь на яку відповідач надіслав на адресу позивача лист №1324 від 27.12.2019 з пропозицією передати товари визначений специфікацією (додаток №1 до договору) у його користування та змінити графік платежів з граничним строком розрахунку за товар до 31.12.2020.

Наведений факт переговорів та часткової сплати вартості товару за договором було встановлено в іншому провадженні між цими ж сторонами про розірвання спірного договору, що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №927/824/20.

27.12.2019 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до договору №15 (далі додаткова угода №1), відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору та викласти п. 3.1, 4.1.1 в наступній редакції:

п. 3.1. Розрахунок за товар згідно цього договору, відповідно до загальної вартості, зазначеної у цьому договорі та Специфікації, здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів у безготівковій формі оплати на поточний рахунок Продавця, з розстрочкою платежу до 06.06.2020.

п. 4.1.1. Передати у користування спеціалізований вантажний лісовоз MAN TGS 33.483 без маніпулятора, до моменту повної оплати його вартості за договором. Маніпулятор, після сервісного обслуговування, буде встановлено продавцем протягом 30 днів з моменту повної оплати суми у розмірі 2 541 548,11 грн. з ПДВ.

27.12.2019 сторонами підписано графік платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1), відповідно до якого оплата за лісовоз здійснюється наступним чином: не пізніше 06.01.2020 397 758,02 грн, 06.02.2020 397 758,02 грн, 06.03.2020 397 758,02 грн, 06.04.2020 397 758,02 грн, 06.05.2020 397 758,02 грн, 06.06.2020 397 758,01 грн.

27.12.2019 директором ТОВ Переробне підприємство Біомас Вороніним І.С. та директором ДП Новгород-Сіверське лісове господарство Сезоненком С. А. підписано акт прийому-передачі спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора загальною вартістю 2 241 548,11 грн з ПДВ. У вказаному акті зазначено, що лісовоз знаходиться в технічно справному стані. Акт підписаний відповідачем без зауважень та заперечень.

Вищезазначене підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №927/824/20.

Вказаною постановою апеляційну скаргу Державного підприємства Новгород-Сіверське лісове господарство про розірвання договорів купівлі-продажу з розстрочкою платежу № 15 та № 16 від 20.03.2019 та стягнення суми попередньої оплати у розмірі 315 000,00 грн. залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2020 у справі № 927/824/20 за позовом Державного підприємства Новгород-Сіверське лісове господарство до Товариства з обмеженою відповідальністю Переробне підприємство Біомас про розірвання договорів купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу №15, №16 від 20.03.2019 та стягнення з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати у розмірі 315 000,00 грн без змін.

Зазначене судове рішення набрало законної сили, яким встановлено факти про:

- укладання між сторонами договору купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу №15 від 20.03.2019, специфікації до договору №15 від 20.03.2019 (додаток №1 до договору №15) та графіку платежів (додаток №2 до договору №15);

- перерахування на виконання умов договору №15 позивачем на рахунок відповідача коштів у загальному розмірі 155 000,00 грн;

- укладанням між сторонами додаткової угоди №1 від 27.12.2019 до договору №15, графіку платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1);

- підписання сторонами акту прийому-передачі від 27.12.2019 спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора загальною вартістю 2 241 548,11 грн з ПДВ., яким підтверджено факт виконання взятих на себе зобов`язання за договором №15 та передачу відповідачу спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора у день підписання додаткової угоди №1 відповідно до умов п. 4.1.1, 4.3, 5.1 договору №15.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, факти встановлені рішеннями суду у справі №927/824/20 повторного доведення не потребують.

22.03.2023, на виконання постанови Північного апеляційного суду від 14.04.2023 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі №927/211/22 було видано наказ про стягнення з Державного підприємства Новгород-Сіверське лісове господарство на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Переробне підприємство БІОМАС заборгованості у розмірі 2 386 548 грн 11 коп, 3% річних у сумі 165 227 грн 59 коп, інфляційних нарахувань у сумі 819 195 грн 35 коп, витрат на послуги адвоката у сумі 30 000 грн 00 коп та судового збору у сумі 50 564 грн 57 коп.

17.07.2023 державним виконавцем Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Целіщевим А.О., на підставі наказу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2023 у справі № 927/211/22, відкрито виконавче провадження (ВП) № 72235087.

Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 863 від 28.10.2022, відповідно до Закону України Про управління об`єктами державної власності, постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 Деякі питання реформування управління лісової галузі, з метою удосконалення структур управління та підвищення ефективності ведення лісового господарства, вирішено припинити Державне підприємство Новгород-Сіверське лісове господарство (код ЄДРПОУ 00993538) шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (код ЄДРПОУ 44768034), та визначено, що останнє є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства Новгород-Сіверське лісове господарство.

Ухвалою суду від 11.12.2023 у справі №927/211/22 замінено у виконавчому провадженні (ВП) № 72235087 боржника, за наказом Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2023 у справі № 927/211/22, Державне підприємство Новгород-Сіверське лісове господарство (вул. Губернська,15А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16600; код ЄДРПОУ 00993538) на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01023; код ЄДРПОУ 44768034).

Боржник у листі, адресованому Новгород-Сіверському відділу державної виконавчої служби в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив про фактичне виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2023 у справі №927/211/22, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.12.2023 №3994 на суму 3 451 535,62 грн (а.с.36).

01.01.2024 Новгород-Сіверським відділом державної виконавчої служби в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП №72235087) з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2023 у справі №927/211/22 (а.с.70-71).

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі №927/211/22 в примусовому порядку було виконано лише 20.12.2023, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 99 058,09 грн 3% річних за період з 13.07.2022 по 30.11.2023 та 285 523,51 грн інфляційних втрат за період з 13.07.2022 по 30.11.2023.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зазначила, що правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову (постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач основну заборгованість за Договором у розмірі 2 386 548,11 грн сплатив лише 14.12.2023 згідно з платіжною інструкцією від 14.12.2023 №3994 на суму 3 451 535,62 грн, про що зазначено у листі відповідача, адресованому Новгород-Сіверському відділу державної виконавчої служби в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яким повідомлено про фактичне виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2023 у справі №927/211/22.

Відповідно до інформації про виконавче провадження №72235087, 19.12.2023 було винесено постанову про зняття арешту з майна на підставі того, що сума боргу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачені повністю.

Зазначене спростовує доводи позивача про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі №927/211/22 в примусовому порядку було виконано 20.12.2023 та свідчить про помилкове зазначення позивачем дати сплати заборгованості.

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у справі №927/211/22 зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за спірним Договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 14.12.2023.

Наявність такого судового рішення не припинило правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивач заявив до стягнення 99 058,09 грн 3% річних за період з 13.07.2022 по 30.11.2023 та 285 523,51 грн інфляційних втрат за період з 13.07.2022 по 30.11.2023, нарахованих на суму 2 386 548,11 грн основного боргу.

За перерахунком суду розмір 3% річних за вказаний період складає 99 254,25 грн, а інфляційних втрат 298 883,68 грн, тобто є більшим ніж заявлено до стягнення.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог.

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення 99 058,09 грн 3% річних за період з 13.07.2022 по 30.11.2023 та 285 523,51 грн інфляційних втрат за період з 13.07.2022 по 30.11.2023, позов підлягає задоволенню саме на заявлені до стягнення суми.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 5 768,73 грн покладається на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1,3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначено у ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У заяві про усунення недоліків, на виконання ухвали суду від 18.01.2024, позивачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу становить 30 000,00 грн.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1,30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited»" проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії: Договору про надання правової допомоги №13-07/22 від 13.07.2022 (далі Договір №13-07/22); додаткової угоди від 30.12.2022 до Договору про надання правової допомоги №13-07/22 від 13.07.2022; додаткової угоди (доручення) №3 від 12.01.2024 до Договору про надання правової допомоги №13-07/22 від 13.07.2022; платіжної інструкції №3324 від 19.03.2024 на суму 30 000,00 грн.

На підтвердження наявності у представника позивача Тітка Д.О. статусу адвоката, суду надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000050 від 07.11.2015 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія СВ №1074829 від 15.01.2024.

Виходячи з умов п. 2.1., 5.6. Договору №13-07/22 адвокат зобов`язується надавати правову допомогу клієнту, і при виникненні необхідності, представляти його інтереси у відносинах із третіми особами, у тому числі в господарському суді, у тому числі, але не виключно, щодо представлення інтересів клієнта з розгляду Господарським судом Чернігівської області справи № 927/210/22 та справи № 927/211/22 за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю Переробне підприємство БІОМАС до Державного підприємства Новгород-Сіверське лісове господарство.

Сторони домовились, що гонорар адвоката становить 30 000,00 грн.

Додатковою угодою від 30.12.2022 до Договору про надання правової допомоги №13-07/22 від 13.07.2022 продовжено строк дії даного договору до 31.12.2025.

Додатковою угодою (доручення) №3 від 12.01.2024 до Договору про надання правової допомоги №13-07/22 від 13.07.2022 клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов?язання надати клієнту наступні юридичні послуги:

- за вказівкою клієнта здійснити правовий аналіз потенційної можливості стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України в судовому порядку з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України 3% річних та інфляційні нарахування на заборгованість, що підтверджена рішенням суду по справі №927/211/22 за весь час прострочення до моменту фактичного виконання рішення;

- за вказівкою клієнта підготувати та подати до Господарського суду Чернігівської області позовну заяву про стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України в судовому порядку з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України 3% річних та інфляційні нарахування на заборгованість, що підтверджена рішенням суду по справі №927/211/22 за весь час прострочення до моменту фактичного виконання рішення;

- за вказівкою клієнта представляти інтереси клієнта під час розгляду Господарським судом Чернігівської області позовної заяви про стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України в судовому порядку з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України 3% річних та інфляційні нарахування на заборгованість, що підтверджена рішенням суду по справі №927/211/22 за весь час прострочення до моменту фактичного виконання рішення;

- за вказівкою клієнта надавати консультації щодо порядку розгляду Господарським судом Чернігівської області позовної заяви про стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України в судовому порядку з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України 3% річних та інфляційні нарахування на заборгованість, що підтверджена рішенням суду по справі №927/211/22 за весь час прострочення до моменту фактичного виконання рішення.

Відповідно до п. 2, 3 Додаткової угоди (доручення) №3 від 12.01.2024 розмір гонорару адвоката за послуги, наведені у п.1 Додаткової угоди (доручення) №3 від 12.01.2024 складає 30 000,00 грн.

Клієнт зобов?язується сплатити на розрахунковий рахунок адвоката суму вказану в п.2 Додаткової угоди (доручення) №3 від 12.01.2024 протягом 1 календарного місяця з моменту підписання сторонами даної додаткової угоди.

Факт сплати клієнтом адвокату гонорару у сумі 30 000,00 грн підверджується платіжною інструкцією №3324 від 19.03.2024 на суму 30 000,00 грн.

Приймаючи до уваги, що адвокатом позивача виконано умови Додаткової угоди (доручення) №3 від 12.01.2024 до Договору про надання правової допомоги №13-07/22 від 13.07.2022 щодо подання позовної заяви про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань на заборгованість, що підтверджена рішенням суду у справі №927/211/22 за весь час прострочення до моменту фактичного виконання рішення, а також адвокат позивача процесуально прийняв участь у розгляді справи даної справи, отже вважається доведеною надання позивачу правової допомоги.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено повністю, тому з урахуванням приписів ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (код ЄДРПОУ 44768034, вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Переробне підприємство Біомас (код ЄДРПОУ 36584723, вул. Заводська, 1, с. Сядрине, Корюківський район, Чернігівська область, 15323) 99 058,09 грн 3% річних, 285 523,51 грн інфляційних втрат, 5 768,73 грн витрат зі сплати судового збору та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 05.04.2024.

Суддя В. В. Шморгун