Ухвала

від 18.01.2024 по справі 910/15200/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15200/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октант"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022

у справі № 910/15200/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський Бройлер"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

21.12.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октант" через систему "Електронний суд" звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/15200/21. Також скаржником до касаційної скарги подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження..

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/15200/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський С.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.01.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо обов`язкового та конкретного зазначення скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України.

Так, частиною другою статті 287 ГПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується касатор, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

При цьому касатору слід враховувати, судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК України та їх змістовне обґрунтування.

Так, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому слід враховувати, що за приписами частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

До того ж, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України внесених Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - IX, які набрали чинності 08.02.2020, касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що касаційна скарга обґрунтована наступним. Оскаржуване судове рішення - ухвала Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 910/15200/21 суперечить постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №910/15043/21. Отже, в межах спірних правовідносин існують судові рішення, якими надано відповідь на спірне питання (ТОВ "ФК "Вінстар" чи ТОВ "Фаст Агро Інвест" є належним правонаступником прав вимоги), а тому прийняття відмінного судового рішення є грубим порушенням судом апеляційної інстанції норм частини 4 статті 75 ГПК України, статті 129-1 Конституції України, статті 17 Закону України "про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", здійсненим без урахування правових висновків щодо їх застосування, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №921/153/16-г/13, від 22.10.2018 у справі №910/2039/18, від 22.10.2019 у справі №910/2039/18, від 14.01.2020 у справі №911/1558/18, від 28.01.2020 у справі №917/1335/18.

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що касаційна скарга хоча і містить посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, проте не містить належного обґрунтування цієї підстави, оскільки скаржник не зазначає сам висновок, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, та норму права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку щодо застосування саме цієї норми права (частини статті), та чи подібні ці правовідносини.

Стосовно заявленого касатором клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження суд зауважує таке.

Частиною 1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 4 ст. 293 цього Кодексу.

При цьому за вимогами п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Положеннями ст.ст. 13, 74 ГПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно поважних причин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та поважність.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху, зокрема, у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октант" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/15200/21, яка оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.12.2022, подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження майже рік.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октант" просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись те, що у справі №910/15043/21, в якій аналогічний суб`єктний склад учасників, ухвалено постанову Північним апеляційним господарським судом від 21.11.2023, повний текст якої оприлюднено в ЄДРСР 07.12.2023, в якій тотожне питання вирішено інакше, а саме - суд дійшов висновку, що ТОВ "Вінстар" не є процесуальним правонаступником первісного кредитора.

Суд зауважує, що доводи, викладені у касаційній скарзі щодо поновлення строку є безпідставними, оскільки обчислення строку касаційного оскарження здійснюються не з дня, коли скаржник дізнався про нові обставини справи, а з дня проголошення повного тексту, його складення або з дня вручення скаржнику такого судового рішення, якщо повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні ТОВ "Фінансова компанія "Октант" про поновлення строку на касаційне оскарження не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, а також не зазначено об`єктивних та непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з проце-суальних строків.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Курганський Бройлер" вже було оскаржено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, при цьому, касаційні скарги були подані в строк, передбачений статтею 288 ГПК України. За результатами розгляду касаційних скарг ТОВ "Фаст Агро Інвест" та ТОВ "Курганський Бройлер" Верховним Судом 24.01.2023 ухвалено постанову, де ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/15200/21 залишено без змін.

Скаржник у вищевказаному клопотанні просить поновити строк на подання касаційної скарги до Верховного Суду, не зазначаючи щодо порушення прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октант" в межах даної справи, не вказуючи при цьому коли саме стало відомо про існування порушених прав та інтересів скаржника та які саме обставини змінилися і надали можливість скаржнику звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022. Також скаржник не наводить у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження дату, саме з якої він дізнався або міг дізнатись про існування оскаржуваної ухвали.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, суд зазначає, що на виконання вимог цієї ухвали Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октант" пропонується надати письмові пояснення в якому обґрунтувати підстави касаційного оскарження, а саме в яких зазначити підстави підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали (висновок, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, та норму права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку щодо застосування саме цієї норми права (частини статті), та чи подібні ці правовідносини; навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, у строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

При цьому слід враховувати, що такі пояснення касатора за змістом мають лише конкретизувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження.

Копії цих пояснень належить надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому для надіслання копій касаційної скарги.

Зважаючи на зазначене, керуючись статтями 234, 288, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октант" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 910/15200/21 залишити без руху.

2. Надати строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: - надати письмові пояснення в якому обґрунтувати підстави касаційного оскарження, а саме в яких зазначити підстави підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали (висновок, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, та норму права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку щодо застосування саме цієї норми права (частини статті), та чи подібні ці правовідносини;

-навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та подати до суду належні докази поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження.

3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України..

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк