Ухвала

від 18.01.2024 по справі 911/3210/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3210/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023

у справі № 911/3210/19

за позовом першого заступника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1. Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства,

2. Державного підприємства "Київське лісове господарство"

до Приватного підприємства "Ельба-Інвест"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1. Васильківська міська рада

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

4. ОСОБА_3

про витребування на користь держави земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 05.12.2023 надійшла касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (повний текст складено 09.11.2023) у справі № 911/3210/19, подана до Суду 29.11.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2023 касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без руху на підставі ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху та вказано заявнику касаційної скарги на необхідність надати документи на підтвердження реальної вартості спірних земельних ділянок на момент пред`явлення позову до суду, доплатити судовий збір (у разі такої необхідності), виходячи із цієї вартості, та документ, що підтверджує сплату судового збору у відповідному розмірі.

З автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК (1 ЕЦП судді) Ухвала про залишення касаційної скарги без руху від 21.12.2023 у справі № 911/3210/19 (суддя Могил С.К.) надіслано в електронний кабінет заступника керівника Київської обласної прокуратури та доставлено 21.12.2023 18:27, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржником 27.12.2023 подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги з долученими до неї копіями договорів купівлі-продажу від 15.02.2008, від 04.03.2008, від 07.03.2008, зазначивши, що сума судового збору за подання касаційної скарги сплачена, виходячи з вартості земельних ділянок, визначеної цими договорами.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921 грн.

У п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Предметом позову у даній справі є (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) вимога про усунення перешкод у здійсненні Державним підприємством "Київське лісове господарство" права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду з кадастровими номерами 3221482801:07:002:0026, 3221482801:07:002:0029, 3221482801:07:002:0030, які розташовані у адміністративних межах с. Застугна Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області, шляхом їх повернення на користь держави у постійне користування Державного підприємства "Київське лісове господарство" з незаконного володіння Приватного підприємства "Ельба-Інвест", тобто фактично заявлені вимоги про витребування трьох земельних ділянок з приватної власності відповідача у власність держави.

Як вбачається з договорів купівлі-продажу від 15.02.2008, від 04.03.2008, від 07.03.2008, наданих заявником, ринкова вартість земельних ділянок становить 63 504 грн кожна.

Отже, вартість спірних земельних ділянок за договорами купівлі-продажу від 15.02.2008, від 04.03.2008, від 07.03.2008 становить 190 512 грн (63 504 х 3), що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2019 році - 192 100 грн), а тому з урахуванням положень ГПК України ця справа є малозначною.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначних справ, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у зазначеному вище пункті унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких та наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у малозначній справі, може бути предметом касаційного оскарження.

Отже, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пп. "а", "б", "в", "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань сторони.

При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.

Заступник керівника Київської обласної прокуратури в якості підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 911/3210/19 посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що судами не враховано висновки Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 ,від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/9211/14, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 05.04.2023 у справі № 2-570/12, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 та у справі № 922/1685/19.

Верховний Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не є доводом, який у розумінні пп. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 цього Кодексу, підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином заявником у поданій касаційній скарзі взагалі не обґрунтовано виключних випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, за наявності яких малозначну справу може бути переглянуто в касаційному порядку.

При цьому заступник керівника Київської обласної прокуратури в заяві на усунення недоліків касаційної скарги заявив клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги у випадку наявності інших зауважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Отже, наданий ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 911/3210/19 десятиденний строк на усунення недоліків касаційної скарги не може бути продовжений судом поза межами цього строку.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

З огляду на викладене, та на те, що в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 911/3210/19 суд встановив скаржнику максимальний десятиденний строк, передбачений ГПК України для усунення недоліків касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про продовження строку усунення недоліків касаційної скарги.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, п. 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно - правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

За змістом ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно - правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь - яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 911/3210/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 911/3210/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.