Постанова

від 11.10.2010 по справі 2а-10621/10/4/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2010 р.

Справа №2а-10621/10/4/0170

об 11:05

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Приватного підприємства фірми "Кримтехносервіс"          

до   Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим              

про визнання протиправним та скасування рішення

Суть спору: Приватне підприємство фірма "Кримтехносервіс" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року №0003412303 на суму 22134,50 грн.

Позов мотивовано порушенням порядку організації і проведення перевірки позивача. Позивач зазначає про недотримання відповідачем при проведенні перевірки ст. 16 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265) щодо періодичності проведення перевірок та порушення приписів постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» щодо запровадженого обмеження на проведення позапланових заходів контролю. Крім того, позивач посилається на відсутність повідомлення про проведення планової перевірки. Також, на думку позивача, необґрунтованими є висновки податкового органу про недотримання позивачем вимог ст. 21 Закону №265 (порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання товару) у зв'язку із відсутністю документів про товарообіг. Позивач зазначає, що вказані документи зберігались поза межами місця реалізації та зберігання товару і були надані відповідачу при розгляді матеріалів перевірки.

Ухвалами суду від 13.08.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 16.09.2010 року представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи; представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 44, 45), просив відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю.

В судове засідання 11.20.2010 року представники сторін не з'явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.  

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 25136321.

Посадовими особами податкового органу на підставі направлення від 06.07.2010 року №3663 на планову перевірку (примірник якого вручено працівникові позивача) та відповідно до плану-графіку проведення перевірок об’єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на липень 2010 року, проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, стосовно господарської одиниці: кафе, розташованого в м. Алушті, вул. Паркова 2а, яка використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2010 року № бланку 004211 (зареєстрований в ДПІ в м. Алушті 16.07.2010 року за №0373/0102/23/25136321), за висновками якого встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону №265, у зв'язку із:

проведенням розрахункової операції без застосування реєстратору розрахункових операцій на суму 63,36 грн. і невидачею розрахункового документу;

порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації (відсутні накладні, транспортні накладні на алкогольні напої кількістю 67 пляшок на суму 9866,00 грн.;

незабезпеченням відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (виявлена сума невідповідності становить 480,50 грн.).

Акт перевірки підписано барменом і офіціантом кафе без заперечень.

Також під час перевірки складено відомість залишку товарних запасів, на які були відсутні документи обліку.

На підставі цього акту і відповідно до п. 1 ст. 17, ст. ст. 21, 22 Закону №265 відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 22134,50 грн.

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення порядку організації і проведення перевірки судом встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі – Закон №509).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної   податкової  служби  у  випадках, в  межах компетенції та у порядку, встановлених законами України,  мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових  декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків  та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові  та    позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати  податків  та  зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами,  що не мають статусу юридичної особи, а також  фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори   (обов'язкові  платежі), крім Національного банку України та його установ.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом №509 та Законом України від 06.07.95 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” (далі – Закон №265).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону №265 планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону №265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону №509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і від 19.12.1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265 є позаплановою.

Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, судом встановлено, що обов’язковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення  керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Суд зазначає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону №509 у зв’язку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, оскільки перевірка фактично була проведена, що підтверджується матеріалами справи і позивачем по суті не заперечується.

Оцінюючи доводи позивача про порушення відповідачем вимог абз. 5 пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», судом встановлено, що відповідно до цієї норми, органи і посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності вправі приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути).

Втім повноваження податкових органів не передбачають винесення припису за наслідками перевірки дотримання вимог Закону №265, крім того, сутність виявлених порушень, дозволяє дійти висновку, що вони відносяться ди числа тих, що неможливо усунути.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. N 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року" передбачено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, до 31 грудня 2010 року тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Водночас, суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до Закону України від 05.04.2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (який будучи базовим, визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.06.2010 року N 2299-VI, який набрав чинності з дня опублікування, опублікований у газеті "Голос України", 2010, 06, 30.06.2010 N 118, тобто у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відносини сторін постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. N 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року" не регулюються.

Пунктом 12 ст. 3 Закону №265 встановлений обов’язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно із ст. 21 цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відсутність обліку товарів за місцем реалізації податковий орган обґрунтовує відсутністю на момент перевірки накладних на товар вартістю 9866,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.  Частиною 2 цієї статті передбачені обов’язкові реквізити первинного документу.

В адміністративному позові позивач зазначив, що облік товарних запасів на підприємстві ведеться і надав суду копії накладних (а.с. 23-34).

Досліджуючи це питання, суд приходить до висновку, що відповідач передчасно встановив порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону №265. Вказана норма надає можливість підприємству обирати де йому проводити облік товарів: або за місцем реалізації, або за місцем зберігання.

Окрім цього, суд вважає, що вимога Закону про проведення обліку за місцем реалізації, не забороняє використовувати ці документи за межами місця торгівлі чи зберігання за певних обставин.

Під час перевірки працівники податкового органу мали можливість витребувати у позивача документи обліку і пересвідчитися у їх наявності.

За таких обставин, суд вважає рішення суб'єкта владних повноважень в цій частині незаконним і необґрунтованим, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

В решті частині штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі п. 1 ст. 17 та ст. 22 Закону №265 у розмірі 2402,50 грн., у зв'язку із проведенням розрахункової операції без застосування реєстратору розрахункових операцій на суму 63,36 грн. і невидачею розрахункового документу; незабезпеченням відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій позивач не наводить доводів щодо протиправності спірного рішення, доказів дотриманням ним вимог Закону №265 у цій частині не надає.

Враховуючи викладене адміністративний позов підлягає задоволенню частково, спірне рішення слід визнати протиправним і скасувати в частині застосування штрафних санкцій на суму 19732,00 грн.

Суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору, відповідно до задоволених вимог немайнового характеру у розмірі 3,40 грн., в порядку встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 11.10.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 15.10.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд,  -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті від 29.07.2010 року №0003412303 в частині застосування до Приватного підприємства фірми "Кримтехносервіс" (ідентифікаційний код 25136321) штрафних (фінансових) санкцій на суму 19732,00 грн.  

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірми "Кримтехносервіс"  3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                                                Циганова Г.Ю.