Рішення

від 18.01.2024 по справі 343/2589/23

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2589/23

Провадження №: 2/343/75/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 343/2589/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Руджеро", про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представниці відповідача - адвокатки Кобилинець Т.В.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить витребувати від ОСОБА_2 на його користь належний йому автомобіль марки "Opel Asсona", 1986 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 . Судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що він є власником вищевказаного автомобіля. 03 листопада 2020 року він уклав договір комісії № 010354 із ТОВ "Руджеро" та доручив комітенту продати його транспортний засіб. Того ж дня автомобіль начебто було продано ОСОБА_2 , який діяв на підставі документа 002703787 від 14.12.2018. Покупець за домовленістю був зобов`язаний за свій рахунок зняти автомобіль з реєстрації та зареєструвати його на себе, однак цього не зробив, тому він ( ОСОБА_1 ) залишився власником автомобіля. Тобто фактично купівля-продаж відбулася з порушенням правил, а вимоги самого договору виконано не було. Від знайомих йому стало відомо, що згодом автомобіль було перепродано один чи кілька раз. Хто на даний час ним керує, йому не відомо. Він звертася до начальника поліції з проханням вжити заходів щодо поверення йому автомобіля, однак йому було рекомендовано звернутися до суду. Він також звертався у поліцію із завою про затримання транспорнтого засобу та поверння його йому як власнику, проте йому повідомлено, що відсутні дані, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, тому даних для внесення відповідної інформації до ЄРДР не має. Таким чином, є підстави стверджувати, що ОСОБА_2 незаконно та без правової на те підстави заволодів його автомобілем, забрав у нього свідоцтво про реєстрацію та ключі від транспортного засобу. Оскільки в інший спосіб він не має можливості захистити свої законні права та інтереси, змушений звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити. Додатково вказав, що він переніс дві операції, для фінансування яких продав все, що мав, у тому числі й транспортний засіб. Спочатку про намір продати автомобіль він повідомив жителів свого села. Тоді до нього звернувся односельчанин ОСОБА_2 , який виявив бажання його в нього придбати. Йому він повідомив, що автомобіль згоден відчужити тільки через МРЕО, на що сусід погодися. За кермом до ТОВ "Руджеро" на його автомобілі вже їхав ОСОБА_2 , якому він передав і техпаспорт. По дорозі останній заплатив йому гроші за транспортний засіб. При цьому він ( ОСОБА_1 ) із заявленої вартості відмінусував йому вартість перереєстрації, яку відповідач мав провести за власний кошт. Коли вони прибули до ТОВ "Руджеро", до них підійшов чоловік, який оглянув автомобіль та склав експертний висновок. ОСОБА_2 передав представнику товариства всі документи, після чого вони уклали договора, ознайомилися з ними та підписали їх.

Однак з грудня 2022 року на його ім`я з м. Калуш почали приходити штрафи за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів. Спочатку він намагався відшукати свій транспортний засіб та з`ясувати, чому саме на нього складаються постанови. У зв`язку з цим він звертався в поліцію, де йому повідомили, що автомобіль передано іншим особам, але він не знятий з реєстрації. Іншого покупця він не бачив. Оскільки саме відповідач повинен був перереєструвати автомобіль, однак цього не зробив, тому виходить, що він незаконно заволодів його транспортним засобом, який тепер зобов`язаний йому повернути. Якби ОСОБА_2 провів перереєстрацію автоомбіля, у нього б не було до нього ніяких претензій.

Не заперечує, що на даний час йому відомо, що автомобіль не перебуває у володінні відповідача, оскільки він відчужений третім особам. Кому саме йому не відомо. Про сам факт передачі третім особам стало відомо з постанов про притягнення до адмінвідповідальності, які надійшли йому з м. Калуш на його ім`я. Крім того вони (сторони) живуть в одному селі, тому він бачить, що автомобіля у відповідача нема. Доказом того, що він є власником спірного транспортного засобу, слугують винесені відносно нього постанови про накладення на нього адміністративних стягнень.

Представниця відповідача-адвокатка Кобилинець Т.В.у судовомузасіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні. Вказала, що дійсно сторони їздили в сервісний центр з метою оформлення купівлі-продажу автомобіля. Ще по дорозі в м. Калуш ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти, що останній підтвердив в судовому засіданні, тобто транспортний засіб з володіння позивача вибув за його волею. По приїзді на місце акт передачі автомобіля не оформлявся, а процедура перереєстрації не була завершена, оскільки того дня була велика черга і їх попросили приїхати на наступний день. Наступного дня, коли ОСОБА_2 приїхав до ОСОБА_1 і вони повинні були відправитися у МРЕО для завершення процедури перереєстрації автомобіля, останній відмовився їхати. Її ж довіритель не міг без власника здійснити таку перерєстрацію. ОСОБА_1 відмовлявся також надати довіреність. Після цього ОСОБА_2 декілька днів їздив на автомобілі, а тоді виявив у нього значні несправності. Ремонт був дороговартісний, тому він вирішив його відчужити. До нього приїхала мама з сином, яких автомобіль, його несправності та ціна на нього влаштували, тому він продав його їм. Перед продажем вони приїхали до ОСОБА_1 і він передав покупцям ще один наявний у нього комплект ключів. Тобто у її довірителя немає ні автомобіля, ні документів від нього. Сам позивач не заперечує, що транспортний засіб не перебуває у володінні відповідача. Звертаючись до суду з позовом про витребування майна з незаконного володіння, ОСОБА_1 фактично висловлює незгоду із самою процедурою перерєстрації (її відсутністю) автомобіля. Проте за транспортний засіб відповідач сплатив позивачу грошові кошти, тобто автомобіль з власності позивача вибув законно. А жодний з долучених до матеріалів позову договорів не містить в собі зобов`язання, які взяв на себе відповідач щодо перереєстрації автомобіля після його відчуження.

Педставник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом направлення на офіційну адресу юридичної особи (а.с. 20) рекомендованих поштових відправлень, одне з яких на день завершення розгляду справи повернулося з відміткою "За закінченням терміну зберігання"(а.с. 33-34), інше, яке було відстежено на офіційному сайті Укрпошта (а.с. 45-46) - повернувся з такою ж відміткою під час виготовлення повного змісту рішення (а.с. 72-74).

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 17.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, з врахуванням ухвали суду про виправлення описки від 13.11.2023, ТОВ "Руджеро".

13 листопада 2023 року та 30 листопада 2023 року відповідач подав заяви про відкладення розгляду справи відповідно у зв`язку з сімейними обставинами та у зв`язку із зайнятістю його адвоката в іншій справі, на підтвердження останнього долучено відповідні докази.

Ухвалою суду від 15.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

До закінчення судових дебатів представниця відповідача заявила про намір подати докази протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення на підтвердження понесення судових витрат.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

як вбачається зі змісту договору комісії № 010354 від 03.11.2020, укладеного між ТОВ "Руджеро" та ОСОБА_1 , сторони домовились, що комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу марки "Opel Asсona", 1986 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстрований за власником транспортного засобу 21.08.2001 за ціною 10000 гривень (п. 1.1). Належним виконанням комісіонером своїх обов`язків за цим договором вважається вчинення комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із покупцем) щодо продажу транспортного засобу в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зазначені обов`язки вважаються виконаними з моменту набрання чинності відповідним правочином (п. 1.2) (а.с. 8).

Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 03.11.2020, укладеного між ТОВ "Руджеро" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), продавець зобов`язався передати у власність покупцеві вищевказаний транспортний засіб (п. 1.1). Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору (п. 2.1). Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору купівлі-продажу (п. 2.2). За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10000 гривень (п. 3.1). Покупець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцю ціну транспортного засобу та прийняти транспортний засіб (п. 5.1). Продавець зобов`язаний передати транспортний засіб (п. 6.1). Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання (п. 9.1) (а.с. 9).

Як вказав позивач, він вважає, що йому і надалі належить вищевказаний автомобіль, оскільки ОСОБА_2 не зняв його з реєстрації. Вважає, що транспортний засіб вибув з його володіння незаконно, шляхом зловживання довірою, у зв`язку з чим він неодноразово звертався з відповідними заявами у правоохоронні органи та просив вжити заходів для розшуку та повернення його в його володіння (а.с. 10, 12, 14). Позивачу рекомендовано звернутися за захистом своїх прав до суду, оскільки у його повідомленнях ознак кримінального правопорушення не встановлено (а.с. 11, 13, 15, 16).

ОСОБА_1 звертався до Долинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, в якому рішенням суду від 30.06.2023 йому відмовлено (а.с. 47-49). В рішенні зазначено, що позивачем не було надано будь-яких доказів того, що відповідач повинен був за свій рахунок пререєструвати автомобіль. У договорі ж комісії від 03.11.2020 обов`язку відповідача щодо перереєстрації автомобіля на своє ім`я не передбачалось.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30.06.2023 залишено без змін (а.с. 50-53).

Оцінка суду:

суд, вислухавши позивача, представницю відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вказав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 752/5281/20: "Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «де факто» - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «де юре» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи. Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі. За змістом пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено. У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно. Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею".

Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_3 добровільно передав ОСОБА_2 реєстраційний документ на транспортний засіб та сам автомобіль, про що перший вказав в судовому засіданні, за кермом якого вже останній разом з позивачем їхав до сервісного центру для оформлення самого факту передачі.

Крім того з матеріалів справи встановлено, що 03.11.2020 між ТОВ «Руджеро» та ОСОБА_1 укладено договір комісії № 010354, відповідно до якого комісіонер зобов`язався за дорученням позивача за комісійну плату вчинити за рахунок останнього від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу автомобіля марки "Opel Asсona", 1986 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .

Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 03.11.2020 № 010354, укладеного між ТОВ «Руджеро» та ОСОБА_2 , вказаний автомобіль був придбаний відповідачем за 10000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як положеннями ч. 1 ст. 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до ст. 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20.

Правовий аналіз вищевказаних норм права свідчить про те, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Тобто позивач ОСОБА_1 за посередництва комісіонера, демонструючи свою волю на продаж належного йому автомобіля за визнеченою ним ціною іншій особі, відчужив свій транспортний засіб, за що отримав грошові кошти від відповідача ОСОБА_2 , що позивач підтвердив в судовому засіданні.

Факт набуття ОСОБА_2 у власність транспортного засобу підтверджується підписанням договору купівлі-продажу, яким не передбачено особливостей переходу права власності у даному випадку шляхом вчинення певних дій, у тому числі і шляхом здійснення будь-яких реєстраційних процедур.

Як встановлено під час розгляду справи, на даний час ані договір комісії, ані договір купівлі-продажу не розірвані та не визнані недійсними.

Незважаючи на це, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що ОСОБА_2 незаконно заволодів його транспортним засобом, оскільки не перереєстрував автомобіль на своє ім`я, у зв`язку з чим він вважає, що залишився власником транспорного засобу, який бажає повернути із незаконного володіння відповідача.

Проте під час розгляду справи не встановлено обставин незаконного вибуття транспортного засобу із володіння позивача, доказів протилежного останнім не надано. Долучені ж ним до матеріалів позову звернення до правоохоронних органів та відповіді на них не є належними доказами незаконного заволодіння відповідачем транспортним засобом. Більше того, сам позивач стверджував, що йому відомо, що автомобіль на даний час не перебуває у володінні ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи ОСОБА_1 не доведено факту незаконного заволодіння відповідачем спірним транспортним засобом, який на даний час не перебуває у володінні останнього. Такий ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 за власною волею, що виявилося в добровільному переданні автомобіля, документів та ключів останньому, що було узаконено на підставі дійсних по даний час договорів комісії та купівлі-продажу. Вимоги ж позивача до відповідача фактично зводяться до питання переоформлення останнім транспортного засобу, хоча ні в договорі комісії, ні в договорі купівлі-продажу такого обов`язку на покупця покладено не було. При цьому позивач на підтвердження належності йому на праві власності спірного автомобіля не долучив жодних доказів, як і не клопотав про витребування таких, якщо він був позбавлений можливості їх надати.

Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ "Руджеро", про витребування майна з чужого незаконного володіння слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами:

відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладаться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача. Оскільки у позові відмовлено, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", так як є особою з інвалідністю ІІ групи, а відповідач таких не поніс, тому питання стягнення судового збору не вирішується.

При вирішенні питання про понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, то суд враховує те, що його представницею заявлено про намір відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати докази про розмір понесених судових витрат, однак таких на момент складення повного рішення суду не поступило, судове засідання для їх вирішення не призначалось.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Руджеро", про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представниця відповідача, яка зробила відповідну заяву, протягом п`яти днів після ухвалення рішення має право подати докази щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руджеро", місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3/19, код ЄДРПОУ 41186154.

Повний зміст рішення суду буде складено до 19 січня 2024 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич

Повний зміст рішення суду складено 18 січня 2024 року.