Рішення

від 17.01.2024 по справі 463/9214/19

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

463/9214/19

2/465/879/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17.01.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Ванівського Ю.М.

з участю секретаря судового засідання Лозинського Т.-Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо транспортної пригоди,-

вирішив:

позивач звернувся до відповідача з позовом, з участю третьої особи, про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо транспортної пригоди. В обгрунутвання позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 , 28.01.2019 року близько 15 год. 15 хв. у м. Львові на перехресті вулиць Єфремова Японська, керуючи транспортним засобом марки Fiat Stilo, д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 , під його керуванням, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Постановю Личаківського районного суду м. Львова від 11.02.2019 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Цивільно правова відповідальність наземного транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 застрахована в НАСК «Оранта», поліс АМ7921445. 04.03.2019 року він звернувся до НАСК «Оранта» із повідомленням про дорожньо транспортну пригоду. Відповідачем було проведено огляд пошкодженого автомобіля, на підставі чого було складено акт розрахунку матеріальної шкоди спричиненого власнику транспортного засобу. Згідно рахунку фактури №ДМ 00002689 від 19.03.2019 року авторизованого центру Toyota у м. Львові ТзОВ «Сервісний центр «Діамант», вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 складає 32264,18 грн. Відповідач НАСК «Оранта» відмовляється проводити відшкодування шкоди у повному обсязі, при цьому обґрунтована відповідь такої відмови йому не надається. Просить позов задоволити.

23.03.2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що його цивільно правова відповідальність була застрахована у НАСК «Оранта». Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

15.06.2023 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» та ОСОБА_2 в його користь заподіяну матеріальну шкоду в результаті ДТП в розмірі 32 264,18 грн., інфляційні витрати у розмірі - 17916.37, 3 % - річних у розмірі - 4240.00 грн. А також стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» та ОСОБА_2 в його користь сплачений судовий збір, 449,99 грн. за проведення огляду транспортного засобу, 1015,20 грн. за проведення судової експертизи, 50 000 грн. витрати на правову допомогу.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 11.02.2019 року (справа №463/777/19) ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно полісу №АМ/8162474 обов`язкового страхування цивільно правовї відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 застрахований у ПрАТ «УПСК».

04.03.2019 року позивач звернувся до НАСК «Оранта» із повідомленням про дорожньо транспортну пригоду.

Згідно рахунку фактури №ДМ00002689 від 19.03.2019 року, складеного ТзОВ «Сервісний центр «Діамант», вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 , складає 32264,18 грн.

Згідно висновку експертного дослідження від 29.08.2019 року №9/50, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Toyota Corolla, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом н 19.03.2019, становить 31813, 93 грн.

НАСК «Оранта» листом від 10.04.2019 року було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність виконання вимог ст. 5 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно дост. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобіву разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166,1187 ЦК Українишкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1, 2ст. 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 22.1ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зіст. 33 Закону № 1961-IVпри настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених уст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його, що визначено п. 36.2Закону № 1961-IV.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченомуЗаконом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором абоЗаконом № 1961-IVу страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже Великою Палатою Верховного Суду вже сформульовано висновки щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Цивільно правова відповідальність наземного транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 застрахована в НАСК «Оранта», поліс АМ7921445.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано всі необхідні документи, передбаченіЗаконом № 1961-IV, які у повному обсязі містять інформацію про причини та всі відомі обставини за яких було пошкоджено автомобіль Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 , що встановлює дійсну причину та обставину заявленої події.

Також, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, може бути викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зістаттею 1194 Цивільного кодексу Українивідшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

За таких обставин, саме ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року в справі № 755/7666/19.

Однак позивачу відповідачем НАСК «Оранта» не виплачено страхове відшкодування. Таким чином саме з відповідача НАСК «Оранта» підлягає стягненню на користь позивача матеріальна шкода, спричинена внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 32264 грн. 18 коп.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачів інфляційні витрати у розмірі 17916,37 грн. та 3% річних в розмірі 4240,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК Українивстановлено що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 9 Закону України «Про страхування»страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Оскільки зобов`язання ПАТ «НАСК «Оранта» у разі настання страхового випадку полягає у здійсненні страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим. В разі прострочення його виконання настає відповідальність, що передбачена ч. 2ст. 625 ЦК України, зокрема - сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні витрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання, і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, керуючисьст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» також інфляційні витрати у сумі 17916,37 грн. та три відсотки річних у розмірі 4240,00 грн. (відповідно до розрахунку наданому позивачем та перевіреному у судовому засіданні).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо транспортної пригоди заявлені до НАСК «Оранта» підлягають задовленню, так як саме на відповідача покладено обов`язок відповідати за даним позовом.

Щодо заявлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у справах з подібними правовідносинами: у постанові від 19 серпня 2020 року (справа № 201/16327/16-ц, провадження № 61-43384св18), у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 640/10507/18, провадження № 61-18941св20).

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 слід відмовити.

Позивач просить стягнути з відповідачів сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.; витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1015,20 грн., витрати за проведення огляду транспортного засобу у розмірі 449,99 грн.

На підтвердження сплати судового збору позивачем долучено квитанцію про сплату №57113 від 27.10.2019 року на суму 768,40 грн.

На підтвердження витрат пов`язаних з оглядом транспортного засобу до матеріалів справи долучено квитанцію від 22.03.2019 року №0.1.1304191945.1 на суму 449,99 грн.

На підтвердження витрат пов`язаних з проведенням судової експертизи в розмірі 1015,20 грн. надано дублікат квитанції №0.0.1426722352.1 від 03.08.2019 року.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Враховуючи вищевикладене, витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1015,20 грн., витрати за проведення огляду транспортного засобу у розмірі 449,99 грн. та сплаченого судового збору, підлягають стягненню на користь позивача з відповідача НАСК «Оранта».

Згідно з вимогами ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 50000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04. 2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 20.01.2023 року між ОСОБА_3 та адвокатом Карзов О.М., ордер про надання правничої (правової) допомоги, акт виконаних робіт.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, понесених позивачем, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати ВСУ від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати ВСУ від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, значення справи для сторін, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог представника позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 20 000 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.

На підставі наведеного, керуючись статтями2,4,12,13,76-78,258-268,273,352-355 ЦПК України, статтями22,23,1166,1187,1188,1194 ЦК України, суд, -

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо транспортної пригоди задоволити частково.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду внаслідок дорожньо транспортної пригоди у розмірі 32264 (тридцять дві тисячі двісті шістдесят чотири) гривні 18 копійок, а також інфляційні витрати у розмірі 17916 (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять) гривень 37 копійок та 3 % річних у розмірі 4240 (чотири тисячі двісті сорок) гривень 00 копійко.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_1 449 (чотириста сорок девять) гривень 99 копійок витрат за проведення огляду транспортного засобу та 1015 (одна тисяча п`ятнадцять) гривень 20 копійко за проведення судової експертизи.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_1 20000 (двадцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ: 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська,7-д;

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Ванівський Ю.М.