Постанова

від 12.01.2024 по справі 672/1028/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року

м. Київ

справа № 672/1028/21

провадження № 61-13491св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Городоцька міська рада Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року у складі судді Федорук І. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Городоцької міської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 , в якому просив:

- визнати незаконним і скасувати рішення Городоцької міської ради від 23 липня 2021 року № 8 про передачу земельної ділянки площею 0,0022 га (кадастровий номер 6821210100:13:004:0014), розташовану по АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_2 ;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснену 06 серпня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Городоцької міської ради Рудніцькою І. В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2430603268212).

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,0053 га (кадастровий номер 6821210100:13:004:0009) та гаража площею 33,9 кв. м, розташованого на цій ділянці, по АДРЕСА_2 .

Під`їзд до гаража здійснюється ним з боку житлової зони будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 через земельну ділянку загального користування. Рішенням Городоцької міської ради від 23 липня 2021 року № 8 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0022 га (кадастровий номер 6821210100:13:004:0014), розташовану по АДРЕСА_1 , і призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі цього рішення 06 серпня 2021 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилаючись на те, що внаслідок відведення у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки (на якій останнім самочинно побудований погріб) він (позивач) позбавлений можливості користуватися заїздом до гаража, оскільки ширина радіусу цього заїзду зменшилася, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Враховуючи, що спірний гараж є самочинно збудованим, та з огляду на ненадання позивачем доказів на підтвердження того, що до земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , відсутня фактична можливість вільного заїзду/виїзду транспортним засобом, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування. Суд, при цьому, зазначив, що позивач, який оскаржує як рішення ради про безоплатну передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , так і державну реєстрацію цього права ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, обрав неналежний і неефективний спосіб захисту цивільного права. Задоволення позовної вимоги про визнання незаконним і скасування рішення ради від 23 липня 2021 року № 8 про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6821210100:13:004:0014 у власність ОСОБА_2 не призведе до реального відновлення цивільного права позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 125/1216/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Зазначає, що суди не врахували цільового призначення належної йому на праві власності земельної ділянки та висновку експерта. Також не врахували, що земельна ділянка надана для її використання за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування індивідуального гаража. В дійсності земельна ділянка виділена під фактично існуючий гараж, право власності на який ще не було зареєстровано. Проте це не свідчить про те, що цей гараж не буде узаконений у визначеному порядку в найближчому майбутньому.

Посилання в постанові суду апеляційної інстанції на висновок експерта щодо зменшення проїзду (до 3,05 м), яке обумовлене самочинним будівництвом на проїзній частині прибудови до гаражу, не відповідає дійсності та є припущенням міської ради, яке нічим не підтверджено. Висновок експерта подібного не містить.

Крім того, суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи порушив норми процесуального права, не дотримався принципів доступу до правосуддя та змагальності сторін, вчинив перешкоди для надання доказів та встановлення фактичних обставин справи, необґрунтовано відхилив клопотання представника про відкладення судового розгляду та розглянув справу за відсутності позивача та його представника.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_2 та Городоцька міська рада подали відзиви, у яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У своєму відзиві Городоцька міська рада зазначає, що апеляційний суд вживав заходи щодо реалізації права позивача та його представника, на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відповідно до частини п`ятої статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Твердження позивача про позбавлення апеляційним судом його права на подання додаткових доказів є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки, приймаючи до уваги вимоги статей 182 та 334 ЦК України, статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», - як на момент звернення до суду першої та апеляційної інстанцій, так і під час розгляду судами цієї справи - ні об`єкту, зазначеного у витязі з Державного реєстру речових прав № 344566811, ні прав на цей об`єкт не існувало.

У відзиві ОСОБА_2 вказує, що наявні у позивача докази повинні подаватись до суду при поданні первісної позовної заяви, окрім випадків, передбачених пунктом 8 частини третьої статті 175 ЦПК України. При зверненні до апеляційної інстанції в апеляційній скарзі відповідно до вимог пункту 6 частини другої статті 356 ЦПК України мають зазначатись нові докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування причин їх неподання до суду першої інстанції. Долучена до касаційної скарги копія отриманого 29 серпня 2023 року витягу з Державного реєстру речових прав від 24 серпня 2023 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на гараж не могла визнаватись належним та допустимим доказом у спірних правовідносинах.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Городоцького районного суду Хмельницької області цивільну справу № 672/1028/21 за позовом ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування і державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що рішенням 27 чергової сесії сьомого скликання Городоцької міської ради від 28 лютого 2020 року № 23 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови (землі комунальної власності) для будівництва індивідуальних гаражів (кадастровий номер 6821210100:13:004:0009), розташованої по АДРЕСА_2 , та передано останньому зазначену земельну ділянку у приватну власність.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 березня 2020 року індексний номер 204947591 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на цю земельну ділянку16 березня 2020 року.

Згідно рішення 9 чергової сесії восьмого скликання Городоцької міської ради від 23 липня 2021 року № 8 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), (кадастровий номер 6821210100:13:004:0014), розташованої по АДРЕСА_1 , та передано йому земельну ділянку у приватну власність.

06 серпня 2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 серпня 2021 року індексний номер 269971174.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що оспорюваним рішенням Городоцької міської ради порушено його право вільного заїзду/виїзду до гаража та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим просив визнати його незаконним та скасувати.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 125/1216/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 520/15132/19 (провадження № 61-14687св20) зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 676/3272/19 (провадження № 61-5967св22) зазначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведений висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/1413/19 та від 26 серпня 2021 року у справі № 924/949/20, від 10 січня 2023 року у справі № 297/2159/17.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 166 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 166 ЗК України).

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 здійснив будівництво нежитлового приміщення (гаражу з добудовою) на земельній ділянці, яка йому не належала та не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а також за відсутності дозволу на виконання будівельних робіт і затвердженого проекту.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що на час розгляду справи ОСОБА_1 у визначеному законом порядку набув право власності на гараж, розташований по АДРЕСА_2 .

Згідно з висновком експерта від 17 березня 2023 року № 1004/022, проведеного у ході розгляду цієї справи, до земельної ділянки кадастровий номер 6821210100:13:004:0009, належної ОСОБА_1 на праві власності, наявна фактична можливість вільного заїзду/виїзду транспортним засобом (легковим автомобілем розрахункового малого або середнього класу). Доказів на спростування такого висновку учасниками справи не надано.

Експерт також надав висновок про відсутність фактичної можливості вільного заїзду/виїзду легкового автомобіля розрахункового малого класу в гараж, який знаходиться по АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні в суді першої інстанції експерт пояснив, що правовстановлюючих документів, проектно-технічної документації та дозвільної документації на гараж, який знаходиться по АДРЕСА_2 , на дослідження йому не надавались, відповідь на питання щодо можливості вільного заїзду/виїзду в гараж, розташований за даною адресою він надавав на підставі фактично розташованих на місцевості об`єктів, тому суд першої інстанції на взяв до уваги в якості належного доказу на підтвердження наявності порушеного права позивача висновок експерта в цій частині.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів порушення його прав оспорюванимрішенням Городоцької міської ради від 23 липня 2021 року.

Оскільки позовні вимоги про визнання незаконним та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6821210100:13:004:0014 є похідними від зазначених позовних вимог, тому суд першої інстанції також відмовив в позові в цій частині.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постанові, що зазначена заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цій справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом відповідних доказів Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження апеляційним судом з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, у тому числі й висновку експерта від 17 березня 2023 року.

Посилання у скарзі не неприйняття апеляційним судом нових доказів (зокрема Витягу з Державного реєстру речових прав від 24 серпня 2023 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на гараж) є необґрунтованим, оскільки за змістом статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не повідомляв суд про неможливість подання доказу у встановлений законом строк. Окрім того, право власності на гараж позивач зареєстрував після розгляду справи та ухвалення судових рішень.

Також безпідставними є аргументи заявника про те, що апеляційний суд не надав можливості бути присутніми позивачу та його представнику у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеному на 15 серпня 2023 року, виходячи з такого.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07 серпня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь в режимі відеоконференції в судовому засіданні, яке призначене на 15 серпня 2023 року на 11 год. 00 хв.

Супровідним листом від 07 серпня 2023 року та довідкою про доставку електронного листа підтверджується, що вищевказана ухвала апеляційного суду була надіслана ОСОБА_1 на його електронну адресу: та доставлена до електронної скриньки одержувача 09 серпня 2023 року о 10:58:51.

Окрім того, 24 червня 2023 року ОСОБА_1 , а 22 червня 2023 року його представник - адвокат Гаджук В. О. одержали судові повістки про виклик у судове засідання, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та довідка про доставку електронного листа, тобто позивач і його представник повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.

14 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - Гаджук В. О. звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість ОСОБА_1 прибути в судове засідання через зайнятість на роботі та необхідність подання ним додаткових доказів.

Зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду свідчить про те, що, вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, суд апеляційної інстанції виходив з того, поважність причини неявки ОСОБА_1 і його представника - адвоката Гаджука В. О. не підтверджена, позивач не зазначив про конкретні питання, які, на його думку, підлягають з`ясуванню судом апеляційної інстанції, і про причини, які перешкодили поставити такі питання іншим учасникам справи в місцевому суді. Оскільки поважність причин неявки сторони позивача судом не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, то розгляд апеляційним судом справи за відсутності позивача не є порушенням його прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступу до правосуддя.

Застосовуючи приписи статті 212 ЦПК України, апеляційний суд забезпечив усім учасникам справи можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, тобто позивач перебував в умовах, які не ставили його в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно з частиною п`ятою статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконфренції поза межами приміщення суду, переривання зв?язку тощо несе учасник справи.

Крім того, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розглянути справу за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун