Постанова

від 17.01.2024 по справі 2-3414/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 2-3414/10

провадження № 61-15370св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку.

Позовна заява мотивована тим, що з 1983 року по 17 травня 2006 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, за час якого ними за спільні кошти було набуто нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , який зареєстрований за відповідачем. Вказувала, що між ними виник спір щодо поділу вказаного майна. У зв`язку з чим ОСОБА_1 просила суд у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2010 року у складі судді Шуліки Ю. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Судове рішення районного суду мотивовано тим, що спірне нерухоме майно набуто сторонами за час шлюбу за спільні кошти, а тому підлягає поділу між ними у рівних частках.

Не погоджуючись із вищевказаним заочним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» (далі - ТОВ «ФК «Маніту») у серпні 2023 року звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ«ФК «Маніту» на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2010 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що апеляційна скарга на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2010 року подана заявником 14 серпня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Доказів на підтвердження пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили заявник не надав. При цьому заявник набув прав іпотекодержателя на нерухоме майно сторін у справі 24 лютого 2020 року. Проте протягом більше, ніж три роки не цікавилося вказаним нерухомим майном та його правовим статусом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ«ФК «Маніту», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року клопотання ТОВ «ФК «Маніту» про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено ТОВ «ФК «Маніту» строк на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Червонозаводського районного суду м. Харкова. Підставами відкриття касаційного провадження зазначено абзац четвертий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Маніту» на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Маніту» мотивована тим, що апеляційний суд, застосовуючи положення частини другої статті 358 ЦПК України, виходив із того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що вищевказана норма процесуального права передбачає випадки, коли зазначене правило не застосовується, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Саме цією підставою товариство обґрунтовувало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки при розгляді у 2010 році справи попереднього іпотекодержателя спірного нерухомого майна залучено не було, а тому оскаржуване заочне рішення районного суду безпосередньо стосується прав та законних інтересів товариства як нового іпотекодержателя нерухомого майна, що є предметом спору між подружжям, оскільки всі права та обов`язки попереднього іпотекодержателя у лютому 2020 році перейшли до ТОВ «ФК «Маніту»

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2010 року у складі судді Шуліки Ю. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із вищевказаним заочним рішенням суду, ТОВ «ФК «Маніту» у серпні 2023 року звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ«ФК «Маніту» на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2010 року відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ«ФК «Маніту» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ТОВ«ФК «Маніту» посилалося на те, що оскаржуваним заочним рішенням суду порушуються його права як іпотекодержателя нерухомого майна, що є предметом спору між подружжям, а попереднього іпотекодержателя при розгляді справи не залучено.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ«ФК «Маніту», апеляційний суд не врахував, що товариство звернулося до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України). Натомість апеляційний суд мотивував лише пункт 2) частини другої статті 358 ЦПК України, на який заявник не посилався.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Взаємний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Маніту», а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 358 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що заявник оскаржив в апеляційному порядку рішення районного суду, ухвалене у 2010 році, а згідно з пунктом 13 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала, зокрема у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, провадження № 14-74цс21, застосування правил, передбачених пунктом 13 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, щодо строків оскарження судових рішень, ухвалених судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до 15 грудня 2017 року.

Проте, апеляційний суд у порушення наведеного застосував положення ЦПК України, які діють з 15 грудня 2017 року, тоді як повинен був застосувати норми ЦПК України, що діяли до цієї дати.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець