Ухвала

від 15.01.2024 по справі 359/4563/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 січня 2024 року

м. Київ

справа № 359/4563/21

провадження № 61-17645ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року, додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення земельного сервітуту.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є власницею 1/3 частки в земельній ділянці площею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованій по АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками цього об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , кожному з них належить по 1/3 частці в земельній ділянці. У зв`язку з тим, що земельна ділянка не має виходу на вул. Толстого в м. Бориспіль , дістатись до цього об`єкта нерухомого майна можливо виключно через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . Власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_1 .

Зазначені обставини позбавляють її можливості здійснювати реалізацію своїх прав, у тому числі права користування земельною ділянкою, обробляти її, зводити на ній садовий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що гарантовано законом та випливає зі змісту такого права на землю.

На підставі викладеного, позивач просила встановити постійний земельний сервітут шляхом надання їх право проходу та проїзду транспортним засобом через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено встановити постійний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_2 право проходу через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_2 . Межі проходу площею 0,0156 га встановити за координатами, визначеними у варіанті № 4 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4753/22-41 від 18 листопада 2022 року. У задоволенні позову в частині вимоги про надання права проїзду транспортним засобом ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 454,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка позивача не має виходу на дорогу по вул. Старокняжицька , тому з метою відновлення порушеного права позивача належить встановити постійний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_2 право проходу через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104. Відмовляючи у наданні земельного сервітуту для надання проїзду по земельній ділянці ОСОБА_1 , судом першої інстанції було зазначеного, що таке втручання призведе до істотного обмеження останнього у можливості користування його житловим будинком.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2023 року заяву представника позивача Ковальчука С. М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення суду, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертизи в розмірі 9 060,96 грн. У задоволенні заяви в частині вимоги про стягнення витрат на проведення експертизи в більшому розмірі відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що понесені позивачем витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З метою забезпечення принципу відшкодування судових витрат з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути половину витрат на проведення експертизи в розмірі 9 060,96 грн

Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Ковальчуком С. М., задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року змінено та позов ОСОБА_2 задоволено. Ухвалено встановити постійний безоплатний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_2 право проходу та проїзду через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_2 . Межі проходу площею 0,0156 га встановлено за координатами, визначеними у варіанті № 4 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4753/22-41 від 18 листопада 2022 року. Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2023 року змінено, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 19 029,92 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість встановлення земельного сервітуту для надання проходу по земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104;

разом з тим, при зміні рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відмовляючи у наданні земельного сервітуту для надання проїзду по земельній ділянці ОСОБА_1 , судом першої інстанції було зазначено, що таке втручання призведе до істотного обмеження останнього у можливості користування його житловим будинком. Однак, такі висновки суду першої інстанції суперечать нормам діючого законодавства, а саме статті 98 ЗК України, у частині 3 якої закріплено, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Встановлюючи сервітут лише в частині надання проходу, суд таким чином, обмежує право позивача на користування своєю земельною ділянкою. Тому, посилання суду першої інстанції на те, що там вже побудовані і введено в експлуатацію об`єкти нерухомого майна, що становить загрозу (небезпеку) життю та здоров`ю мешканців цієї земельної ділянки відхилено апеляційним судом, оскільки їх будівництво і введення в експлуатацію було здійснено вже після пред`явлення даного позову і відкриття провадження у справі. Окрім цього, такий висновок суду об`єктивно нічим не підтверджений;

таким чином, з огляду на те, що позивачем доведено унеможливлення користування майном у спосіб інший, ніж через встановлення сервітуту, тому суд апеляційної інстанції зробив висновок про зміну рішення суду першої інстанції шляхом надання позивачу земельного сервітуту для проходу та проїзду через земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_1

ОСОБА_1 07 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року, додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року (повне судове рішення складено 06 листопада 2023 року).

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 15 грудня 2023 року ці недоліки було усунуто, зокрема, подано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 в частині оскарження судових рішень в частині розподілу судових витрат зазначає, що у разі задоволення касаційної скарги, судові витрати слід покласти на позивача. Разом з тим, підстави касаційного оскарження судових рішень в частині розподілу судових витрат, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, в уточненій касаційній скарзі не викладено.

Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень в частині розподілу судових витрат. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень в частині розподілу судових витрат, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року в частині розподілу судових витрат, додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в частині зміни додаткового рішення суду першої інстанції та в частині розподілу судових витрат повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат