Постанова

від 20.06.2024 по справі 359/4563/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 червня 2024 року

м. Київ

справа № 359/4563/21

провадження № 61-17645св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Нежура В. А., Верланов С. М., Невідома Т. О.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 належить 1/3 частки в праві власності на земельну ділянку площею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 .

Іншими співвласниками цього об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожному з них належить по 1/3 частці в праві власності на земельну ділянку.

У зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 не має виходу на АДРЕСА_1 , дістатись до цього об`єкта нерухомого майна можливо виключно через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . Власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 просила:

встановити постійний земельний сервітут шляхом надання позивачу права проходу та проїзду транспортним засобом через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року в складі судді: Семенюти О. Ю., позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено постійний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_1 право проходу через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 .

Межі проходу площею 0,0156 га встановлено за координатами, визначеними у варіанті № 4 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4753/22-41 від 18 листопада 2022 року.

У задоволенні позову в частині вимоги про надання права проїзду транспортним засобом ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

з копії схеми з опорного плану м. Бориспіль встановлено, що земельна ділянка площею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташована по АДРЕСА_1 , не має виходу на дорогу по вул. Старокняжицька;

з веб-сайту Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93668641 стало відомо про те, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду перебувала справа № 359/4675/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Бориспільська міська рада, про встановлення земельного сервітуту. Розгляд вказаної справи був закінчений ухваленням рішення Бориспільського міськрайонного суду від 02 грудня 2020 року. З мотивувальної частини цього судового рішення, що набрало законної сили, встановлено, що дістатись до земельної ділянки по АДРЕСА_1 , співвласниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , можливо через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . На підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню. Натомість, сторони не можуть самостійно досягнути домовленості про встановлення земельного сервітуту з метою забезпечення доступу ОСОБА_1 до земельної ділянки, співвласником якої вона є. В такому випадку спір про встановлення земельного сервітуту вирішується в судовому порядку;

у матеріалах цивільної справи міститься висновок експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи № 4353/22-41 від 18 листопада 2022 року, в якому викладені чотири варіанти встановлення земельного сервітуту: варіанти № 1 та № 3 - без урахування споруди, розміщеної на земельній ділянці відповідача; варіанти № 2 та № 4 - навпаки з урахуванням розташування вказаної споруди. Представник відповідача ОСОБА_6 не подав докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення судового рішення його довіритель ОСОБА_2 демонтував споруду, розташовану на його земельній ділянці. Тому при встановленні земельного сервітуту суд не застосовує варіанти № 1 та № 3. Натомість, варіант № 2 визначений з урахуванням виділу в натурі 2/3 часток позивача з земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а варіант № 4 - без урахування такого виділу;

у матеріалах цивільної справи відсутня копія рішення суду, що набрало законної сили, про поділ в натурі земельної ділянки площею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 . Тому при встановленні земельного сервітуту суд не застосував варіант № 2;

на підтвердження існування інших способів встановлення земельного сервітуту, ніж це передбачено у висновку експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи № 4353/22-41 від 18 листопада 2022 року, представник відповідача ОСОБА_6 подав фотографії із зображеннями сусідніх земельних ділянок. Однак з`ясування вказаних обставин потребує спеціальних знань в галузі землеустрою та геодезії. Способи встановлення земельного сервітуту можуть бути визначені виключно висновком експерта, а не письмовими або електронними доказами. Ці обставини свідчать про те, що фотографії, подані представником відповідача ОСОБА_6 , не є допустимими доказами в розумінні частини другої статті 78 ЦПК України. Тягар доказування існування інших, менш обтяжливих для ОСОБА_2 , способів встановлення земельного сервітуту покладається на відповідача. Всупереч частині першій статті 81 ЦПК України його представник ОСОБА_6 не подав інших доказів на підтвердження вказаних обставин;

тому суд зробив висновок, що з метою відновлення порушеного права позивача належить встановити постійний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_1 право проходу через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 . В такому випадку межі проходу площею 0,0156 га слід встановити за координатами, визначеними у варіанті № 4 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4753/22-41 від 18 листопада 2022 року;

в схемі забудови земельної ділянки відповідача відсутня інформація про облаштування проїзду в межах цього об`єкту нерухомого майна. Крім того, станом на день ухвалення рішення суду ОСОБА_2 закінчив будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , ввів цей об`єкт нерухомого майна в експлуатацію та зареєстрував за собою право власності на нього. Ця обставина підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 311216040 від 29 вересня 2022 року (а. с. 160). Ці обставини свідчать про те, що встановлення земельного сервітуту є втручанням держави у право відповідача на мирне володіння не тільки земельною ділянкою, а також його житловим будинком. Таке втручання ґрунтується на законі та відповідає приватному інтересу ОСОБА_1 . Однак здійснення позивачем проїзду через чужу земельну ділянку призведе до істотного обмеження ОСОБА_2 у можливості користування його житловим будинком;

використання транспортних засобів безпосередньо на подвір`ї житлового будинку по АДРЕСА_1 може створити загрозу для життя та здоров`я ОСОБА_2 та членів його сім`ї. Ці обставини свідчать про те, що вжиття вказаного заходу буде надмірним індивідуальним тягарем для відповідача, що виключить розумне співвідношення (пропорційність) між метою, яку прагне досягнути ОСОБА_1 , та засобами, обраними нею для досягнення означеної мети. У зв`язку з тим, що надання позивачу права проїзду транспортним засобом через чужу земельну ділянку порушить справедливий баланс, задоволення пред`явленого позову в повному обсязі не узгоджується з гарантіями, запровадженими пунктом 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

тому суд вказав, що підстави для надання позивачу права проїзду транспортним засобом відсутні й у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2023 заяву представника позивача ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та ухвалено додаткове рішення суду.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи в розмірі 9 060,96 грн.

У задоволенні заяви в частині вимоги про стягнення витрат на проведення експертизи в більшому розмірі відмовлено.

Додаткове рішення мотивоване тим, що:

представник позивача зробив заяву до закінчення судових дебатів про подання доказів витрат на проведення експертизи;

пред`явлений позов задоволений частково, тому понесені витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Ковальчуком С. М., задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року змінено та викладено резолютивну частину в наступній редакції:

«позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту задоволено. Встановлено постійний безоплатний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_1 право проходу та проїзду через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 . Межі проходу площею 0,0156 га встановити за координатами, визначеними у варіанті № 4 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4753/22-41 від 18 листопада 2022 року, що проходять за відповідними поворотними точками».

Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2023 року змінено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 19 029,92 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статті 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном. Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом;

як вбачається з наданих позивачем доказів, земельна ділянка, загальною площею 0,0573 га, кадастровий номер; 3210500000:06:012:0090, надана для індивідуального садівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 , не має виходу на АДРЕСА_1 . Доступ до цієї земельної ділянки можливий через земельну ділянку, площею 0,10 га з кадастровим номером: 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 . Власником такої земельної ділянки, загальною площею 0,10 га, з кадастровим номером: 3210500000:06:012:0104, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2

обставини про можливість виділення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 підтверджено судовим рішенням по справі № 359/4675/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Бориспільська міська рада, про встановлення земельного сервітуту, під час розгляду якого було встановлено, що дістатись до земельної ділянки по АДРЕСА_1 , співвласниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , можливо через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . Це судове рішення набрало законної сили. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість встановлення земельного сервітуту для надання проходу по земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104;

при відмові у наданні земельного сервітуту для надання проїзду по земельній ділянці ОСОБА_2 судом першої інстанції було зазначеного, що таке втручання призведе до істотного обмеження останнього у можливості користування його житловим будинком. Однак, такі висновки суду першої інстанції суперечать нормам чинного законодавства, а саме статті 98 ЗК України, у частині третьої якої закріплено, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею;

встановлюючи сервітут лише в частині надання проходу, суд таким чином, обмежує право позивача на користування своєю земельною ділянкою. Тому, посилання суду першої інстанції на те, що там вже побудовані і введено в експлуатацію об`єкти нерухомого майна, що становить загрозу (небезпеку) життю та здоров`ю мешканців цієї земельної ділянки відхиляються, оскільки їх будівництво і введення в експлуатацію було здійснено вже після пред`явлення цього позову і відкриття провадження у справі. До того ж, такий висновок суду об`єктивно нічим не підтверджений. Таким чином, з огляду на те, що позивачем доведено унеможливлення користування майном у спосіб інший, ніж через встановлення сервітуту, тому суд апеляційної інстанції доходить висновку про зміну рішення суду першої інстанції шляхом надання позивачу земельного сервітуту для проходу та проїзду через земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_2 ;

відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України додаткове рішення є невід`ємною частиною основного рішення. З огляду на те, що судом апеляційної інстанції змінено дане судове рішення, тому підлягає зміні й додаткове рішення від 16 березня 2023 року. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, керуючись статтями 133, 141 ЦПК України, дійшов висновку, що у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 , заява про ухвалення додаткового рішення та розподіл понесених судових витрат підлягає частковому задоволенню, та було стягнуто з відповідача на користь позивача понесені витрати, пов`язані з проведенням експертизи у пропорційному відношенні до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 9 060,96 грн. У зв`язку зі зміною основного судового рішення та задоволення позовних вимог, підлягає зміні й додаткове рішення від 16 березня 2023 року, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на проведення експертизи та судовий збір за звернення до суду з позовом у розмірі 18 121,92 грн + 908,00 грн = 19 029,92 грн;

тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду змінити, виклавши резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Аргументи учасників справи

У грудні 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року, додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року (повне судове рішення складено 06 листопада 2023 року), в якій просив: оскаржені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити повністю; стягнути судові витрати.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

cудами не враховано висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18 січня 2021 року № 372/1567/17 про те, що суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або і землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном. Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом;

суди не врахували, що реалізація прав позивача на отримання сервітуту, що передбачено в статті 98 ЗК України можлива виключно в разі надання доказів та доводів, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом;

додані ОСОБА_1 до позовної заяви та до апеляційної скарги докази та аргументи містять дані, які по факту ввели суд першої інстанції та апеляційний суд в оману щодо відсутності альтернативи доступу до земельної ділянки ОСОБА_1 ;

ОСОБА_2 неодноразово закликав суд першої та апеляційної інстанції прислухатися до його позиції відносно того, що ОСОБА_1 знала і знає про існування земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:06:012:1007 ( АДРЕСА_2 ), яка перебуває у власності ОСОБА_8 і межує з 1/3 частиною земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 321050000:06:012:0090 і суміжна частина якої використовується її власником як дорога для під`їзду до будинку (інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку і зображення додаються). Крім того, ще однією суміжною із частиною земельної ділянки ОСОБА_1 є земельна ділянка із кадастровим номером 3210500000:06:012:0098 ( АДРЕСА_3 ), яка належить ОСОБА_9 та є абсолютно вільною від забудови, не використовується за призначенням та може бути більш прийнятною альтернативою для ОСОБА_1 ;

суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували такий обов`язок ОСОБА_1 , яка знала про наявність найменш обтяжливих для власників інших суміжних ділянок варіантів встановлення земельного сервітуту і не конкретизували їх, приховавши від суду об`єктивну інформацію; не було враховано невідповідність статті 95 ЦПК України доказів, поданих представником ОСОБА_1 ; не враховано вимогу сторони ОСОБА_2 про дослідження оригіналів доказів, ксерокопії яких було додано до матеріалів справ.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року:

касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року в частині розподілу судових витрат, додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в частині зміни додаткового рішення суду першої інстанції та в частині розподілу судових витрат повернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року:

відкрито касаційне провадження у справі;

у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року відмовлено.

26 січня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року:

закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року в частині встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту шляхом надання ОСОБА_1 права проходу через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 ;

призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 січня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 372/1567/17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

З урахуванням закритого касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року в частині встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту шляхом надання ОСОБА_1 права проходу, то предметом касаційного перегляду є постанова Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в частині позовної вимоги встановити постійний безоплатний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_1 проїзду через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 та стягнення судових витрат.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 належить 1/3 частки в праві власності на земельну ділянку площею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованій по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 належить 1/3 частки в праві власності на земельну ділянкуплощею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090.

ОСОБА_3 належить 1/3 частки в праві власності на земельну ділянкуплощею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090

Згідно копії схеми опорного плану АДРЕСА_1 , співвласниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , межує з земельною ділянкою площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташованою по АДРЕСА_1 . Власником цього об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_2 .

Рішенням Бориспільської міської ради № 1792-23-VIII від 19 квітня 2022 року АДРЕСА_1 було перейменовано на АДРЕСА_3 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2020 року в справі № 359/4675/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Бориспільська міська рада, про встановлення земельного сервітуту відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93668641).

У матеріалах цивільної справи міститься висновок експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи № 4353/22-41 від 18 листопада 2022 року, в якому викладені чотири варіанти встановлення земельного сервітуту: варіанти № 1 та № 3 - без урахування споруди, розміщеної на земельній ділянці відповідача; варіанти № 2 та № 4 - навпаки з урахуванням розташування вказаної споруди.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (стаття 401 ЦК України).

Сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року в справі № 498/164/15-ц (провадження № 61-4025св18)).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша статті 402 ЦК України).

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (частина третя статті 402 ЦК України).

Залежно від способу визначення суб`єкта сервітуту вони поділяються на земельні та особисті. Вказаний критерій дозволяє відобразити специфіку суб`єктів сервітуту, тобто осіб, на користь яких встановлений сервітут. Під земельним сервітутом варто розуміти речове право користування чужим майном у тому чи іншому відношенні. Тобто, земельний сервітут представляє собою право здійснювати один або декілька певних видів «користування» чужою земельною ділянкою. Земельному сервітуту притаманна властивість слідування. Сутність слідування полягає в тому, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для припинення сервітуту. Тобто, сервітут немовби «приєднаний» до земельної ділянки, слідує за нею при зміні власника незалежно від волі останнього (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 748/582/19 (провадження № 61-3898св20)).

Закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 463/2640/21 (провадження № 61-8712св23)).

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2021 року по справі № 372/1567/17 (провадження № 61-9772св19) зазначено, що:

«закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом. ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги, посилаючись на те, що 23 жовтня 2002 року рішенням виконавчого комітету Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області № 63-4 надано йому та батьку відповідача ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,17 га та 0,0116 га відповідно, з правом їх приватизації кожним, а також залишено існуючу стежку шириною 80 см у загальному користуванні сторін. Він та його дружина є особами похилого віку, земельна ділянка ними використовується для вирощування сільськогосподарської продукції, прохід до зазначеної земельної ділянки можливий лише по стежці, яка відповідно до рішення виконавчого комітету Григорівської сільської ради від 23 жовтня 2002 року № 63-4 передана у спільне його та батька відповідача користування, однак відповідач чинить перешкоди у проході по стежці з посиланням на те, що земельна ділянка, на якій знаходиться стежка, належить йому на праві приватної власності.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такої обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів, здійснює їх оцінку. Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із недоведеності позивачем безальтернативного способу захисту свого права власника земельної ділянки іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, як і не довів найменш обтяжливого способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки, проти якого заперечував відповідач, а тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1. Посилання заявника на те, що суди помилково не взяли до уваги висновок судової комісійної земельно-технічної експертизи від 22 травня 2018 року № СЕ-1227-1-947.17, яким, серед іншого, встановлено технічну можливість встановлення сервітуту на земельній ділянці відповідача не є переконливими, оскільки суди правильно урахували, що для встановлення сервітуту закон вимагає від позивача надання доказів на підтвердження того, що нормальне користування його власністю неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а тому сам по собі висновок експерта для суду не є визначальним. Суди правильно вказали на безпідставність доводів позивача про відсутність можливості пройти чи проїхати до його земельної ділянки, яку він використовує для городництва, іншим способом, аніж через земельну ділянку відповідача за встановлених судами обставин наявного проходу до земельної ділянки позивача по грунтовій дорозі».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Касаційний суд вже зауважував, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

У справі, що переглядається:

при зміні судового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з судом, що тягар доказування існування інших, менш обтяжливих для ОСОБА_2 , способів встановлення земельного сервітуту покладається на відповідача. Всупереч частині першій статті 81 ЦПК України його представник ОСОБА_6 не подав інших доказів на підтвердження вказаних обставин; обставини про можливість виділення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 підтверджено судовим рішенням по справі № 359/4675/19; способи встановлення земельного сервітуту можуть бути визначені виключно висновком експерта, а не письмовими або електронними доказами, тому фотографії подані відповідачем визнані недопустимими доказами;

апеляційний суд не звернув уваги, що для встановлення земельного сервітуту закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, так і доведення найменш обтяжливого способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки;

відповідач у відзиві на позовну заяву (т. 1. а. с. 69-88) вказував на наявність альтернативних та менш обтяжливих способів забезпечення доступу позивача до її земельної ділянки;

апеляційний суд не врахував, що призначення експертизи судом є обов`язковим у разі подання клопотання про призначення експертизи обома сторонами або за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров`я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (стаття 105 ЦПК України);

у висновку експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи № 4353/22-41 від 18 листопада 2022 року вказано, що «іншого проходу та/або проїзду транспортним засобом до земельної ділянки, загальною площею 0,0573 га, кадастровий номер 3210500000:06:012:009, що знаходиться на АДРЕСА_1 , окрім земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 , загальною площею 0,10 га, з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104, яка знаходиться на АДРЕСА_1 не існує, оскільки, як вбачається з матеріалів цивільної справи N?359/4563/21 та даних Державного земельного кадастру, суміжними земельними ділянками є земельні ділянки з кадастровими номерам 3210500000:06:012:1007, 3210500000:06:012:0129, 3210500000:06:012:0058, 3210500000:06:012:0098. Зважаючи на те, що власники (користувачі) вищевказаних земельних ділянок не є учасниками цивільного процесу в цивільній справі N? 359/4563/21, в даному випадку, технічно можливим для влаштування проїзду та проходу на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 встановлення сервітуту для проходу та проїзду на транспортних засобах через земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104» (див. том 1 , а. с. 140 - 141);

апеляційний суд належним чином не мотивував підстави відхилення або прийняття доводів відповідача про наявність менш обтяжливих способів забезпечення доступу позивача до її земельної ділянки, з урахуванням власне висновку і наявності суміжних земельних ділянок з кадастровими номерам 3210500000:06:012:1007, 3210500000:06:012:0129, 3210500000:06:012:0058, 3210500000:06:012:0098;

посилання на те, що обставини про можливість встановлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 підтверджено судовим рішенням в справі № 359/4675/19 необґрунтоване, оскільки висновки зроблені виключно щодо оцінки позовної вимоги встановити земельний сервітут на земельній ділянці площею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва та не спростовують доводів відповідача про можливість доступу до спірної земельної ділянки по вже існуючих проїздах, які апеляційним судом належним чином перевірені не були.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про задоволення позовної вимоги встановити постійний безоплатний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_1 право проїзду через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати та справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц.

У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, в тому числі й понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в частині позовної вимоги встановити постійний безоплатний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_1 проїзду через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 та стягнення судових витрат скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков