Постанова

від 18.01.2024 по справі 303/2577/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/2577/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 січня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2023 року (повне рішення складено 24.05.2023, головуюча суддя Гутій О.В.) у справі № 303/2577/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 08.11.2022 о 11 год. 40 хв. у м. Мукачево по вул.Т.Масарика ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , від удару якого даний транспортний засіб відкинуло в інший транспортний засіб марки «Ford», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , які рухалися попереду.

В результаті ДТП автомобіль марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2022 (що набрала законної сили 09.12.2022) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта»» на підставі договору страхування від 27.05.2022 №209196600.

13.02.2023 ПАТ «НАСК «Оранта»» виплатила позивачу ОСОБА_2 128500,00 грн страхового відшкодування.

Вказував, що відповідно до звіту про оцінку майна від 09.03.2023 №37/23 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП становить 237 306,00 грн.

Виплачений позивачу розмір страхового відшкодування не покривав реального розміру матеріальних збитків, у зв`язку з чим, різниця невідшкодованої позивачу суми збитків у розмірі108806,00 грн підлягає стягненню з винної особи (237306,00 - 128500,00 = 108806,00), відповідно до ст.1194 ЦК України.

Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_2 , просив стягнути з ОСОБА_1 108806,00 грн матеріальної шкоди, 3000 грн витрат на проведення оцінки майна, а також 1088,06 грн судового збору.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.05.2023 позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди в розмірі 108 806,00 гривень, 3000 гривень витрат за проведення оцінки майна та судовий збір в розмірі 1088,06 гривень.

На це рішення суду подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим судом не враховано, що наданий позивачем звіт про оцінку майна від 09.03.2023, складений ФОП ОСОБА_4 , суперечить страховому акту та розрахунку страхового відшкодування, складеному ПАТ «НАС «Оранта»» від 09.02.2023. Зокрема у них містяться супеперечності щодо ринкової вартості автомобіля позивача (237 306,00 грн та 296193,38 грн), вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (319 865,51 грн та 282 083,05 грн), розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля (237306,00 грн та 156 565,70 грн). Твердження у рішенні суду першої інстанції про те, що вартість матеріального збитку зазначена у звіті про оцінку майна від 09.03.2023 у сумі 237306,00 грн узгоджена сторонами не відповідає дійсності. Про час та місце проведення додаткового огляду транспортного засобу відповідача не повідомили ні експерт, ні позивач. Місцевим судом не враховано положень ч.1 ст.1192 ЦК України, згідно з якими розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Також судом не взято до уваги зокрема те, що згідно зі ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховик відшкодовує витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Вказує, що якби позивач заздалегідь звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта»» про надання йому акту та розрахунку страхового відшкодування, в якому є зазначений розрахунок про вартість транспортного засобу, вартість відновлюваного ремонту без врахування та з урахуванням амортизаційного зносу транспортного засобу, то можливо нею в добровільному порядку було б виплачено різницю вартості збитків та отриманої компенсації.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мурін О.С., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішенням суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зокрема посилається на те, що у даному випадку розмір збитків, які мають бути відшкодовані потерпілому, розраховується як різниця між вартістю відновлюваного ремонту без врахування зносу деталей, що замінюються, та сумою виплаченого страхового відшкодування. Натомість ОСОБА_5 в апеляційній скарзі намагається порівняти дві несумісні категорії: розмір відновлюваного ремонту (без врахування зносу) та розмір матеріальних збитків (із врахуванням зносу). Вважає, що остання категорія використовується страховою компанією для обґрунтування суми страхового відшкодування згідно договору страхування та жодним чином не використовується у формулі визначення збитків для потерпілого. Посилається на те, що фізичний знос деталей не враховується при визначенні вартості відновлюваного ремонту, з якого вираховується розмір збитків, що є предметом цього позову, а тому сума 156565,70 грн не приймає участь у визначенні відповідного відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частинами першою-третьою статті 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону № 85/96-ВР.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у ційсфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08.11.2022 о 11 год. 40 хв. в м. Мукачево по вул. Т.Масарика ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не вибрала безпечної швидкості руху та не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , від удару якого даний транспортний засіб відкинуло в інший транспортний засіб марки «Ford», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , які рухалися попереду. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Т

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/7914/22 від 28.11.2022 (набрала законної сили 09.12.2022) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.55).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , що на відповідній правовій підставі керувала наземним транспортним засобом, на момент ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта»» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27.05.2022 № 209196600, страхувальником за яким був ОСОБА_6 (а.с. 78).

Вказаним полісом установлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, а саме визначено страхову суму у розмірі 130 000,00 грн, франшиза 1500 грн (а.с. 78 зворот).

Позивач ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Citan», н.з. НОМЕР_2 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу за серією НОМЕР_4 (а.с.46-46 зворот).

Пошкодження автомобіля марки «Mercedes-Benz Citan», н.з. НОМЕР_2 , були зафіксовані протоколом (актом) огляду транспортного засобу від 22.11.2022, складеним представником НАСК «Оранта» за участю ОСОБА_2 (а.с.79-79 зворот).

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, зробленого ПАТ «НАСК «Оранта», дійсна вартість транспортного засобу становить 296193,38 грн, вартість відновлюваного ремонту (без врахування зносу деталей, що замінюються) становить 282083,05 грн (а.с. 78 зворот).

Згідно з ремонтною калькуляцією № 82907/22 Н від 26.12.2023, зробленої ПАТ «НАСК «Оранта», вартість відновлюваного ремонту без врахування ПДВ складає 282083,05 грн (а.с. 80 та зворот).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

13.02.2023 ПАТ «НАСК «Оранта» виплатила позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 128 500,00 гривень (а.с. 77-78).

Крім вищевказаних доказів, позивачем на обґрунтування заявлених вимог було також надано звіт № 37/23 про оцінку майна: автомобіля «Mercedes-Benz Citan», номерний знак НОМЕР_2 , від 09.03.2023, складеного ФОП ОСОБА_4 , а також додану до звіту ремонтну калькуляцію № 15-2-23, відповідно до яких ринкова вартість автомобіля станом на 08.11.2022 склала 237 306,00 грн, вартість відновлюваного ремонту автомобіля без врахування фізичного зносу склала 319865,51 грн, а розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, станом на момент його пошкодження, дорівнює його ринковій вартості до ДТП, і становить 237 306,00 грн (а.с. 6-14).

Тобто з указаного звіту № 37/23 слідує, що витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Таким чином, відповідно до звіту № 37/23 від 09.03.2023 та доданої до нього ремонтної калькуляції № 15-2-23, ремонт автомобіля марки «Mercedes-Benz Citan», номерний знак НОМЕР_2 , вважається економічно необґрунтованим, а транспортний засіб вважається фізично знищеним, на відміну від обставин, що встановлені у розрахунках страховика.

Колегія суддів критично оцінює наданий звіт № 37/23 від 09.03.2023 та додану до нього ремонтну калькуляцію № 15-2-23, оскільки вони суперечать іншим доданим позивачем письмовим доказам ремонтній калькуляції № 82907/22 Н від 26.12.2023 та розрахунку страхового відшкодування, здійснених ПАТ «НАСК «Оранта» (а.с. 78 зворот, 80 та зворот), відповідно до яких ринкова вартість транспортного засобу становить 296193,38 грн, вартість відновлювального ремонту становить 282083,05 грн.

До того ж наданий звіт № 37/23 від 09.03.2023 унеможливлює встановлення дійсного розміру шкоди, відповідно до вимог статті 30 Закону № 1961-IV, оскільки не містить відомостей щодо вартості транспортного засобу після ДТП, а відтак відхиляється колегією суддів.

У зв`язку з цим, судова колегія вважає, що при визначенні шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу позивача, слід виходити із вартості відновлюваного ремонту (у сумі 282083,05 грн), визначеної у розрахунку страхового відшкодування, здійсненого ПАТ «НАСК «Оранта», який позивач ОСОБА_2 , що отримав виплату страхового відшкодування від страховика, не оспорював і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений страховиком.

Стосовно розміру матеріальної шкоди, а саме стягнення із винного водія різниці між вартістю відновлювального ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням,слід зазначити наступне.

Закон № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, у разі звернення потерпілого до страховика винної особи у ДТП, страховик має виплатити потерпілому страхові відшкодування у розмірі ліміту страхових виплат, передбачених договором, у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 754/5626/19.

У справі, що розглядається позов потерпілого пред`явлено не до страховика, а до винної особи у ДТП щодо стягнення різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою отриманого страхового відшкодування.

Верховний Суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові № 686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року підтримав правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, в якій зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту безпосередній винуватець.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблено висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз статті 22 ЦК України, статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16, в якій суд касаційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, у розмірі 282083,05 грн., яка визначена у розрахунку страхового відшкодування, здійсненого ПАТ «НАСК «Оранта» це ті збитки, які позивач ОСОБА_2 мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (автомобіля), а тому на користь позивача підлягала стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу (282083,05 грн) та виплаченим відшкодуванням (128 500,00 грн), яка становить 153583,05 грн (2820083,05 - 128500,00 = 153583,05).

Відповідачем не спростовано належними й допустимими доказами розміру збитків, які позивач ОСОБА_2 мусить понести для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки апеляційним судом відхилено наданий позивачем звіт № 37/23 від 09.03.2023 та додану до нього ремонтну калькуляцію № 15-2-23, які суперечать іншим письмовим доказам та унеможливлюють встановлення дійсного розміру шкоди, тому застосовані судом першої інстанції розрахунки матеріальної шкоди на підставі вказаного звіту є помилковими, а мотивувальна частина рішення підлягає зміні в редакції цієї постанови апеляційного суду.

Разом із тим, виходячи із принципу диспозитивності цивільного процесу та меж заявлених позовних вимог - позивач просив стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 108806, 00 грн - колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо стягнення матеріальної шкоди у визначеному позивачем розмірі, а тому резолютивну частину рішення слід залишити без змін.

Стосовно заявленого скаржницею в апеляційному суді клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 подавала відзив на позовну заяву (а.с.66-71), посилалася на необґрунтованість звіту №37/23 про оцінку майна від 09.03.2023, вказувала, що саме позивач не заявив клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи на предмет з`ясування заподіяних збитків. Проте ОСОБА_1 у суді першої інстанції не заявляла клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи, доказів неможливості заявлення такого клопотання в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржниці не надала.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, переглянувши справу за наявними в ній доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, мотивувальна частина рішення підлягає зміні в редакції цієї постанови апеляційного суду, а резолютивну частину рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ч. 4 ст. 376 ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2023 року змінити в редакції цієї постанови апеляційного суду.

Резолютивну частину рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 січня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: