Постанова

від 17.01.2024 по справі 688/3312/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 688/3312/23

Провадження № 22-ц/4820/137/24

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року, суддя Цідик А.Ю., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

встановив:

У серпні 2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №5124523 від 25.11.2021 року в розмірі 57815,49 грн., що складається з 22000 грн. заборгованості за кредитом, 25498 грн. заборгованість за процентами; 8502,16 грн. інфляційних втрат, 1815,33 грн. 3% річних, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позову посилається на те, що 25.11.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №5124523, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 22000 грн., строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,90% від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

25.11.2021 року кредитні кошти були відправлені на платіжну карту відповідача.

18.04.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за договором №5124523 від 25.11.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

У зв`язку з тим, що позичальник належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у нього виникла заборгованість в сумі 57815,49 грн., що складається із 22000 грн. заборгованості за кредитом; 25498 грн. заборгованість за процентами; 8502,16 грн. інфляційних втрат, 1815,33 грн. у вигляді 3% річних згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.10.2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №5124523 від 25.11.2021 року в розмірі 47498 грн., яка складається із 22000 грн. основного боргу (тіло кредиту), та 25498 грн. процентів за користування кредитними коштами. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1765 грн. та 8220 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх аргументів, викладених у відзиві на позов та запереченнях. В той же час, зі змісту наданих стороною позивача доказів вбачається погодження та підписання відповідачем пакетів кредитних документів шляхом накладення одноразового цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». При цьому, особисті дані позичальника, вказані у цих договорах, повністю збігаються з фактичними даними відповідача, що підтверджує факт надання їх первісним кредиторам саме відповідачем під час процедури оферти.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, в сумі 19492 грн., в решті позову відмовити.

На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач з часу отримання кредиту до сьогодні є військовослужбовцем, відтак в силу вимог закону не зобов`язаний сплачувати відсотки за його користування та штрафні санкції за невиконання умов договору.

Також послався на необґрунтований розмір витрат на правничу допомогу.

Він також частково сплатив заборгованість зі сплати тіла кредиту, чого суд першої інстанції не врахував у своєму рішенні.

Розгляд справи апеляційним судом проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Судом встановлено, що 25.11.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №5124523 про надання споживчого кредиту.

Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 22000 грн. (п. 1.3. кредитного договору). Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору, (п. 1.4. кредитного договору).

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 22000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 Договору.

Знижена процентна ставка становить 0,38% в день, якщо споживач в межах строку, визначеного в п. 1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації(не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п. 1.4 договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

25.12.2021 року позичальник здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі 2508 грн., у зв`язку з чим, відповідно до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів, до 24.01.2022 року, із стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

18.04.2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Як вбачається зі змісту розрахунку ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем складала 22000 грн. - тіло кредиту, 25498 грн. - нараховані проценти, 8502,16 грн. інфляційні втрати, 1815,33 грн. у вигляді 3% річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

П. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021 року (набрав чинності 23.04.2021 року) визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України та був прийнятий на військову службу до військової частини НОМЕР_2 , в м. Шепетівка Хмельницької області 25.06.2019 року на підставі контракту.

Отже, на час укладення кредитного договору, 25.11.2021 року, в період виконання його умов, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, на відповідача поширювалися пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Відтак, відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтраст Україна» нарахованих процентів в сумі 25498 грн.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.05.2021 року у справі № 502/1438/18.

Разом з тим, на підставі п. 15 ст. 14 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач не звільнений від сплати заборгованості по тілу кредиту та комісії за надання кредитних коштів.

Враховуючи, що відповідачем було частково погашено заборгованість 25.12.2021 року в сумі 2508 грн., тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтраст Україна» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19492 грн. (22000-2508) грн., а не 22000 грн., як визначено судом першої інстанції.

Суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, невірно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Як вбачається зі змісту договору №10/07-2023 від 10.07.2023 року, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», звіту про надання правової допомоги від 03.08.2023 року, платіжної інструкції від 02.08.2023 року, клієнтом сплачено адвокату 10000 грн. за представництво інтересів в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Матеріали справи не містять об`єктивних даних щодо повідомлення відповідача про наявність доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим, зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості стягнутих на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне перевірити обґрунтованість заявлених до відшкодування позивачем судових витрат.

Дослідивши додані до апеляційної скарги докази колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування позивачу витрат на надання правничої допомоги в суді першої інстанції в сумі 10000 грн. не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування у даній справі, відсутність необхідності збору доказів, складність застосування норм права, колегія суддів вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до відшкодування у розмірі 10000 грн. є значно завищеним.

Так, подана адвокатом позивача позовна заява не є значною за обсягом та складною за своїм змістом, інших процесуальних документів адвокатом позивача до суду не подано.

Таким чином, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, критеріїв справедливості та співмірності, колегія суддів вважає за необхідне зменшити витрати, які підлягають до стягнення із позивача на користь відповідача з 10000 грн. до 5000 грн., у зв`язку з чим судове рішення у відповідній частині підлягає зміні.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, на 33,71% (19492 грн.:(57815,49 грн.:100), з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути 723,82 грн. (2147,20*33,71/100) судового збору.

Апеляційна скарга задоволена повністю, відтак сплачена апелянтом сума судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 4026 грн. підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість зі сплати тіла кредиту за договором про надання споживчого кредиту № 5124523 від 25.11.2021 року в розмірі 19492 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 723,82 грн. судових витрат по сплаті судового збору та 5000 грн. судових витрат з оплати правничої допомоги в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 4026 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова