Рішення

від 26.01.2022 по справі 631/36/21

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/36/21

провадження № 2/631/106/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Колодяжної А. О.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Фоменко Павло Миколайович, до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» «Про стягнення коштів»,-

в с т а н о в и в:

19.01.2021 року ОСОБА_1 , від іменіта вінтересах якогодіє адвокатФоменко П.М,. звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області із позовом до ТОВ «ВЕРДИКТКАПІТАЛ» «Простягнення коштів»(вхідний № 241/21-вх), на обґрунтування якого сторона позивача зазначила, що 11.04.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 468, яким запропоновано стягнути на користь відповідача заборгованість, що виникла по кредитному договору від 20.02.2012 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , яка складається із заборгованості за тілом кредиту 33275,44 гривень; за відсотками 20276,29 гривень; за комісією 0,00 гривен; за пенею 25500,00, а також 900,00 гривень за вчинення виконавчого напису. Не погоджуючись з виконавчим написом, позивачем було його оскаржено, та рішенням Нововодолазького районного суду, ухваленим 12.10.2020 року, виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню. Проте, за час розгляду справи, на підставі виконавчого напису з заробітної плати ОСОБА_1 було стягнуто 44739, 53 гривень, з яких 36744,35 гривень борг у виконавчому провадженні, 7995,18 гривень винагорода приватного виконавця. Тому просили стягнути з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 36744,35 гривень, а також стягнути з приватного виконавця Юхименко О. Л. на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7995,18 гривень, судові витрати покласти на відповідачів (а. с. 3).

Зазначена позовна заява зареєстрована із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/36/21 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день реєстрації передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 25).

Ухвалою, постановленою 25.01.2021 року Нововодолазьким районним судом Харківської області у складі судді Мащенко С. В., позовну заву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі (а. с. 28 31).

22.02.2021 року за допомогою електронних засобів зв`язку за вхідним № ЕП-306/21-вх, та через канцелярію суду 26.02.2021 року за вхідним № 1072/21-вх, надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому представник відповідача ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» - генеральний директор Іжаковський О. В., просить прийняти відзив до розгляду та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи свою позицію тим, що наявний кредитний договір № 500255819 від 20.02.2012, за яким ОСОБА_1 є боржником, а тому стягнення не є безпідставним (а. с. 37 38, 39 40, 41, 55 56, 57 58, 59 63).

24.02.2021 року за вхідним № 1017/21-вх надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко О. Л. - просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, з тих підстав, що в її провадженні знаходилося виконавче провадження № 59089347 з примусового виконання виконавчого напису № 468, виданого 11.04.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В. С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість у розмірі 79951,73. Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», 13.05.2019 року ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59089347. Отримавши відомості з ПФУ про отримання боржником доходів, 20.12.2019 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника, відповідно до якої з заробітної плати здійснювалися відрахування в розмірі 20% заробітної плати. Вищезазначені постанови приватного виконавця не оскаржувалися та є чинними (а. с. 44 47).

23.03.2021 року за вхідним № 1577/21-вх від представника відповідача ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» - генерального директора Іжаковськиого О. В. надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення Дергачівським районним судом Харківської області справи з єдиним унікальним № 619/4810/20 за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Тотожне за своїм змістом клопотання надійшло за допомогою електронних засобів зв`язку 17.03.2021 року за вхідним № ЕП-438/21-вх, які були отримані суддею Мащенко С. В. 29.03.2021 року у зв`язку із перебуванням на лікарняному в період з 11.03.2021 року по 26.03.2021 року (а. с. 68 70, 71 79, 81 83, 84 92).

21.05.2021 року за допомогою електронних засобів зв`язку за вхідним № ЕП-773/21-вх, та через канцелярію суду 27.05.2021 року за вхідним № 2853/21-вх, від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фоменка П. М., який діє на підставі довіреності, посвідченої 11.02.2021 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області, зареєстровано в реєстрі під № 153, а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ЗП № 001521), виданого Радою адвокатів Запорізької області 05.01.2018 року, надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач зменшив розмір своїх позовних вимог, залишивши вимоги щодо стягнення грошових коштів з ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 в сумі 36744,35 гривень (а. с. 102 103, 104).

01.06.2021 року за вхідним № 2953/21-вх від відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О. Л. надійшло клопотання про закриття провадження по справі в частині позовних вимог до неї, оскільки грошові кошти в сумі 7995,18 гривень були повернуті ОСОБА_1 (а. с. 108 -109, 110).

06.10.2021 року за вхідним № ЕП-1511/21-вх та 07.10.2021 року за вхідним № 5589/21-вх від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фоменка П. М. надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі (а. с. 163, 164).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 01.11.2021 року було прийнято уточнену позовну заяву, виключено з числа відповідачів приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О. Л., закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а. с. 178 183).

26.03.2022 року за вхідним № 603/22 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фоменка П. М. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15.11.2021 року по цивільній справі № 619/4810/20 (а. с. 195, 196 198).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак скористався правом, наданим йому частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через свого представника за довіреністю адвоката Фоменка П. М. (а. с. 21, 22, 189).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокатФоменко П.М.,усудове засідання теж не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав клопотання, зареєстроване за вхідним № 603/22-вх від 26.01.2022 року, в якому просив справу розглядати за відсутності сторони позивача, за наявним доказами (а. с. 21, 22, 189, 195).

Представник відповідача ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» - адвокат Карпухін Д. Ю., який діє на підставі довіреності № 16, виданої 15.01.2021 року ТОВ «Врдикт Капітал» в особі генерального директора Іжаковського О. В., а також Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 586, виданого 04.08.2006 року Луганською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення або про розгляд справи за його відсутності не надавав (а. с. 122, 123, 189).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, на підставі приписів частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторони позивача свідчить відповідна заява, долучена до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи той факт, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Приходячи до такого, суд зауважує, що імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, що судом визнано поважними.

Зважаючи на це, та відповідно до змісту частини 5 і пункту 1 частини 8 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України про те, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а днем вручення судової повістки про виклик є день вручення її під розписку, ураховуючи, що належно повідомлені учасники справи вдруге не з`явились, суд приходить до переконання, що дійсно їх відсутність не перешкоджає розгляду справи за суттю позовних вимог.

Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади, та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Нормою, викладеною у частині 2 статті 129 Основного Закону нашої Держави, визначено основні засади судочинства, однією з яких згідно з її пунктом 3 є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відтак, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Як убачається з копії рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого 12.10.2020 року, в межах цивільної справи з єдиним унікальним № 631/148/20 (провадження № 2/631/477/20), за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріусу Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В. С. та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О. Л. «Про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконання», виконавчий напис № 468, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. 11.04.2019 року, визнано таким, що не підлягає виконанню (а. с. 4 11).

Згідно з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесеною 20.12.2019 року у виконавчому провадженні № 59089347, із доходів ОСОБА_1 здійснювалися відрахування у розмірі 20% заробітної плати на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» в розмірі 79951,73 гривень, а також на користь приватного виконавця Юхименко О. Л. в розмірі 7995,17 гривень (а. с. 12).

Відповідно до довідки відрахувань із заробітної плати, ОСОБА_1 працює директором ТОВ «МК РІАЛ», та за період з січня 2020 року по вересень 2020 року із заробітної плати було утримано 36744,35 гривень на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», на підставі постанови приватного виконавця від 20.12.2019 року (а. с. 13).

Також, згідно з довідкою відрахувань із заробітної плати, ОСОБА_1 працює директором ТОВ «МК РІАЛ», та за період з січня 2020 року по квітень 2020 року із заробітної плати було утримано 7995,18 гривень на користь приватного виконавця Юхименко О. Л. на підставі постанови від 20.12.2019 року (а. с. 14).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, наданого станом на 12.03.2020 року за № 1006454980, вбачається, що ТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МК РІАЛ» (скорочене найменування ТОВ «МК РІАЛ») має ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) 35855917, зареєстроване 04.06.2008 року під № 1 467 120 0000 000420) за адресом: АДРЕСА_1 , - із зазначенням основного виду діяльності: 10.11 виробництво м`яса. Товариство не перебуває в стані припинення. Керівником (згідно статуту) є ОСОБА_1 , підписантами є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 15 17).

Згідно з наказом № 114П від 24.06.2019 року, ОСОБА_1 заступника директора з загальних питань, з 25.06.2019 року було переведено на посаду директора ТОВ «МК РІАЛ», на підставі його заяви та протоколу загальних зборів учасників ТОВ «МК РІАЛ» № 4-19 від 21.06.2019 року (а. с. 18, 19 20).

Як убачається з роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень, Дергачівським районним судом Харківської області 15.11.2021 року ухвалено рішення в межах цивільної справи з єдиним унікальним № 619/4810/20 (провадження № 2/619/777/21) за позовом ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості за кредитним договором», яким позивачу відмовлено у задоволенні позову про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 500255819, укладеним 20.02.2019 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБОЮ_1 (а. с. 196 198, 199).

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України обумовлено, що добросовісність це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 17.07.2019 року у справі № 626/2621/18 (провадження № 61 10128св19) та від 18.09.2019 року у справі № 626/2490/18 (провадження № 61 12625св19), який зазначив на необхідність застосування докритрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Отже, наведені письмові докази не містять явних суперечностей та очевидних ознак підробки, відповідають критеріям належності, достовірності, допустимості, достатності та взаємозв`язку у їх сукупності, враховуються судом у їх повному обсязі та доводять, що:

1.приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. 11.04.2019 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 468, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 500255819 від 20.02.2012 року в сумі 79051,73 гривень;

2.рішенням Дергачівського районного суду Харківської області, постановленим 15.11.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 619/4810/20 (провадження № 2/619/777/21) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 500255819 від 20.02.2019 року;

3.приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О. Л. вчинялись дії по виконанню виконавчого напису, вчиненого 11.04.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. (реєстровий № 468), в ході який із заробітної плати ОСОБА_1 утримано 36744,35 гривень на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ;

4.рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 12.10.2020 року, в межах цивільної справи з єдиним унікальним № 631/148/20 (провадження № 2/631/477/20) виконавчий напис № 468, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. 11.04.2019 року, визнано таким, що не підлягає виконанню;

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що вони є цивільно-правовими та їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями) та Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).

Положеннями статті 55 Основного Закону нашої Держави визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року у справі № 9-зп).

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Отже, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Відтак, за загальним правилом суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, які вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Цивільний кодекс України у своїх статтях 1 та 2 регламентує, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, якими є фізичні та юридичні особи.

Одночасно із цим, положеннями частин 1, 2 та 5 статті 11 наведеного кодифікованого акту передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з договорів та інших правочинів. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Також, у відповідності із змістом частини 1 статті 15, частини 1 й пункту 3 абзацу 1 частини 2 статті 16, а також частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона здійснює на свій розсуд. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

Зазначені норми кореспондують із приписами частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 й частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, які суд захищає, здійснюючи правосуддя, з метою ефективного їх захисту у спосіб, визначений законом або договором.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких він звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити його поновлення.

Так, статтею 18 Цивільного кодексу України унормовано, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат» визначає нотаріат в Україні як систему органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відтак, з огляду на пункт 19 статті 34 вказаного Закону нотаріуси вчиняють, зокрема, й виконавчий напис, що є у свою чергу відповідною нотаріальною дією.

Слід зазначити, що нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції, не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує, а лише підтверджує право стягувача на стягнення грошових сум або витребування майна від боржника, та має на меті надати стягувачові можливість в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

За змістомстатті 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Пунктом 10 Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні, затверджених Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2 від 07.02.2014 року, судам нижчих інстанцій надані роз`яснення, щодо яких їм слід мати на увазі, що, виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-XII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам. У разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, відповідний виконавчий напис № 468, вчинений 11.04.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С., був оспорений та судовим рішенням визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Розв`язуючи спір, суд виходить з того, що його правове регулювання здійснюється як нормами чинного міжнародного, так і національного законодавства з огляду на зміст статті 9 Конституції України, яка мовить про те, що міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Ураховуючи зміст наведеної конституційної норми права однією із складових національної правової системи є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, учинена 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі і ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, разом із Протоколами до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, зокрема, статті 1 Першого проколу, якою закріплені основоположні принципи захисту права власності.

Вказана норма міжнародної конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначаючи про це, суд усвідомлює, що чинним законодавством України під майном розуміється узагальнене поняття, яким позначається уся сукупність матеріальних благ та обтяжень, які можуть бути об`єктом цивільних правовідносин.

Відтак, виходячи з приписів статей 190 193 Цивільного кодексу України грошові кошти вважаються майном.

За положеннями статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших прав, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до її статті 13 повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

З матеріалів справи убачається, що між позивачем та відповідачем у справі виникли недоговірні зобов`язання, викликані безпідставним набуттям майна ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за рахунок майна у виді грошових коштів ОСОБА_1 .

До такого висновку суд приходить з огляду на те, що наявні усі умови задля існування такого зобов`язання:

1)у відповідача збільшилось майно у виді грошових коштів в сумі 36744,35 гривень;

2)на вказану суму втрачено майно позивача;

3)існує причинний зв`язок між збереженням майна відповідачем і відповідно втратою майна позивачем на підставах визнаного в подальшому таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису тощо;

4)відсутність достатньої правової підстави для збереження майна відповідачем за рахунок позивача.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Одночасно з цим, як роз`яснює частини 2 і 3 цієї ж статті, положення глави 83 цивільного кодифікованого акту України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події і застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Звідси вбачається практично важливий висновок про те, що у тих випадках, коли безпідставне набуття або збереження майна (грошових коштів) було результатом поведінки набувача майна (відповідача у цій справі), то провина останнього правового значення не має.

Змістом зобов`язань, що виникають внаслідок безпідставного набуття за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав, є право потерпілої особи (кредитора) вимагати від набувача майна (боржника) повернення безпідставно набутого або збереженого майна і відповідний обов`язок боржника виконати цю вимогу й повернути безпідставно набуте майно.

Тому в силу положень частини 1 стаття 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Разом з тим, положенням пункту 1 частини 1 статті 1215 цього ж кодифікованого акта визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відтак, отримані відповідачем в порядку примусового виконання за виконавчим написом № 468, вчиненим 11.04.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С., грошові кошти, що примусово стягнуті з позивача в сумі 36744,35 гривень, підлягають поверненню як безпідставно набуті внаслідок визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Фоменко П. М., до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» «Про стягнення коштів», суд вважає за необхідне вирішити згідно з підпунктом 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України й питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.

Так, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 і частиною 1 статті 9 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України, сплачується за місцем розгляду справи і зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі приписів частини 1 і абзацу 2 підпункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Окрім того,відповідно допункту 1частини 1статті 176Цивільного процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у 2021 році й на виконання приписів частини 4 статті 177 цивільного процесуального кодифікованого закону України, додав до своєї позовної заяви два платіжних документа про сплату судового збору в розмірі 67,20 гривень та 840,80 гривень, а всього на суму 908,00 гривень (а. с. 1, 2, 26, 27).

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020 року з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 2270,00 гривень, а тому за подання до суду позовної заяви із майновою вимогою позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 908,00 гривень, виходячи з розрахунку: 2270,00 гривень х 0,4 = 908,00 гривень, та не більше 11350,00 гривень, виходячи з розрахунку: 2270,00 гривень х 5 = 11350,00 гривень.

Отже, за подання до суду цієї позовної заяви, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 гривень, виходячи з розрахунку: 36744,35 гривень х 1% = 367,44 гривень, що менше ніж 908,00 гривень.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в сумі 908,00 гривень.

Ухвалюючи рішення, суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» рішення від 10.02.2010 року у заяві № 4909/04).

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, разом із Протоколами до неї; Рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Стрижак проти України» від 08.11.2005 року та «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року; статтями 19, 55, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997 року у справі № 9-зп; статтями 1, 2, 3, 5, 11 - 13, 15, 16, 18, 20, 190 193, 1212, 1213 і 1215 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 та пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; статтями 1, 34, 87 і 88 Закону України «Про нотаріат» № 3425- XII від 02.09.1993 року (із змінами та доповненнями); статтями 1, 3 - 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями); статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020 року (із змінами та доповненнями); пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями); пунктом 10 Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні, затвердженого Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2 від 07.02.2014 року, а також статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 81, 83, 89, 128 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє адвокатФоменко ПавлоМиколайович,до ТОВАРИСТВАЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТКАПІТАЛ» «Простягнення коштів»задовольнити повныстю.

Стягнути з ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 36744,35 (тридцять шість тисяч сімсот сорок чотири гривні 35 копійок).

Стягнути з ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 ,місце проживаннячи перебування ( АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України (серії НОМЕР_2 );

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», місцезнаходження (вулиця Кудрявський Узвіз, будинок № 5-Б, місто Київ, 04053), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (36799749);

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повне рішення складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 07.02.2022 року.

Суддя С. В. Мащенко