Рішення

від 18.01.2024 по справі 120/17407/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 січня 2024 р. Справа № 120/17407/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохелат" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохелат" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0160430703 від 24.10.2023, №0160420703 від 24.10.2023.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення №0160420703 від 24.10.2023, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 947424,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 236856,00 грн та податкове повідомлення-рішення №0160430703 від 24.10.2023, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 3400,00 грн, прийняті контролюючим органом на підставі необґрунтованих висновків перевірки.

Зокрема, вказуючи на протиправність відповідних ППР, позивач зазначав, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків, які суперечать фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності підприємства, не відповідають чинному законодавству України з питань оподаткування, є необґрунтованими і мають бути скасовані.

Ухвалою суду від 24.11.2023 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що на порушення п.п. 14.1.13, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року ТОВ «Агрохелат» не відображено постачання (списання) товару (Добавки технологічні емульгуючі фруктово-овочеві) на суму 4737120 грн, в тому числі ПДВ 947424 грн, за липень 2023 року.

Відповідач зазначив, що відповідно до наданих до перевірки документів, в т.ч. відповідно до картки рахунку 26 «Готова продукція», у бухгалтерському обліку підприємства станом на 28.02.2022 рахується надходження товарів (добавки) по дебету у сумі 4737120,31 грн з кредиту рахунку 23 «Виробництво». Тобто 28.02.2022 було вироблено готову продукцію на 473120,31 грн.

Відповідно наданих до перевірки документів, в т.ч. вантажно-митних декларацій, товарно-транспортних накладних, контрактів на реалізацію тощо, було встановлено, що ТОВ «Агрохелат» на виконання контракту №A-4/07 від 04.07.2023, укладеного з TARGOVSKI RESURSI EOOD, вироблену продукцію (технологічна емульгуюча фруктово-овочева добавка до кормів для тварин) у кількості 23900 кг експортовано до Туреччини (вантажно-митна декларація №23UA500500025966U2). Вищевказана технологічна емульгуюча фруктово-овочева добавка до кормів для тварин у кількості 23900 кг., що експортована у липні 2023, фактично являється продукцією, яка виготовлена у період до 21.02.2022, та була переміщена в порт М/п "Іллічівськ" та повернута назад у періоді червень 2022, про що вказує інформація наведена у листі підприємства за вих. №1448 від 26.09.2023 ( вх. №40741/6 від 26.09.2023) та підтверджено первинними документами та бухобліком підприємства.

Проте, операція зі списання (реалізації) готової продукції (Добавки технологічні емульгуючі фруктово-овочеві) на загальну суму 4737120,31 грн, яка виготовлена та оприбуткована підприємством 28.02.2023 не була відображена у бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Також в ході проведення перевірки, відповідно до первинних документів, Єдиного реєстру податкових накладних, АС Податковий блок, реєстру вантажно - митних декларацій тощо, було встановлено, що при вищенаведеній господарській операції із списання/реалізації готової продукції (Добавки технологічні емульгуючі фруктово-овочеві) на загальну суму 4737120,31 грн, яка виготовлена та оприбуткована підприємством 28.02.2023, не проводилось нарахування податкового зобов?язання з ПДВ та реєстрації відповідних податкових накладних.

Відповідно до чого, враховуючи вищенаведену інформацію про проведені інвентаризації у підприємства, інформацію наведену у листі, який надано підприємством на адресу ГУ ДПС у Вінницькій області, даних бухгалтерського обліку тощо відсутнє будь-яке документальне підтвердження фактичної наявності залишків нереалізованої готової продукції (Добавки технологічні емульгуючі фруктово-овочеві), які обліковуються на бух. рах. 26 «Готова продукція» у сумі 4737120,31 грн, та свідчить про проведені господарські операції з реалізації таких товарів, без нарахування податку на додану вартість, та не відображення таких операцій у відповідних податкових деклараціях з ПДВ.

Таким чином, на думку контролюючого органу, позивач в порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, 198.3, 198.1 Податкового кодексу України №2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено суму податкових зобов`язань на 947424 грн, в т.ч. за липень 2023 року. А також, на порушення п. 201.10 ст. 201, 120-1.2. Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), підприємством не зареєстровано та не виписано податкову накладну на умовний продаж придбаних товарів (списаних/утилізованих товарів) не господарського призначення, за період липень 2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 947424 грн.

Тому ГУ ДПС у Вінницькій області вважає, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 24.10.2023 №0160430703 та №0160420703 діяло на підставі та в спосіб, передбачений законодавством.

Ухвалою суду від 18.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участі сторін.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 20.09.2023 по 28.09.2022, на підставі направлень від 20.09.2023 за №4158, від 20.09.2023 за №4159, від 27.09.2022 за №4233, наказу від 19.09.2023 №2622к, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78, п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень ПК України, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Агрохелат» (код ЄДРПОУ - 44078406) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.08.2023 за №9211700007 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 25.08.2023 №9216642299 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у липні 2023 року.

Термін проведення перевірки продовжувався на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 27.09.2023 №2699к з 27.09.2023 на 2 робочих дні.

Результати перевірки оформлено актом від 14.07.2022 за №16385/02-32-07-03/44078406.

Зокрема, зазначеним Актом перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п.44.1 ст. 44, п.198.1, п 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, оскільки ТОВ «Агрохелат» завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 947424 грн;

- п. 201.10 ст. 201, ст. 120-2 ПК України, встановлено недотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних у періоді липень 2023 року, об`єктом оподаткування 4737120 грн.

Висновки перевірки були покладені в основу прийнятих контролюючим органом 24.10.2023 податкових повідомлень-рішень:

- № 0160430703, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 3400,00 грн;

- № 0160420703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 947424,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 236856 грн.

Не погоджуючись з висновками позапланової документальної перевірки та вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд в першу чергу враховує, що згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб`єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.14.1 ст.14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через-свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

В силу абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України).

Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Приписами п. 186.1 ст. 186 ПК України встановлено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); 6) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно пп. 186.2.1 п. 186.2. ст. 186 ПК України, місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов`язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов`язані з рухомим майном.

В силу п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 196 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також наявність зв`язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що основною підставою для формування висновків щодо завищення позивачем суми ПДВ слугувало те, що за наслідками проведеної перевірки посадові особи відповідача встановили, що при господарській операції із списання/реалізації готової продукції (Добавки технологічні емульгуючі фруктово-овочеві) на загальну суму 4737120,31 грн, яка виготовлена та оприбуткована підприємством 28.02.2023, не проводилось нарахування податкового зобов`язання з ПДВ.

Таким чином, на думку контролюючого органу, позивач в порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, 198.3, 198.1 Податкового кодексу України №2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено суму податкових зобов`язань на 947424 грн за липень 2023 року.

З наданих сторонами у справі пояснень, які знайшли своє документальне підтвердження матеріалами справи, судом встановлено, що ТОВ «Агрохелат» зареєстровано, як юридична особа, 19.11.2020, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200645751 від 08.10.2021.

Відповідно до статті 2.1 Статуту ТОВ «Агрохелат», ціллю діяльності товариства є одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками на основі здійснення виробничої, комерційної, наукової, посередницької, інвестиційної та іншої діяльності в порядку та у відповідності з чинним законодавством України та цим Статутом. Основним видом діяльності товариства є виробництво добрив і азотних сполук (20.15).

07.10.2021 між ТОВ "Агрохелат" (Покупець) та ILSA DIS TICARET LTD (Продавець) укладено контракт № IL-7/10 відповідно до якого, Продавець зобов`язався продати, а Покупець сплатити та прийняти товар, окремими партіями в асортименті, в кількості та за ціною вказаних в інвойсах на кожну окрему партію поставки товару.

Відповідно до Електронних митних декларацій, в період з січня 2022 по лютий 2022, ILSA DIS TICARET LTD поставлено (імпортовано) ТОВ "Агрохелат" сировину овочі та фрукти, що підтверджується митними деклараціями:

за січень 2022

- 02.01.2022 №UA500100/2022/000104 - лимони свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2021 року, вага нетто 21400 кг;

- 04.01.2022 №UA500110/2022/000133 - мандарини свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2021 року, вага нетто 21700 кг;

- 04.01.2022 №UA500100/2022/000267 - мандарини свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2021 року, вага нетто 21700 кг;

- 09.01.2022 №UA500110/2022/000495 - апельсини солодкі, свіжі: сорту Navelina не у первинній упаковці, врожай 2021 року, вага нетто 21000 кг;

- 11.01.2022 №UA500100/2022/000940 - лимони свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2021 року, вага нетто 21200 кг;

- 12.01.2022 №UA500110/2022/000797 - мандарини сатсума свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 21600 кг;

- 17.01.2022 №UA500110/2022/001044 - мандарини свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 21200 кг;

- 20.01.2022 №UA500110/2022/001373 - гранати свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 21300 кг;

- 21.01.2022 №UA500080/2022/000703 - огірки свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 6300 кг;

- 23.01.2022 №UA500100/2022/002105 - мандарини свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 21000 кг;

- 28.01.2022 №UA500110/2022/001990 - мандарини свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 21300 кг;

- 29.01.2022 №UA500110/2022/002042 - огірки свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 20650 кг;

- 31.01.2022 №UA500110/2022/002202 - апельсини солодкі, свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 21000 кг.

за лютий 2022

- 06.02.2022 №UA500110/2022/002676 - лимони свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 20900 кг;

- 09.02.2022 №UA500110/2022/002915 - мандарини свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 20800 кг;

- 14.02.2022 №UA500110/2022/003159 - лимони свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 20900 кг;

- 14.02.2022 №UA500100/2022/004698 - апельсини солодкі, свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 18300 кг; мандарини свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 2400 кг;

- 16.02.2022 №UA500110/2022/003387 - мандарини свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 20700 кг;

- 16.02.2022 UA 500110/2022/003390 - мандарини свіжі: не у первинній упаковці, врожай 2022 року, вага нетто 21500 кг;

Вказані ЕМД зареєстровані, позивачем сплачені ПДВ в повному обсязі, що не заперечується сторонами. Будь-яких питань щодо імпорту вказаних товарів у ГУ ДПС у Вінницькій області під час перевірки та розгляду справи не виникало, жодних зауважень, так само як і в Акті перевірки про це не зазначалось.

Поряд із цим, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Агрохелат" (Постачальник) та TARGOVSKI RESURSI EOOD (Покупець) укладено контракт №А-2/05 від 16.06.2021, відповідно до якого, Постачальник зобов`язався продати, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах, викладених в цьому Договорі (п. 1.1).

Номенклатура, ціна та кількість Товару по кожній конкретній партії вказується у відповідному цієї партії інвойсі, яка є його невідємною частиною (п. 1.2).

Ціна товару встановлюється за згодою сторін та включає вартість маркування, упаковку та інші витрати по поставці по одному з умов Інкотермс 2010 відповідно конкретного Інвойсу (рахунку-проформі). Валюта платежу - долар США (п.п. 2.1, 2.2).

Відповідно до ЕМД № UA500040/2022/002173 від 21.02.2022 позивачем було експортовано (країна призначення: Туреччина) продукти, що використовуються для годівлі тварин - добавки технологічні емульгуючі фруктово-овочеві, вага нетто 23900 кг, фірма-виробник ТОВ «Агрохелат», ціна товару 566282,06 доларів США.

Відповідно до рахунку/INVOICE № 0001 від 18.02.2022 сторони домовились про умови поставки: СРТ порт AMBARLI «Інкотермс» 2010 р.

Згідно умов Інкотермс 2010 умови поставки CPT означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці і продавець зобов`язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце.

Внаслідок військової агресії та повномасштабного вторгнення РФ в Україну, вказана партія товару не була відправлена з Одеського порту до TARGOVSKI RESURSI EOOD (отримувач товару BIL-TEK SHIPPING AND TRADING LTD), у зв`язку з чим товар 29.06.2022 повернутий на склад позивача, що підтверджується СMR № 4798 та нарядом №4798 від 15.06.2022.

Таким чином 21.02.2022 товар не був переданий TARGOVSKI RESURSI EOOD, тобто не був реалізований, а отже не відбулась господарська операція та, відповідно, зміна майнового стану позивача.

У 2023 році ТОВ «Агрохелат» відновлено відносини з компанією TARGOVSKI RESURSI EOOD та укладено новий контракт №А-4/07 від 04.07.2023 відповідно до умов якого, позивач зобов`язався продати, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в цьому Договорі.

Номенклатура, ціна та кількість Товару по кожній конкретній партії вказується у відповідному цієї партії інвойсі (п.п. 1.1, 1.2).

Відповідно до п. 2.1. вказаного контракту ціна Товару встановлюється за згодою сторін. Ціна Товару включає вартість маркування, упаковки та інші витрати на поставку за одінією з умов Інкотермс 2020 відповідно до конкретного Інвойсу (рахунку-проформи) та відповідає: Добавки технологічні емульгуючі, фруктово-овочеві, у кількості 23,9 тонн, у сумі 568824,46 доларів США.

Відповідно до ЕМД № UA23UA5005000025966U2 від 28.07.2023 ТОВ "Агрохелат" було експортовано (країна призначення: Туреччина) Добавка до кормів для тварин технологічна емульгуюча фруктово-овочева, вага нетто 23900 кг., фірма виробник ТОВ «Агрохелат», ціна товару 568824,46 доларів США.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Проте, в Акті перевірки від 14.07.2022 за №16385/02-32-07-03/44078406 ГУ ДПС у Вінницькій області, стверджує, що відповідно до наданих до перевірки документів в т.ч. відповідно до картки рахунку 26 «Готова продукція», у бухгалтерському обліку підприємства станом на 28.02.2022 рахується надходження товарів (добавки) по дебету у сумі 4737120,31 грн з кредиту рахунку 23 «Виробництво». Тобто підприємство ТОВ «Агрохелат» в період після виготовлення та відвантаження готової продукції на експорт 21.02.2022, про детальніше зазначено вище по тексту акту, 28.02.2022 було вироблено готову продукцію (Добавки технологічні емульгуючі фруктово-овочеві) на загальну суму 4727120,31 грн.

Як встановлено матеріалами справи, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться у автоматизованій формі із застосуванням комп?ютерної бухгалтерської програми ІС Бухгалтерія. версії 8.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку товариства побудовані на повному плані бухгалтерських рахунків та з одночасним використанням регістрів бухгалтерського обліку у відповідності до методичних рекомендацій №422, що підтверджується наказом №1 про облікову політику підприємства від 19.11.2020.

Згідно наданих позивачем даних "Картка рахунку 26 за лютий 2022 р.- Липень 2023 р." вбачається, що 28.02.2022 відбулася така бухгалтерська операція - "закриття місяця 0000-000002 від 28.02.2022 23:59:58 коригування випуску продукції".

Так, готова продукція, виготовлена на підприємстві, є складовою запасів. Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. За дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю. Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами оцінки вибуття запасів.

Надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю відображається за Дт рахунку 26 «Готова продукція» у кореспонденції з Кт рахунку 23 «Виробництво».

ДТ 26 КТ 23 проводки формуються автоматично також на підставі проведення документа «Закриття місяця».

Під час розгляду справи позивач пояснив, що спірна операція 28.02.2022 проведена в бухгалтерському обліку підприємства з використанням стандартного документу ПЗ 1-С "закриття місяця № 000002 від 28.02.2022р.", за допомогою якого реалізуються належні бухгалтерські розрахунки, пов`язані проведенням заключних оборотів місяця, в тому числі визначення фактичної собівартості запасів, використаних в виготовленні готової продукції періоду - місяця на рахунок 26.

За наведених обставин, суд вважає безпідставними посилання відповідача у акті перевірки про виготовлення ТОВ "Агрохелат" продукції 28.02.2023 на загальну суму 4737120,31 грн, адже продукція на суму 4737120,31 грн є лише коригуванням випуску продукції, про що і зазначено у картці рахунку 26 "Готова продукція".

В Акті перевірки відповідач також стверджує, що на порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, 198.3, 198.1 Податкового кодексу України № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ "Агрохелат" занижено суму податкових зобов`язань на 947424 грн, в т.ч. за липень 2023 - 947424 грн, а також на порушення п. 201.10 ст. 201, 120-1.2. Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), ТОВ "Агрохелат" не зареєстровано та не виписано податкову накладну на умовний продаж придбаних товарів (списаних/утилізованих товарів) не господарського призначення, за період липень 2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 947424 грн.

В даному випадку слід зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 05.05.2023року у справі № 140/6945/20 відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положення наведеної норми дають підстави для висновку, що у разі якщо товари придбаваються з метою використання або починають використовуватися в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку, то останній зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Під терміном «господарська діяльність» з метою застосування норм Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ГК України)

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Аналогічна позиція щодо застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 160/1446/19.

Також з метою застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України податкові зобов`язання визначаються по товарах послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якшо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, шо підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 20 розділу II, п. І розділу ІУ Положення про інвентаризацію бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації). Висновки шодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передасться на розгляд та затвердження керівнику підприємства У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Зважаючи на викладене, висновок про визнання товарів використаними в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, може бути зроблений лише за результатами інвентаризації, якою виявлено нестачу ТМЦ; доказом наявності (залишку) або відсутності (нестачі) ТМЦ є сам результат інвентаризації - інвентаризаційний опис (акт інвентаризації), у разі виявлення нестачі - також звіряльна відомість і протокол.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.03.2020 у справі № 120/1378/19-а: «Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що єдиним належним та допустимим доказом залишку чи нестачі товарно-матеріальних цінностей є акт інвентаризації».

Таким чином. за приписами п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України:

- нарахування ПДВ при «умовному продажі» можливе у разі, якщо товари використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків;

- товари вважаються використаними в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, лише тоді, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової інвентаризації виявлено нестачу придбаних таким платником товарів.

Проте, як вбачається з встановлених судом обставин, продукція - Добавка до кормів для тварин технологічна емульгуюча фруктово-овочева не є товаром, що використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків,.

Як встановлено судом, відповідно до ЕМД № UA23UA5005000025966U2 від 28.07.2023 ТОВ "Агрохелат" було експортовано (країна призначення: Туреччина) Добавка до кормів для тварин технологічна емульгуюча фруктово-овочева, вага нетто 23900 кг., фірма виробник ТОВ «Агрохелат», ціна товару 568824,46 доларів США.

Під час проведення інвентаризації, в присутності посадових осіб ГУ ДІС у Вінницькій області, було встановлено, що станом на 28.09.2023 у підприємства встановлено відсутність залишків сировини та готової продукції.

Відтак, на думку суду відсутні передбачені законом підстави для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та складення і реєстрації в ЄРПН зведеної податкової накладної у зв`язку з необхідністю визнання «умовного продажу», як на тому наполягає відповідач.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0160420703 від 24.10.2023, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 947424,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 236856,00 грн та податкового повідомлення-рішення №0160430703 від 24.10.2023, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 3400,00 грн є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Також, ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частин 1, 2 статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що в даному випадку ним виконано, а позивачем доводи відповідача не спростовано.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Позивачем під час розгляду справи доведено порушення відповідачем положень чинного законодавства під час прийняття спірних рішень, що є необхідними передумовою для їх скасування.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з норм статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 24.10.2023 №0160430703 та №0160420703.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохелат" (вул. Бевза, 34, каб. 310, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44078406)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

СуддяМультян Марина Бондівна