Ухвала

від 17.01.2024 по справі 346/6824/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/6824/23

Провадження № 11-сс/4808/5/24

Категорія ст. 173 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано- Франківського апеляційного суду в складі :

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю: секретаря с/з ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 24 листопада 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023092090000019, яке внесено до ЄРДР 17.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на земельну ділянку, із кадастровим номером 2610600000:07:003:0001 площею 5,3257 га (адреса розташування: м. Коломия, вул. Фабрична, 10), власником якої є Коломийська міська рада (код ЄДРПОУ 04054334), а орендарем: ТОВ «ГРАНД ПРИКАРПАТТЯ» (код ЄДРПОУ 43094778).

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурор не довів наявність усіх підстав, з наявністю яких закон дозволяє втручання у право власності тією мірою, тим способом і для тієї мети, для яких це просить прокурор. Прокурор не забезпечив суд доказами того, що невжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту із забороною відчуження та розпорядження земельною ділянкою, в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведення необхідних слідчих (процесуальних) дій.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу слідчого судді в частині відмови у накладенні арешту на вказану земельну ділянку незаконною, при розгляді клопотання допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, тому ухвала підлягає скасуванню.

Зазначає, що станом на даний час є підстави вважати, що земельна ділянка з відповідним кадастровим номером є об`єктом кримінально-протиправних дій та визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, а незастосування заборони відчуження та розпорядження може призвести до втрати речового доказу, що в подальшому ускладнить встановленню істини у кримінальному проваджені та проведення необхідних слідчих (процесуальних) дій.

Окрім того, існують ризики втрати, перетворення вищевказаної земельної ділянки, яку визнано речовим доказом, і це підтверджується тим, що після отримання цієї ділянки у користування на праві оренди, ТОВ «Гранд Прикарпаття» неодноразово зверталася до Коломийської міської ради з метою її поділу на 16 земельних ділянок, а також до державних кадастрових реєстраторів з метою зміни цільового призначення земельної ділянки.

Також поділ земельної ділянки унеможливить проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

Судом не взято до уваги, що кримінальне провадження за ознаками якого здійснюється досудове розслідування, відповідно до примітки ст. 45 КК України, належить до корупційних кримінальних правопорушень.

Водночас, констатація слідчим суддею факту, що прокурор не надав достатніх і належних доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, не належать до повноважень слідчого судді та є передчасними, оскільки дане питання вирішується в порядку передбаченому ст.ст. 284, 368 КПК України, а арешт майна є лише одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Просить ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про накладеня арешту на майно скасувати та постановити нову, якою з метою збереження речових доказів, накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження земельною ділянкою з відповідним кадастровим номером, площею 5, 3257 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , власником якої станом на 10.11.2023 року є Коломийськка міська рада та яку на праві оренди передано в користування ТОВ «Гранд Прикарпаття».

В судове засідання 17.01.2024 року представник Коломийської міської ради не зявився, хоча про дату та час апеляційного розгляду був повідомлений належни чином.

Під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_7 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Таких вимог закону при постановленні даної ухвали слідчий суддя не дотримався. З матеріалів клопотання вбачається, що СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023092090000019, внесеного 17 жовтня 2023 року до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

16.10.2023 року до Коломийської окружної прокуратури надійшли матеріали з Управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо фактів порушення норм містобудівної діяльності службовими особами органів місцевого самоврядування при передачі ТОВ «ГРАНД ПРИКАРПАТТЯ» в оренду земельної ділянки із кадастровим номером 2610600000:07:003:0001, що в м. Коломия, вул. Фабрична, 10, з цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості». Зокрема, згідно вказаних матеріалів, службові особи Коломийської міської ради за попередньою змовою зі службовими особами суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність у сфері будівництва, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб, всупереч вимогам законодавства України у сфері містобудування прийняли низку управлінських рішень щодо земельних ділянок на території Коломийської міської ради, внаслідок чого інтересам громади заподіяно істотну шкоду.

За результатами опрацювання вказаних матеріалів 17.10.2023 року окружною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №42023092090000019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Постановою слідчого від 20 листопада 2023 року земельна ділянка, із кадастровим номером 2610600000:07:003:0001 площею 5,3257 га (адреса розташування: м. Коломия, вул. Фабрична, 10), власником є Коломийська міська рада (код ЄДРПОУ 04054334), а орендарем: ТОВ «ГРАНД ПРИКАРПАТТЯ» (код ЄДРПОУ 43094778), визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

З огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (зникнення чи відчуження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170 - 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, не з`ясував належним чином всіх обставин, які передбачають підстави для накладення арешту майна.

При цьому, слідчий суддя не звернув увагу на те, що згідно поданого клопотання прокурора про накладення арешту на майно, метою арешту вказаної земельної ділянки є збереження речових доказів у кримінальному провадженні та недопущення їх подальшого відчуження до з`ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, що в подальшому ускладнить встановлення істини та проведення необхідних слідчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

На думку суду апеляційної інстанції, зміст клопотання про накладення арешту на майно дає достатні підстави для висновку, що дане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК України, та стороною обвинувачення дано належне обґрунтування необхідності такого арешту, наявності ризиків, встановлених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Крім цього, матеріалами клопотання прокурора підтверджено, що в даному випадку мають місце відповідні ризики щодо майна, а саме можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, доведено необхідність виконання завдання арешту майна, а саме запобігання можливості таких ризиків.

Разом з тим, арешт майна у даному кримінальному провадженню є необхідним для забезпечення всебічності, повноти та об`єктивності дослідження усіх обставин справи, тобто для забезпечення виконання завдань кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що прокурор підставно звернувся з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів, у разі не забезпечення збереження вказаного майна, шляхом заборони відчуження та розпорядження, може призвести до втрати речового доказу у кримінальному провадженні, що в подальшому ускладнить встановлення істини та проведення необхідних слідчих дій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання не в повній мірі з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для накладення арешту на майно є обґрунтованими.

При вирішенні питання щодо накладення арешту, колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказаний захід не повинен унеможливлювати здійснення подальшої економічної та господарської діяльності, у зв`язку з чим вважає, що арешт майна повинен полягати тільки в забороні щодо подальшого розпорядження та відчуження майном без позбавлення права користування ним.

Колегія суддів вважає, що на даному етапі розслідування кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна та користувача з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя та суд на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Твердження наведені в ухвалі слідчого судді про безпідставність клопотання, невідповідність його вимогам законодавства, відсутність доказів, які доводять існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України та відсутність підстав для накладення арешту на думку колегії суддів є передчасними, зводяться до оцінки зібраних доказів та правової кваліфікації кримінально караного діяння.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на вказану вище земельну ділянку шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження, без позбавлення права користування майном.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2023 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку, із кадастровим номером 2610600000:07:003:0001 площею 5,3257 га (адреса розташування: м. Коломия, вул. Фабрична, 10), власником якої є Коломийська міська рада (код ЄДРПОУ 04054334), а орендарем: ТОВ «ГРАНД ПРИКАРПАТТЯ» (код ЄДРПОУ 43094778), шляхом заборони розпорядження та відчуження вказаною земельною ділянкою.

Виконання ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 . Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_3

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_5