Постанова

від 18.01.2024 по справі 520/32338/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 р. Справа № 520/32338/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 05.12.23 по справі № 520/32338/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає: в умисному недопущенні здійснення контролю за достовірністю поданих страхувальником відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку; не врахуванні, при обчисленні розміру пенсії, всієї суми та всіх складових заробітної плати, виплаченої за відповідний період, в тому числі з вересня 2008 року по вересень 2011 року, який враховується при обчисленні розміру пенсії, факт виплати якої та внесення всіх складових виплаченої заробітної плати Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області до довідок про складові заробітної плати, підтверджено судовими рішеннями; не визнанні та не виконанні рішень судів України; умисному не допущенні поновлення, у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», права на отримання пенсії належного рівня, порушеного внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, право на отримання якої встановлено судовим рішенням; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нанесену ОСОБА_1 шкоду внаслідок не допущення здійснення контролю за достовірністю поданих страхувальником відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та не врахування, при обчисленні розміру пенсії, всієї суми та всіх складових заробітної плати, виплаченої за відповідний період з вересня 2008 року по вересень 2011 року, факт виплати якої та внесення всіх складових виплаченої заробітної плати Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області до довідок про складові заробітної плати, підтверджено судовими рішеннями, а факт сплати ЄСВ підтверджений результатами ревізії Головним управлінням ДПС у Харківській області (акт від 23.09.2020 року №136/20-40-07-22-06/040588066), у сумі не нарахованої та не виплаченої частини пенсії: за період з жовтня 2011 року по лютий 2018 року, у сумі 371928,16 грн. (триста сімдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім грн. 16 коп.), в тому числі: не донараховану та невиплачену частину пенсії, у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», у сумі 230352,05 грн. та компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною виплатою цієї частини пенсії станом на листопад 2023 року у сумі 141576,11грн.; за період з березня 2023 року по листопад 2023 року, у сумі 15817,64 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімнадцять грн. 64 коп.), в тому числі: не донарахованої та не виплаченої частини пенсії за віком, у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у сумі 15610,24 грн. та компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною виплатою цієї частини пенсії станом на листопад 2023 року у сумі 207,40 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали. Повідомлено позивача про можливість виправлення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом; оригіналу квитанції про сплату судового збору або докази звільнення особи від сплати судового збору. Роз`яснено позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява підлягає поверненню.

23.11.2023 року, на виконання вимог ухвали суду, позивачем надано заяву про поновлення строку звернення суду та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин справи; не врахування судових рішень, якими встановлені обставини, що стосуються даних спірних взаємовідносин; недоведеність обставин, що мають суттєве значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; порушенням норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що право позивача на отримання пенсії належного рівня з жовтня 2011 року порушено внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, а сума не донарахованої за вказаний період пенсії є саме збитками, які підлягають відшкодуванню у відповідності до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Вказує, що поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Стверджує, що у спірних правовідносинах збитки полягають не в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права. Посилаючись на п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», наголошує, що судовий збір не справляється за подання даного позову.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Враховуючи, що нормами КАС України визначено апеляційній перегляд оскаржуваної ухвали в порядку письмового провадження, характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, апеляційна скарга стосується ухвали суду, винесеної з процесуальних питань, вирішення яких суд першої інстанції здійснював без виклику сторін, з огляду на практику Європейського суду з прав людини стосовно доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли повинні вирішуватися тільки питання права (рішення від 26 травня 1988 року в справі Екбатані проти Швеції), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу в порядку письмового провадження.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений строк не було виконано вимог ухвали про залишення її без руху.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з п.п. 3, 5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Положеннями статей 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частинами 1, 2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до п.п. 1, 9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області невиплачену йому частину пенсії за період з жовтня 2011 року по лютий 2018 року та з березня 2023 року, однак, звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом лише 13.11.2023 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, який містить позовну вимогу майнового характеру на суму 387745,82 грн., розмір судового збору складає 3877,46 грн., та 4 непов`язані позовні вимоги немайнового характеру, розмір судового збору складає 4294,4 грн., або доказів звільнення особи від сплати судового збору.

Судом першої інстанції встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом; оригіналу квитанції про сплату судового збору на суму 8171,86 грн. або докази звільнення особи від сплати судового збору. Роз`яснено позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Таким чином, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року позовну заяву залишено без руху з двох підстав: з підстав пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, а також з підстав несплати судового збору за подання позову або доказів звільнення особи від сплати судового збору.

23.11.2023 року, на виконання вимог ухвали суду, позивачем надано заяву про поновлення строку звернення суду та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом позивач зазначив, що про внесення змін Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з врахуванням всієї суми заробітної плати, виплаченої за час вимушеного прогулу, на виконання рішення Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі №2005/1595/21, що забезпечує можливість Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області поновити право позивача на отримання пенсії належного рівня, порушеного внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, позивачу стало відомо лише у вересні 2023 року, при прийнятті Харківським окружним адміністративним судом ухвали від 20.09.2023 року по справі №520/4647/19.

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позову позивач вказав, що його право на отримання пенсії належного рівня з жовтня 2011 року порушено внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, а сума не донарахованої за вказаний період пенсії є саме збитками, які підлягають відшкодуванню у відповідності до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», тому судовий збір не справляється за подання даного позову у відповідності до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано квитанцію про сплату судового збору, докази звільнення від сплати судового збору відсутні, підстав для несплати позивачем судового збору судом не встановлено.

При цьому, суд не вирішив подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, жодної оцінки викладеним у вказаній заяві від 23.11.2023 року обставинам не надав, та виходив лише з підстав несплати судового збору за подання позовної заяви та не надання належних доказів чи обґрунтувань звільнення позивача від сплати судового збору.

Колегія суддів зазначає, що процесуальним законодавством передбачений обов`язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд повертає таку позовну заяву позивачу, не розглядаючи справу по суті позовних вимог.

У зв`язку з вищевикладеним, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав несплати судового збору, без надання правової оцінки поважності підстав пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, викладених у заяві від 21.11.2023 року, поданій на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, є передчасним.

Крім того, залишаючи адміністративний позов без руху, зокрема, з підстав несплати судового збору, та надаючи позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору на суму 8171,86 грн., суд першої інстанції зазначив, що позов містить вимогу майнового характеру на суму 387745,82 грн. та 4 непов`язані позовні вимоги немайнового характеру.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, - ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Абзацом 2 ч.3 ст.6 Закону «Про судовий збір» встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною 1 ст.172 КАС України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

При цьому, п.23 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Водночас, похідні вимоги окремо судовим збором не оплачуються, що відповідає практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, в ухвалах від 25.06.2018 року у справі №800/467/17, від 03.07.2018 року у справі №826/4079/17.

Колегія суддів звертає увагу, що при перевірці правильності сплати судового збору та при визначенні кількості позовних вимог за подання позовної заяви необхідним є врахування того, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає:

1) в умисному недопущенні здійснення контролю за достовірністю поданих страхувальником відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку;

2) не врахуванні, при обчисленні розміру пенсії, всієї суми та всіх складових заробітної плати виплаченої за відповідний період, в тому числі з вересня 2008 року по вересень 2011 року, який враховується при обчисленні розміру пенсії, факт виплати якої та внесення всіх складових виплаченої заробітної плати Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області до довідок про складові заробітної плати, підтверджено судовими рішеннями;

3) не визнанні та не виконанні рішень судів України;

4) умисному не допущенні поновлення, у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», права на отримання пенсії належного рівня, порушеного внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, право на отримання якої встановлено судовим рішенням;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нанесену ОСОБА_1 шкоду внаслідок не допущення здійснення контролю за достовірністю поданих страхувальником відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та не врахування, при обчисленні розміру пенсії, всієї суми та всіх складових заробітної плати виплаченої за відповідний період з вересня 2008 року по вересень 2011 року, факт виплати якої та внесення всіх складових виплаченої заробітної плати Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області до довідок про складові заробітної плати, підтверджено судовими рішеннями, а факт сплати ЄСВ підтверджений результатами ревізії Головним управлінням ДПС у Харківській області (акт від 23.09.2020 року №136/20-40-07-22-06/040588066), у сумі не нарахованої та не виплаченої частини пенсії:

1) за період з жовтня 2011 року по лютий 2018 року, у сумі 371928,16 грн. (триста сімдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім грн. 16 коп.), в тому числі: не донараховану та невиплачену частину пенсії, у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», у сумі 230352,05 грн. та компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною виплатою цієї частини пенсії станом на листопад 2023 року у сумі 141576,11 грн.;

2) за період з березня 2023 року по листопад 2023 року, у сумі 15817,64 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімнадцять грн. 64 коп.), в тому числі: не донарахованої та не виплаченої частини пенсії за віком, у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у сумі 15610,24 грн. та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою цієї частини пенсії станом на листопад 2023 року у сумі 207,40 грн.

Суд враховує, що зазначені позовні вимоги зводяться до невиплати позивачу пенсії в належному, на його думку, розмірі, а саме: частини пенсії, що виникла за період з жовтня 2011 року по лютий 2018 року та з березня 2023 року по листопад 2023 року, а також компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою цієї частини пенсії.

Таким чином, в позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, інші є похідними, що безпідставно не враховано судом першої інстанції при винесенні ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За цим, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху в частині сплати судового збору і в подальшому повертаючи позов, дійшов помилкового висновку щодо необхідності сплати позивачем судового збору в розмірі 8171,86 грн. (за позовну вимогу майнового характеру та 4 непов`язані позовні вимоги немайнового характеру).

Стосовно доводів позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі положення п.13 ч.2. ст.3 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає наступне.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону №3674-VІ судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з приписами ч.1 ст.5 КАС щодо способів судового захисту, які кореспондують з положеннями ч.2 ст.245 КАС щодо повноважень суду при вирішенні справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст вказаної норми дає підстави для висновку, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується.

Вказані висновки наведені Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 року у справі №300/6211/21.

При цьому, суд зазначає, що позивач просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не нараховану та невиплачену частину пенсії, що на його думку виникла за період з жовтня 2011 року по лютий 2018 року та з березня 2023 року по листопад 2023 року, та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою цієї частини пенсії, які за своєю правовою природою не є шкодою, заподіяною особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, позивачем не заявлено.

Отже, на даний час відсутні підстави для несплати позивачем судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».

Інші доводи і заперечення апеляційної скарги позивача, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про повернення позовної заяви, дійшов передчасних висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 по справі № 520/32338/23 скасувати.

Справу № 520/32338/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк