Постанова

від 17.01.2024 по справі 420/5343/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5343/23

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 27.09.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

при секретарі Абович Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року по справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Державної служби геології та надр України, товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т» за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, про визнання протиправними та скасування наказу та дозволу,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (надалі - відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т» (відповідач-2, Товариство), в якому виклав наступні позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 15.08.2019 року №274 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами товариству з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т»;

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 25.09.2019 року №6376, виданий товариству з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т» для видобування корисних копалин (промислова розробка) граніту, мігматиту на території родовища Вільшанське Савранського району Одеської області.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірним наказом відповідача-1 №274 від 15.08.2019 року Товариству неправомірно був наданий спеціальний дозвіл на користування надрами від 25.09.2019 року №6376 без проведення аукціону на підставі пп.1 п.8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМ України від 30.05.2011 року №615, оскільки ТОВ «ОАЗІС-Т» на виконання вимог цієї норми не здійснювало роботи з геологічного вивчення ділянки надр та не мало на це спеціального дозволу на користування надрами, зокрема, дозволу на геологічне вивчення Вільшанського родовища.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 10.08.2018 року між Державною службою геології та надр України (далі - Продавець) та ТОВ «ОАЗІС-Т» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією №88/11, згідно з п.п.1.1 якого, Продавець продав, а Покупець купив право на користування узагальненою геологічною інформацією (геологічний звіт: «Доразведка Вильшанского месторождения кристалических пород в Савранском районе Одесской области УССР в 1988г.», інститут «Укргирпродор», Министерство строительства и эксплуатации автодорог УССР, Киев-1988, інв. №51509) по Вільшанському родовищу мігматитів, яке знаходиться у Савранському районі Одеської області.

З метою проведення робіт з геолого-економічної оцінки залишкових запасів Вільшанського родовища граніту та мігматиту в Савранському районі Одеської області відповідачем-1 06.09.2018 року за №304 була зареєстрована відповідна Доцільність проведення таких робіт (форма 3-гр), на підставі якої ТОВ «Дісіжн», згідно з технічним завданням TOB «ОА3IC-Т», камеральним шляхом, з використанням матеріалів геологорозвідувальних робіт 1988 року, проведено геолого-економічну оцінку залишкових запасів Вільшанського родовища граніту та мігматиту в Савранському районі Одеської області, яка була оформлена у вигляді звіту, який було подано до Державної комісії по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України.

Протоколом Державної комісії по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 01.11.2018 року №4566 внесено зміни до підрахунку запасів корисних копалин Вільшанського родовища, та станом на 01.09.2018 року було апробовано балансові запаси граніту та мігматиту загальнодержавного значення цього родовища (пункти 3.2 та 3.3 Протоколу), а також визнано Вільшанське родовище підготовленим для подальшого геологічного вивчення та промислової експлуатації на умовах економічного ризику.

09.07.2019 року ТОВ «ОАЗІС-Т» звернулося до Державної служби геології та надр України із заявою №5 про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, з метою видобування корисних копалин загальнодержавного значення граніту та мігматиту Вільшанського родовища, розташованого на відстані близько 1,5 км на схід від с.Вільшанка Савранського району Одеської області строком дії дозволу 20 років. У заяві зазначено підставу: підпункт 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 року (далі Порядок №615), а саме: здійснення за власні кошти геологічного вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено Державною комісією України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ) протокол від 01.11.2018 року №4566.

22.02.2019 року Одеська обласна рада прийняла рішення №933-VII, яким погодила надання ТОВ «ОАЗІС-Т» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування граніту та мігматиту Вільшанського родовища на території Савранського району Одеської області.

Наказом Державної служби геології та надр України від 15.08.2019 року №274 на підставі пп.1 п.8 Порядку №615 надано ТОВ «ОАЗІС-Т» строком на 19 років спеціальний дозвіл на видобування гранітів, мігматитів на території Вільшанського родовища Одеської області.

25.09.2019 року на виконання вищевказаного наказу ТОВ «ОАЗІС-Т» отримало спеціальний дозвіл №6376 для видобування корисних копалин (промислова розробка) граніту, мігматиту на території родовища Вільшанське Савранського району Одеської області, строком дії до 25.09.2038 року.

З цих обставин виходив суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, згідно з наданими відповідачем-1 документами (т.2 а.с.58-115) вбачається, що на час звернення прокурора з цим позовом, обставини, які стосуються дії спірного наказу від 15.08.2019 року №274 та дозволу від 25.09.2019 року №6376, змінилися в силу того, що Протоколом Державної комісії по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 08.04.2021 року №5283, за результатами розгляду поданих ТОВ «ОАЗІС-Т» матеріалів детальної геолого-економічної оцінки Вільшанського родовища гранітів та мігматитів та розширення меж спеціального дозволу на користування надрами, станом на 01.01.2021 року були затверджені та апробовані нові показники балансових запасів граніту та мігматиту загальнодержавного значення цього родовища, а також станом на 01.01.2021 року затверджені та апробовані балансові запаси спільно залягаючої корисної копалини пісків місцевого значення Вільшанського родовища.

За результатами розгляду зави ТОВ «ОАЗІС-Т» від 16.08.2022 року №22 щодо внесення змін до Дозволу від 25.09.2019 року №6376 внаслідок виявлення під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів, Держгеонадрами відповідно до наказу від 29.09.2022 року №341 прийнято рішення про внесення змін до Дозволу від 25.09.2019 року №6376 та ТОВ «ОАЗІС-Т» видано новий бланк Спеціального дозволу на користування надрами з реєстраційним номером 6376 (номер бланку А№008871) з угодою від 10.11.2022 року №6376 про умови користування надрами, яка є додатком до цього спеціального дозволу (т.2 а.с.83-95).

Суд першої інстанції вірно визначив обсяг нормативно-правового регулювання, яке підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, і яке полягає в наступному.

Відповідно до ст.3 Кодексу України Про надра, гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст.13 Кодексу України про надра, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (ч.1 ст.19 Кодексу України про надра).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року №1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).

Згідно з п.1 Положення №1174, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Згідно із пп.9 п.4 Положення №1174, Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 (далі Порядок №615).

Згідно з п.1 Порядку №615, цей нормативно-правовий акт регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.

Відповідно до п.2 Порядку №615, дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, органом з питань надання дозволу, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Підпунктом 1 п.8 Порядку №615, в редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу); якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, пп.1 п.8 Порядку №615 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачав три самостійні виключні підстави для надання дозволу без проведення аукціону:

1) заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження підрахунку запасів;

2) заявник за власні кошти здійснив апробацію, за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку;

3) у разі геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час звернення до Держгеонадр із заявою №5 від 09.07.2019 року ТОВ «ОАЗІС-Т» мало законні підстави для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону на підставі пп.1 п.8 Порядку №615, а саме: заявник за власні кошти здійснив апробацію, за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку.

При цьому, суд першої інстанції відхилив такий довід позову, як зазначення ТОВ «ОАЗІС-Т» в заяві №5 від 09.07.2019 року про отримання дозволу такої підстави для його отримання без аукціону, як здійснення за власні кошти геологічного вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, обґрунтувавши це тим, що відповідач-2 помилково зазначив таку підставу, оскільки геологічного вивчення ділянки надр він не проводив, а за власні кошти провів апробацію, результати якої затверджені у ДКЗ, що, в свою чергу, відповідно до пп.1 п.8 Порядку №615 надавало йому законні підстави для отримання такого дозволу, а тому така помилка не є підставою для скасування спірного наказу від 15.08.2019 року №274 в частині надання відповідачу-2 спеціального дозволу на користування надрами, та відповідно для скасування такого дозволу.

Апелянт не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, наполягаючи на тому, що з урахуванням змісту поданої ТОВ «ОАЗІС-Т» заяви №5 від 09.07.2019 року про отримання дозволу та внаслідок не проведення цим Товариством робіт з геологічного вивчення ділянки надр та не отримання ним спеціального дозволу на користування надрами, зокрема, дозволу на геологічне вивчення Вільшанського родовища, відповідач-1 повинен був повернути відповідачу-2 вказану заяву про отримання спеціального дозволу і всі подані матеріали.

Відповідачі заперечують проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на помилковість доводів апелянта про відсутність у відповідача-2 права на отримання спеціального дозволу на користування надрами Вільшанського родовища без проведення аукціону, а також на те, що прокурор не мав права на звернення з таким позовом, і позов подано з порушенням строку звернення до суду.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 3 ст.317 КАС України визначений виключний перелік порушень норм процесуального права, які обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, а саме:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Також обов`язковою підставою для скасування апеляційною інстанцією судового рішення з закриттям провадження у справі незалежно від доводів апеляційної скарги згідно ч.2 ст.319 КАС України є порушення содом першої інстанції правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України.

Наведені у відзивах на апеляційну скаргу доводи відповідача-2 про подачу позову з порушенням строку звернення до суду фактично вказують на можливі порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді даного спору по суті, однак зміст таких порушень не відносить їх до тих порушень, які незалежно від доводів апеляційної скарги можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Такі доводи відповідача-2 могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише в тому випадку, якщо вони викладені в апеляційній скарзі. Однак апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури таких доводів не містить, а відповідачі з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не звертались.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 30.05.2023 року розглянуто як клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду, яке обґрунтовано відсутністю у прокурора права на звернення до суду з таким позовом та порушенням строку звернення до суду, так і заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури про поновлення строку звернення до суду, і за результатами розгляду цього клопотання і заяви суд першої інстанції поновив строк звернення до суду та відмовив відповідачу-2 у залишенні позову без розгляду.

Оскільки відповідно до ст.294 КАС України така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, то законність такої ухвали може бути перевірена судом апеляційної інстанції лише за апеляційною скаргою на рішення суду.

Враховуючи, що апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури не містить доводів щодо помилковості ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року про поновлення строку звернення до суду та про відмову у залишенні позову без розгляду, то в рамках даного апеляційного провадження така ухвала суду першої інстанції не піддягає апеляційному перегляду.

Що стосується посилань відповідача-1 на відсутність у заступника керівника Одеської обласної прокуратури права на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 3 - 5 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Колегія суддів погоджується з позицією заступника керівника Одеської обласної прокуратури щодо його права на звернення до суду з таким позовом до Державної служби геології та надр України в інтересах державами саме в якості позивача, оскільки Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, як центральний орган виконавчої влади, до завдань якого віднесено, зокрема, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, і через яке Кабінетом Міністрів України спрямовується і координується діяльність Державної служби геології та надр України, не наділено повноваженнями на звернення до суду з такими самими вимогами.

Така правова позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 29.11.2022 року у справі №240/401/19, в якій, зокрема, зазначено, що прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі (як от у Кабінету Міністрів України), не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду.

Отже, суд першої інстанції вірно розглянув по суті позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури, поданий ним в інтересах держави в якості позивача.

Оцінивши доводи апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та висновки суду першої інстанції у взаємозв`язку із наведеними вище нормативними положеннями, які врегульовують спірні відносини, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, а наведені апелянтом доводи відхиляє з наступних підстав.

Щодо доводів апелянта про те, що у поданій ТОВ «ОАЗІС-Т» до відповідача-1 заяві №5 від 09.07.2019 року на отримання спеціального дозволу на користування надрами була вказана та передбачена пп.1 п.8 Порядку №615 підстава для отримання такого дозволу без аукціону, якої фактично не існувало, а саме - заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження підрахунку запасів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що фактично ТОВ «ОАЗІС-Т» звернулося до Держгеонадр України із заявою, в якій вказало одну підставу для отримання дозволу, яка передбачена пп.1 п.8 Порядку №615, а надало документи на підтвердження права на отримання дозволу з іншої підстави, яка також передбачена цим пунктом Порядку №615.

Відповідачі не заперечують той факт, що ТОВ «ОАЗІС-Т» у 2018-2019 роках з метою отримання спеціального дозволу, геологічного вивчення ділянки надр не проводило, проте вказують на те, що за власні кошти ТОВ «ОАЗІС-Т» провело апробацію, результати якої затверджені у ДКЗ, що згідно пп.1 п.8 Порядку №615 надавало ТОВ «ОАЗІС-Т» підстави для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Як вже зазначено вище, діюча на час виникнення спірних відносин редакція пп.1 п.8 Порядку №615 передбачала три самостійні виключні підстави для надання дозволу без проведення аукціону:

1) заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження підрахунку запасів;

2) заявник за власні кошти здійснив апробацію, за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку;

3) у разі геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

Дійсно, в заяві №5 від 09.07.2019 року відповідач вказав першу підставу пп.1 п.8 Порядку №615, однак прийняття спірного наказу та видача ТОВ «ОАЗІС-Т» Дозволу від 25.09.2019 року №6376 відбулась за наявності другої підстави пп.1 п.8 Порядку №615, а саме: заявник за власні кошти здійснив апробацію, за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що існування саме такої підстави для отримання відповідачем-2 спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону підтверджується протоколом Державної комісії по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 01.11.2018 року №4566, яким на підставі поданих відповідачем-2 матеріалів геолого-економічної оцінки залишкових запасів Вільшанського родовища були внесені зміни до підрахунку запасів корисних копалин Вільшанського родовища, та станом на 01.09.2018 року були апробовані балансові запаси граніту та мігматиту загальнодержавного значення цього родовища (пункти 3.2 та 33 Протоколу), а також визнано Вільшанське родовище підготовленим для подальшого геологічного вивчення та промислової експлуатації на умовах економічного ризику.

Доводи апелянта про те, що протоколом Державної комісії по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 01.11.2018 року №4566 апробовано але не затверджено підрахунок запасів корисних копалин в установленому порядку, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Апробація корисних копалин це комплекс геолого-економічних досліджень, які проводяться з метою підтвердження промислового значення виявлених запасів, основними етапами якої є:

- вивчення геології родовища, що дозволяє оцінити можливість розробки родовища, наявність і якість корисних копалин, ступінь розубоження корисних компонентів, технічні умови видобутку, екологічні ризики;

- оцінка якості корисних копалин, що дозволяє оцінити ринкову цінність корисних копалин, можливості їх переробки та використання, економічну доцільність розробки родовища;

- розрахунок запасів корисних копалин;

- оцінка економічної ефективності видобутку корисних копалин.

Результати апробації оформляються у вигляді звіту, який включає в себе всі необхідні відомості про родовище.

Як вже зазначено вище, таке комплексно геолого-економічне дослідження у вигляді звіту було виконано ТОВ «Дісіжн» на підставі зареєстрованої відповідачем-1 06.09.2018 року за №304 форми 3-гр та технічного завдання TOB «ОА3IC-Т», і яке було предметом оцінки протоколу засідання Державної комісії по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 01.11.2018 року №4566.

Згідно п.5 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 року №865 (надалі - Положення) в редакції на час виникнення спірних відносин, залежно від ступеня підготовленості до промислового освоєння запасів корисних копалин державна експертиза може завершуватися: апробацією запасів корисних копалин попередньо розвіданих родовищ, підготовлених до проведення розвідувальних робіт; затвердженням запасів корисних копалин розвіданих родовищ, призначених для проектування й будівництва нових, продовження терміну роботи діючих гірничодобувних і переробних підприємств.

Відповідно до п.7 Положення №865 державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться на підставі звітів, які містять в собі матеріали з геологічного вивчення родовищ корисних копалин, підрахунок їх запасів та техніко-економічне обґрунтування промислового значення (далі - геолого-економічна оцінка). У разі необхідності за рішенням ДКЗ проводиться перевірка достовірності матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин безпосередньо на місці геологорозвідувальних робіт.

Згідно з п.9 Положення №865 матеріали геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин повинні містити:

- характеристику геологічної будови покладів корисних копалин, їх технологічних властивостей, гірничо- геологічних, гідрогеологічних та інших умов залягання в обсязі, достатньому для прийняття обґрунтованих проектних рішень щодо способу й системи видобутку та схеми комплексної переробки корисних копалин і визначення граничних показників (параметрів) кондицій;

- техніко-економічне обґрунтування кондицій для підрахунку запасів корисних копалин, що забезпечують найповніше, економічно раціональне й комплексне вилучення з надр запасів основних та тих, що спільно залягають, корисних копалин, а також корисних компонентів шляхом використання сучасних промислових технологій видобутку й переробки мінеральної сировини з дотриманням вимог щодо охорони надр та навколишнього природного середовища;

- характеристику методики й результатів випробовування і підрахунку запасів корисних копалин; - прогнозну економічну оцінку сумарного ефекту від експлуатації родовища за одним або кількома варіантами показників (параметрів) кондицій з визначенням прогнозних результатів підприємницької діяльності гірничопереробного комплексу в обсязі, достатньому для прийняття рішення про інвестування подальших робіт;

- документи, що засвідчують право на користування надрами.

Відповідно до пунктів 15, 26 Положення №865 запаси корисних копалин підлягають підрахунку та обліку відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр. ДКЗ систематично проводить аналіз державного балансу запасів корисних копалин і дає рекомендації для користувачів надр щодо подання на повторну або первинну державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки відповідних родовищ корисних копалин

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2018 року на засіданні колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України, яке оформлене протоколом №4566, були розглянуті матеріали попередньої геологоекономічної оцінки запасів гранітів та мігматитів у межах Вільшанського родовища в Савранському районі Одеської області та апробовано підраховані балансові запаси Вільшанського родовища.

При цьому, на державну експертизу до державної комісії запасів подано геологоекономічну оцінку запасів родовища в межах ділянки та додано такі документи:

- звіт ТOB «Дісіжн» «Геолого-економічна оцінка залишкових запасів Вільшанського родовища гранітів та мігматитів Савранському районі Одеської області». 2018 рік. Відповідальний виконавець С.Т. Пікуль;

- протокол УкрТКЗ від 07.02.1989 року №4774 щодо затвердження запасів гранітів і мігматитів Вільшанського родовища;

- протокол від 16.10.2018 року №б/н «засідання науково-технічної ради ТОВ «Дісіжн» і ТОВ «Оазіс-Т» щодо розгляду матеріалів звіту «Геолого-економічна оцінка залишкових запасів Вільшанського родовища граніту та мігматиту в Савранському районі Одесьської області»;

- коротка авторська довідка;

- експертні висновки В.Д. Бочарової. О.І. Левченка та висновок з технічної перевірки звіту й підрахунку запасів ОСОБА_1 ;

- відповіді на зауваження експертів;

- таблиці підрахунку запасів корисної копалини і об`ємів розкривних порід;

- державна реєстрація робіт з геологічного вивчення надр (форма 3-гр);

- прогнозні техніко-економічні показники промислового освоєння Вільшанського родовища гранітів і мігматитів, погоджені ТОВ «Оазіс-Т»;

- розрахунок чистого дисконтованого грошового потоку подальшого промисловою освоєння Вільшанського родовища гранітів і мігматитів;

- договір купівлі-продажу геологічної інформації від 11.08.2018 року №88/11 щодо права на користування геологічною інформацією, укладений між Державною службою теології та надр України та ТОВ «Оазіс-Т»;

- довідка ДНВП «Геоінформ України» від 07.09.2018 року №03/303-3091 щодо залишкових запасів гранітів і мігматитів на Вільшанському родовищ.

Зміст пунктів 3.2 та 3.3 протоколу засідання Державної комісії по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України (ДКЗ) від 01.11.2018 року №4566 (т.3 а.с.151), свідчить про те, що цим пунктом ДКЗ одночасно і апробувало станом на 01.09.2018 року, і затвердила підрахунок запасів, який наведений у звіті ТОВ «Дісіжн», що був предметом розгляду ДКЗ згідно цього протоколу.

Відносно доводів апелянта про те, що TOB «ОА3IC-Т» не отримувало спеціального дозволу на геологічне вивчення Вільшанського родовища, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначено вище, TOB «ОА3IC-Т» отримало право на проведення геолого-економічної оцінки залишкових запасів Вільшанського родовища граніту та мігматиту на підставі зареєстрованої відповідачем-1 06.09.2018 року за №304 доцільності проведення таких робіт (форма 3-гр), і самі ці роботи згідно з технічним завданням TOB «ОА3IC-Т» виконало ТОВ «Дісіжн», результати якої були оформлені у вигляді звіту, який було предметом оцінки вищевказаного протоколу засідання Державної комісії по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 01.11.2018 року №4566.

Державна реєстрація робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (далі - РДГВН) регламентуються відповідним Порядком, затвердженим Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України 14.06.2013 року №263 (надалі Порядок №263).

Станом на 06.09.2018 року, тобто на час отримання відповідачем-2 права на проведення геолого-економічної оцінки залишкових запасів Вільшанського родовища, Порядок №263 містив наступні положення, які підлягають застосуванню для вирішення спірного питання:

- державна реєстрація РДГВН - офіційне свідчення про доцільність здійснення певних видів і обсягів робіт, які спрямовані на збільшення повноти геологічної, гідрогеологічної, інженерно-геологічної, геофізичної, еколого-геологічної та геохімічної вивченості надр (п.1.1);

- дія цього Порядку регулює відносини, що виникають під час здійснення господарської діяльності з геологічного вивчення, у тому числі на стадії дослідно-промислової розробки, яка провадиться на ділянках надр, і поширюється на суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які мають намір проводити роботи і дослідження з геологічного вивчення надр у межах території України та її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони

- для цілей цього Порядку виконавцями РДГВН вважаються користувачі надр, визначені статтею 13 Кодексу України про надра (п.1.2);

- державну реєстрацію РДГВН здійснює Державна служба геології та надр України відповідно до вимог цього Порядку шляхом проставлення відтиску штампа на переліку об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою №3-гр (далі - Перелік РДГВН) згідно з додатком до цього Порядку та внесення запису в журнал державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (п.1.3);

- державній реєстрації підлягають РДГВН, що проводяться на основі:

а) діючого спеціального дозволу на користування надрами;

б) затвердженого в установленому порядку пооб`єктного плану виконавця РДГВН;

в) висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об`єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку (п.1.4).

Отже, помилковою є позиція позивача про те, що державна реєстрація РДГВН проводиться виключно на основі діючого спеціального дозволу на користування надрами.

Враховуючи факт державної реєстрації в Держгеонадрах робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою №3-гр, ТОВ «ОАЗІС-Т» мало підстави для проведення геолого-економічної переоцінки запасів родовища, як виду РДГВН, та подальшого звернення до ДКЗ України для державної експертизи матеріалів ГЕО.

Отже, TOB «ОА3IC-Т» в законний спосіб набуло право на проведення робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр Вільшанського родовища граніту та мігматиту, а тому TOB «ОА3IC-Т», як виконавець РДГВН, прирівнюється до користувача надр, про що також вірно зазначив відповідач-1 у відзиві на позовну заяву.

Аналогічне підхід до правозастосування був застосований Верховним Судом у постанові від 03.12.2021 року у справі №0640/4277/18, в якій містяться, зокрема, такі висновки:

« 50. Колегія суддів звертає увагу, що геологічне вивчення, як вид надрокористування на підставі спеціального дозволу на користування надрами, слід відрізняти від робіт та досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, які зареєстровані ТОВ «Фирма «Лисс» у Держгеонадрах України у відповідності до Порядку №263.

51. Так, державна реєстрація РДГВН є одним із етапів отримання в майбутньому спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовища.»

« 71. Судом першої інстанції встановлено, що роботи та дослідження зареєстровані Держгеонадра за №У-17-484/1, що є свідченням про доцільність здійснення певних видів робіт та їх обсягів. Наявність реєстрації робіт центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, надає право ТОВ «Фірма «Лисс» подати до ДКЗ результати робіт і досліджень з геологічного вивчення надр для проведення державної експертизи.

72. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ДКЗ в силу вимог порядку реєстрації РДГВН, Порядку №615 та Кодексу України про надра не мала підстав для відмови ТОВ «Фірма «Лисс» у прийнятті до розгляду матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки і проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, оскільки роботи були зареєстровані Держгеонадра, а товариство прирівнювалось до користувача надр.»

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених нормативних положень, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що наказ Державної служби геології та надр України від 15.08.2019 року №274 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т», є правомірним і підстави для його скасування відсутні, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суд від 11 вересня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 18.01.2024 року.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька