Постанова

від 17.01.2024 по справі 240/4088/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4088/23

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

17 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Б.С.К. Україна" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Б.С.К. Україна" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2023 року ТОВ "Б.С.К. Україна" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Житомирській області від 29.12.2022 №7978384/38953584 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 31.12.2021; визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Житомирській області від 29.12.2022 №7978386/38953584 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 31.01.2022; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 3 від 31.12.2021, подану ТОВ «Б.С.К. Україна», ЄДРПОУ 38953584, датою її фактичного надходження; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 31.01.2022, подану ТОВ «Б.С.К. Україна», ЄДРПОУ 38953584, датою її фактичного надходження.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Житомирській області від 29.12.2022 №7978384/38953584 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 31.12.2021 та №7978386/38953584 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 31.01.2022.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 31.12.2021, №2 від 31.01.2022, подані товариством з обмеженою відповідальністю «Б.С.К. Україна», датою їх фактичного надходження.

Стягнуто на користь ТОВ "Б.С.К. Україна" понесені судові витрати у розмірі 3 184 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням у частині розподілу судових витрат, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Б.С.К. Україна» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 29.10.2013, види економічної діяльності: "46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний)"; "77.11. Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (а.с. 12)".

Як видно з матеріалів справи, позивач (орендодавець) уклав договір про оренду транспортних засобів № 01092020/01 від 01.09.2020 з приватним підприємством "Канон" (орендар) (а.с. 13-14), відповідно до умов якого зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування легковий автомобіль Volksvagen Jetta, 2016 року випуску, об`ємом 1598, білого кольору, тип: легковий седан - В, свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування автомобіль орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі 3600 грн (з ПДВ). До договору оренди надано копію акту приймання-передачі автомобіля ТОВ «Б.С.К. Україна» приватному підприємству "Канон" (а.с. 14).

Позивач надав до суду копію свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 автомобіля Volksvagen Jetta, 2016 року випуску, об`ємом 1598, білого кольору, тип: загальний седан - В, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_4 , перебуває у власності ТОВ «Б.С.К. Україна» (а.с.16).

Послуги з оренди підтверджуються наданими копіями актів приймання-передачі виконаних робіт №87 від 31.12.2021, №2 від 31.01.2022, підписаними ТОВ «Б.С.К. Україна» та приватним підприємством "Канон", на суму 3600 грн (з ПДВ) кожен (а.с. 25, 25 на звороті).

15.07.2022 позивач подав до Державної податкової служби України для проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкові накладні №3 від 31.12.2021 на суму 3600 грн (а.с.18 на звороті) та № 2 від 31.01.2022 на суму 3600 грн (а.с.20).

Вказані накладні складені на підставі наданих позивачем послуг оренди автомобіля Volksvagen Jetta та доставлені до контролюючого органу, де були прийняті, однак відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрацію накладних зупинили, на підтвердження чого надіслано підприємству квитанції (а.с. 19 на звороті, 21).

У вказаних квитанціях зазначається, що реєстрація накладних №3 від 31.12.2021 та № 2 від 31.01.2022 зупинена, оскільки платник податку відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПК/РК, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач на вимогу контролюючого органу надав пояснення від 20.12.2022 з копіями доданих документів (а.с.24).

За результатами розгляду поданих позивачем пояснень та копій документів, Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, повідомила позивача, що подані документи прийнято до розгляду, втім Комісією прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.12.2022: №7978384/38953584 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 31.12.2021 (а.с. 22); №7978386/38953584 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 31.01.2022 (а.с.23), з підстав не надання платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. В графі "Додаткова інформація" зазначено про відсутність заявки відповідно до п.3.1. договору оренди транспортного засобу від 01.09.2020 №01092020/1, крім того, платника внесено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Позивач не погоджується із винесеними рішеннями Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних, а тому звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року позовні вимоги у справі задоволено.

Крім того, судовим рішенням встановлено, що позивачу підлягає відшкодуванню сума сплаченого судового збору на суму 5 368 грн, платіжне доручення про його сплату знаходиться у матеріалах справи (а.с.6), пропорційно задоволеним вимогам щодо кожного з відповідачів.

Представник позивача надав в підтвердження суми наданих адвокатських послуг такі документи: договір про надання правової допомоги від 16.01.2023; додаток до договору від 16.01.2023; акт прийому- передачі наданих послуг від 22.03.2023 на суму 5000 грн (а.с. 66-69).

Враховуючи ціну позову, складність справи та принцип співмірності, суд першої інстанції визначив, що стягненню пропорційно задоволеним вимогам щодо кожного з відповідачів підлягає сума в розмірі 100 грн.

Мотивувальна частина.

За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення у цій справі, проаналізувавши приписи ст.ст. 134, 139 КАС України, надані позивачем документи на підтвердження складу та розміру витрат, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, тому вважав, що розмір витрат на правничу допомогу у цьому випадку має бути зменшений з 5 000 грн до 1 000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Колегія суддів враховує, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції задовольнив позов товариства, відтак позивач має право на відшкодування понесених ним судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розумінні приписів ч.1 ст.139 КАС України.

Згідно з приписами ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються також із витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

В силу приписів ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В контексті надання оцінки доводам апеляційної скарги, судова колегія зауважує, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року 5076-VI (далі - Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, представник позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги від 16.01.2023, додаток до договору від 16.01.2023 та акт прийому-передачі наданих послуг від 22.03.2023 на суму 5000 грн.

Дослідивши наявні у справі докази, надані в обґрунтування й доведення витрат на правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом цієї справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, який позивач просив стягнути з суб`єкта владних повноважень у сумі 5000,00 грн був узгоджений умовами відповідного договору у фіксованій сумі, виходячи з розміру майнових вимог позову, підтверджений складеними та підписаними між сторонами Договору документами.

Колегія суддів також враховує, що визначення вартості роботи адвоката є питанням, яке погоджується сторонами при укладенні договору про надання правової допомоги та залежить, в тому числі від професійних здібностей та досвіду адвоката, що впливає на оцінку її вартості, фінансового стану сторони у справі та значення справи для цієї сторони.

Водночас принциповим під час вирішення такого питання є перевірка судом доведеності стороною відповідності таких витрат критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та їх співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю завдань, тривалістю розгляду справи тощо.

Висловлюючись з приводу відповідності наведеним вище критеріям заявлених у цій справі позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Розглядаючи заяву про розподіл судових витрат та вирішуючи її по суті, суд має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені), чи заявлений розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям, та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Застосувавши наведені вище критерії, оцінивши рівень заявлених до відшкодування витрат позивача на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, часткове задоволення позовних вимог, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності послуг категорії складності справи та пропорційності наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, їх необхідності, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що присуджена судом першої інстанції сума до компенсації позивачу його витрат на правову допомогу у розмірі 1000 грн не є співмірною з урахуванням вищенаведених критеріїв, при цьому і заявлені позивачем витрати у сумі 5000 грн, на переконання апеляційного суду, є завищеними.

З цього приводу суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формування правової позиції у справі, надання усних консультацій клієнту щодо правового захисту його інтересів у справі, аналіз судової практики щодо вирішення аналогічних справ та підготовка клієнту правового висновку стосовно способів правового захисту у справі, збирання доказів, подання заяв по суті справи фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, аналізу наказів та актів, а тому не є такими, що належать до стягнення.

Крім того, є вірним зауваження суду першої інстанції про незначну складність справи, тобто даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Виходячи з викладеного, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, враховуючи фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи під час представництва позивача в суді першої інстанції, нескладний предмет спору, наслідком чого є розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, існування сталої судової практики з розгляду відповідної категорії справ, у зв`язку з чим підготовка позову та представництво інтересів позивача не потребувало вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність поданих процесуальних документів до суду, колегія суддів вважає, що підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 2500,00 грн, оскільки визначена судом першої інстанції сума таких витрат у 1000,00 грн не може вважатись, виходячи з викладеного, пропорційною, розумною, співмірною та справедливою.

Водночас і заявлена позивачем сума у 5000 грн, на переконання колегії суддів, не відповідає принципу співмірності, виходячи з конкретних обставин справи та вищевикладеного, а відтак апеляційним судом вона зменшена до обґрунтованих, пропорційних, співмірних та справедливих - 2500 грн.

Відтак доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.

Інші доводи та заперечення сторін не мають принципового значення для правильного вирішення спірного питання, є несуттєвими, неґрунтовними, не впливають на висновки суду.

Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині суми витрат на правову допомогу позивача, яка підлягає компенсації за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із пунктом четвертим частини першої статті 317 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Б.С.К. Україна" задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року змінити з підстав, викладених у цій постанові.

Абзац четвертий резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року змінити та викласти його у наступній редакції: "Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Б.С.К. Україна" понесені судові витрати у розмірі 3934 (три тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області".

Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року змінити та викласти його у наступній редакції: "Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Б.С.К. Україна" понесені судові витрати у розмірі 3934 (три тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України".

У іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі №240/4088/23- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.