Постанова

від 10.01.2024 по справі 240/33452/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/33452/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

10 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушнір В. В.,

представників позивачів: Паука В.В., Шакалова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та Міжнародного благодійного фонду "Відкрите серце" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Кервіника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа - Міжнародний благодійний фонд "Відкрите серце", про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

у грудні 2022 року Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації звернувся до суду з адміністративним позовом до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа - Міжнародний благодійний фонд "Відкрите серце" (МБФ Відкрите серце), в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23.08.2022 №791 "Про надання МБФ "Відкрите серце" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою позов залишити без розгляду.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представники позивачів про задоволення апеляційних скарг заперечили, посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 04.10.2022 у справі № 906/684/21, що набрало законної сили, встановлено, що відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б №022535, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1978 році, у безоплатне та безстрокове користування Житомирській КЕЧ району передано земельну ділянку площею 138,4 га.

У 1978 році Житомирській КЕЧ району було передано в безстрокове і безоплатне користування 15724,8 га землі для державних потреб, про що видано Державний акт на право користування землею серії Б за № 022537.

Також у 1978 році згідно з Державним актом на право користування землею серії Б за №022538 Житомирській КЕЧ району було передано в безстрокове і безоплатне користування 1128,3 га землі.

Так, у 1982 році Житомирській КЕЧ району було передано в безстрокове і безоплатне користування 642,7 га землі для державних потреб, про що видано Державний акт на право користування землею № 5.

Державним актом на право користування землею № 25/20 у 1984 році було передано в безстрокове і безоплатне користування 287,3 га землі для державних потреб, які закріплені за Житомирською КЕЧ району.

Правонаступником Житомирської КЕЧ району відповідно до Директиви Міністра оборони України № Д322/1/01 від 20.01.05 "Про проведення організаційних заходів у квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України у 2005 році" є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир.

Таким чином, вказані земельні ділянки, які були надані у користування Житомирській КЕЧ, є землями оборони, а таке право користування не припинено і підтверджено чинними Державними актами.

Також, судовим рішенням встановлено, що ДП "Зарічанське лісове господарство" здійснює господарську діяльність з користування лісовими ресурсами на земельних ділянках оборони за Державними актами про право постійного користування землею: серії ЯЯ № 073507, ЯЯ № 073505, ЯЯ № 073508, ЯЯ №073506, ЯЯ №073509, ЯЯ №074003.

Отже, наведені обставини встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 04.10.2022 у справі № 906/684/21, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України.

Проте, ДП "Зарічанське лісове господарство" не має доказів існування оформленого в установленомуЗемельним кодексом Українипорядку права постійного користування відповідними земельними ділянками.

Рішенням Станишівської сільської ради від 23.08.2022 № 791 "Про надання МБФ "Відкрите серце" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" надано дозвіл МБФ "Відкрите серце" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 2,5000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, на якій розміщено майновий комплекс бази відпочинку, за межами населених пунктів (с. Зарічани) Станишівської сільської ради, Зарічанський військовий лісгосп, квартал № 5, виділ 1, будинок 2, Житомирського району Житомирської області.

При цьому, відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Житомирський військовий лісгосп" від 2013 року Зарічанське лісництво цього лісгоспу здійснює діяльність на 4-6 кварталі на території Зарічанської сільської ради.

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи про відсутність у відповідача повноважень розпоряджатись вказаною земельною ділянкою, керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно п. "а" ч. 1ст. 12 ЗК Українидо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин відносить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Таким чином, у межах спірних правовідносин Станишівська сільська рада наділена повноваженнями розпоряджатися виключно землями комунальної власності.

Відповідно до ч. 3ст. 19 ЗК Україниземельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно ч. 1ст. 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Частиною 7 ст. 20 ЗК України визначено, щозміна цільового призначення земельних діляноку разі, якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони, такожпогоджується з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування.

Таким чином, зміна цільового призначення землі, віднесеної до категорії земель оборони, здійснюється землекористувачем за погодженням з Міністерством оборони України або органом державної влади, до сфери якого належить підприємство, яке використовує землі оборони на праві постійного користування.

Так, земельна ділянка, стосовно якої відповідачем прийнято рішення, фізично розташована у кварталі 5 Зарічанського лісгоспу, яке здійснювало ведення лісового господарства без оформлення права постійного користування відповідними земельними ділянкамита без доказів правонаступництва ДП "Івано-Франківський військовий лісокомбінат", яке здійснювало лісове господарство на цих ділянках відповідно до державних актів на право користування земельною ділянкою: серії ЯЯ № 073507 (219,56 га), ЯЯ № 073505 (496,56 га), ЯЯ № 073508 (186,3180 га), ЯЯ №073506 (791,1265 га), ЯЯ №073509 (287,0484 га), ЯЯ №074003 (342,1897 га).

Тобто, Станишівською сільською радою прийнято рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка за своїм цільовим призначенням віднесена до категорії земель оборони.

При цьому, процедура стосовно земельної ділянки, яка була предметом прийняття рішення від 23.08.2022 року, не була ініційована землекористувачем та погоджена з відповідним державним органом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Станишівської сільської ради від 23.08.2022 №791 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із категорії земель оборони не ґрунтується на вимогах закону, не відповідає вимогам встановлених ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Стосовно тверджень апелянтів про відсутність у керівника Житомирської окружної прокуратури права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської військової адміністрації до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа - Міжнародний благодійний фонд "Відкрите серце" про визнання протиправним та скасування рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23.08.2022 №791 "Про надання МБФ "Відкрите серце" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду", то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Таким чином, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII Про прокуратуру (Закон №1697) визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону №1697 прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, своє право на звернення до суду з даним позовом керівник Житомирської окружної прокуратури обґрунтовує бездіяльністю Житомирською обласної військовою адміністрацією, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо оскарження рішення прийнятого Станишівської сільської ради, оскільки розпорядником спірних земель є саме Житомирська обласна військова адміністрація, а не селищна рада.

Тобто, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є Житомирська обласна військова адміністрація. Але, з огляду на її бездіяльність, інтереси держави нею не захищаються, у зв`язку із чим з даним позовом звертається саме прокурор.

Так, у судовому засіданні представник Житомирської обласної військової адміністрації дійсно зазначив про те, що розпорядником спірних земель є саме Житомирська обласна військова адміністрація, а також те, що остання дійсно не вчиняла жодних заходів щодо оскарження рішення прийнятого Станишівської сільської ради навіть після звернення Житомирської окружної прокуратури про надання інформації щодо прийнятого 23.08.2022 рішення №791.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав та прав у Житомирської окружної прокуратури на звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та Міжнародного благодійного фонду "Відкрите серце" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 січня 2024 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.