Постанова

від 18.01.2024 по справі 140/11731/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/11731/23 пров. № А/857/18309/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 140/11731/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи ««Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, (головуючий суддя Костюкевич С.Ф., розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» (далі - ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)», відповідач) про визнання протиправними дій щодо неврахування вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови КМУ від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 22.11.2019 по 22.02.2023; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум) за період з 22.11.2019 по 22.02.2023 із врахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови КМУ від 17 липня 2003 року №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно відповідно до постанови КМУ 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану за період з 24.02.2022 по 01.07.2022; зобов`язання провести нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно відповідно до зазначеної постанови за період з 24.02.2022 по 01.07.2022; про визнання дій/бездіяльності протиправними щодо ненарахування і невиплати грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в період з 22.11.2019 по 22.02.2023, зобов`язання нарахувати і виплатити грошову компенсацію за речове майно особистого користування, яке не було нею отримано під час проходження служби на день звільнення за період з 22.11.2019 по 22.02.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 22.11.2019 по 22.02.2023, а саме в Державній установі «Маневицька виправна колонія (№42)». 28.02.2023 звернулася до відповідача із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, компенсації за неотримане речове майно та додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн.

З листа від 14.03.2023 №4/1264-23/М-15 позивачці стало відомо про неврахування вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови КМУ від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 22.11.2019 по 22.02.2023; не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно відповідно до постанови КМУ 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за період з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року; ненарахування та невиплати компенсації за неотримане речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2016 № 178 станом на 1 січня 2021 року.

Вважаючи дії (бездіяльність) відповідача щодо не проведення нарахування та виплати зазначених складових грошового забезпечення у відповідних розмірах протиправними, позивач звернулась з позовом до суду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 22.11.2019 по 22.02.2023. Зобов`язано Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 22.11.2019 по 22.02.2023, із врахуванням абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022. Зобов`язано Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Державна установа «Маневицька виправна колонія (№42)» подала апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Зокрема апелянт посилається на те, що ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» врахувала норми абзаців першого, другого, третього, четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення та в період листопад 2019 року - грудень 2022 року застосовано базовий місяць березень 2018 року для нарахування та виплати індексації. Окрім того апелянт зауважив, що відповідно до частини шостої статті 5 Закону №1282-ХІІ та абзацу одинадцятого пункту 6 Порядку №1078 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на відповідний рік, що також свідчить про надання законодавцем виключних дискреційних повноважень саме роботодавцеві в частині нарахування та виплати індексації. Позивач не вказала та не надала жодних розрахунків щодо неправильного застосування з боку апелянта норм абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, що свідчить про необґрунтованість позову та відсутність правових відстав для його задоволення. Поряд з тим виплата грошової компенсації сум податку, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців, має бути здійснена одночасно з виплатою їм такого грошового забезпечення. З огляду на те, що позивачці ще не було нараховано та виплачено спірну індексацію за рішенням суду, зобов`язання установи одночасно з виплатою індексації здійснити виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, то позовні вимоги у цій частині, на думку заявника, є передчасними.

Щодо вимоги про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, відповідно до Постанови №168, то апелянт посилається на те, що підставою виплати такої додаткової винагороди є наказ начальника установи. Вказав, що наказом від 25 05 2022 № 49/ОС-22 «Про особовий склад» було призначено виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, особам рядового і начальницького складу (в тому числі позивачу) за період з 24.02.2022 по 25.04.2022, в межах виділеного фінансування, визначену пропорційно фактично відпрацьованому часу несення служби, розрахованого у годинах, яка і була виплачена позивачу за вищевказаний період. Також заважив, що на виплату вказаної додаткової винагороди позивач мала право до 31.05.2022, а не до 01.07.2022, оскільки ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» не перебувала в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Позивач в період з 22.11.2019 по 22.02.2023 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме: в Державній установі «Маневицька виправна колонія (№42)». 22.02.2023 Наказом ВК 42 №26/ОС-23 звільнена та виключена зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з служби в Державній кримінально-виконавчій службі.

28.02.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, компенсації за неотримане речове майно та додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн.

З листа від 14.03.2023 №4/1264-23/М-15 позивачу стало відомо про неврахування вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови КМУ від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 22.1 1.2019 по 22.02.2023; непроведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно відповідно до постанови КМУ 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за період з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року; ненарахування та невиплати компенсації за неотримане речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2016 № 178 станом на 1 січня 2021 року.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (Закон №1282-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (Порядок №1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку №1078).

Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

З аналізу положень Закону №1282-XII та Порядку 1078 слідує, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

ОСОБА_1 в період з 22.11.2019 по 22.02.2023 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме: в Державній установі «Маневицька виправна колонія (№42)», а Наказом ВК 42 №26/ОС-23 від 22.02.2023 звільнена та виключена зі списків особового складу та усіх видів забезпечення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі.

Згідно довідки ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 08.06.2023 №42/2757/16 за весь період проходження служби у ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)», тобто з 22.11.2019 по 22.02.2023 включно, позивачці була нарахована індексація грошового забезпечення, при цьому, для нарахування індексації грошового забезпечення за вказаний період відповідачем було застосовано базовий місяць березень 2018 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

01.03.2018 набрала чинності постанова КМУ № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби згідно з додатком 8.

Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу, зокрема, осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, з березня 2018 відбулося у зв`язку із прийняттям Постанови № 704, тому саме березень 2018 в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів, в якому значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків (базовим місяцем).

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, у розглядуваному випадку для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 обчислення індексу споживчих цін повинно було здійснюватися з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) - березень 2018, за посадою, яку займала позивачка. При цьому, підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.03.2018, що є підставою для встановлення іншого місяця підвищення доходу (базового) при проведенні індексації, не відбувалося.

При цьому для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Державна установа «Маневицька виправна колонія (№42)», вирішуючи питання про наявність підстав для виплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 22.11.2019 по 22.02.2023, та застосувавши місяць підвищення доходу (базовий місяць) березень 2018, про що свідчить довідка від 08.06.2023 №42/2757/16, з грудня 2019, відповідач не почав здійснювати нарахування та виплату позивачці індексації грошового забезпечення у відповідному розмірі. У межах спірних правовідносин відповідач не застосував норми абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині встановлення, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги, що стосуються індексації грошового забезпечення, підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 22.11.2019 по 22.02.2023 та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за вказаний період із врахуванням абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відтак, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення слід проводити з врахуванням пункту 2 Порядку №44.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 24.02.2022 по 01.07.2022, то судом зазначено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Станом на дату розгляду даної адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено (Указ Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затверджений Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» КМУ 28.02.2022 прийнято Постанову № 168.

Пунктами 1, 3 Постанови № 168 (в первісній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою КМУ від 22.03.2022 №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №350) внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

При цьому, у пункті 2 Постанови №350 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Отже, із набранням чинності Постановою №350 особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби набули право на отримання з 24.02.2022 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, за умови, що вони несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Розпорядженням КМУ від 06.03.2022 № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком, з якого слідує, що Волинська область включена у вказаний Перелік.

Не є спірною та обставина, що ДУ «Маневицька виправна колонія (42)» розташована на території Волинської області.

Проте, як вбачається із довідки ДУ «Маневицька виправна колонія (42)» від 08.06.2022 № 42/2756/16, позивачу за період проходження служби в ДУ «Маневицька виправна колонія (42)» під час дії воєнного стану з 24.02.2022 по 31.05.2022 виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168 пропорційно відпрацьованому часу (з 24.02.2022 по 28.02.2022 за 28 годин 1 250,00 грн, з 01.03.2022 по 31.03.2022 за 164 години 6612,90 грн, з 01.04.2022 по 30.04.2022 за 179 годин 7 458,33 грн, з 01.05.2022 по 31.05.2022 за 181 годину 7 298,39 грн), що призвело до порушення права позивача на отримання вказаної додаткової винагороди у належному розмірі.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22 розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). Однак лист Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22, не є нормою права та не може бути покладений в основу вирішення спірних правовідносин.

Разом з тим, приписами Постанови № 168 передбачено щомісячне нарахування додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

01.07.2022 постановою КМУ № 754 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, зокрема, в абзаці 1 після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Постанова ККМУ від 01.07.2022 № 754, відповідно до пункту 2 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 позивач мала отримувати щомісячну додаткову виплату в розмірі 30000,00 грн, так як позивач у вказаний період проходила службу у вказаній установі Державної кримінально-виконавчої служби, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». При цьому, взаємопов`язані позовні вимоги в частині нарахування та виплати такої допомоги за період з 01.06.2022 по 01.07.2022 є безпідставними та таким, що задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

При цьому апеляційний суд вважає за можливе застосувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58), відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» серія A. 303-A від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 140/11731/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний