Ухвала

від 18.01.2024 по справі 440/2582/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 січня 2024 року

Київ

справа № 440/2582/23

адміністративне провадження № К/990/1811/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2023, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 440/2582/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНЕМ» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 12.01.2024.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставами для касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також застосування норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду. В подальшому скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 32-2 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи неправильне застосування судом норм матеріального права, скаржник цитує норми ПК України і висновки Акта перевірка, що унеможливлює виокремити, з яким саме висновком апеляційного суду не погоджується скаржник. Щодо якого висновку суду апеляційної інстанції визначено підставу для касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 1, а до якого - відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Більш того, як вбачається зі змісту постанови апеляційного суду, суд, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.12.2020 у справі №640/15334/19, від 15.05.2018 у справі №804/6286/17, від 01.10.2018 у справі №821/1648/17, зазначив, що під час камеральної перевірки контролюючий орган не має повноважень перевіряти первинні документи бухгалтерського обліку та у даному випадку не здійснював перевірку первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" по господарським операціям з ТОВ "ЮТРІ", зокрема первинних документів, а отже, у даному випадку виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків за березень 2022 року, квітень 2022 року та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку Товариства, що здійснюється шляхом проведення документальної перевірки.

Обґрунтування незгоди з таким висновком суду у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України касаційна скарга не містить.

Аналогічно, доводи ГУ ДПС в частині незгоди із здійсненим розподілом судових витрат зводяться до цитування норм КАС України, окремих витягів з постанов Верховного Суду та не обумовлені взаємозв`язком із висновками суду. Зі змісту судових рішень вбачається, що суди, керуючись встановленими критеріями визначення розміру витрат на правничу допомогу, зменшили заявлену до відшкодування суму з 10000 грн до 5000 грн. Наведені у касаційній скарзі доводи не дають можливості встановити, з яким саме розміром витрат не погоджується ГУ ДПС і який саме розмір, на його переконання, буде відповідати принципу співмірності. Таким доводам кореспондує передбачена пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень.

Обґрунтування, в чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, а також в якій частині висновки судів суперечать позиції Верховного Суду касаційна скарга не містить. Приведене у касаційній скарзі обґрунтування не дає підстав вважати, що судом не враховано практику Верховного Суду при вирішенні питання розподілу судових витрат.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження судових рішень.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2023, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 440/2582/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНЕМ» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон