Ухвала

від 17.01.2024 по справі 440/7373/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 440/7373/22

адміністративне провадження № К/990/1865/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - УТН» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 в адміністративній справі №440/7373/22 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - УТН» про зобов`язання платника податків укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант - УТН» за допомогою підсистеми «Електронний суд» 13.01.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 в адміністративній справі №440/7373/22 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Полтавській області відмовити.

У касаційній скарзі відповідачем також порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірного у цій справі судового рішення.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант - УТН» вже зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 28.12.2023 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження спірного у цій справі судового рішення. У своїй ухвалі суд касаційної інстанції визнав незмістовим та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення визначену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частини другої-третьої статті 353 цього Кодексу.

Під час перевірки вдруге поданої відповідачем касаційної скарги на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 в адміністративній справі №440/7373/22, Верховним Судом встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій є майже ідентичним до тієї, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 28.12.2023 та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою.

Так, усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги, відповідач повторно посилається на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу на якій подається касаційна скарга.

Обґрунтовуючи означену підставу відповідач стверджує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні спірної постанови неправильно застосовано положення пункту 6 Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 585 від 16.06.2017 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 №857/30725. На переконання скаржника помилка суду апеляційної інстанції полягає у тому, що здійснення перевірки дебіторської заборгованості контролюючим органом має відбуватись до звернення до суду про зобов`язання платника податків укласти договір про переведення права вимоги дебіторської заборгованості на контролюючий орган на підставі пункту 4 Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №585 від 16.06.2017 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 № 857/30725.

Втім, подальше обґрунтування касаційної скарги так і не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів скаржника до зазначеної ним підстави.

У свою чергу, Суд звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Так, згідно з вимогами КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Проте, таких умов у їх взаємозв`язку у касаційній скарзі скаржником так і не наведено.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

За змістом касаційна скарга, аналогічно раніше поданій, зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, що не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права; цитування обставин справи та положень законодавства з абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанцій рішення про задоволення позову Головного управління ДПС у Полтавській області ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України та в силу вимог статті 341 КАС України не входить до повноважень Верховного Суду.

Крім того, Верховний Суд наголошує, що більшість доводів касаційної скарги зводиться до недослідження судом наявних у матеріалах справи доказів або надання неправильної, як на думку скаржника, їм оцінки, що у свою чергу пов`язано з порушенням норм процесуального права, які відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень/рішення і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, виключно передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України, що, скаржником, у свою чергу, не реалізовано.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на наявність суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження, однак, зазначені мотиви скаржник так і не врахував, що свідчить виключно про ігнорування вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції. При цьому, Суд акцентував увагу скаржника, що усунення таких суперечностей об`єктивно впливає на перевірку дотримання ним вимог частини четвертої статті 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - УТН» підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 в адміністративній справі №440/7373/22.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Також Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що Другий апеляційний адміністративний суд, здійснюючи апеляційний перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 у справі №440/7373/22, залишив його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - УТН» відмовив. Натомість, зі вступної, мотивувальної та прохальної частин касаційної скарги слідує, що скаржник оскаржує лише постанову апеляційного суду, яку просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, не зазначаючи при цьому, яке рішення має ухвалити суд за наслідками розгляду його касаційної скарги щодо рішення суду першої інстанції. Такі вимоги не узгоджуються з повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, які регламентовані положеннями статті 349 КАС України.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - УТН» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 в адміністративній справі №440/7373/22 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - УТН» про зобов`язання платника податків укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер